Тема. Економічне зростання та його динаміка

Тема. Економічне зростання та його динаміка

1. Економічна динаміка: економічне зростання та його типи.

2. Фактори економічного зростання. Темпи зростання ВНП.

3. Моделі економічного зростання (неокласична модель, неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора, Р. Солоу).

1. Економічна динаміка: економічне зростання та його типи.

Мета стабілізаційної політики (в короткостроковому періоді) - збільшити випуск до потенційного рівня, залучивши у виробництво усі недовикористані ресурси суспільства. Відповідно визначення короткострокового зростання можна дати наступне:

- короткострокове зростання національного доходу - це динаміка ВВП в межах заданих ресурсів і технології до досягнення економічною системою умов повної зайнятості.

Найбільш розповсюдженими визначеннями короткострокового економічного зростання є:

1) реальний приріст обсягу національного продукту в результаті збільшення кількості факторів виробництва або удосконалення техніки та технології;

2) збільшення реального обсягу ВНП або реального на душу населення.

Але завдання економіки не вичерпується досягненням повної зайнятості, тому що така зайнятість не гарантує поступального зростання економіки. Якщо проблема повної зайнятості розв'язана, виникає питання про збільшення обсягів виробництва за межі умов повної зайнятості. Це основне питання теорії економічного зростання. Таким чином ми вийшли на проблему довгострокового економічного зростання.

Економічне зростання - це довгострокова тенденція збільшення потенційного рівня виробництва за умов повної зайнятості.

Стан повної зайнятості означає, що економіка країни знаходиться на кривій виробничих можливостей (КВМ).

Крива  виробничих можливостей відображає поєднання варіантів випуску різноманітної продукції, яка може бути виготовлена при даній кількості і якості природних, ресурсів і основного капіталу за даного рівня технологічного потенціалу.

Економічне зростання визначається переміщенням кривої виробничих можливостей праворуч, тобто від AB до CD (графік 1).

В       D

Графік 1. Крива виробничих можливостей

де К- основний капітал;

L - трудові ресурси.

Приріст кількості і якості ресурсів і вдосконалення технології забезпечує можливість такого переміщення. Повна зайнятість і оптимальний розподіл ресурсів мають суттєве значення для його реалізації.

Моделювання економічного зростання на основі кривої виробничих можливостей не означає, що економіка в реальному житті рахується від одного стану повної зайнятості (АВ графіка 9.1) до іншого (СД графіка 9.1). В розділі VI було досліджено, що процесу руху економіки притаманні кон’юнктурні коливання обсягів виробництва, зайнятості та інших макроекономічних змінних навколо лінії тренду (графік 6.2). Але сама лінія тренду не аналізувалася.

Досвід розвитку більшості країн показує, що в довгостроковому період тренд має тенденцію до зростання. Це означає, що протягом тривалих проміжків часу в цих країнах спостерігається економічне зростання. Довгострокова тенденція зростання обсягу виробництва є наслідком того, що циклічні підйоми перевищують циклічні кризи, як результат, позитивна різниця піднімає лінію тренда вище и вище (графік 2).

Графік 2. Циклічні коливання на фоні довгострокового тренду

ТИПИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Теоретично розрізняють такі типи економічного зростання:

Інтенсивний – збільшення виробничого потенціалу шляхом вдосконалення техніки і технології.

Екстенсивний – збільшення виробничих потужностей внаслідок збільшення кількості використовуваних факторів виробництва.

Змішаний (реальний) – збільшення виробничих потужностей внаслідок збільшення кількості використовуваних факторів виробництва і вдосконалення техніки і технології.

2. Фактори економічного зростання. Темпи зростання ВНП.

Серед найважливіших факторів економічного зростання необхідно відмітити такі:

Фактори попиту забезпечують зростання сукупних витрат з метою повного використання виробничого потенціалу.

Фактори розподілу забезпечують оптимальний розподіл ресурсів.

Загальне уявлення про взаємодію всіх цих факторів може дати крива виробничих можливостей (графік 1).

Рис.1. Фактори економічного зростання

Джерела економічного зростання

Приріст обсягу виробництва (Q) може бути досягнутий за рахунок трьох окремих джерел:

·                   приросту праці (L);

·                   приросту капіталу (K);

·                   технічних нововведень (T. H.).

Відповідно приріст обсягу виробництва за рік визначається таким фундаментальним рівнянням:

Q = αL + (1-α)K + Т. П.                                               (1)

де Т. П. - технічний прогрес (або сукупна продуктивність факторів виробництва);

α, (1-α) - відносні внески кожного фактора виробництва в економічне зростання відповідно до їхніх відносних часток у НД, які можуть змінюватися з часом.

В економічно розвинутих країнах зростання продуктивності праці забезпечується на 70-80% за рахунок Т. П.

Темпи економічного зростання

Інформацію про темпи економічного зростання дає такий показник:

Темп зростання ВНП =                            (2)

де ВНП - валовий національний продукт звітного року;

ВНП - валовий національний продукт базисного року.

Оптимальність економічного зростання зводиться д знаходження такого співвідношення між динамікою темпі економічного зростання та джерел зростання, яке максимально відповідає інтересам суспільного розвитку.

Рис. 2. Економічний розвиток

3. Моделі економічного зростання (неокласична модель, неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора, Р.Солоу)

Найважливішими проблемами теорій економічного зростан­ня є:

Þ               тенденції і джерела зростання;

Þ               забезпечення довготривалої стійкості;

Þ               наслідки обраної технологічної політики;

Þ               темпи оновлення та структура національного господарства;

Þ               вимір факторів та результатів.

Неокласична модель економічного зростання

Основною початковою умовою неокласичної концепції економічного зростання є припущення, що кожний фактор виробництва «забезпечує» відповідну частку виробленого національного продукту. Основним інструментом неокласичного аналізу економічного зростання є виробнича функція:

                                          (3)

                           (4)

де Y – обсяг продукту;

а_і - виробничі фактори (робоча сила, капітал, земля, підприємницькі здібності);

- граничний продукт і-го фактора.

Таким чином, відповідно до наведених формул обсяг продукту визначається сумою добутків кожного фактора на його граничний продукт.

Раціональний зміст виробничої функції відповідає спробі визначити найбільш доцільні комбінації різних факторів виробництва для досягнення максимального обсягу продукції. При взаємозамінності факторів виробництва виробнича функція може бути використана як аналітичний інструмент при плануванні темпів економічного зростання та інших важливих макроекономічних пропорцій.

Модель економічного зростання Роберта Солоу

За розробку цієї моделі Р. Солоу була присуджена Нобелівська премія (1987).

Основні ознаки моделі

1. За основу зростання в моделі Р. Солоу береться зростання продуктивності праці (y = Y/L), а не зростання продукту (Y).

2. Модель враховує вплив трьох чинників:

·                   капіталоозброєності (k = K/L);

·                   зростання населення (L);

·                   технологічного прогресу (Т. П.).

3. За моделлю Р. Солоу існує стійкий рівень капіталоозброєності (k*), який визначає економічну динаміку. Цей стійкий рівень капіталоозброєності (k*) можна визначити за формулою (5):

                                                         (9.5)

де s - норма заощаджень;

 - норма амортизації;

k* - стійкий рівень капіталоозброєності;

f(k*) - продуктивність праці за стійкого рівня капіталоозброєності.

4. Джерелами економічного зростання за Солоу є:

а) Зростання капіталоозброєності (к), яке залежить зростання норми заощаджень (s).

Але зростання норми заощаджень не може бути постій оскільки заощадження (S) обмежують споживання (C).

Солоу використовує «золоте правило» Е. Фелиса, виконується за умови, що граничний продукт капіталу (МРК) дорівнює його вибуттю (амортизації ()):

МРК =                                                              (6)

«Золоте правило нагромадження»: При визначенні норми заощаджень критерієм повинна бути максимізація добробуту суспільства, тобто якнайбільше споживання (С) умов сталої рівноваги економічної системи.

б) Зростання населення (t - темп зростання населення) впливає на економічне зростання через динаміку капіталоозброєності:

                                               (7)

де I/L – інвестиції на одного працюючого;

 - норма амортизації;

t_L- темп зростання населення;

k - капіталоозброєність.

в) Технологічний прогрес, який, за цією моделлю, на відміну від попередніх чинників є джерелом постійного зростання як продуктивності праці (у), так і загального продукту (Y).

Якщо ефективність виробництва (Е) під впливом технологічного прогресу змінюється з темпом (g), то продуктивність праці змінюється з тим же темпом, а загальний обсяг виробни­цтва зростає з темпом t_L+g:

                                          (8)

де  - базова продуктивність праці.

Модель економічного зростання Р. Солоу зображена на графіку 3.

I, , t_L, g

                                                                                              ( + t_L + g)k

                            I/L = sf(k)

                   0                                                       k*               k

Графік 3. Модель економічного зростання Р.Солоу

k - капіталоозброєність одиниці праці з постійною ефективністю;

k* - стійкий стан капіталоозброєності, за якого  = І, тобто величина капіталу, що вибуває (),дорівнює капіталу, що інвестується (I = sf(k));

 - норма амортизації;

t_L - темп зростання населення;

g - темп зростання ефективності виробництва під впливом технологічного прогресу.

Неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора

Модель взаємодії акселератора і мультиплікатора може бути представлена формулою Хікса:

де  - національний дохід в n-му році;

s - частка заощаджень у національному доході;

(1-s) - частка споживання в НД;

b - коефіцієнт акселерації;

 - національний дохід в (n-1)-му році;

 - національний дохід в (n-2)-му році;

 - автономні інвестиції в n-му році.

У даній формулі відображаються обидві сторони залежності між національним доходом і інвестиціями.

Неокейнсіанські макроекономічні моделі за необхідну умову економічного зростання вважають рівність інвестицій заощадженням, тобто повну реалізацію коштів, котрі йдуть на накопичення. Нерівність цих величин розглядається як ознака порушення економічної рівноваги.

Перевищення (I) над (S) повинно означати нестачу коштів щодо інвестиційного попиту, а перевищення (S) над (I) - неповну задіяність ресурсів.

Завдання економічного регулювання полягає в досягненні повного використання національного доходу як джерела ефективного попиту, за умови, що сума  дорівнює одиниці.