Тема 5. Аналіз використання трудових ресурсів і витрат на оплату праці

Тема 5. Аналіз використання трудових ресурсів і витрат на оплату праці

Ключові слова: середньооблікова чисельність, баланс робочого часу, показники руху кадрів, продуктивність праці, середня заробітна плата, фонд оплати праці, факторний аналіз показників ефективності використання персоналу.

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, їх використання є важливим фактором підвищення ефективності виробництва. Аналіз використання трудових ресурсів спрямований на забезпечення повної зайнятості персоналу підприємства, високої продуктивності праці, створення нормальних умов для роботи персоналу і підвищення рівня оплати праці. Від ефективності використання трудових ресурсів залежить своєчасність виготовлення продукції або надання послуг, її якість, раціональне використання основних і оборотних засобів, що знаходить відображення в таких узагальнюючих показниках, як собівартість, витрати, прибуток. Заробітна плата, з одного боку, є складовою частиною витрат операційної діяльності, з другого боку, одним із найважливіших елементів мотивації праці. Аналіз витрат на оплату праці повинен бути спрямований на оцінку того, чи виконує заробітна плата свої функції на даному підприємстві.

При аналізі використання трудових ресурсів і засобів на оплату праці на підприємствах вивчаються: забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів робочою силою по категоріям, професійному і кваліфікаційному складу; показники руху робочої сили та його причини; використання робочого часу з метою виявлення невиправданих втрат і непродуктивних витрат; темпи росту продуктивності праці і вплив науково-технічного прогресу на рівень і динаміку продуктивності праці; організація, нормування праці; організація оплати праці, форми і системи мотивації праці; використання засобів на оплату праці; діюча практика організації внутрішньовиробничого госпрозрахунку і його ефективність; розвиток соціальної сфери; резерви підвищення

використання трудових ресурсів і напрямки їх реалізації з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Джерелом інформації для аналізу трудових ресурсів є план з праці, дані табельного обліку, матеріали спостережень – хронометражі і фотографії робочого дня, статистична звітність. Важливо залучати і додаткову інформацію про використання трудових ресурсів: матеріали спеціальних соціологічних досліджень, виробничих нарад і ін.

Аналізуючи чисельність, склад і кваліфікацію персоналу, передусім слід виконати перевірку забезпеченості підприємства кадрами за кількістю, складом, структурою працівників; проаналізувати динаміку чисельності працівників за кількістю, складом і структурою; провести оцінку кваліфікаційного складу працівників за показниками освіти, стажу роботи, тарифних розрядів.

На структуру персоналу суб’єкта господарювання впливають особливості виробництва, його спеціалізація і масштаби виробничого процесу, що зумовлюють відповідність питомої ваги кожної категорії працюючих розвитку техніки, технології та організації виробництва.

Аналіз трудових показників варто починати з оцінки трудового потенціалу підприємства і тих змін, що відбулися в ньому за минулий період.

Загальна оцінка забезпеченості підприємства працівниками визначається шляхом зіставлення фактичної і планової чисельності в цілому по підприємству й у розрізі його внутрішніх підрозділів. У виробничому процесі окремі категорії працівників промислово-виробничого персоналу підприємства відіграють різну роль. Тому і співвідношення, вимірюване питомою вагою окремих категорій працівників у загальній їхній чисельності у відсотках, служить важливим показником для якісної характеристики трудових ресурсів підприємства.

Найважливішою вимогою правильної організації праці і нормальних умов роботи виступає відповідність складу працюючих характеру робіт. Для підприємства необхідні робітники певної професії і спеціальності. Рівень професійної забезпеченості підприємства характеризується відповідністю фактичної чисельності робітників потребі в них відповідно до виробничої програми по кожній професії окремо. Наявність цих даних показує надлишок або недолік певної професії робітників і дозволяє вживати заходів до поліпшення комплектування підприємства трудовими ресурсами.

Узагальнюючим показником рівня кваліфікації робітників є середній тарифний розряд, що визначається у розрізі цехів і по підприємству в цілому. Він обчислюється по формулі середньої арифметичної з тарифних розрядів, зважених по числу робітників, що мають відповідні розряди.

Зміна чисельності працівників підприємства за звітний період характеризується системою абсолютних і відносних показників.

Рівень інтенсивності руху працівників показують коефіцієнти обороту по прийому і вибуттю, загального обороту, коефіцієнт заміщення. Коефіцієнт загального обороту робочої сили визначається відношенням суми числа працівників, прийнятих і звільнених за звітний період, до середньоспискової чисельності працівників. Коефіцієнт заміщення дорівнює відношенню різниці між числом прийнятих і вибулих робітників до середньоспискової їх

чисельності. Коефіцієнт обороту по прийому визначається розподілом числа працівників, прийнятих за аналізований період, на середньоспискове число працюючих. Коефіцієнт обороту по вибуттю встановлюється розподілом числа вибулих працівників за досліджуваний період на середньоспискове число працюючих. Слід зазначити, що характеристика руху працюючих на основі коефіцієнтів обороту ще не розкриває причини вибуття. При аналізі руху робочої сили необхідно користуватися коефіцієнтом плинності, що виражається відношенням числа працівників, які пішли з підприємства за власним бажанням, з дозволу адміністрації і звільнених за порушення трудової дисципліни, до середньоспискового числа працюючих.

Важливим напрямком аналізу плинності варто вважати угруповання звільнившихся по статевовіковим ознакам, рівню механізації й автоматизації виробничих процесів і ін.

Крім показників зовнішнього руху робочої сили аналізуються і показники внутрішнього руху –– міжцехового, міжпрофесійного і кваліфікаційного. Коефіцієнт внутрішнього обороту розраховується відношенням чисельності працюючих, що прийняли участь у внутрішньому русі незалежно від числа змін в їх позиціях, до середньоспискової чисельності.

Показники руху робочої сили можуть розраховуватися як в цілому по підприємству, так і по окремих підрозділах. В процесі аналізу здійснюється порівняння показників звітного періоду із аналогічними показниками за ряд попередніх років, що дозволяє оцінити тенденцію їх зміни. Тенденція погіршення показників свідчить про посилення негативних явищ на підприємстві, що стосується умов, оплати праці і т.ін., що потребує невідкладних заходів по їх усуненню.

Коефіцієнт постійності кадрів розраховується розподілом чисельності працівників, що знаходяться в списках підприємства протягом усього року (з 1 січня по 31 грудня включно), до середньої чисельності працівників.

Коефіцієнт стабільності кадрів характеризує частку працівників, що мають стаж роботи на підприємстві п’ять або більше років в загальній сукупності працюючих.

Аналіз використання робочого часу має на меті виявити невиправдані втрати і непродуктивні витрати робочого часу, установити конкретні причини і місця виникнення цих втрат, виявити їх вплив на обсяг виробленої продукції, розробити заходи щодо ущільнення робочого дня. До втрат робочого часу відносяться нерегламентовані перерви протягом робочого дня, а також непродуктивні витрати часу, вов’язані наприклад, з виробничим браком, виконанням операцій, не передбачених технологією, відволіканням працівників від виконання його функціональних обов’язків.

На основі балансу робочого часу обчислюються показники: коефіцієнт використання календарного часу, коефіцієнт використання табельного фонду часу. Табельний фонд розраховується як різниця календарного фонду та святкових і вихідних днів. Максимально можливий фонд робочого часу дорівнює різниці табельного фонду часу і відпусток. Фонд робочого часу

залежить від чисельності працюючих, кількості відпрацьованих днів одним працюючим і середньої тривалості робочого дня.

У системі узагальнюючих показників ефективності виробництва продуктивності праці належить особлива роль. З одного боку, вона характеризує досягнутий рівень розвитку матеріально-технічної бази виробництва, ефективність використання трудового потенціалу і досягнень науково-технічного прогресу, а з іншого боку – продуктивність праці є основою росту економіки, реальних доходів населення і соціального розвитку країни.

Для оцінки продуктивності праці використовують натуральний, вартісний i трудовий методи її вимірювання.

При використанні натурального i вартісного методів розраховують середньогодинний, середньоднiвний i середньорiчний виробіток продукції одним робітником. Також розраховується середньогодинний виробіток продукції на одного робітника промислово-виробничого персоналу у вартісному виразі. Трудовий метод передбачає визначення витрат часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткості продукції).

Найважливішою задачею аналізу є вивчення факторів зміни виробітку, що поділяються на такі групи: підвищення технічного рівня виробництва; удосконалювання управління, організації виробництва і праці; структурні зрушення у виробництві і інші. Вплив цих факторів на продуктивність праці визначається на основі розрахунку відносного вивільнення чисельності працюючих за рахунок здійснення конкретних організаційно-технічних заходів.

Для оцінки ефективності використання трудових ресурсів використовується також показник – прибуток на одного працюючого.

Трудомісткість одиниці продукції представляє собою відношення робочого часу до кількості виготовленої продукції у натуральному або умовно-натуральному виміру. Такий метод вимірювання продуктивності праці застосовується, коли підприємство виробляє однорідну продукцію.

Вивчення витрат на заробітну плату починають з попередньої оцінки використання фонду оплати праці у цілому по підприємству, у тому числі в розрізі окремих категорій персоналу підприємства. Економія (перевитрати) фонду оплати праці виявляється зіставленням фактично нарахованого фонду оплати праці з плановим.

Задачами аналізу соціального розвитку підприємства є: оцінка рівня виконання плану соціального розвитку і соціальної захищеності; оцінка забезпеченості виконання плану фінансовими ресурсами; вивчення динаміки показників соціального розвитку і соціальної захищеності; виявлення і розробка заходів реалізації резервів підвищення соціальної захищеності і соціального розвитку.

Аналіз умов праці здійснюється по кожному цеху, ділянці, робочому місцю. Це дає змогу виявити ділянки з несприятливими умовами праці. Умови праці характеризують такими показниками: забезпеченість робітників санітарно-побутовими приміщеннями; рівень санітарно-гігієнічних умов праці: рівень освітлення, температурних умов, запиленості, загазованості, шуму, вібрації і т.ін.; рівень частоти травматизму у розрахунку на 100 працюючих;

процент працівників, що мають професійні захворювання; кількість випадків захворювання на 100 працюючих; число днів тимчасової непрацездатності на 100 працюючих. Умови праці вивчаються з точки зору відповідності діючим нормативам.

Для узагальненої характеристики рівня соціального розвитку колективу може використовуватися інтегральний показник, що розраховується як середня арифметична на основі поодиноких показників. Усі наведені показники розглядаються в динаміці. Доцільне їх порівняння з показниками інших підприємств.

Скачано с www.znanio.ru