Тема. Зайнятість та соціальний захист населення

Тема.

Зайнятість та соціальний захист населення

1.                Зайнятість як економічна проблема.

2.                Безробіття: суть, види та наслідки. Закон Оукена.

3.                Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості.

4.                Взаємозв’язок інфляції та безробіття за класичною та кейнсіанською теоріями. Крива Філіпа.

1.                Зайнятість як економічна проблема.

Зайнятість – це економічна категорія, яку розглядають з двох боків:

Ø    зайнятість як економічна категорія – це сукупність економічних, правових, соціальних, національних відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю у суспільно корисній діяльності, що приносить дохід.

Ø    Зайнятість як економічна проблема – співвідношення між кількістю працездатного населення і кількістю зайнятих, яку характеризує рівень використання трудових ресурсів суспільства та ситуацію на ринку робочої сили.

Структура працездатного населення:

Ø    Працюючі (зайняті L);

Ø    Безробітні (F) – ті, що не працюють, але активно шукають роботу;

Ø    Добровільно непрацюючі (Н) – ті, що не працюють і не шукають роботу за даного рівня заробітної плати (до категорії безробітних не належать).

Загальний рівень трудових ресурсів (R) складаються з двох груп населення: працюючих (L) та безробітних (F):

R = L + F                                                   (1)

Рівень фактичного безробіття (u) обчислюється як частка офіційно зареєстрованих безробітних (F) до загального числа людей, які можуть і бажають працювати (R):

u =  • 100%                                           (2)

У ринковій економіці, в силу її динамізму, обов’язково існує оптимальний резерв робочої сили і підтримується природна норма безробіття (u*), при якій досягається довготривала рівновага за умов, коли темп інфляції дорівнює очікуваному темпу зростання цін.

Вперше поняття норми природного безробіття в економічну теорію ввели незалежно один від одного М.Фрідмен та Е.Фелпс у 1968 році.

Природна норма безробіття (u*) характеризує найкращі для економіки резерв робочої сили, спроможний швидко здійснювати міжгалузеві та міжрегіональні переміщення залежно від попиту на робочу силу і потреб виробництва.

Основні фактори, які впливають на норму безробіття:

1. Зростання часу на пошук роботи в умовах системи страхування по безробіттю:

а) виплата допомоги на випадок безробіття понижує стимули до швидкого працевлаштування;

б) збільшення розміру допомоги на випадок безробіття та строку її виплат сприяє підвищенню рівня безробіття.

2.                Стійкість заробітної плати породжує „безробіття очікування” („безробіття очікування” виникає в періоди зростання реальної заробітної плати та перевищення її рівня над рівноважним значенням).

3.                Різниця у темпах зростання по секторах економіки.

4.                Динаміка фактичного безробіття суттєво впливає на норму природного безробіття.

5.                Динаміка мінімальної заробітної плати. Низький рівень мінімальної заробітної плати збільшує строки пошуку роботи, як тими, хто вперше шукає роботу, а також і тими, хто шукає більш високооплачувану роботу.

6.                Ефект гістерезиса. Якщо рівень безробіття підвищується і тривалий час тримається на високому рівні під дією екзогенних факторів, то він може не повернутися до початкового значення після припинення їх дії, що призводить до зростання норми природного безробіття.

Для визначення норми природного безробіття використовують середню величину фактичного безробіття у довгостроковому періоді.

Повна зайнятість означає повне використання всіх придатних трудових ресурсів.

В умовах повної зайнятості фактичне безробіття дорівнює природному безробіттю.

2. Безробіття: суть, види та наслідки. Закон Оукена.

Безробіття в ринковій економіці – це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

Основні види безробіття

Ø    Фрикційне безробіття – тимчасове безробіття, яке пов’язане з добровільним чи вимушеним пошуком або очікування роботи.

Ø    Структурне безробіття – вивільнення робочої сили під впливом структурних зрушень в економіці, які змінюють попит на окремі професії і фахи та пропозицію ринку робочої сили щодо них.

Ø    Циклічне безробіття – вивільнення робочої сили, викликане загальним спадом виробництва, тобто тією фазою економічного циклу, яка пов’язана з кризовими явищами в економіці, скороченням сукупного попиту, відповідним скороченням зайнятості та зростанням безробіття.

Ø    Інституціональне безробіття – вид безробіття, пов’язаний з функціонуванням самих інструментів ринку робочої сили та факторами, які впливають на попит і пропозицію на ньому (неповна інфляція про вакансії, завищений рівень допомоги по безробіттю, знижені податки на доходи тощо).

Закон Оукена

На фактичний рівень безробіття впливають кон’юнктурні коливання економіки.

Закон Оукена: в ситуації, коли фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, відставання фактичного ВНП під потенційного його обсягу становить 2,5%.

РБ =                                        (3)

де РБ – рівень безробіття;

ЧБ – чисельність безробітних;

ЧПН – чисельність працездатного населення.

Закон Оукена складається з 3-х етапів:

1. Визначення відсотка відставання фактичного рівня безробіття від природного:

В = (РБ_Ф – РБ_ПР) • 2,5                              (4)

де В – відсоток відставання фактичного безробіття від природного;

РБ_Ф – фактичний рівень безробіття;

РБ_ПР – природний рівень безробіття.

На кожний відсоток перевищення фактичного рівня безробіття над його природним рівнем втрати становлять 2.5%.

2. Потенційний ВВП.

ВВП_П =                               (5)

де ВВП_П – потенційний ВВП;

ВВП_Ф – фактичний ВВП.

1.    Визначення втрат від циклічного безробіття.

В_Ц  = ВВП_П – ВВП_Ф                                 (6)

де В_Ц – втрати від циклічного безробіття.

Економічні і соціальні наслідки кон’юнктурного безробіття

Ø    Відповідно до закону Оукена відбувається відставання фактичного обсягу ВНП порівняно з тим обсягом, якого б суспільство могло досягти за умов повної зайнятості.

Ø    Відбувається нерівномірний розподіл витрат від безробіття серед різних соціальних верств населення.

Ø    Під час кон’юнктурного безробіття – через тривалі періоди бездіяльності – втрачається кваліфікація робітників, що може згодом зумовити значне зниження заробітної плати чи нові звільнення.

Ø    Безробіття призводить до погіршення фізичного і психологічного стану робітників, підвищується рівень їх захворювань тощо.

Ø    Безробіття призводить до громадського і політичного безладдя.

3. Державне регулювання ринку робочої сили

За кейнсіанською теорією зайнятості, в умовах ринкової економіки не існує механізму, який забезпечує і гарантує повну зайнятість.

Одним із висновків цієї теорії є фундаментальне положення про те, що ринкова система не може вважатися саморегулюючою і потребує планомірного і цілеспрямованого державного регулювання.

Державне регулювання ринку робочої сили здійснюється за трьома основними принципами:

Ø    Працевлаштування незайнятого населення та надання допомоги щодо підготовки і перепідготовки кадрів (біржі праці).

Ø    Соціальний захист потерпілих від безробіття людей (система допомог).

Ø    Стимулювання формування гнучкого ринку праці. Правове забезпечення трудових відносин.

Методи державного забезпечення зайнятості:

1.     Прямі методи:

а) законодавче регулювання умов найму та використання робочої сили (трудове законодавство);

б) стимулювання створення нових робочих місць та пропозиції робочої сили;

в) заходи щодо збереження та підвищення рівня зайнятості на підприємствах.

2. Непрямі методи:

а) державна фінансова політика (асигнування та субсидії);

б) монетарна політика (регулювання грошового обігу);

в) фіскальна політика (зміна податкових ставок);

г) виплати різних видів допомог на випадок безробіття.

4. Взаємозв’язок інфляції та безробіття за класичною та кейнсіанською теоріями. Крива Філліпса.

Підходи до проблем інфляції і безробіття в кейнсіанській та монетарній теоріях

Крива Філліпса

Кейнсіанці не пояснили причин одночасного існування інфляції і безробіття, і цю прогалину ліквідував австралійський економіст А.У. Філліпс, визначивши універсальний характер зворотної залежності між змінами заробітної плати: рівнем безробіття {графік 1).

Графік 1. Крива Філліпса

де  - рівень інфляції;

* - рівень інфляції  в умовах повної зайнятості;

U - рівень безробіття;

U* - природний рівень безробіття.

Відрізок кривої Філліпса зліва від точки N характеризує інфляцію попиту, яка може виникнути внаслідок спроб держави встановити штучно високу зайнятість.

Відрізок справа від точки N відображає падіння цін у період кризи надвиробництва.

Крива Філліпса достовірно відображає тільки короткострокову динаміку інфляції і безробіття, яка вимірюється поточними показниками.

При існуванні економічних взаємозв’язків, виражених кривою Філліпса, неможливо досягти повної зайнятості без інфляції.

Стагфляція - це період, протягом якого спад економічної активності (стагнація) супроводжується інфляцією.

Графічно стагфляцію можна зобразити шляхом зсуву кривої Філліпса (u) вправо вгору (графік 2).

Графік 2. Крива Філліпса в умовах стагфляції

Скачано с www.znanio.ru