Види і форми комунікацій

Види і форми комунікацій

Для         повноцінного         аналізу          комунікацій          важливим         є           їх                    правиль

класифікація.

Для    характеристики    процесів   комунікації    між     двома    та    більше    особами

застосовують      термін «міжособові       комунікації». Для        позначення       процесів

комунікації        у         межах         організації         використовують        поняття«організаційні

комунікації».

Вирізняють 3 основні методи міжособових комунікацій:

1)                      усна комунікація;

2)                      письмова комунікація;

3)                      невербальна комунікація.

Усна комунікація – найбільш поширений метод обміну інформацією між людьми. До форм усної комунікації належать:промови, групові дискусії, розмови телефоном, розповсюдження чуток тощо. Переваги усної комунікації:

1)                      швидкість обміну інформацією;

2)                      хороший зворотний зв’язок завдяки безпосередньому контакту;

3)                      простота здійснення комунікації.

Недоліки усної комунікації:

1)                      використання для повідомлення неадекватних слів;

2)                      можливість пропустити у повідомлені суттєві деталі;

3)                      велика ймовірність забування почутої слухачем інформації;

4)                      викривлення повідомлення при його подальшій передачі.

Формами письмової комунікації виступають: накази; розпорядження, листи, звіти та інші засоби комунікації, які використовують письмові символи.

Переваги письмової комунікації:

1)                      незмінність упродовж тривалого часу, може зберігатися;

2)                      матеріальність, помітність;

3)                      спроможність піддаватись перевірці;

4)                      ретельне формулювання, обміркованість, логіка і точність.

комунікацій:

– вертикальні;

– горизонтальні;

– діагональні.

До вертикальних комунікацій належать комунікації зверху вниз і знизу вгору. Метою таких комунікацій є отримання керівниками інформації про стан справ на нижчих рівнях управління, а саме: про поточні проблеми працівників,

хід  виконання  завдань  та  ін.Обмін  інформацією  здійснюється  у  формі  звітів,

розуміння працівниками характеру роботи своїх колег і проблем, що виникають у функціонуванні суміжних підрозділів.

Діагональні комунікації здійснюються між особами,які перебувають на різних рівнях ієрархії(наприклад, між лінійними та штабними підрозділами, коли штабні служби керують виконанням певних функцій).Такі комунікації характерні також для зв’язків між лінійними підрозділами,якщо один із них є головним із певної функції.

Скачано с www.znanio.ru