ТЕМА. Предмет, методи та функції макроекономіки

ТЕМА.

Предмет, методи та функції макроекономіки

1.   Предмет та функції макроекономіки.

2.  Економічні системи та її види.

3.  Макроекономічні суб’єкти та їхня взаємодія.

4.   Методи макроекономічного аналізу. Макромоделі: статичні та динамічні.

1. Предмет макроекономіки.

Макроекономіка досліджує, сутність, результати та наслідки спільної економічної діяльності всіх учасників народного господарства.

Специфічним завданням макроекономіки є пізнання, систематизація, узагальнення та пояснення процесів, які обумовлюються механізмом функціонування народного господарства у цілому.

Макроекономічний аналіз має два рівні:

ех post — національне рахівництво;

ех ante — прогностичне моделювання.

Ех post аналіз базується на визначенні макроекономічних параметрів минулого періоду з метою отримання інформації про те, як національна економіка функціонувала і які результати досягла. На основі результатів ех post аналізу робиться корегування макроекономічних концепцій та розробка нових.

Аналіз ех ante — це прогнозне моделювання економічних явищ та процесів на основі певних теоретичних концепцій. Мета ех ante аналізу визначити, які фактори і яким чином будуть впливати на значення макроекономічних показників у майбутньому.

Об’єктом макроекономічного аналізу виступає економічна система в цілому та її агреговані параметри.

Основні функції макроекономіки:

Теоретико-пізнавальна – дослідження економічних процесів на макрорівні та побудова моделей цих процесів.

Практична - розробка практичних рекомендацій на основі економічного процесу (теоретична основа економічної політики).

Виховна - макроекономіка покликана виробляти новий тип економічного мислення, формувати сучасний світогляд людини.

2. Економічна система.

Економічна система — це певним чином упорядкована система зв'язків між виробниками і споживачами матеріальних та нематеріальних благ та послуг.

Основні елементи економічної системи

Конкретні економічні зв'язки між господарськими суб’єктами.

Соціально-економічні відносини, які базуються на відповідних формах власності на економічні ресурси та результати господарської діяльності.

Організаційні форми господарської діяльності: поділ праці, спеціалізація та кооперування виробництва.

Господарський механізм, тобто спосіб регулювання економічної діяльності на макрорівні.

Економічні системи багатомірні і формалізовано записуються таким чином:

ЕS = f(А₁, А₂, ..., А_N)

ES — економічна система, яка визначається властивостями. Ці властивості виступають критеріями при визначенні типу економічної системи.

Типи економічних систем

Ринкові економічні системи:

·        Ринкова економіка вільної конкуренції - чистий капіталізм (19 ст. — перші десятиліття 20 ст.).

Основні ознаки:

ü приватна власність на інвестиційні ресурси;

ü вільна конкуренція;

ü свобода учасників економічної діяльності;

ü ринкове ціноутворення;

ü стихійне ринкове регулювання.

·        Сучасна ринкова економік —сучасний капіталізм (друга половина 20 ст.).

Основні ознаки:

ü колективна приватна та державна власність;

ü державне регулювання економіки з метою стимулювання споживного попиту та пропозиції;

ü маркетингова система управління виробництвом.

Неринкові економічні системи:

·        Традиційна економічна система (притаманна слаборозвинутим країнам).

Основні ознаки:

ü відстала технологія;

ü ручна праця;

ü багатоукладність;

ü натуральне виробництво;

ü переважання дрібнотоварного виробництва;

ü активна роль держави.

·        Адміністративно-командна система.

Основні ознаки:

ü державна власність на засоби виробництва;

ü монополізація та бюрократизація економіки;

ü централізоване планування та управління виробництвом;

ü централізований розподіл матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Об'єкт дослідження макроекономіки характеризується агрегованими показниками.

Агреговані показники відображають сукупність специфічних економічних одиниць так, ніби ті складають одне ціле.

3. Макроекономічні суб’єкти та їхня взаємодія.

Суб’єктами макроекономічного аналізу виступають:

·        Сектор домашніх господарств містить усі приватні господарства країни, діяльність яких направлена на задоволення власних потреб. Домашні господарства проявляють три види економічної активності: пропонують фактори виробництва, споживають частину отриманого доходу і заощаджують.

·        Підприємницький сектор – це сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни. Підприємницький сектор проявляє такі види економічної активності: пред’являє попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує.

·        Державний сектор – усі державні інститути та установи. Держава виробляє суспільні блага, які надходять споживачам “безоплатно” (безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної, соціальної та виробничої інфраструктури).

·        Сектор закордон – містить усі економічні суб’єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути. Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.

4. Методи макроекономічного аналізу.

Макроекономіка використовує діалектико-матеріалістичні методи, а саме:

·        аналіз;

·        синтез;

·        індукцію;

·        дедукцію;

·        абстракцію та інші.

Основним методом макроекономічного дослідження є економіко-математичне моделювання.

Макромоделі — це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді.

Створити модель — це означає знайти функцію, яка пов’язує ендогенні та екзогенні параметри макромоделі.

Екзогенні величини — це величини, що знаходяться поза макромоделлю (як правило, це технологія виробництва та характер поведінки економічних суб'єктів на кожному з ринків).

Ендогенні величини — це величини, що визначаються в результаті розв’язання моделі (наприклад: величина реального національного доходу, рівень зайнятості, ставка реальної заробітної плати, реальна ставка процента, рівень цін).

Функціональні зв’язки між ендогенними параметрами мають таку класифікацію:

·        Поведінкові функції виражають переваги, які склалися в суспільстві. Прикладом може бути функція споживання домашніх господарств від доходу:

С = С(Y).

·        Технічні функції характеризують технічну залежність. Наприклад, виробнича функція:

Q = f(X₁, X₂, …, X_n)

·        Інституціональні функції відображають інституціонально установлені залежності між. параметрами моделі. Наприклад, сума податкових надходжень (Т) є функцією від доходу (Y) та податкової ставки Т(Y), яку встановлює відповідний інститут:

T = f(T(Y), Y)

·        Дефініційні функції виражають залежності, які виходять з означення економічних явищ. Наприклад, сукупний попит на ринку благ (Y) складається із споживчого попиту домашніх господарств (С), інвестиційного попиту підприємницького сектора (І), витрат держави (G) та закордону (Е):

Y = C+I+G+E

Макроекономічні моделі поділяються на динамічні та статичні.

Статистичні моделі фіксують економічний процес на початку та в кінці певного періоду і не зображують перехід від одного стану до іншого.

Динамічні моделі зображують процеси з урахуванням фактора часу