Лекция на тему: Методологічні аспекти визначення рівня економічної безпеки

Лекция на тему:

Методологічні аспекти визначення рівня економічної безпеки

Основою для оцінки загрози витрат від їх впливу є критерії економіч­ної безпеки, що можуть бути якісними або кількісними. Критерії, у свою чергу, виражаються показниками економічної безпеки. Таким чином, суть економічної безпеки реалізується в системі її критеріїв і показників.

Основні терміни, які використовуються в методиці для розрахунку рівня економічної безпеки, є наступними:

1)         критерії економічної безпеки - це реальні статистичні показники,
за якими здійснюється оцінка стану економіки країни з точки зору забез­печення її сталого розвитку.

Основним критерієм економічної безпеки країни є здатність її еко­номіки зберігати або принаймні швидко поновлювати критичний рівень суспільного відтворення в умовах припинення зовнішніх поставок або кризових ситуацій внутрішнього характеру;

2)індикатори економічної безпеки - це реальні статистичні показ­ники розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції в економічній сфері і визначаються на основі критеріїв економічної безпеки;

3) оптимальні значення індикаторів - це інтервал величин, у меж­
ах яких створюються найбільш сприятливі умови для відтворювальних
процесів в економіці;

4) порогові значення індикаторів - це кількісні величини, порушен­
ня яких викликає несприятливі тенденції в економіці;

5) граничні значення індикаторів - це кількісні величини, порушен­
ня яких викликає загрозливі процеси в економіці.

Очевидно, що критерій не може прийматися як пряма вказівка до дії. Потрібен поетапний підхід у його реалізації відповідно до реорганіза­ції базису суспільства, перебудови ресурсно-виробничого потенціалу, створення нових ринкових інститутів, господарських важелів, структур управління, а також завдяки іншим глобальним заходам, що проводяться на даному етапі розвитку.

Але, як зазначалось вище, критерії економічної безпеки диктують ви­бір певних показників (індикаторів) економічної безпеки об'єкта дослід­ження, що будуть змальовувати і характеризувати еволюцію відтворю­вання ринку, рівень його кількісних і якісних параметрів у системі світо­вої статистики.

Таким чином, методика визначення рівня економічної безпеки містить такі етапи конструювання інтегральної оцінки економічної безпеки:

•    формування множини індикаторів;

•    визначення характеристичних (оптимальних, порогових та гранич­них) значень індикаторів;

•    нормалізація індикаторів;

•    визначення вагових коефіцієнтів;

•    розрахунок інтегрального індексу.

Індикатори стану економічної безпеки України, їхні характеристичні значення розроблено за кожною складовою економічної безпеки. Відбір множини індикаторів здійснювався з урахуванням світового досвіду та напрацювань українських вчених. Періодичність перегляду системи ін­дикаторів та їх характеристичних значень у зв'язку зі змінами в націо­нальній і світовій економіці здійснюється у разі необхідності, але не рід­ше ніж один раз на два роки.

На сучасному етапі розробки методології виміру рівня економічної безпеки система індикаторів представлена у наступному вигляді:

1. Індикатори макроекономічної безпеки України:

•    рівень „тінізації" економіки до ВВП;

•    відношення обсягу ВВП до середнього значення у країнах ЄС;

•    відношення обсягу ВВП на одну особу до середньосвітового зна­чення;

•     валове нагромадження основного капіталу у відношенні до ВВП;

•     зміна запасів матеріальних оборотних коштів у відношенні до ВВП;

•     відношення сальдо платіжного балансу України до ВВП;

•     відношення темпу росту продуктивності праці до темпу росту за­
робітної плати;

•     частка наявних доходів нефінансових корпорацій у валових наяв­них доходах;

• частка сектора загальнодержавного управління в наявних доходах.
2. Індикатори фінансової безпеки:

2.1.      Індикатори бюджетної безпеки:

•    рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет (без урахування
доходів Пенсійного фонду);

•    відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП;

•    покриття дефіциту зведеного бюджету за рахунок зовнішніх запо­зичень;

•    відношення дефіциту, профіциту торгівельного балансу до загаль­ного обсягу зовнішньої торгівлі;

•    обсяг трансфертів з державного бюджету у відношенні до ВВП;

•    амплітуда коливань бюджетних видатків на одну особу між регіо­нами України.

2.2.      Індикатори безпеки грошового ринку та інфляційних процесів:

•    відношення грошового агрегату МЗ до ВВП (рівень монетизації);

•    відношення ВВП до обсягу грошового агрегату М2 (швидкість обі­гу);

•    обсяг готівки у відношенні до ВВП;

•    рівень інфляції (до грудня попереднього року);

•    питома вага довгострокових кредитів у загальному обсязі кредитів,
наданих комерційними банками;

•    рівень середньої процентної ставки кредитів комерційних банків
відносно інфляції.

2.3.      Індикатори валютної безпеки:

•    темп зміни індексу офіційного курсу гривні до долара США до по­казників попереднього року;

•    відношення обсягів депозитів в іноземній валюті до загальних об­сягів депозитів (рівень доларизації);

•    валові міжнародні резерви України.

2.4.      Індикатори боргової безпеки:

•    відношення загального обсягу державного боргу до ВВП;

•    відношення загального обсягу зовнішнього боргу до ВВП;

•    рівень зовнішньої заборгованості на одну особу;

•    відношення державного зовнішнього боргу до річного експорту то­
варів та послуг;

•    відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування зовніш­нього боргу до доходів державного бюджету;

•    відношення обсягу внутрішнього боргу до ВВП;

•    відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування внутріш­нього боргу до доходів державного бюджету;

•    відношення заборгованості уряду за державними цінними папера­ми до ВВП.

2.5.      Індикатори безпеки страхового ринку:

•    показник проникнення страхування (страхові премії до ВВП);

•    показник щільності страхування (страхові премії на одну особу);

•    частка довгострокового страхування в загальному обсязі зібраних
страхових премій;

•    рівень страхових виплат;

•    частка премій, що належать перестраховикам - нерезидентам;

•    частка сукупного обсягу статутних капіталів страхових компаній, що належать нерезидентам у загальному їх обсязі.

2.6.      Індикатори безпеки фондового ринку:

•    відношення обсягу номінальної капіталізації ринку акцій до ВВП;

•    дохідність облігацій внутрішньої державної позики;

•    частка покриття державними цінними паперами внутрішнього дер­жавного боргу.

2.7.      Індикатори банківської безпеки:

•    частка іноземного банківського капіталу в загальному обсязі бан­ківського капіталу;

•    обсяг кредитування банками реального сектору економіки до ВВП.

3.         Індикатори зовнішньоекономічної безпеки:

•    частка імпорту у внутрішньому споживанні держави;

•    частка імпорту продовольства у внутрішньому споживанні держави;

•    питома вага провідної країни - партнера в загальному обсязі зо­внішньої торгівлі;

•    питома вага сировинного та низького ступеня переробки експорту
(промисловості) у загальному обсязі експорту товарів;

•    коефіцієнт покриття імпорту експортом (відношення між обсягами
експорту та імпорту);

•    відношення обсягу експорту до ВВП;

•    відношення обсягу імпорту до ВВП.

4.         Індикатори науково-технологічної безпеки:

•    питома вага видатків державного бюджету на науку у ВВП;

•    кількість спеціалістів, які виконують науково-технічні роботи (осіб на 1000 чол.);

•    частка підприємств, що впроваджують інновації, в загальній кіль­кості промислових підприємств;

•    коефіцієнт винахідницької активності (кількість отриманих охо­ронних документів (патентів) на 1 млн. чол.);

•    відношення кількості впроваджених об'єктів промислової власнос­ті (винаходів, корисних моделей, промислових зразків) до зареєстрова­них;

•    частка реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі
промислової продукції;

•    індекс зміни активності освоєння нових видів продукції;

•    індекс зміни активності освоєння нових видів техніки;

•    співвідношення частки фундаментальних досліджень, прикладних
досліджень, науково-технічних розробок та науково-технічних послуг,
виконаних власними силами в загальному обсязі.

5.         Індикатори енергетичної безпеки:

•    енергоємність ВВП;

•    ступінь забезпечення паливно-енергетичними ресурсами;

•    частка домінуючого паливного ресурсу у споживанні паливно-енергетичних ресурсів;

•    знос основних виробничих фондів підприємства паливно-енерге­тичного комплексу;

•    відношення  інвестицій  у  підприємства  паливно-енергетичного комплексу до ВВП;

•    завантаження транзитних частин нафто- та газотранспортних сис­тем: транзит нафти і газу;

•    обсяг видобутку вугілля;

•    частка імпорту палива з однієї країни (компанії) в загальному його обсязі.

6.         Індикатори соціальної безпеки:

•    частка населення із сукупними витратами, які нижче 75 % медіан­ного рівня сукупних витрат (рівень бідності);

•    частка населення із середніми сукупними витратами на одну особу на місяць, які нижче прожиткового мінімуму;

•    відношення середньої зарплати до прожиткового мінімуму;

•    відношення мінімального розміру пенсії до прожиткового мініму­му;

•    відношення індексу номінальних сукупних ресурсів домогосподарств до індексу споживчих цін;

•    відношення сукупних витрат 10% найбільш забезпеченого насе­лення до 10% найменш забезпеченого;

•    частка витрат на харчування (продовольчі товари та харчування по­ за домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств;

•    рівень безробіття (за методологією МОП);

•    рівень тривалого безробіття у працездатному віці (відношення чи­сельності безробітних понад шість місяців до загальної чисельності без­робітних);

•    наявність житлового фонду в середньому на одну особу;

•    кількість уперше зареєстрованих випадків захворювань на 100 осіб;

•    обсяг видатків зведеного бюджету на охорону здоров'я до ВВП;

•    обсяг видатків на освіту до ВВП;

•    охоплення випускників 9-х класів повною середньою освітою.

7. Індикатори демографічної безпеки:

•    очікувана тривалість життя при народженні;

•    коефіцієнт дитячої смертності (померло віком до одного року на 1 тис. народжених);

•    коефіцієнт природного приросту населення;

•    сумарний коефіцієнт народжуваності населення (середня кількість дітей, народжених жінкою за все життя);

•    чистий коефіцієнт відтворення населення (брутто);

•    коефіцієнт старіння;

•    демографічне навантаження непрацездатного населення на праце­здатне.

8.         Індикатори продовольчої безпеки:

•    добова калорійність харчування людини;

•    споживання м'яса та м'ясопродуктів (за рік/особу);

•    споживання риби та рибопродуктів (за рік/особу);

•    споживання олії та інших рослинних жирів (за рік/особу);

•    споживання картоплі (за рік/особу);

•    споживання овочів та баштанних (за рік/особу);

•    споживання фруктів, ягід, горіхів та винограду (без переробки на вино) (за рік/особу);

•    споживання хлібу та хлібопродуктів (за рік/особу);

•    рівень перехідних запасів зерна, відсоток від річного споживан­ня;

•    виробництво зерна на одну особу за рік.

9.         Індикатори виробничої безпеки:

•    коефіцієнт ліквідації промислових фондів;

•    частка у промисловому виробництві обробної промисловості;

•    частка у промисловому виробництві машинобудування;

•    матеріаломісткість промислового виробництва,

•    фондомісткість промислової продукції;

•    рентабельність операційної діяльності промислових підприємств;

•    індекс реального промислового виробництва (до 1990 року);

•    ступінь зносу основних засобів промисловості.

Для економічної безпеки важливе значення мають не самі показники, а їх порогові значення та структура, тобто граничні величини, недотри­мання значень яких перешкоджає нормальному ходу розвитку різних еле­ментів відтворювання, призводячи до формування негативних, руйнів­них тенденцій в економічній безпеці.

Показники (індикатори), за якими визначені порогові значення, висту­пають системою показників економічної безпеки.

Важливо підкреслити, що найвища міра безпеки досягається за умо­ви, коли весь комплекс показників знаходиться у межах допустимих по-рогових значень, а порогові значення одного показника досягаються не за рахунок інших.

Відповідно до використовуваної методики в Україні діапазон можли­вих значень кожного показника розбивається на 5 інтервалів:

•    економічно досяжні мінімальне та максимальне значення індикато­ра, або нижня та верхня границі;

•    порогові нижнє та верхнє значення індикатора, тобто значення, які
бажано не перетинати;

•    мінімальне та максимальне оптимальні значення індикатора, тобто
інтервал оптимальних значень.

При цьому оптимальні значення знаходяться в інтервалі порогових значень. Мінімальні та максимальне значення індикатора, мінімальне та максимальне оптимальне значення індикаторів та порогові значення ви­значаються експертним шляхом. Порогові значення індикаторів наведені в додатку А.

Як бачимо, виявлення загроз економічної безпеки і прогнозування їх наслідків відбувається на основі моніторингу (систематичного співставлення дійсного стану економіки з бажаним) показників економіки України. Безпосередній відбір показників (індикаторів) для моніторингу вимагає спеціального опрацювання. Для точного визначення «діагнозу» стану економіки, виявлення і усунення небезпечних тенденцій необхідна комплексна оцінка порогових значень всіх показників (індикаторів), що, в свою чергу, вимагає додаткового поглибленого дослідження на основі класичної і некласичної залежності економічних параметрів з урахуван­ням зміни базису суспільства і особливої специфіки України.

Задача нормалізації показників - це перехід до такого масштабу ви­мірювань, коли "найкращому" значенню показника відповідає значен­ня 1, а "найгіршому" - значення 0. З точки зору математики, це є задача нормування змінних, а з точки зору статистики - перехід від абсолютних до нормалізованих значень індикаторів, що змінюються від 0 до 1 і вже своєю величиною характеризують ступінь наближення до оптимального значення, що можна також інтерпретувати у відсотках: 0 відповідає 0 %, 1-100 %.

Інтегральний індикатор економічної безпеки України в цілому розра­ховується за формулою:

Динаміка інтегрального показника економічної безпеки України на
ведена на рис. 9.2.

Рис.  .1. Інтегральний індикатор економічної безпеки України

 Як бачимо, інтегральний показник економічної безпеки за останній досліджуваний період знизився на один відсотковий пункт. За свідчення­ми Міністерства економіки України основними факторами, що вплинули на такий стан економічної безпеки України протягом 2006 p., можна вва­жати наступні:

•    підвищення ціни на імпортні енергоносії;

•    політична невизначеність, яку спричинили парламентські вибори;

•    січневі екстремальні морози;

•    заборона на ввезення з України до Російської Федерації деяких
груп товарів;

•    поширення пташиного грипу H5N1 на території України тощо.

Ці фактори вплинули прямо або опосередковано на виникнення на­ступних загроз економічній безпеці національної економіки України:

•    зростання інфляції;

•    різке зростання витрат підприємств реального сектору економіки, у
технологічних циклах яких застосовується природний газ;

•    нівелювання цінових переваг українських товаровиробників;

•    зростання заборгованості за спожиті енергоносії;

•    низька частка високотехнологічної продукції у національному про­дукті;

•    зростання від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі;

•    проблеми у виробництві молочної продукції;

•    зменшення обсягів виробництва продукції сільського господар­ства.

Разом з тим, залишився актуальним вплив факторів попередніх років:

•    надвисока залежність країни від іноземних джерел енергопоста­чання, відсутність диверсифікації;

•    низький рівень енергоефективності української промисловості та ЖКГ;

•    надвисока залежність від стану зовнішніх ринків;

•    незбалансована структура експорту-імпорту, низька частка високотехнологічної продукції у національному експорті;

•    недостатність кредитування інвестиційних потреб національної
економіки;

•    низька продуктивність праці;

•    порушення пропорцій макроекономічних показників;

•    низька конкурентоспроможність вітчизняних підприємств;

•    соціально-демографічні проблеми тощо.

Ці фактори впливали на актуальність основних довготривалих загроз економічній безпеці:

•    перевищення індексу росту заробітної плати над індексом росту
продуктивності праці;

•    висока питома вага провідної країни-партнера (Російської Федера­ції) у загальному обсязі зовнішньої торгівлі;

•    наявність заборгованості із виплати заробітної плати;

•    високі витрати населення на продовольчі товари у структурі сукуп­них витрат;

•    відносно високий рівень бідності та велика диференціація в оплаті
праці;

•    зменшення чисельності населення України тощо.

Позитивні зміни в економічному середовищі об'єктивного та суб'єк­тивного характеру призвели до втрати актуальності наступних загроз ми­нулого періоду:

•    уповільнення зростання ВВП;

•    уповільнення динаміки виробництва у промисловості, зокрема у
машинобудуванні;

•    уповільнення темпів приросту інвестицій в основний капітал;

•    нестабільна ситуація на ринку цукру;

•    незадовільний стан із посівом озимини, плодово-ягідних культур
та виноградників тощо.

Отже, основні проблеми для економіки України концентруються у енергетичній та технологічній сферах. Слід звернути увагу на необхід­ність освоєння нових ринків для торгівлі товарами з високою доданою вартістю, крім країн СНД, не втрачаючи вже існуючих партнерів.