б) північноамериканський страховий ринок (США і Канада);

в) ринок країн — членів СНД.

8. Страховими агентами можуть бути:

а) тільки фізичні особи;

б) тільки юридичні особи;

в) тільки працівники страхової компанії;

г) юридичні особи і громадяни.

9. Зміст договору страхування:

а) регламентується законодавчо;

б) встановлюється за згодою сторін;

в) правильні відповіді а) і б).

ТЕМА 5. СТРАХОВА ОРГАНІЗАЦІЯ (КОМПАНІЯ)

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Страхові компанії складають основу інституційної та територіальної структури страхового ринку. Студент має дослідити, якими факторами зумовлена необхідність функціонування на ринку великої кількості страховиків, яка мета їх діяльності, проаналізувати сутність існуючих підходів до класифікації страхових компаній:

*           за характером власності (в т. ч. зосередити увагу на унікальній формі об’єднання приватних страховиків — корпорації «Ллойд» (Велика Британія));

*           за спеціалізацією;

*           за розміром статутного фонду (та надходжень страхових премій);

*           за територією обслуговування.

Діяльність будь-якого страховика знаходиться в тісній залежності від економічного середовища, в межах якого він її здійснює. Тому студент повинен з’ясувати, з якими проблемами стикаються страховики, працюючи на ринку.

Також студент має звернути увагу на тенденції розвитку страхових компаній, які притаманні провідним країнам Заходу і харак­теризуються посиленням монополізації діяльності страховиків та концентрації капіталу. Необхідно розібратися в сутності таких форм прояву цих тенденцій, як горизонтальна та вертикальна інтеграція, диверсифікація.

Особливої уваги потребує розгляд питань щодо створення, функціонування та ліквідації страхової компанії в Україні.

Основними підходами, що уможливлюють вивчення процесу створення страхової компанії, є розгляд таких взаємопов’язаних етапів:

*           реєстрація страховика як юридичної особи;

*           надання цій юридичній особі статусу страховика.

Особливості створення страховика як юридичної особи визначені Законом України «Про господарські товариства» та Законом України «Про страхування». При їх розгляді необхідно детально визначити відмінності у функціонуванні акціонерних, повних, командитних товариств і товариств з додатковою відповідальністю.

Крім того, студент має взяти до уваги, що страхова організація також може бути створена як державна компанія, як товариство взаємного страхування. Слід визначити, що являє собою державна страхова компанія та з якою метою створюється товариство взаємного страхування.

При вивченні умов створення страхової компанії грунтовного засвоєння потребує питання щодо формування статутного фонду страховика. Студенту слід знати вимоги вітчизняного законодавства щодо структури та мінімального розміру статутного фонду страхової компанії, в тому числі створеної за участю нерезидентів.

Зареєстрована юридична особа набуває статусу страховика тільки після видачі їй ліцензії на право здійснення страхової діяльності та внесення її до Державного реєстру страховиків. Тому студент має дослідити порядок подання та проходження документів для отримання ліцензії; вимоги до їх оформлення; перелік видів страхування, на які видається ліцензія відповідно до поданих Правил страхування.

Вивчаючи питання функціонування страхової компанії, студент повинен добре засвоїти, якими видами діяльності може зай­матися страховик, в чому їх сутність. При цьому слід звернути увагу на особливі умови проведення страхової діяльності, які полягають у спеціалізації страхових компаній, тобто у їх поділі на такі, що страхують життя; такі, що здійснюють інші види страхування; такі, що надають перестрахові послуги. Треба також визначити сутність стратегії страхової компанії, значення бізнес-плану для ефективної реалізації стратегії страховика.

Ґрунтуючись на нормах Закону України «Про господарські товариства» та Закону України «Про страхування», студенту необхідно розглянути питання реорганізації та ліквідації страховика.

Успіх діяльності страхової компанії значною мірою забезпечується наявністю у неї необхідних ресурсів. Треба з’ясувати сутність фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних ресурсів та визначення їх кількісних та якісних параметрів.

Важливим питанням теми є структура страхової компанії. Студент має знати, як тлумачиться термін «організаційна структура» страхової компанії, які форми має така структура.

Структура страхової компанії може охоплювати декілька рівнів управління, тому з урахуванням особливостей Положення про відокремлені підрозділи страхової компанії важливо визначити, що являють собою центральний офіс, філія та представництво страховика. При цьому варто звернути увагу на сутність централізованої та регіональної системи організаційної роботи страхових компаній з філіями.

Організаційна структура страховика є динамічною. Вона може змінюватися: ускладнюватися, спрощуватися, що в свою чергу сприяє її вдосконаленню. Вдосконалення організаційної структури страховика може відбуватися в декілька етапів. При їх розгляді необхідно з’ясувати сутність першого етапу, який передбачає вивчення всіх переваг і вад діючої системи управління страхової компанії; другого етапу, на якому опрацьовується проект створення (для нових компаній) або вдосконалення організаційної структури компаній; третього етапу, на якому впроваджується нова організаційна структура компанії.

У практиці управління страховими компаніями набула поширення система «керівництво у співвідношенні із співробітництвом». Студент має з’ясувати особливості цієї системи, дослідити сутність структури управління страховою компанією, яка може будуватися на принципах лінійного, функціонального та лінійно-штабного підпорядкування.

Структура органів управління страховою компанією залежить від того, в якій організаційній формі її створено. Оскільки більшість страховиків України мають статус акціонерного товариства, то з урахуванням особливостей Закону України «Про господарські товариства» студенту корисно буде розглянути склад органів управління акціонерним страховим товариством та функції, які віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів; наглядової ради; правління страхової компанії; голови правління; президента та його заступників; секретаріату; ревізійної комісії тощо. Слід також звернути увагу на внутрішню структуру страхової компанії, що включає її основні та допоміжні відділи.

Література: 1; 2; 22; 29; 40; 50; 51; 56; 63; 76; 88; 94; 95; 100; 108; 109; 112; 114; 116; 117; 120; 121.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Страхова компанія як необхідний суб’єкт страхового ринку.

2. Характеристика основних типів страхових організацій.

3. Порядок створення, функціонування та ліквідації страхових компаній.

4. Ресурси страхової компанії.

5. Структура страхової компанії та управління нею.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Бізнес-план страховика — програма функціонування компанії, що конкретизує її діяльність на найближчу перспективу (3—5 років) згідно з потребами ринку і можливостями мобілізації для цього відповідних ресурсів.

Віце-президент — замісник президента страхової компанії, що зазвичай керує також певною стороною діяльності компанії.

Диверсифікація

1) одночасний розвиток багатьох не пов’язаних один з одним видів страхування; 2) розширення сфери діяльності страховика в галузях, не пов’язаних безпосередньо із страхуванням.

Кептивна страхова компанія — компанія, створена промисловими, торговельними, банківськими та іншими структурами з метою задоволення їх потреб у страхових послугах.

Композитна компанія — в іноземній практиці — універсальний страховик, який здійснює як страхування життя, так і загальне страхування.

Ліцензія — документ, що потверджує право страховика на проведення конкретних видів страхування.

Ллойд — 1) міжнародний страховий ринок, розташований у лондонському Сіті; 2) корпорація (об’єднання) юридично незалежних страховиків, кожен з яких самостійно приймає на страхування ризики виходячи зі своїх фінансових можливостей.

Монополія страхова — 1) виключне право державних страхових організацій на проведення страхування в країні; 2) страхова компанія або група таких компаній, що панує на національному (міжнародному) страховому ринку при проведенні певних видів страхування.

Офшорна страхова компанія — страхова компанія із спеціальним статусом: як правило, виведена з-під національного регулювання страхової діяльності за місцем реєстрації або розташована в офшорному фінансовому центрі.

Президент компанії — найвищий керівник страхової компанії, на якого покладені функції управління оперативною діяльністю компанії.

Стратегія — генеральна програма дії компанії, що передбачає головну мету компанії та шляхи її досягнення.

Страхова компанія — суб’єкт підприємницької діяльності, який бере на себе обов’язки страховика і має на це відповідну ліцензію.

Страхове товариство — установа, організація, компанія, створена на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До С. т. належать: акціонерні, повні, командитні товариства та товариства з додатковою відповідальністю.

Товариство взаємного страхування — організація некомерційного типу, створена для страхування майнових інтересів її членів-учасників.

Теми рефератів

1. Історія виникнення та розвитку страхових організацій.

2. Особливості рейтингування страхових компаній.

3. Особливості діяльності товариств взаємного страхування.

4. Організація діяльності корпорації страховиків Ллойд.

5. Значення стратегічного плану розвитку страхової компанії.

6. Раціональна структура ресурсів визначає потенціал страхової компанії.

? Питання для дискусій

1. Іноземні страховики на страховому ринку України.

2. Вплив ринкових умов на діяльність страховиків в Україні.

3. Економічна необхідність і значення об’єднань страховиків.

4. Конкуренція між страховиками України.

5. Діяльність найбільших страхових компаній України.

6. Розвиток страхового ринку вимагає вироблення ефективної стратегії розвитку страховика.

Завдання для перевірки знань

1. Згідно із Законом України «Про страхування» страховиками визнаються юридичні особи, створені у формі:

а) товариства з обмеженою відповідальністю;

б) товариства з додатковою відповідальністю;

в) акціонерного товариства.

2. Якими з наведених нижче видів діяльності може займатися страхова компанія?

а) визначати розмір збитку постраждалого у зв’язку із втратою майна внаслідок страхового випадку;

б) проводити ремонтні роботи застрахованих транспортних засобів, що постраждали внаслідок страхового випадку;

в) надавати кредити страхувальникам.

3. Частка іноземних учасників у статутному фонді страхової компанії може бути:

а) не більше 50%;

б) понад 50%;

в) встановлена в будь-якому розмірі;

г) необмежена.

4. Англійська корпорація страховиків Ллойд є формою об’єднання:

а) державних страховиків;

б) товариств взаємного страхування;

в) приватних страховиків.

5. Рішення про виключення страховика з Єдиного державного реєстру страховиків приймає:

а) Ліцензійна палата при Міністерстві економіки України;

б) орган місцевої виконавчої влади, де зареєстрований страховик;

в) Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;

г) Міністерство фінансів України.

6. Представництво страхової компанії має право:

а) займатися рекламною діяльністю;

б) виплачувати страхові суми та страхове відшкодування;

в) виконувати репрезентативні функції;

г) брати участь у співстрахуванні.

7. Хто із зазначених нижче осіб належить до лінійних керівників страхової компанії?

а) голова компанії;

б) головний бухгалтер;

в) начальник відділу маркетингу та реклами.

8. Хто із зазначених нижче осіб належить до функціональних керів­ників страхової компанії?

а) директор філії компанії;

б) директор департаменту (управління) страхування майна та відповідальності;

в) начальник відділу страхування транспорту та відповідальності.