Тема. Національний ринок та його рівновага

Тема.

Національний ринок та його рівновага

1.    Суб’єкти, об’єкти та структура національного ринку.

2.    Ринок товарів та платних послуг.

3.    Ринок грошей та цінних паперів.

4.    Ринок робочої сили та його рівновага.

1.     Суб’єкти, об’єкти та структура національного ринку.

Національний ринок — це сукупність соціально економічних відносин у сфері обміну, за посередництвом яких здійснюється реалізація товарів і послуг, обіг капіталу, купівля-продаж робочої сили.

Структура національного ринку

Основними складовими частинами національного ринку є ринок товарів та платних послуг, ринок грошей та цінних паперів, ринок робочої сили.

Суб’єктами національного ринку виступають всі макроекономічні суб’єкти: держава, підприємства, домашні господарства, закордон.

2.    Ринок товарів та платних послуг.

Ринок товарів та платних послуг являє собою систему економічних відносин між продавцями та покупцями з приводу руху товарів та послуг, які задовольняють споживний та інвестиційний попит макроономічних суб’єктів.

Споживчий попит – платоспроможний попит домогосподарств на:

·       товари тривалого користування (транспортні засоби, предмети побуту та інше);

·       товари поточного споживання (продукти харчування, одяг, енергія та інше);

·       послуги (житло, охорона здоров’я, особисті слуги, освіта та інше).

Інвестиційний попит — попит підприємців на блага для:

·       відновлення зношеного капіталу;

·       збільшення реального капіталу.

Основою взаємодії фірм та домашніх господарств на цьому ринку товарів та платних послуг є пропорція, в якій доход (Y) розподіляється на споживання (С) та заощадження (S):

Y=C+S

Споживання представляє собою індивідуальне та сумісне використання споживчих благ, яке направлене на задоволення матеріальних та духовних потреб людей.

Заощадження — економічний процес пов’язаний з інвестуванням. Це частина доходу, яка залишається невикористаною після відрахування коштів у фірм на поточні виробничі потреби, а у домашніх господарств на споживчі потреби.

Рівновага на ринку товарів та платних послуг у відкритій економіці досягається, коли пропозиція заощаджень дорівнює інвестиційному попиту.

Пропозиція заощаджень (S) є функцією від доходу (Y):

S=S(Y)

Умови рівноваги товарного ринку у відкритій економіці з урахуванням діяльності держави:

I=S-ΔZB-G

Де, I – інвестиції;

S – заощадження;

ΔZB – зовнішньоторговельне сальдо;

G – державні витрати.

3.    Ринок грошей та цінних паперів.

Грошовий ринок – це ринок короткострокових кредитних операцій (до 1 року), на якому попит на гроші та їхня пропозиція визначають рівень процентної ставки (тобто ціну грошей).

Ринок грошей утворюється в результаті взаємодії Національного банку з комерційними, а також у результаті взаємодії комерційних банків.

Попит на гроші пред’являють комерційні банки, підприємства, домашні господарства, держава.

Пропозицію грошей надає Національний банк.

Попит на гроші визначається бажанням економічних суб’єктів мати в своєму розпорядженні певну кількість платіжних засобів (касу).

Виділяють два основних мотиви попиту на гроші:

1. операційний;

2. спекулятивний.

Операційний попит на гроші, основою якого є операції купівлі-продажу, залежить від інтервалу часу між моментами отримання і використання грошових коштів. Чим цей інтервал коротший, тим менший попит на гроші, і навпаки.

M1=r·P·Q

Де, M1 – операційний попит на гроші;

r – запізнення між отриманням і використанням грошових коштів;

P – рівень цін;

Q – обсяг виробництва.

Спекулятивний попит на гроші визначається нормою процента (і):

M2 = M2(і)

Якщо норма процента низька, спостерігається високий курс цінних паперів, що послаблює стимули до вкладання в них ліквідних коштів через ризик, пов’язаний з падінням курсу цінних паперів у зв’язку із зростанням норми процента (і), і навпаки.

Курс акції = Дивіденди / Норма процента 100%

Існує така процентна ставка, за якої економічні об’єкти перестають вкладати ліквідні кошти в цінні папери. Спекулятивний попит на гроші необмежено зростає (ліквідна пастка і’) (графік .1).

Графік .1 Залежність спекулятивного попиту від норми процента.

4.    Ринок робочої сили та його рівновага.

Ринок робочої сили являє собою систему економічних відносин між його суб’єктами з приводу купівлі-продажу трудових послуг, які пропонуються найманими працівниками за цінами, що складаються під впливом співвідношення попиту та пропозиції.

Суб’єктами ринку робочої сили є працедавці та наймані працівники.

Об’єктами ринку робочої сили є умови найму на роботу та якість трудових послуг.

Під попитом на робочу силу (L^D) розуміють платоспроможну потребу працедавців у трудових послугах працівників певних професій і кваліфікації.

Під пропозицією робочої сили (L^S) розуміють різноманітність і якість трудових послуг, які пропонуються для реалізації.

Ціна попиту на робочу силу виступає у вигляді максимально допустимої з точки зору підприємця ставки заробітної плати для найманих працівників.

Ціна пропозиції виступає у вигляді мінімальної заробітної плати, що задовольняє тих, хто наймається на роботу.

Рівновага на ринку робочої сили встановлюється тоді, коли попит на робочу силу дорівнює пропозиції робочої сили (L^D = L^S) і рівень заробітної плати задовольняє як працедавців, так і найманих працівників.

Графік .2. Рівновага ринку робочої сили.