Сценарий для класса "Свято Миколая"

Свято Миколая

Ведучий1.За вікном сніжок летить,

Вітром завіває,

Тож спішіть усі до нас

На свято Миколая!

Ведучий 2.Ну, а хто сюди прийшов,

Раді вас вітати,

Веселіться і радійте

На нашому святі.

         Ведучий 3.Маємо чого радіти,

Добре знаєте ви, діти!

Долетіла до нас вість,

Що до нас в дорозі гість.

Хто це? Кожен пам’ятай!

Це Cвятий наш Миколай!

Ведучий 4.Діточок він всіх згадає,

Їм дарунки посилає,

Він вже близько, вже іде,

Наша пісня хай гуде!

   (вбігають зірочки)

1 зірочка. Ми, зірочки, спустились із неба,

щоб освітити шлях святому Миколаєві.

2. Він в санчатах до дітей приїжджає.

3. Їм дарунки дає і таке питає:

4. Чи ви вмієте молитись?

5. Чи не любите сваритись?

6. Чи слухняні ви в батьків?

7.Чи не маєте гріхів?

8. скоро він сюди прийде

і всім чемним дітям дарунки принесе.

 

    (входять2 ангели, один несе тоненьку книжечку, другий товстелезну)

1-й ангел. Ох, я втомився. Ця книжка така товста, що крила опадають. Доведеться везти вертольотом. А попереду ще багато праці.

2-й. Так, деякі діти до останнього дня посилали святому Миколаєві листи і навіть телеграми. Всі пишуть, що чемні, але чи це справді так? (звертається до дітей) Ми ходимо поміж вами й перевіряємо, чи ви справді були чемні. І все записуємо до книжки.

1-й. До однієї книжки – чемних, а до другої – збиточників.

2-й.  В одній книжці – добрі справи ( і показує свою тоненьку книжку). А в отій – гріхи, грішки й усякі збитки ( показує на книжку І ангела)

1-й. Тоце я гріхи ношу? Недарма ж моя ноша така тяжка, що я вже двічі з неба впав. Але тут щось не так: не може бути, щоб наші діти - учні 7-ї школи, були такі нечемні. Ану , почитаю. (читає напис на товстій книзі (РЕЄСТР ДЛЯ ЧЕМНИХ ДІТЕЙ). А покажи твою! (читає) «РЕЄСТР ДЛЯ ЗБИТОЧНИКІВ». Що ж ти наплутав! Дивись, скільки в нас добрих дітей, ось вони сидять і чекають на гостину святого Миколая. А нечемних зовсім мало, та й тих ми ще перевіримо й може, викреслимо з поганої книжки.

2-й. Як же це я переплутав!

1-й. Бо хоч ти й Ангел, а потребуєш окуляри. Ось вони якраз і лежать на снігу. Видно, отець Миколай тобі наперед дарунок прислав.

2-й. (надягає окуляри) О! Тепер добре бачу!

1-й. А за те, що переплутав, мусиш нести оцю товсту книжку! (передає свою книжку ІІ ангелу)

2-й. Добре вже, добре. Ходімо ж кінчати свою роботу. ( вони не встигають вийти, як з'являється Чортик)

Чорт. А ось і я. Привіт!

Дзень добри! Guten Tag!

Вітаю вас на різний смак!

Я називаюся чорт, Антипко,

Антихрист, нечистий і дідько.

До вас примчав я аж із пекла.

У вас зима, а в нас – хата тепла,

У вас мороз за хвіст щипає

І снігу в очі насипає,

Не зважає, що я тут гість.

Морозить, студить, як на злість.

 Сьогодні дав я копитам раду:

Я з'їв цукерок й мармеладу,

горішки, яблука й цетрини,

банани, груші, мандарини,

А залишились тільки нові

Для діток прутики вербові .

1-й ангел. Ти чому так зарання прителіпався, рогатий?

Чорт. Чув я, що між тими дітьми є багато таких, що не вчаться, ображають слабкіших, не поважають стареньких.

Оці прутики в дарунок

Всім я нині їм приніс.

І до себе їх вербую,

Щоб мені служили вік.

Ну, хто хоче йти до мене?

2-й ангел. Геть, Антипко, не старайся!

Бо таких отут нема!

Краще звідси забирайся,

поки ще Миколая нема.

(ангели уводять із собою Чорта, входять зірочки)

1.     Замело снігами на Донбасі плай,

2.     Долами, лісами ходить Миколай.

3.     Всі його пакунки в сніговій імлі…

4.     Дідових дарунків діти ждуть малі.

5.     Сніг паде лапатий, віхола гуде…

6.     Тільки б не проспати, як дідусь прийде!

7.     Насторожать вушка і … заснуть. Іде.

8.     Тихо під подушки дарунки кладе

1.     А вдосвіта, зрання, - радощі і сміх:

2.     Здійснились бажання малюків усіх.

3.     Лиш одна загадка цікава до сліз:

4.     Як дідусь так гладко крізь замок проліз?!

( зірки уходять, сцена в кімнаті звичайного будинку, вечір)

 

Дія І.

( кімната. Оля і Софійка сидять за столом, вчаться. Роман сидить осторонь з книгою. Маруся ходить по кімнаті. Зошит у руці)

Маруся.  6х6=36, 6х7=42, 6х8=…

Роман. (нахиляється і підказує) 70!!!

Маруся. Залиш! А то поскаржусь мамі!

Роман. А ти – донощиця!

Оля. Спокійно, діти! Невже гарно так сваритися братові з сестрою?

Софійка. Та ще перед самим Святим Миколаєм. Добре заслуговуєте собі обоє на різки!

Маруся. Ах, я забула! Завтра Святого Миколая! Що тоді він нам принесе?

Роман. Тобі, напевно, різку – таку довгу, таку широку, сажею обліплену, мотузкою обчіплену.

Маруся. А тобі вночі поставить у головах мітлу, таку височезну, таку широчезну, раками по підтикану, жабами позавивану.

Роман. Де це ти бачила, щоб на мітлі раки і жаби водилися, та ще й взимку!

Оля. Діти! Залиште пересварки, бо нам вчитися не даєте. Закінчуйте швидше уроки, а то незабаром надійде мама і будемо вечеряти.

Маруся. ( починає знову ходити) 7х2=14, 7х3=….

(роман ходить в протилежному напрямі й штовхає Марусю, коли стріне)

Оля (встає). Ну,  годі вже вчитися, темно. Треба лампу засвітити.

Софійка. Ні, не треба світити, посидимо так трохи, поки мама прийде.

Роман і Маруся. Так! Так! А ти нам, Олю, щось розкажеш!

Оля. А про що вам розповісти?

Про Святого Миколая!  Як то він по світі ходить, як дарунки дітям носить, що, кому, за що, чому?

Роман. З біли ангелом небесним і з чортиком хвостатим. 

Оля. (РОЗПОВІДЬ ПРО СВЯТОГО МИКОЛАЯ)

 

Маруся. Ой як гарно! Так хотіла б я побачити Святого, але він так нишком ходить, що ніхто його не бачить, лиш дарунки підкладає вночі під голову.

Роман. Ах, коли б я його побачив, то попросив би…

Оля. Що такого?

Роман. Набір фарб для малювання.

Маруся. А я – книжечку!

Софійка. Марусю, Романе, Олю, скоро Різдво та Щедрий вечір, то давайте пригадаємо колядки й щедрівки.

(Діти колядують)

Оля. Як будете сьогодні лягати спати, помоліться щирим серцем до Святого Миколая. Отже, він вас і почує, й подарує те, що так просите для себе (Виходить)

Маруся і Роман. Так справді буде?

Софійка. Може…

Роман. Тобі різка.

Маруся. Тобі різка ще й довжелезна! (сміються і вибігають)

Софійка. Лягаєм скоріш спати, щоб Миколай до нас прийшов.

Маруся. Але ж помолитися треба до Святого Миколая.

Святий, небесний Отче Миколаю,

до тебе діти нині прибігають.

І просять щиро: нас Ти не забудь!

І ніч чудес з дарунками прибудь.

Хай повні ласк долоні чудотворні

Усіх сиріт опущених пригорнуть.

Всім тим, які без мами і без тата

Зішли найбільше ласк і благодатей.

Про тяжко хворих, Отче, пам’ятай,

І хворим силу і здоровя дай.

Потіху дай і полегши недолю.

А ми за себе просим небагато,

 дай щастя мамі, хай радіє тато.

Дія ІІ.

(діти сплять, входить ангели)

Ангел І. Ой як тихо, це добре, бо зараз прийде Миколай роздавати подарунки. (стук у двері. Вбігає чортик)

Чортик. Довкола ніч, судома зводить тіло,

А їсти нічого і горло заболіло.

А голод, ну такий, що ледве тягну копита,

 холодна тут зима, а в пеклі холоду нема.

Одягнувся ніби літом, в пеклі жар, а зима на світі.

Я без шапки і кожуха, відмерзають мої вуха. (стрибає на одній нозі, тре вухо)

Хто живе у цій оселі?

Люди злі, а чи веселі?

Чув я, що у них є дітки,

 і що вони роблять збитки,

Де вони тут поховались,

 чом зі мною не вітались?

Я їм різку приволік,

 для нечемних добрий лік,

і дівчатам-задавакам,

І хлопчиськам-розбишакам.

Ангел ІІ. Згинь, маро, нечиста сило!

Хай живуть усі щасливо,

В хаті цій хороші діти,

добрі, щирі і привітні,

вміють Бога шанувати,

батька й матір поважати.

Хоч маленькі ручки мають,

але вдома помагають.

ож за чемність, доброту,

будуть мати дяку неабияку.

Вже стоїть в нас біля хати

 і дарунки хоче дати.

У цей вечір зимовий

Миколай прийшов Святий.      

          (Стук у двері. Заходить Миколай, має торбу з подарунками і вагу)

Миколай. Що за шум ви учинили?! Дітей побудите! Як подарунки будемо роздавати?

Чорт. Не дамо їм анічого!

Ангел. Ось цих троє – добрі діти, чемні та пильні. Треба їм щось подарувати.

Чорт. Чемні? Га, га, га!!! Ось нема ще години, як сварилися.

Ангел. Жартували, як звичайно малі  діти!

Чорт. Жартували? А забув, як твій Роман штовхав Софійку, забрав миску у сусідки?

Ангел. Правда, забрав. Але віддав їй за те всі гроші, що дістана іменини.

Миколай. Зважимо все добре і зле на цій вазі небесній.

Чорт. (кидає на вагу) ось, тут сварка, тут штовханина, а тут шиба, тут непослух мамі, ось незмовлена молитва.

Ангел (кидає теж). Тут подарунок сестрі…

Чорт. Не зрівняє гріхів подарунок!!!

Ангел (зажурено) Що робити? Треба хлопчину рятувати! Ах, згадав! Він і сам добре вчиться, і товаришам допомагає! Колись цілий місяць у дощ-негоду кожен день ходив до свого друга додому, коли той хворів і вчив разом з ним уроки (кидає). Перемогло добре діло! Треба дарунок дати! (дарує фарби і підходить до Марусі) добра ж дитина – чепурна, старанно вчиться.

Чорт. Старанно? Ха-ха-ха! А таблички множення не вчить, та ще й досі не знає.

Ангел. А подругам допомагає…

Чорт. А мамин цукор з шафи витягала.

Миколай. Зважимо усе добре і зле на оцій вазі небесній.

Чорт. Гнівалася на брата.

Ангел. Зате, яка вона помічниця! І прибере, і підмете в кімнаті! А ціле літо у квітнику порається. Старшим у всьому допомагає та й сама завжди чепурна й охайна. Треба і їй дарунок дати ( дає дарунок, підходячи до ліжка Софійки)

Тепер оцій старшій треба щось подарувати, Софійка зветься вона, тихе дівчатко, вдумливе, а в науці – перша в класі.

Чорт. Тиха, вчена, але горда. Над усіх в класі несеться, непривітна.

Миколай. А гординя – гріх великий.

Ангел. Родичів все слухає.

Чорт. Не з любові, а з гордині, що вона, бач, добра дитина.

Миколай. Зважимо на добре

Чорт. Ось гординя – гріх великий, ось упертість, непривітність.

Ангел. А тут пильність у науці, послух.

Чорт. Не зрівняє гріхів непослух.

Ангел. Що робити? Як дівчину врятувати? О, знайшов! Бабусі-сусідці допомогла дорогу перейти , ще й пакунки донести додому.

Миколай. Поклади на вагу. Допомагати іншим – величезний плюс! ( вага переважує)

Чорт. Ах, які ж вони важкі!

Ангел (радісно). Перемога! Треба їй дарунок дати. (дарує)

Миколай. (благословляє дітей). А тепер прощавайте, діти. Спіть, докіль ранок вас не збудить до нової праці. Хай вам сняться сни солодкі, а вжитті йдіть шляхом добра правди й любові (усі виходять, а чорт повертається)

Чорт. Ну, вже мушу й я дарунок їм лишити, аби знали, що був тут і Антипко з пекла родом, що діточок не забуває, що про них дбає. (кладе кожному в голову різку і виходить. Минає декілька хвилин).

Маруся (встає). Що це було? Мені снилося, що Святий Миколай тут стояв біля мене. З ним були ангели, як сніг білий, і чортище препоганий (оглядається). Боже! Різка! (плаче)

Роман. Хто це плаче? Ти, Марусю? Ага, бачу вже дарунок оглядаєш! Правду я казав, сестричко. Різка! (оглядається, бачить свою різку, хоче її заховати, але Маруся її побачила)

Маруся. Не заховаєш! І ти, бачу, дарунок маєш! Але (знову плаче) чому нічого не приніс у дарунок Миколай?

Софійка. А ви що так розкричалися з самого ранку свята? А, різки подіставали! То по заслузі! (оглядається і бачить свою різку). Ох!?

Роман. Не заховаєш! Я вже бачив! І ти сестрице, прут дістала! А краще таки було б, якби ми ще, крім різки, щось дістали від святого. (входять мама і Оля)

Софійка. Матусю! Доброго ранку!

Мама. Ну що. Діти, як вам спалося? Що вам снилося цієї нічки?

Оля. Щось, бачу, ви невеселі!. А різки приніс Миколай!

Мама. Різка – теж дарунок, ще й з такими стрічками – буде чим перев'язувати коси. А тепер перешукайте пильно ліжко, може там ще щось знайдете, крім різки. (шукають, знаходять, радісно викрикують, показують дарунки)

Роман. Фарби, ножик і цукерки!

Маруся. Медівник, папір, яблучка!

Софійка. Книжка, стрічка, рукавички!

Мати. Задоволені своїми дарунками?

Діти. Так, так, люба матусю!

Роман. А від кого ті різки?

Оля. Це вже чорт Антипко підклав їх, щоб ви не дуже пустували на радощах)

             Молитва дітей.

Святий Отче! Обіцяємо завжди добрими бути,

І в житті, і в молитві тебе не забути.

Святий Отче Миколаю! Ми всі твої діти

Поможи нам, щоб життя це уміло прожити.

                       Пісня «Ой хто, хто Миколая любить»