Засоби мотиваційного впливу

Засоби мотиваційного впливу

Способи мотивації умовно можуть бути розділені на дві великі групи:

1.                          Економічні.

2.                          Не економічні, які поділяються на: а) організаційні; б) моральні.

Однак на практиці їх просто важко буває розділити, оскільки, наприклад,

грошова винагорода дає можливість не тільки придбати певні , балагае одночасно приносить популярність, повагу, пошану.

Економічні способи мотивації ґрунтуються на тому,що люди в результаті їх застосування отримують певні вигоди,які підвищують їхній добробут. Такі вигоди можуть бути прямими, наприклад, у вигляді деякої суми грошей, чи непрямими, що полегшують отримання прямих (додатковий вільний час, що дозволяє підпрацьовувати в іншому місці).

Основною формою прямої економічної мотивації є заробітна плата за виконання основної роботи. Вона залежить від займаної посади,кваліфікації, стажу роботи, кількості і якості затрачуваної праці. Заробітна плата буває:

– відрядною, коли в основу визначення її розміру покладається обсяг випущеної продукції;

– погодинною, яка залежить від кількості відпрацьованого часу.

Погодинна   форма    заробітної    платизастосовується   щодо    керівників,

фахівців, службовців, а також тих працівників, результати діяльності яких не піддаються точному обліку та виміру.На погодинной оплаті перебуває60 % робочих Великої Британії і Німеччини, 70 % робочих США і Франції.

Погодинна форма оплати праці застосовується на підприємствах із регламентованим технологічним режимом, де робочий не може безпосередньо впливати на збільшення випуску продукції.

Погодинна заробітна плата визначається за формулою:

ЗП  = Ч _ст  ´ Т _факт  ,

де:Ч _ст  – годинна тарифна ставка працівника відповідного розряду, грн/ч;

Т _факт  – фактично відпрацьований час, ч.

При     відрядній      формі      оплати      працізаробітна плата      встановлюється

працівникам     за      заздалегідь      встановленими      розцінками      за      кожну      одиницю

виконаної роботи або випущеної продукції.

Відрядна     форма     заробітної      плати      застосовується      в      основному      щодо

працівників, конкретні результати діяльності яких легко вимірювані і їхній ріст

треба стимулювати, а вироблення продукції є вирішальним результатом роботи.

Відрядна  форма  заробітної  плати  підрозділяється  на  системи  за  такими

критеріями          як:  способи         визначення            відрядної           розцінки,розрахунку  з

працівниками (індивідуально чи колективно), матеріального заохочення.

На   відміну   від    погодинної   заробітної   плати,що має    тільки    дві    системи

(просту і преміальну), у відрядній їх значно більше.

При  прямій (індивідуальній  і  колективній) відрядній  заробітній  платі  її

величина     визначається      залежно      від      виконаного      обсягу      роботи      за      єдиною

розцінкою за одиницю продукції.

Індивідуальна      відрядна      оплата праці      застосовується       там,де   люди

працюють  або  самостійно, або  спільно  і  виконують  однакову  за  характером  і

кваліфікацією     роботу (наприклад,   бригада     мулярів). Колективна     відрядна

оплата          використовується           тоді,коли       виконавці           різної           кваліфікації           і

спеціальності    працюють    самостійно     чи     спільно     над     складним     комплексним

об’єктом, і залежать від кінцевого результату (технічний проект літака).

1.                 Пряма         індивідуальна         відрядна         системазаробітної  плати.

Заробітна плата робочого розраховується за формулою:

^ЗП исі ⁼ å ^Р сді  ^{´ N} і ^,

i

де: Р_сд  – розцінка на i-й вид продукції або роботи, грн.

виконавців, від яких мало що залежить.

продуктивності; зниження витрат на засвоєння нової техніки та технології). Зрештою, при акордній системі заробіток визначається відразу на весь

обсяг виконаної роботи.

Стимулююча  функція    колективної  оплати    праці(а також    преміювання)

якість роботи, допомогу інших, дотримання трудової і виробничої дисципліни. За високий професіоналізм, ініціативу, роботу за суміжними спеціальностями, участь у раціоналізаторстві, передачі досвіду, керівництві колективом і т. п. він може підвищуватися, а у протилежному випадку – знижуватися.

Крім     основної     заробітної     плати,можна  говорити     про     додаткову,що

своєчасність виплати.

Крім премій і заробітної плати, існує ще один вид грошових винагород, який має визначений мотиваційний ефект: участь у прибутках. Насамперед це стосується до додаткового прибутку,до 75 % якого може діставатися працівникам. Здійснюються такі виплати зазвичай щомісяця, щоб люди наочно бачили їхній зв’язок з результатами своєї роботи. А для керівників уже досить давно регулярно практикуються бонуси – великі одноразові виплати з прибутку 1 – 2 рази на рік.

Непряма економічна мотивація– це мотивація вільним часом.Її конкретними формами є:

– скорочений робочий день або збільшена відпустпокликані, компенсувати підвищені витрати праці (наприклад, у сфері науки, освіти);

– змінний чи гнучкий графіки роботи, які роблять режим більш зручним для людини, що дозволяє йому без збитку для неї займатися іншими справами;

– надання відгулів за частину зекономленого при виконанні роботи часу, яке у вітчизняній практиці поки що поширення не одержало;

– пільгове харчування;

– пільгове користування житлом, транспортом.

До організаційних способів мотивації можна віднести:

– мотивацію цілями. Великі, важкі, цікаві цілі захоплюють людей, пробуджують у них дух боротьби, змагання, прагнення до досягнення високих результатів;

– мотивацію збагаченням роботи.Полягає в наданні людям більш змістовної, важливої, цікавої роботи, різноманітної, соціально значимої;

– мотивацію участі у справах фірми, допускає надання працівникам права голосу при вирішенні ряду проблем (в основному соціального характеру);

залучення їх у процес колективної творчості;консультування з ними зі спеціальних питань; реальне делегування їм прав і відповідальності;

– програми підвищення якості трудового життя;

– просування по службі;

– охорона праці;

– гнучкі рабочі графіки;

До моральних способів мотивації належить:

– визнання, яке може бути особистим і публічним.Часто публічне визнання супроводжує такі заходи «економічного» характеру, як нагородження преміями, турпоїздками, стажуваннями;

– похвала і критика. Похвала має бути дозованою,ґрунтуватися на принципі контрасту, який передбачає визначені перерви, тому що при занадто частому її повторенні вона перестає бути діючою.Будь-яка критика має сприйматися як форма допомоги,спрямована на усунення недоліків,тому, незалежно від форми, із неї необхідно витягати раціональні зерна.

Скачано с www.znanio.ru