ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ: Умови забезпечення платоспроможності страховика

ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ:

 Умови забезпечення платоспроможності страховика

Страхові компанії з метою забезпечення виконання зобов’язань перед страхувальниками зобов’язані дотримуватись певних вимог, які забезпечують їхню платоспроможність. Відповідно до чинного законодавства умовами забезпечення платоспроможності страховиків є:

1.     Наявність сплаченого статутного фонду;

2.     Наявність гарантійного фонду страховика;

3.     Перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом;

4.     Створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань.

Платоспроможність залежить також від розміру ресурсів страховика і зобов’язань, які бере на себе перестраховик, тобто системи перестрахування.

Чинним законодавством встановлено мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя  в сумі еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя – 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України. Статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі за їх номінальною вартістю. Допускається сплата грошової частки державними цінними паперами, але не вище 25% загального розміру статутного фонду. Для формування статутного фонду забороняється використовувати векселі, кошти страхових резервів, кошти одержані в кредит, позику під заставу, і вносити нематеріальні активи.

До гарантійного фонду страховика належать додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку. Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви (це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності).

ЗУ “Про страхування” зобов’язує страховика відповідно до обсягів страхової діяльності підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).

На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Фактичний запас платоспроможності страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань, в тому числі страхових. Страхові зобов’язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов’язаний формувати у порядку, передбаченому ЗУ “Про страхування”. Такий розрахунок проводиться на основі балансу страховика.

Нормативний запас платоспроможності страховика, які здійснює види страхування інші, ніж страхування життя дорівнює більшість з двох величин, які визначаються:

1.     Перша визначається множенням суми надходжень страхових премій за звітний період на 0,18.. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 50% страхових премій, належних перестраховикам.

2.     Друга визначається множенням суми  страхових виплат за звітний період за договорами страхування на 0,26. При цьому сума здійснених страхових виплат зменшується на 50% страхових виплат, компенсованих перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Перший результат відрізняється від другого тим, що нормативний запас платоспроможності на підставі страхових премій визначається згідно із зобов’язаннями, які прийняті, а на підставі страхових виплат – на основі зобов’язань, що виконані.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов’язань, який визначається по кожному договору страхування життя, на 0,05.

Чинне законодавство зобов’язує страховика укладати договори перестрахування у випадку, якщо страхова сума за окремим об’єктом страхуання перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів.

Система перестрахування організовується також у випадках, передбачених окремими положеннями про обов’язкове страхування та відповідно до укладених міжнародних договорів та угод.

КМУ може змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності.