Основи організації обліку виробничих запасів

Основи організації обліку виробничих запасів

Необхідними умовами правильної організації обліку виробничих запасів є:

1.      Раціональна організація складського господарства.

2.      Наявність інструкцій з обліку запасів.

3.      Правильне групування (класифікація) запасів.

4.      Розробка номенклатури, норм запасу і норм витрачання виробничих запасів.

Організація складського господарства передбачає:

-         розташування матеріалів по полкам, шафам для того, щоб полегшити прийом, відпуск і інвентаризацію;

-         наявність терезів та вимірювальних приборів, які дозволяють проводити відпуск та прийом матеріалів точною вагою;

-         присвоєння кожному виду і сорту матеріалу і палива шифру і прикріплення в місцях збереження ярликів, в яких зазначається назва і сорт матеріалів, розмір одного вимірювання;

-          документування надходження і вибуття ВЗ в момент здійснення операції;

-       ведення прийому, відпуску, зберігання матеріальних цінностей матеріально відповідальною особою. Зміна МВО повинна супроводжуватись інвентаризацією і складанням акту, затвердженого адміністрацією підприємства.

Для правильного обліку розробляється деталізоване групування запасів за їх призначенням у процесі виробництва. На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функцій, які вони виконують у процесі виробництва. Так наприклад, дошки на меблевій фабриці створюють

основу готової продукції – меблів, є основними матеріалами. На машинобудівному підприємстві дошки не є основою готової продукції, і використовуються як інші матеріали для ремонту приміщень, на будівельному підприємстві дошки будуть класифіковані як будівельні матеріали.

За призначенням виробничі запаси групуються таким чином:

-         Сировина і основні матеріали (рах. 201). До них належать предмети праці, що входять до складу виготовленої продукції і становлять її основу.

-         Допоміжні матеріали (рах. 201). До них належать матеріали, які приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості, або матеріали, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва (наприклад ароматизатори для цукерок, фарба для фарбування бавовни) або ті, що використовуються для обслуговування процесу виробництва (електричні лампочки, канцтовари).

-         Куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби (рах. 202) – куповані та безпосередньо використані напівфабрикати та комплектуючі вироби на виробництво продукції або ті, що підлягають додатковій обробці для одержання готової продукції (наприклад литі станини для станкобудівельних підприємств, джем – для молокозаводів).

-         Паливо (рах. 203). Економічно цей вид матеріалів належно до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його значною роллю у народному господарстві і великою часткою у земельних витратах матеріалів. Паливо поділяють на тверде (вугілля, торф), рідке (бензин, дизпаливо, мастило) та газоподібне (газ). Паливо використовується для технологічних потреб, енергетичних потреб та господарських потреб.

-         Тара і тарні матеріали (рах. 204), до яких належать предмети призначені для пакування продукції і пляшки, ящики, мішки. Тара буває порожньою і під матеріалами або готовою продукцією, одноразового використання і багаторазового.

-         Будівельні матеріали (рах. 205). До них належать будівельні матеріали, конструкції; деталі, обладнання, що підлягають використанню на об’єктах, які будуються або реконструюються,інші матеріали для капітального будівництва.

-         Матеріали, передані в переробку (рах. 206) ті,які передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Затрати на переробку матеріалів, які оплачуються стороннім організаціям, відображаються безпосередньо за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, що отримані з переробки. Передача матеріалів у переробку відображається тільки на субрахунках рахунку 20.

-         Запасні частини для проведення ремонтів (рах. 207) – це окремі запчастини машини, обладнання, транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин.

-         Матеріали сільськогосподарського призначення (рах. 208) (мінеральні добрива, отрутохімікати, біопрепарати для боротьби із шкідниками, медикаменти для лікування тварин, саджанці, насіння, корми, що використовуються для висадження.

-         Інші матеріали (рах. 209). Обліковуються бланки суворого обліку (за вартістю придбання) відходи виробництва (обрубки, обрізка, стружка), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини.

Кожна група матеріалів може складатися із десятків сотень назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який сприяє оперативній роботі, плануванню та б/о, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів, з цією метою на підприємствах перелік найменування окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи. Кожна група поділяється на підгрупи. В межах кожної підгрупи матеріали в свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром.

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах пов’язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.

Важливою умовою правильної організації обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів. Перелік запасів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру, називається номенклатурою виробничих запасів. На кожному документі з надходження або списання матеріалів мають зазначають його номенклатурний номер.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребами підприємства. Для цього розробляють номенклатуру запасів, розробляють норми запасів на складі і норми витрачання запасу.