Структурна побудова бухгалтерського фінансового обліку в управлінні на основі загальноприйнятих принципів

Структурна побудова бухгалтерського
фінансового обліку в управлінні на основі
загальноприйнятих принципів

На підставі загального визначення бухгалтерського фінансового обліку як упорядкованої та регламентованої інформаційної системи, що систематично відображує в часі (хронологічно) та просторі (системно) стан і зміни стану всіх господарських фактів (явищ і процесів) майнового та економіко-правового порядку в межах господарюючих суб’єктів (рис. 2.11) у грошовому виразі, можна дати таке визначення фінансового обліку:

Бухгалтерський фінансовий облік — це такий бухгалтерський облік, в якому за рівних умов господарювання, що надаються всім суб’єктам ринку, держава (муніципалітет) законодавчо встановлює: єдині правила ведення обліку, єдині принципи побудови та організації оцінювання майнових об’єктів (ресурсів цінностей), цінностей та визначення права власності; методику обліку затрат і доходів, собівартості готової продукції (виробів, послуг та робіт), а порядок визначення фінансових результатів і складання фінансової звітності.

Перший принцип. Бухгалтерський фінансовий облік як структуризована система будується в межах підприємства, що є господарюючою одиницею, наділене адміністративно-господарською самостійністю та володіє правом юридичної особи.

Другий принцип. У загальному вигляді будь-яке підприємство у ринкових умовах за своєю двоїстістю є сукупністю активів і пасивів, за такою схемою рівняння:

Об’єкти (АКТИВИ) — це майно (тобто те, чому притаманна вартість), яким володіє підприємство (юридична) або фізична (громадянин) особа. До активів підприємства належать контрольовані підприємством (або громадянином) матеріальні чи нематеріальні ресурси, набуті в результаті попередніх операцій (дій), які можуть принести у майбутньому дохід чи іншу вигоду.

ПАСИВИ — це капітал (власність), зобов’язання підприємства, яке визначено у грошовій формі (вартості) різним фізичним та юридичним особам, засновникам або іншим кредиторам (незасновникам), банкам, тощо. Це джерело утворення активів (майна) підприємства, які воно має у своєму розпорядженні. Пасиви, таким чином, — це вираз права власності на активи (майно) підприємства відповідних кредиторів — юридичних або фізичних осіб. Пасиви мають назву капітал.

Пасиви поділяють: на капітал засновників (власний), на капітал кредиторів (залучений, позичений, чужий), та капітал, який належить суспільству, але до сплати (внеску) перебуває у складі (володінні) підприємства.

Таким чином, другим принципом і вихідним елементом побудови бухгалтерського фінансового обліку є економіко-правова структура фінансів господарства за ознаками «Актив» і «Пасив»; яка характеризує звідки надійшли капітали (гроші) (пасив) та куди вони вкладені (інвестовані) (актив) або вибули (без вкладання внаслідок надзвичайних подій), (див. рис. Б.1.1).

Рис. Б. 1.1. Бухгалтерський фінансовий облік як економіко-правова
структура фінансів підприємницької діяльності

Вищенаведене означає, що у будь-який момент діяльності, за даними бухгалтерського обліку можна буде визначити суспільний — економіко-правовий стан підприємства (тобто Активи мають дорівнювати Пасивам у своїй сумі), та за цими самими даними бухгалтерського обліку має бути надана можливість з’ясування зміни стану будь-якого об’єкта (активу) чи суб’єкта (пасиву) права власності за обліковий період (див. рис. Б.1.2).

Рис. Б.1.2. Двоїста (балансова) інтерпретація стану майнових
об’єктів — активів та пасивів (суб’єктів) господарюючого
суб’єкта на _____ (будь-яку дату)

Третім принципом побудови бухгалтерського фінансового обліку є вартісне вимірювання активів та пасивів за історичною собівартістю на момент оцінювання в національній валюті.

Четвертий принцип — принцип історичної собівартості. В бухгалтерському фінансовому обліку відображається історично собівартість (первинна, історична тощо) засобів, тобто оцінка активів здійснюється, виходячи з фактичних витрат на їх придбання або виробництво. Відображення в обліку та звітності господарських засобів за їхньою собівартістю пояснюється тим, що: по-перше, оцінка засобів за ринковою вартістю супроводжується труднощами, її визначення має елемент суб’єктивності, тоді як собівартість є об’єктивною. По-друге, виходячи з принципу безперервності діяльності, підприємство не буде реалізувати засоби, які йому належать, а використовуватиме для забезпечення своєї поточної діяльності.

П’ятий принцип — принцип доказовості господарських фактів — як явищ та процесів. Сьогодні принцип доказовості за чинними в Україні законами відбувається у трьох формах та за трьома етапами.

Перший етап та форма — доказ господарського факту — явища чи процесу у формі первинного документу, який має відповідати чинному законодавству, тобто оформлений за відповідним законом (чи законами).

Другий етап та форма — доказ про стан та зміни стану кожного господарського факту — явища чи процесу у часі та просторі (хронологічно та системно). Кожний об’єкт відповідав індивідуально та кожний суб’єкт права власності персонально. Здійснюється такий доказ у формі облікового реєстру (облікових реєстрів).

Третій етап та форма — доказ нового стану господарства та фінансових його результатів і за певний час (господарський рік тощо).

Здійснюється такий доказ у формі бухгалтерського балансу періоду та фінансової звітності.

Шостий принцип побудови бухгалтерського обліку є принцип безперервності (історизму). Принцип вимагає реєстрацій за історичний період у хронологічному порядку всіх господарських фактів як процесів у спеціальному реєстрі (див. форма А.3.1).

Примітка. У щоденній практичній роботі великих та середніх підприємств колонку «Зміни економіко-правового стану (+) (–) Актив та Пасив змінено на визначення записів на рахунках за ознаками «Дебет» та «Кредит».

Сьомий принцип бухгалтерського фінансового обліку — принцип індивідуалізації та персоніфікації господарських фактів явищ та процесів на рахунках. Рахунок, як принцип, характеризується відображенням за всіма характеристиками, які визначені законодавче стосовно кожного об’єкта індивідуально та кожного суб’єкта (право власника) персонально (див. форму А.3.2).

Бухгалтерський фінансовий облік як економіко-правова система, суспільних відносин у межах господарюючого суб’єкта, власника будується на основі теорії двоїстості — балансового методу.

Балансова інтерпретація побудови стану об’єктів (майна — активів та правовласників суб’єктів — пасивів), зміни стану об’єктів (+ чи –) на основі операцій, які відбуваються під впливом господарських операцій у фінансовому обліку, затрат, доходів та визначення фінансових результатів, наведені відповідно на рис. Б.1.4; Б.1.5.

Рис. Б. 1.4. Принципова побудова стану та змін стану господарських
фактів у бухгалтерському фінансовому обліку за теорією двоїстості

Рис. Б. 1.5. Балансова інтерпретація зміни стану об’єктів
та суб’єктів у системі рахунків та рахункових записів

Восьмий принцип побудови бухгалтерського фінансового обліку — періодизація даних. Цей принцип вимагає визначення періоду, за який повинні бути визначені кінцеві результати щодо стану майна та власності за відповідними об’єктами (активами) та суб’єктами (пасивами-правовласниками). Таких періодів може бути чотири:

1. Від нуля /початку — до банкрутства, розподілу, об’єднання.

2. Від нуля /початку — до кінця календарного року.

3. Від початку календарного періоду/року — до кінця року.

Тобто від 1-го січня до 31-го грудня календарного року.

4. Від початку календарного року до банкрутства, розподілу, об’єднання.

Початком може бути також поділ підприємства на частки.

Аналогічно кінцем періоду може бути злиття, об’єднання тощо.

Данні за період мають бути узагальнені в балансі періоду (рис. Б.1.6).

БАЛАНС ПЕРІОДУ
з ___ по ____ 200_ р.

Рис. Б.1.6. Модель побудови балансу бухгалтерського
фінансового обліку за період

Загальну логіко-структурну модель побудови бухгалтерського фінансового обліку за період наведено в рис. Б.1.7.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС ПЕРІОДУ
з _____ до ______ 200__ р.

Рис. Б.1.7. Загальна логіко-структурна модель побудови
бухгалтерського обліку як процесу за період

Дев’ятий принцип — принцип стабільності (постійності) означає застосування обраної облікової політики протягом тривалого часу. Зміни обраних методів обліку та оцінки мають бути обґрунтовані і докладно описані в поясненні (примітках) до фінансової звітності. Це стосується методів нарахування амортизації основних засобів нематеріальних активів, малоцінних предметів, створення резервів, методів обліку затрат виробництва, методів оцінки майна тощо.

Принцип має бути закріплений наказом по підприємству про облікову політику.

Крім вищенаведених у побудові бухгалтерського фінансового обліку загальноприйнятими у міжнародній практиці є ще й такі принципи:

Принцип нарахування означає момент визнання доходів і витрат. За цим принципом доходи і витрати відбиваються в обліку в тому періоді, в якому вони були нараховані, тобто зроблені чи здійснені, незалежно від того, коли фактично було отримано чи сплачено гроші. Альтернативним методом є касовий метод, за яким доходи визначаються з моменту надходження грошей, а витрати — з моменту сплати грошей.

Принцип продажу (реалізації). За цим принципом доходи від реалізації продукції, робіт, послуг обліковують, коли виконано договірні зобов’язання та надіслано рахунок клієнтові. Іншими словами, моментом реалізації та визначення доходу від реалізації є момент відвантаження продукції і переходу права власності на неї від постачальника до клієнта.

Принцип обачливості, (обережності) консерватизму. За цим принципом доходи обліковуються, коли можливість їх отримання стає цілком визначеною подією, фактом, тоді як витрати та втрати повинні відображатись, коли їх здійснення є ймовірною, можливою подією. Принцип дає змогу уникнути завищення оцінки активів і доходів, а також недооцінки зобов’язань і витрат. Згідно з принципом консерватизму (обережності), непередбачені потенційні збитки (сумнівна заборгованість клієнтів, знецінення активів тощо) мають бути відображені в результатах звітного періоду.

Принцип суттєвості означає, що в бухгалтерському обліку мають бути відображені всі важливі, суттєві події, господарські операції. Водночас незначні, несуттєві події та факти не повинні відобразися в обліку та звітності.

Принцип відповідності — це принцип розмежування доходів і витрат між періодами та узгодження (відповідності) доходів звітного періоду з витратами, завдяки яким одержано ці доходи. Облік доходів за даний звітний період здійснюється за принципом нарахування та реалізації. Витрати даного звітного періоду — це ті витрати, що пов’язані з господарською діяльністю, яка зумовила отримання доходів у цьому періоді. Принцип має велике значення для правильного визначення фінансових результатів звітного періоду.

Скачано с www.znanio.ru