Сутність організаційної діяльності

Сутність організаційної діяльності

Після розроблення планів і прийняття відповідних управлінських рішень процес досягнення цілей залежить від організації.

Організація має дати відповіді на три ключові запитання:

– Як згруповані працівники?

– Хто для кого є начальником?

– Хто які завдання виконує?

Організовування         як          загальна          функція          менеджменту–це    вид

управлінської   діяльності, що    полягає   у    формуванні   структури   управління    та

встановленні взаємовідносин між підрозділами та працівниками організації.

Воно має два аспекти:

– поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегії;

–    установлення       взаємовідносин        повноважень       вищих        і        нижчих        рівнів

управління і забезпечення можливості розподілу та координації завдань.

Організаційний механізм господарювання містить:

– правила, організаційно правові нормативи і стандарти, що визначають і регулюють структуру управління, обов’язки, права та відповідальність органів управління і управлінських працівників, організацію процесу їхньої діяльності;

– розподіл робіт між різними виконавцями;

– оснащення управлінської праці засобами оргтехніки,чисельність працівників в управлінні, матеріальне й моральне стимулювання їхньої праці.

Отже,    організаційний        механізм         охоплює        організацію         структури-      уп

равляючої  системи (статики) і     організацію   процесу   функціонування   системи,

якою управляють (динаміки).

Організування базується на трьох категоріях:

– повноваження;

– відповідальність;

– делегування.

Повноваження       –             це             обмежене             право             використовувати                                               ресурс

підприємства (матеріальні, фінансові, трудові та ін.) і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань.Повноваження делегують посаді, а не особі.

Відповідальність – це покладений на посадову особу обов’язок виконувати поставлені завдання та відповідати за їхнє позитивне вирішення.

Делегування – це процес передачі менеджерами владних повноважень і відповідальності співробітникам, які займають позиції на нижчих рівнях ієрархії.

Сьогодні керівник не в змозі сам вирішувати всі управлінські проблеми, навіть ті, які безпосередньо входять у коло його службових обов’язків, оскільки їх занадто багато, вони різнобічні та специфічні, а його знання, досвід і запас часу – обмежені.

Якщо делегування немає, менеджер змушений виконувати всі без винятку трудові процеси сам, щоб досягти цілей, що стоять перед організацією. Але це неможливо за великого обсягу виробництва та продажів. Невміння і небажання делегувати повноваження породжують серед значної частини підлеглих безініціативність.

Переваги делегування:

1) делегування допомагає керівнику зменшити своє навантаження і звільнити час для важливих завдань(наприклад, для власне управлінських функцій);

2)                     дає можливість використовувати професійні знання і досвід відповідних співробітників;

3)                     стимулює розкриття здібностей, ініціативи, самостійності та компетенції підлеглих;

4)                          часто позитивно впливає на мотивацію праці співробітників,на задоволеність роботою.

Розрізняють:

лінійні і функціональні повноваження.

Лінійні повноваження передаються безпосередньо від вищої посадової особи до підлеглого і далі до інших підлег.Делегуванняих лінійних повноважень створює ієрархію рівнів управління підприємством.Процес створення ієрархії називаєтьсяскалярним процесом. Завершена ієрархія – це скалярний ланцюг або ланцюг команд.Графічна модель процесу делегування лінійних повноважень (рис. 6.1)

начальників – лінійного та функціонального. Це часто спричинює конфлікти між центральним апаратом управління компанією та керівниками лінійних підрозділів.

Різновиди функціональних повноважень:

– рекомендуючі; повноваження експертів, аналітиків, помічників;

– повноваження обов’язкового узгодження;

– функціональні (відповідно до своїх функцій);

– паралельні (право відхиляти рішення), служать для урівноваження влади

і   недопущення помилок.

централізованою. Децентралізація означає, що право прийняття певних рішень передається з вищих рівнів управління на нижчі.Одним із важливих чинників

ефективного          функціонування          організації           є           оптимальне                                            співвідношення

централізації та децентралізації.

Скачано с www.znanio.ru