Тема. Сукупний попит та сукупна пропозиція

Тема.

Сукупний попит та сукупна пропозиція

1.  Структура сукупного попиту. Цінові та нецінові фактори, що визначають сукупний попит. Крива сукупного попиту АD.

2.  Мультиплікатор. Акселератор.

3.  Сукупна пропозиція. Цінові та нецінові фактори, що визначають сукупну пропозицію. Крива сукупної пропозиції АS.

4.  Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції.

1.Структура сукупного попиту. Цінові та нецінові фактори, що визначають сукупний попит. Крива сукупного попиту АD.

Сукупний попит

Національний обсяг виробництва і рівень цін визичаються взаємодією сукупного попиту (AD) та сукупної пропозиції (AS).

Сукупний попит є основною специфічною формою (прояву суспільних потреб в умовах функціонування товарно-грошових відносин.

Сукупний попит (AD) — це величина обсягу продукції, яку готові купити за кожного рівня цін (Р) макроекономічні суб’єкти.

AD - це заплановані витрати всіх макроекономічних суб’єктів.

Сукупний попит (AD) можна визначити за формулою розрахунку ВНП методом витрат:

ВНП за витратами = (AD) = C+I+G+NE

Структура сукупного попиту

С - споживчий попит: платоспроможний попит домогосподарств на споживчі товари.

I - інвестиційний попит: попит підприємців на засоби виробництва для:

1) відновлення зношеного капіталу (амортизація);

2) збільшення реального капіталу.

G - попит держави на товари та послуги:

1) для виробництва суспільних благ;

2) для державних інвестицій.

NE - попит закордону.

Споживчий попит (С) залежить від:

1.  Доходу від участі у виробництві.

2.  Податків та трансфертних платежів.

3.     Величини майна.

4.     Доходу від майна.

5.     Середньої та граничної схильності до споживання.

6.     Ступеня диференціації населення за доходами.

7.     Чисельності населення.

Середня схильність до споживання (с) - це частка споживання (С) у доході (Y):

Гранична схильність до споживання (с’) – це частка приросту споживання (∆С) у додатковій одиниці доходу (∆Y):

Функція споживання має вигляд:

С = С₀+с’Y

Де, С₀ – автономне споживання, яке не залежить від поточного доходу.

Заощадження (S) — це неспожита частина доходу (Y). Кожній функції споживання (С) відповідає своя функція заощадження (S).

S = -C₀+(1-с’)Y

Звідси 1-с’ = s’ – гранична схильність до заощадження.

Графік 3.1. Функції споживання та заощадження

Інвестиційний попит

Інвестиції - економічні ресурси, що направляються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення і модернізацію виробничого потенціалу.

Інвестиційний попит (I) залежить від:

1.     Обсягу виробництва.

2.     Витрат на капітал.

3.     Кон’юнктурних коливань економіки.

4.     Сподівань на майбутнє.

Попит на інвестиції (I) – найбільш мінлива частина сукупного попиту (AD).

Залежно від того, які фактори визначають обсяг попиту на інвестиції, вони поділяються на індуційовані та автономні.

Інвестиції називаються індуційованими, якщо причиною їх здійснення є стійке зростання попиту на товари та послуги в результаті зростання національного доходу.

Індуційовані інвестиції є функцією від приросту, національного доходу. Коефіцієнт прирістної капіталоємкості називається акселератором (b).

Акселератор (b) — коефіцієнт, який показує скільки одиниць додаткового основного капіталу (К_О) необхідно для виробництва додаткової одиниці продукції (∆Y):

b = ∆Y/∆К_О

Де, ∆К_О – зростання основного капіталу під впливом індуційованих величин.

Інвестиції називаються автономними, коли вони здійснюються при фіксованому національному доході, тобто при незмінному сукупному попиті на блага.

Автономні інвестиції здійснюються в нову техніку, спричиняючи підвищення якості продукції, і стають умовою зростання національного доходу.

2. Мультиплікатор.

m – мультиплікатор;

c’ – гранична схильність до споживання.

 - мультиплікатор Кейнса, який показує, на скільки зростає рівноважний національний доход при зростанні автономного попиту на одиницю (графік 3.2)

Графік 3.2. Модель мультиплікатора.

Дж. М. Кейнс розробляв теорію мультиплікатора умовах, коли суспільство знаходилося в стані глибокої кризи з високим рівнем безробіття і недовикористаними виробничими потужностями. Саме в цих умовах проявляється ефект мультиплікатора. Зростання інвестицій під дією мультиплікатора забезпечує більш повне використання наявних виробничих ресурсів, що приводить до зростання зайнятості та реального ВНП.

Якщо економіка знаходиться в умовах високої кон’юнктури (в умовах повної зайнятості), то результатом дії мультиплікатора буде підвищення цін та рівня інфляції, які викликані надлишковим попитом, при незмінному обсязі реального ВНП.

Попит держави

Державні видатки (G) при макроекономічному моделюванні сукупного попиту (АD) розглядаються як екзогенна наперед задана величина, визначена державним бюджетом країни. Тому функція попиту держави на ринку благ має вигляд:

G = Const

Одним з елементів державних видатків є суспільні блага.

Суспільні блага — це товари та послуги суспільного використання (національна оборона, контроль за навколишнім середовищем, контроль за правопорядком та інші). Ці блага споживаються колективно усіма членами суспільства незалежно від того, платять вони за них чи ні, а витрати фінансуються із бюджету за рахунок податків.

Попит закордону

Попит закордону на блага певної країни залежить від співвідношення цін на вітчизняні і закордонні товари і обмінного курсу національних валют.

Крива сукупного попиту AD

Графічно сукупний попит зображується кривою AD, яка має від’ємний нахил (графік 3.3).

Графік 3.3. Крива сукупного попиту (AD)

Де, P – рівень цін;

Q – реальний обсяг виробництва.

Основною причиною від’ємного нахилу кривої AD ефект пропозиції грошей: зростання ціни за сталої номінальної пропозиції грошей робить гроші “дорогими” і відповідно низькими сукупні витрати.

Крива AD показує величину реальних витрат ці кожного рівня цін, коли інші умови не змінюються.

Цінові фактори, які впливають на сукупний попит

·        Зміна процентної ставки.

·        Ефект багатства, або касових залишків.

·        Обсяг та структура імпорту.

Ефект багатства, або реальних касових залишків

·        При високому рівні цін реальна вартість (купівельна спроможність) накопичених фінансових активів, особливо з фіксованою вартістю (строкових рахунків або облігацій), зменшиться - це означає, що населення реально стає біднішим, і тому можна очікувати скорочення споживчих витрат, і навпаки.

Під дією цінових факторів сукупний попит змінюється за кривою AD.

Нецінові фактори, які впливають на сукупний попит

·        Зміни в споживчих витратах:

а) добробут населення;

б) очікування споживача;

в) заборгованість споживача;

г) податки.

·        Зміни в інвестиційних витратах:

а) процентні ставки, зміна яких викликана, наприклад, змінами грошової маси в країні, а незміною цін;

б) очікувані прибутки від інвестицій;

в) податки з підприємств;

г) технологія;

д) надлишкові потужності.

·        Зміни у витратах на чистий експорт:

а) національний доход у закордонних країнах;

б) валютні курси.

·        Зміни в державних витратах.

Під дією нецінових факторів крива сукупного попиту (AD) (графік 3.4) перемішується:

·        вправо вгору, коли попит зростає (AD ® AD₁);

·        вліво вниз, коли попит зменшується (AD ® AD₂).

Графік 3.4. Вплив нецінових факторів на криву сукупного попиту (AD).

3. Сукупна пропозиція (AS).

Сукупна пропозиція (AS) — це обсяг товарів та послуг, який фірми готові виробляти та продавати протягом року за кожного рівня цін (за інших сталих умов).

Крива сукупної пропозиції

Крива сукупної пропозиції (AS) показує обсяг реального національного виробництва за кожного можливого рівня цін при незмінних інших умовах. (графік 3.5.)

Графік 3.5. Короткострокова крива сукупної пропозиції (AS).

Де, P – рівень цін;

Q – реальний обсяг виробництва;

AS – крива сукупної пропозиції.

Крива сукупної пропозиції (AS) відображає динаміку витрат виробництва на одиницю продукції у зв’язку зі зміною рівня цін.

Для короткострокового періоду (декілька місяців або років) розглядаємо короткострокову криву сукупної пропозиції (графік 3.6).

Для довгострокового періоду (декілька років, десятиліття або більше) розглядається довгострокова крива сукупної пропозиції, яка зображається вертикальною лінією AS. Це означає, що підвищення цін не викликає збільшення обсягу національного виробництва у довгостроковому періоді.

Графік 3.6. Довгострокова крива сукупної пропозиції (AS).

Де, P – рівень цін;

Q;

AS – крива сукупної пропозиції

Q_F – потенційний ВНП.

Сукупна пропозиція в основному залежить від потенційного обсягу виробництва.

Потенційний ВНП - це такий реальний обсяг ВНП, який виробляється в країні за умов повної зайнятості, тобто коли фактична норма безробіття дорівнює природному рівню безробіття. Найновіші дослідження оцінюють природний рівень безробіття приблизно 6% робочої сили.

Сучасна економічна наука розглядає три складові кривої сукупної пропозиції (AS):

1.     горизонтальний (кейнсіанський) відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах повної зайнятості та постійних цін (депресійний стан економіки);

2.     проміжний (висхідний) відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах, що наближаються до повної зайнятості, коли збільшення реального ВНП супроводжується підвищенням рівня цін;

3.     вертикальний (класичний) відрізок показує зміни в обсязі ВНП за умов повної зайнятості, коли рівень фактичного безробіття дорівнює природньому безробіттю і додаткового зростання реального ВНП не відбувається, а спостерігається інфляційне зростання цін.

Графік 3.7. Вплив на сукупну пропозицію та сукупний попит.

Цінові фактори, які впливають на сукупну пропозицію

·        Зміна процентної ставки.

·        Зміна рівня цін.

Нецінові фактори, які впливають на сукупну пропозицію

·        Зміна цін на ресурси:

а) наявність власних ресурсів;

6) ціни на імпортні ресурси;

в) співвідношення на ринку національних та імпортних ресурсів.

·        Зміни економічних правових норм:

а) податки з підприємств та субсидії;

б) державне регулювання.

·        Зміни в продуктивності праці.

Під дією нецінових факторів крива сукупної пропозиції (AS) переміщується (графік 3.7):

·        вправо вгору, коли сукупна пропозиція скорочується в результаті зростання витрат виробництва (AS ® AS₁);

·        вліво вниз, коли сукупна пропозиція зростає (AS ® AS₂).

4. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Графік 3.8. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Точка перетину кривої сукупного попиту (AD) кривої сукупної пропозиції (AS) - точка рівноваги, які визначає рівноважний рівень цін (Р_A) та рівноважний реальний обсяг національного виробництва (Q_F) (графік 3.8)

Три варіанти макрорівноваги

·        Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіанського відрізка, то зростання попиту приводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах.

·        Якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку, це призводить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та зайнятості.

·        Якщо сукупний попит зростає на класичному відрізку AS, це призводить до інфляційного зростання цін та номінального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП (оскільки він не може зростати за межі рівня повної зайнятості.

Мультиплікатор у моделі AS – AD

Рівновага за мультиплікатором дає той самий рівень обсягу виробництва, що і рівновага за AS – AD, обидві ведуть до реального ВНП, що дорівнює Q_Е (графік 3.9).

Графік 3.9. Взаємозв’язок моделей мультиплікатора та AS – AD.

Де, С - функція споживання;

С+І - зростання сукупного политу під дією автономні інвестицій;

Q_Е - рівноважний ВНП;

Е - точка рівноваги;

Q_F - ВНП в умовах повної зайнятості.

Вирішальне обмеження моделі мультиплікатора полягає в тому, що вона може застосовуватися для опису депресії або рецесії, однак не може застосовуватися для періоду повної зайнятості, коли реальний обсяг ВНП перевищує потенційний обсяг виробництва.