Лекция по теме: Відношення керівника до підлеглих

Лекция по теме: 

Відношення керівника до підлеглих

Вищим рівнем свідомого відношення є принципове відношення. Це ідейне відношення, в основі якого лежать переконання. У поняття принципового відношення так само вкладається й такий зміст, як послідовність у поведінці або єдність слова й справи. Принципове відношення характеризує об'єктивність підходу до подій, явищ громадському життя, до людини, його справ і т.п. Принципова людина - це цільна особистість, при всіх випадках, що керується інтересами суспільства.

Керування повинне ґрунтуватися на принципах соціалістичного відношення до людей і власним обов'язкам. Керівник зобов'язано стати вище особистих нахилів і керуватися в справах інтересами суспільства, колективу. От чому він може не любити по яким - те причинам працівника, але разом з тим зобов'язано віддати належне його справам, позитивно оцінити його успіхи й, навпаки, випробовуючи до нього симпатію, особисту прихильність, не допускати послаблення у вимогах, не переоцінювати справ, а якщо потрібно, те й піддати поведінка співробітника рішучої критики.

Принциповість не знімає гнучкості у відносинах керівника до членів колективу. Мудрий керівник ураховує як індивідуальні особливості працівників, так і їх тимчасові стани. Не поступаючись ніде й ніколи принципам, він може терпимо ставитися до окремих недоліків характеру, зважати на особисті схильності й інтересами людей, їх можливостями. Він повинен ураховувати умови праці, з'ясовувати дійсні об'єктивні й суб'єктивні причини промахів і помилок окремих осіб.

Є обставини, що вибачають недоліки й навіть помилки в роботі. Так важкі переживання, пов'язані із сімейними конфліктами, захворюваннями дітей або нещасними випадками, можуть вибити з колії працівника. У стані важкого переживання людей зосереджує увага на об'єкті почуттів, внаслідок чого стає менш уважним до справи, до оточуючих людей.

У кожної людини в житті є свої цілі, пов'язані з різними областями додатки. Кожний прагне досягатися чогось свого або по-своєму. Але часто люди, зв'язані узами спільної ділової активності зустрічаються у своїх інтересах і тоді відбувається конфлікт, який - один з найголовніших ворогів менеджера, тому що він дезорганізує людей, перекладає їх в емоції, а не розум. Тому одна з функцій менеджера, як людину, що працює з людьми, - запобігання виникнення, згладжування наслідків конфлікту, вирішення спорів, уміння підвести людей з ворожнечі інтересів до співробітництва й взаєморозумінню.

Але часто керівники, які не можуть зосередитися в конфліктній ситуації, устати на об'єктивну позицію, самі інстинктивно намагаються або запобігти конфлікту або відкласти, що не дає повного вирішення проблем у діловому колективі.