Організаційно-концептуальні та інформаційні засади прийняття фінансових рішень на підприємстві

Організаційно-концептуальні та інформаційні засади прийняття фінансових рішень на підприємстві

Економіка України переходить на ринкові  відносини, суть яких полягає в тому, що виробники і продав­ці повинні бути абсолютно вільними у своїй бізнесовій діяльності і ді­яти на свій страх та ризик, орієнтуючись тільки на ринкові регулятори (ціни, податки, відсоткові ставки, дивіденди тощо), які формуються як наслідок конкуренції, суперництва, змагання між підприємствами-товаровиробниками та іншими господарюючими суб'єктам, що мають за мету забезпечення кращих умов виробництва і збуту своєї продукції та задоволення різноманітних потреб споживачів. Конкуренція може бути як з боку виробників (продавців), так і з боку споживачів (покупців).

У таких умовах перед підприємствами всіх форм власності стають важливі задачі з управління виробництвом, які охоплюють наступні основні  сфери діяльності:

- управління фінансами;

- управління фінансовим ризиком;

- управління інвестиційною діяльністю;

- управління запасами.

В умовах формування фінансового ринку в Україні і в зв'язку з переходом державних підприємств до ринкових відносин відкривають­ся нові можливості використання фінансових ресурсів підприємств: вкладення їх у комерційні банки, купівля цінних паперів та нерухомості, реалізація інвестиційних проектів тощо. Це зумовило підвищення ролі управління фінансами підприємств, створило передумови застосування більш високих стандартів для прийняття фінансових рішень. У процесі функціону­вання національної економіки набуває сили конкуренція як основний механізм регулювання господарських відносин між різними підприємствами (фірмами). Конкурентоспроможність може забезпечити підприємству, фірмі, акціонерному товариству та іншим господарюючим суб'єктам лише ефективне управління фінансовими ресурсами та капіталами. Для організації ефективного управління фінансовими ре­сурсами істотне значення має методологічна база та інформаційний ін­струментарій фінансового менеджменту.

Фінансові ресурси (фінанси) підприємств постійно перебувають у русі, що забезпечує стабільний розвиток господарюючого суб'єкта. Тому однією із серйозних проблем фінансового менеджменту, яка по­требує комп'ютерної підтримки засобами системи підтримки прийнят­тя фінансових рішень, є проблема вивчення та аналізу обігу капіталу на основі дискриптивних моделей і управління елементами грошового потоку в межах вибраного діапазону альтернативних фінансових стра­тегій. Для розв'язування цієї задачі потрібно мати гнучкий науковий інструментарій, побудований, зокрема, на результатах аналітичного та імітаційного моделювання. Звідси випливає актуальність і важливість розробки відповідних формальних та комп'ютерних засобів моделю­вання грошового обігу.

Грошовий обіг (обіг капіталу) на підприємствах має складну вну­трішню будову, його елементи і зв'язки між ними характеризуються не­визначеністю і динамічністю, піддаються впливові різних стохастичних чинників внутрішнього і зовнішнього походження.

Отже, актуальною є задача розробки та впровадження на підпри­ємствах системи підтримки прийняття фінансових рішень. Розв'язу­вання цієї задачі потребує, в свою чергу, поглибленого дослідження іс­нуючих різноманітних економіко-математичних моделей, пов'язаних з управлінням фінансами [13].

Фінансовий менеджмент (або управління фінансовими ресурса­ми та фінансовими відносинами на підприємстві) охоплює систему принципів, методів, форм і прийомів регулювання ринкового механізму в області фінансів, загальна мета яких полягає у підвищенні конкурен­тоспроможності господарюючого суб'єкта.

Фінанси підприємств (фірм, об'єднань) —  це відносини розподілу, безпосередньо пов'язані з формуванням та ви­користанням грошових доходів і фондів; застосування різ­номанітних економічних прийомів для досягнення максимального до­статку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного в справу;. Тому фінанси є основою роз­витку системи підприємництва, а в системі управління підприємством (фірмою) вони посідають центральне місце.

Характерними фінансовими операціями є:

-  траст-операції, які є довірчими операціями банків, фінансових компаній, інвестицій­них фондів з управління майном клієнта та виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів на правах довіреної особи;

- лізинг, тобто придбання банком за дорученням підприємств та організацій об­ладнання, транспортних засобів, іншого майна і передача їх в оренду; селенг, що є специфічною формою зобов'язань, які регламентуються договором майнового найму, і полягає в передачі власником своїх прав щодо використання та розпорядження своїм майном селенг-компанії за певну плату;

- транстинг — спосіб вторинного здобуття доходів шля­хом вкладання в цінні папери прибутку, який одержано від початкового вкладення капіталу в підприємництво; франчайзинг як систему пере­дачі або продажу ліцензій на технологію чи товарний знак;

- екаунтинг, що є сферою підприємництва, яка пов'язана зі збиранням, опрацюван­ням, класифікацією і оформленням різних видів фінансової інформації тощо.

Тому на відміну від малого бізнесу, де для управління фінанса­ми достатньо мати кваліфікованого бухгалтера чи економіста, в серед­ньому та великому бізнесі потрібно в значному обсязі застосовувати спеціальні математичні методи, моделі і комп'ютерні засоби підтрим­ки прийняття фінансових рішень.

Комп'ютерній підтримці фінансової діяльності на підприємствах України донедавна приділялась незначна увага. В основній масі авто­матизованих систем управління підприємством підсистема управління фінансами навіть не згадується. І це було не потрібно в умовах планово-директивної економіки. Але з часом, у зв'язку з переходом підприємств на умови самостійного господарювання інтерес до автоматизації функ­цій управління фінансами підприємств почав зростати.

Перехід підприємств до самофінансування, підвищення темпів їх розвитку та ефективності використання коштів зумовили більш жорсткі вимоги до вчасного надходження надійної інформації щодо виконання планів реалізації і прибутку, фінансового стану підприємства.

Досить серйозною є проблема виділення комплексів фінансових задач, які потребують комп'ютерного забезпечення на підприємствах. Можливий досить широкий діапазон підходів до проблеми автоматизації фінансових розрахунків, можливі різні думки щодо кон­цептуальної та організаційної структури підсистеми управління фінан­сами інтегрованих автоматизованих систем управління підприємствами. З іншого боку, недостатньо класифіковані фінансові задачі у контексті технологічного за­безпечення моделювання розрахунків і прийняття фінансових рішень у ринкових умовах. Таке становище у цій галузі унеможливлює розроб­ку чіткої структури системи підтримки прийняття фінансових рішень, створення гнучкого інформаційного, математичного, програмного та ор­ганізаційного забезпечення для моделювання і прийняття фінансових рі­шень. Це потребує розробки спеціальних математичних методів, моделей і комп'ютерних засобів підтрим­ки прийняття фінансових рішень.

Аналізуючи різні підходи до структуризації і класифікації фінансо­вих задач, досвід вітчизняної та зарубіжної діяльності в галузі виробництва та бізнесу, характер автоматизованих функцій у сучасних управлінських інформаційних системах і системах підтримки прийняття рішень можна в системах підтримки прийняття фінансовий рішень виділити такі напрямки в галузі фінансових розрахунків на підприємствах, для яких відокремлюються відповідні комплекси за­дач (модулі):

1)                 розрахунок фінансових показників;

   2)    управління грошовими ресурсами і потоками;

3)      аналіз фінансового стану;

4)     прогнозування фінансових показників;

5)          аналіз і управління фінансовим ризиком;

6)          управління виробничо-матеріальними запасами;

7)          управління інвестиціями.

Розробка систем підтримки прийняття рішень пов'язана з низкою взаємозалежних проблем, які стосуються природи, ситуацій прийняття рішень та забезпечення сервісних засобів, компонентів і технологій; про­цесів проектування, реалізації та експлуатації цих систем. Системний підхід дає можливість на єдиній основі інтегрувати ці різнопланові засоби і водночас розглядати такі аспекти систем підтримки прийняття рішень, як оточення, роль, компоненти, архітектуру і ресурси.

Для досягнення оптимального балансу між координацією і автоно­мією архітектура систем підтримки прийняття рішень відображає зв'яз­ки між компонентами, компонентами і середовищем, забезпечуючи зде­більшого мінімальну взаємозалежність компонентів, що дає змогу сис­темі підтримки прийняття рішень виконувати її функції в цілому.

Аналіз розвитку і впровадження систем підтримки прийняття рі­шень приводить до висновку, що, керуючись системним підходом, спо­чатку необхідно розробити концептуальну структурну модель системи підтримки прийняття рішень на підприємстві, а далі — розроби­ти структурну модель системи підтримки прийняття фінансових рішень. Це пов'язано з тим, що, по-перше, для розв'язання всіх задач управ­ління використовується єдина інформація, яка характеризує стан ви­робництва і яка фіксується в базі даних; по-друге, вхідна інформація, яка виникає у процесі виробничо-господарської і фінансової діяльності, одноразово збирається і вводиться в базу даних, а потім разом із зовніш­ньою інформацією комплексно переробляється і у разі необхідності використовується в усіх підсистемах та службах управління; по-третє, вихідна інформація однієї підсистеми (служби) є, як правило, вхідною інформацією для інших підсистем (служб).

Аналізуючи комплекс задач управління підприємством, структуру і взаємозв'язки, систему підтримки прийняття фінансових рішень можна, зокрема, подати наступним чином. Система охоплює комплекси фінансових задач (розрахунок фінансових показників, управління грошовими ресур­сами та потоками, аналіз фінансового стану, прогнозування фінансових показників, аналіз та управління фінансовим ризиком, управління ви­робничо-матеріальними запасами, управління інвестиціями) у відповідності з функціональними підсистемами управління виробництвом (планування, маркетинг, облік і контроль, економічний аналіз, прийняття рішень), ви­дами виробництва (технічна підготовка виробництва, основне виробни­цтво, допоміжне виробництво, непромислове господарство, капітальне будівництво), періодами управління (перспективне, поточне, оператив­не), підсистемами забезпечення (організаційне, технологічне, технічне, інформаційне, математичне, програмне, правове, лінгвістичне), рівнями управління (підприємство, філія, цех, виробнича дільниця, ро­боче місце). Крім того, система підтримки прийняття фінансових рішень повинна базуватися на ряді методів штучного інтелекту і орієнтуватися на прийняття колективних фінансових рішень.

Оскільки інформація (дані) є ресурсом «роботи» системи підтримки прийняття фінансових рішень, питання щодо даних заслуговує детальної уваги у процесі прийняття управлінських рішень на підприємстві. Інформація, що використовується під час роботи системи підтримки прийняття фінансових рішень та у процесі її розробки, ділиться на вну­трішні операційні дані і зовнішні дані.

Джерелами зовнішніх даних для систем, спрямованих на підтрим­ку управлінських рішень, є фінансові органи, зовнішні бази даних уря­дових та неурядових  організацій,  архіви   чи   електронні   каталоги,  преса,  комерційні

оn-lіnе бази даних та ін. Така інформація найчастіше використовується для розв'язування задач управління фінансами. Внутрішні операційні дані, в свою чергу, діляться на основний масив бухгалтерських даних, аналітичні дані, масив поточних та планових значень макро- та мікропоказників, масив фінансових даних, норматив­но-довідкова інформація.

У межах системи підтримки прийняття фінансових рішень ця інформація повинна бути повною і достатньою для ефективного функціонування бази даних і бази моделей. Джерелами такої інформації є внутрішні служби підприємства.

Для створення та використання системи підтримки прийняття фінансових рішень необхідний доступ до інформації із ширшого ді­апазону джерел.  Інформацію потрібно «добувати», одержувати із зовнішнього середовища і внутрішніх джерел, при чому потреба в зовнішніх да­них тим більша, чим вищий рівень управління. Дані, характерні для електронного опрацювання даних і адміністративних інформаційних систем, необхідно доповнюватити нетрадиційними типами даних, включа­ючи текстову інформацію законодавчих органів та фінансових інститу­тів, дані систем автоматизованого проектування виробів і технологій, автоматизованого виробництва, а також інші джерела інформації, не­обхідні для прийняття рішень.

У процесі розробки інформаційного забезпечення системи підтрим­ки прийняття фінансових рішень необхідно спиратися на структуру фі­нансового механізму підприємства: фінансові методи, фінансові важелі, правове та нормативне забезпечення.

Системи підтримки прийняття фінансових рішень відрізняють­ся від автоматизованих інформаційних систем наявністю понятійної бази знань предметної області, бази моделей та інтерфейсу користу­вача, які дають змогу ефективно моделювати процес управління для прийняття рішень.

Система управління моделями є однією із компонент архітектури системи підтримки прийняття фінансових рішень. Функціями цієї ком­поненти є класифікація, організація та доступ до моделей, тобто ці функ­ції аналогічні функціям системи управління базами даних. Отже, сис­тему баз даних і баз моделей необхідно розглядати інтегровано.

База моделей системи підтримки прийняття фінансових рішень охоплює оптимізаційні та не оптимізаційні моделі.   

До оптимізаційних моделей належать моделі математичного програмування — лінійного (розподіл ресурсів, оптимальне планування, аналіз

мережевих графіків, транспортна задача), нелінійного, динамічного; моделі обліку; моделі аналізу цінних паперів для визначення інвестиційної стратегії; моделі маркетингу тощо. До не оптимізаційних моделей належать статистичні моделі (лінійний і нелінійний аналізи регресій); методи прогнозування, аналізу часового ряду; альтернативні методи моделювання (наприклад, машинна імітація) та ін.