в) страхування кредитів;

г) страхування дітей до повноліття;

ґ) страхування пенсій;

д) страхування життя.

9. Які форми страхування ви знаєте?

а) добровільне та обов’язкове;

б) життя й загальне;

в) особисте, майнове, відповідальності;

г) правильні відповіді «а», «б», «в».

10. Які із зазначених видів страхування є добровільними:

а) страхування майна (крім врожаю) у радгоспах;

б) страхування будівель, що належать громадянам;

в) страхування морських суден;

г) страхування авіаційних суден;

ґ) страхування залізничного транспорту;

д) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у державних сільськогосподарських підприємствах.

ТЕМА 3. СТРАХОВІ РИЗИКИ ТА ЇХ ОЦІНКА

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Існування будь-якої фізичної або юридичної особи супроводжується різноманітними ризиками, здатними завдати їй великої і навіть катастрофічної шкоди. Для того, щоб уникнути збитків або зменшити їх, необхідно добре розібратися в сутності ризиків, їх оцінці, а також методах захисту від них. Вивчаючи дисципліну «Страхування», треба пам’ятати, що передумовою виникнення страхових відносин є саме ризик.

Розгляд теми «Страхові ризики та їх оцінка» необхідно почати з визначення поняття «ризик». Слід зазначити, що є декілька визначень цього поняття. Однак усі вони мають спільні риси і цьому обов’язково треба приділити увагу.

З поняттям «ризик» пов’язане поняття «рівень ризику». Говорячи про «рівень ризику», треба врахувати частоту і розміри збитків, визначити залежність між ними.

Між поняттям «ризик» і поняттям «збиток» існує тісний зв’язок. Ризик показує можливе негативне відхилення від нормального перебігу подій, а збиток — фактичний розмір цього негативного відхилення. Варто акцентувати увагу на тому, що саме неідентифікований ризик призводить до найбільших збитків, що викликає нагальну потребу збирання та аналізу даних про ймовірність і тенденції ризику з метою створення умов для його наукового передбачення. Існування ризику і можливість збитку зумовлюють потребу в захисті від нього. Цей захист може здійсню­ватися різними шляхами, одним з яких є страхування.

Розглядаючи ризики, пов’язані із страхуванням, слід звернути увагу на їх особливості, вміти за певними рисами визначати належність конкретного ризику до сукупності ризиків, які можна застрахувати.

У страхуванні під ризиком розуміється конкретне явище або їх сукупність, настання яких викликає необхідність відшкодування збитків із спеціально створеного страхового фонду. Ризик у страхуванні розглядається щодо конкретних об’єктів, а не як ризик взагалі. Він пов’язаний із заподіянням шкоди об’єкту, прий­нятому під страховий захист.

Для кращого розуміння сутності ризиків треба дослідити їх класифікацію на основі істотних класифікаційних ознак. За джерелами небезпеки ризики можна поділити на пов’язані із стихійними силами природи і пов’язані із цілеспрямованим впливом людини в процесі виробництва матеріальних благ. За обсягом відповідальності можна виділити індивідуальні та універсальні ризики. Виділяється й особлива група ризиків, до яких належать аномальні та катастрофічні ризики.

Необхідно звернути увагу на те, що для страхової компанії особ­ливе значення має поділ ризиків на об’єктивні та суб’єктивні.

За загальною класифікацією ризики поділяються на екологічні, транспортні, політичні, спеціальні, технічні. Розглядаючи ці групи ризиків, необхідно зосередитися на їх особливостях.

Так, екологічні ризики пов’язані із забрудненням навколишнього природного середовища і зумовлюються, насамперед, діяльністю людей у процесі відтворення матеріальних благ. Ці ризики, як правило, на страхування не приймаються.

Транспортні ризики поділяються на ризики каско та ризики карго. Перші пов’язані із страхуванням самих засобів транспорту (автомобілів, морських суден та ін.), другі — із страхуванням вантажів, що ними перевозяться.

Політичні ризики пов’язані з протиправними діями з точки зору норм міжнародного права, із заходами або акціями урядів іноземних держав по відношенню до суверенної держави або її громадян. Студенту треба звернути увагу на можливість прий­няття цих ризиків на страхування.

Спеціальні ризики супутні перевезенню особливо цінних вантажів і можуть бути включені в обсяг відповідальності страховика.

Технічні ризики виявляються у формі аварій через раптовий вихід з ладу машин або збої у технології виробництва і мають універсальний характер. Прийняття їх на страхування пов’язане з певними проблемами.

Необхідно звернути увагу і на широко застосовувану в зарубіжній практиці страхування класифікацію ризиків, за якою вони поділяються:

· на матеріальні та нематеріальні;

*           на чисті та спекулятивні;

*           на фундаментальні та специфічні.

Варто акцентувати увагу на сутності цих типів ризиків та їх особливостях. Так, матеріальний ризик може бути виміряний у вартісному вираженні, а нематеріальний — ні.

Чисті ризики передбачають або несприятливий результат, або той стан, який спостерігався до події, що мала місце. Спекулятивні ризики на відміну від чистих передбачають можливість виграшу. Спираючись на особливості чистих і спекулятивних ризиків, необхідно з’ясувати, чому чисті ризики приймаються страховою компанією на страхування, а спекулятивні — ні.

Аналізуючи сутність фундаментальних і специфічних ризиків, треба звернути увагу на те, що фундаментальні ризики виникають з причин, які непідвладні ані окремій людині, ані групі людей, але суттєво на них впливають. Що ж до специфічних ризиків, то вони більше пов’язані з окремими особами. Необхідно запам’ятати, що на відміну від фундаментальних ризиків специфічні ризики цілком придатні для страхування, і усвідомити причину цього.

Після дослідження сутності ризику, в т. ч. страхового, важливо з’ясувати питання, пов’язані з управлінням ним. Практикою напрацьовано певні методи управління ризиком. До них належать: метод усунення ризику (сприяє усуненню ризику, але разом із ним усуває й можливість одержати прибуток); метод запобігання втратам і контролю (допомагає уникнути випадковостей); метод поглинання (власного утримання) ризику; метод страхування (дає змогу розподілити ризик між великою кількістю страхувальників, які під нього підпадають).

Управління ризиком у страхуванні здійснюється в два етапи. Перший — підготовчий — передбачає порівняння характеристик та ймовірності ризику на основі його аналізу та оцінки. Результатом цього є вирішення питання про те, якою мірою ризик прий­нятний для страхування: повністю, частково чи зовсім не-
прийнятний. Другий етап — вибір конкретних засобів, які
можуть вплинути на ризик, зменшивши його або усунувши зов­сім. При цьому треба враховувати, що при аналізі ризику аналізуються всі ризикові обставини, які його характеризують. Для більш успішної оцінки ризику виділяються критерії оцінки (групи ризику, кожна з яких включає приблизно однакові за ознаками об’єкти).

Оцінка ризику дає можливість віднести конкретний об’єкт до тієї або іншої групи і визначити відповідно до цього ціну страхової послуги. Крім того, оцінка об’єкта необхідна для визначення страхової суми.

Оцінюючи ризики, необхідно враховувати, що вони можуть бути як матеріальними, так і моральними. Матеріальні ризики належать до матеріальних характеристик об’єкта страхування, моральні — стосуються особи страхувальника.

Для найбільш повної і достовірної оцінки ризику і визначення ймовірності збитку треба мати відповідну достовірну інформацію. З цією метою слід здійснювати тривале спостереження за великою кількістю об’єктів.

При оцінці ризику виділяють: ризики, які можна застрахувати; ризики, які застрахувати не можна; ризики сприятливі та несприятливі; технічний ризик страховика. Важливо зрозуміти, яке значення вони мають для страховика при оцінці ризику.

Ризики, які можна застрахувати, складають обсяг страхової відповідальності страховика. Необхідно пам’ятати, що є певні критерії, які дають змогу визначити ризик як страховий (ризик можливий; має випадковий характер; настання страхового випадку не залежить від волі страхувальника або іншої зацікавленої особи; настання страхової події невідоме в часі й у просторі тощо.)

Страховий ризик — це максимальна ймовірність настання збитку. Вона спирається на статистичні дані і може бути розрахована з достатньо високою точністю. Нестрахові ризики не включаються в договір страхування.

Література: 1; 33; 34; 40; 45; 57; 92; 96; 100; 106; 107; 108; 109; 116; 117.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Поняття ризику та його характеристика.

2. Класифікація ризиків.

3. Особливості визначення ризику в страхуванні.

4. Управління ризиком.

5. Оцінка ризику і визначення доцільності його страхування.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Відбір ризиків — заходи, які застосовує страховик щодо формування збалансованого і прибуткового страхового портфеля шляхом залучення до страхування об’єктів лише певного роду.

Оцінка вартості ризику — визначення наслідків настання події або сукупності подій, на випадок яких проводиться страхування, виражене в грошовій формі.

Ризик страховий — 1) ймовірна подія або сукупність подій, на випадок настання яких проводиться страхування; 2) конкретний об’єкт страхування або вид відповідальності; 3) розподіл між страховиком і страхувальником несприятливих економічних наслідків у разі настання страхового випадку.

Ступінь ризику — ймовірність настання страхового випадку, а також можливий збиток від нього. Відображує обсяг можливої відповідальності страховика за укладеними договорами. Кількісний вираз С. р. — показник збитковості страхової суми.

Теми рефератів

1. Ризики в особистому страхуванні та можливість їх страхування.

2. Оцінка ризиків у майновому страхуванні.

3. Ризикові обставини і страховий випадок.

4. Специфіка ризиків в особистому страхуванні.

5. Специфіка ризиків у страхуванні відповідальності.

? Питання для дискусій

1. Яка класифікація ризиків є найбільш повною?

2. Які ризики є найбільш небажаними для страховиків і чому?

3. За якими критеріями можна оцінити ефективність управління ризиком у страхуванні?

Завдання для перевірки знань

1. Найбільш небезпечним серед ризиків, прийнятих на страхування при страхуванні власного будинку, є:

а) спрацьована електропроводка;

б) віддаленість від інших будинків;

в) близькість до великої річки.

2. Спекулятивний ризик:

а) може бути застрахований за підвищеним тарифом;

б) не може бути застрахований;

в) може бути застрахований за низьким тарифом.

3. Чисті ризики — це:

а) крадіжка товарів з магазину;

б) гра в грошово-речову лотерею;

в) ураган.

4. Специфічний ризик — це:

а) землетрус;

б) травма працівника в побуті;

в) викрадення.

5. Страховик може застрахувати ризик:

а) специфічний;

б) аномальний;

в) екологічний.

6. Управління ризиком передбачає:

а) створення спеціальних планів;

б)виявлення альтернативного ризику;

в) зміну характеру діяльності;

г) вірно а), б).

7. Процес управління ризиком передбачає:

а) вибір методів управління ризиком;

б) відмову від ризику;

в) ідентифікацію ризику.

8. Для страховика, який здійснює операції із страхування життя, ризик полягає:

а) у передчасній смерті застрахованого до закінчення строку дії договору страхування;

б) у намірі страхувальника збільшити розмір страхової суми протягом строку дії договору страхування;

в) вірно а) і б).

ТЕМА 4. СТРАХОВИЙ РИНОК

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Вивчаючи тему «Страховий ринок», необхідно з’ясувати сутність страхового ринку, характерні ознаки сучасного страхового ринку, його структуру та об’єктивні основи розвитку.