Педагогическое мастерство

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ КРИМА «ШУКАЧ» Красноперекопська міська філія                Відділення: історико – географічне Секція: етнологія ПО ВКРАЇНI З КРАЮ В КРАЙ ХОДИТЬ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ                                                Роботу виконала:           Шишка Олена Володимирівна,                вихованця гуртка «Юнi етнографи»                      еколого ­ туристичного вiддiлу ЦДЮТ,                   учениця 9 класу Красноперекопської                           загальноосвiтньої школи I­III ступенiв № 5 Науковий керiвник:       Рудюк Наталя Сергiївна,              керiвник гуртка «Юнi етнографи»                     еколого­ туристичного вiддiлу ЦДЮТ м. Красноперекопськ 2  Красноперекопськ ­  2011 ЗМІСТ ВСТУП ……………………………………………………… ……… 3 ГЛАВА 1. Історiя свята Святого Миколая……………….. ………. 5 ГЛАВА 2. Традицiї свята …………………………………. ………. 7 ГЛАВА 3. Хвали зиму пiсля  Миколи ……………………………..12 ГЛАВА 4. В ім’я  Святого Миколая ……………………………….19 ГЛАВА 5. Народні прикмети ……………………………………... 21 ВИСНОВКИ ………………………………………………………..  22 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ  ЛIТЕРАТУРИ …………………….  24 ДОДАТКИ ………………………………………………………….. 25 3 ВСТУП Духовними островами у житті українців завжди були народні традиції та звичаї.   Цi   свята   й   обряди   виникли   разом   з   народом   i   передаються з   покоління   в   покоління.   Кожен   обряд   приваблює   своєю   чарiвнiстю   й неповторністю, кожне свято очищує від усього злого. Ми маємо зберігати наші звичаї i традиції, пишатись ними, тому що українці ­ одна з найдавніших націй у свiтi. І нині, як i багато століть тому, ми не забуваємо своїх традицій. Адже в них ­  душа народу.       Звичаї народу – це ті прикмети, за допомогою яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому. Народні звичаї охоплюють усі ділянки громадянського, родинного і суспільного життя. Звичаї – це ті не писанні   закони,  якими   керуються   в   найменших   щоденних             і   найбільших всенаціональних справах. У   давнину   кожне   свято   українців   не   обходилося   без   певних   речей,   що брали активну участь у святкових обрядових дійствах. Повертаючись обличчям до духовної культури свого народу, ми повертаємось до забутих джерел, що живили його дух, оберігали чистоту душі, допомагали пояснювати незрозуміле, відповідно діяти й жити. Людина є маленькою часточкою космосу: внутрішній її світ підпорядкований вищим законом буття, гармонії Всесвіту. Але, прийшовши на землю у своїй тілесній оболонці, вона відчувала своє безсилля перед силами природи, вона обожнювала природу й намагалася на свій лад пояснити ті чи інші 4 явища.   Так   з’явилися   чисельні   повір’я,   що   передавалися   з   покоління   в покоління: людина за своєю природою відкрита до віри, з вірою легше жити, тому вона творила й вірила в те, що творить. Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Але звичаї – це невідокремлене явище в житті народу, це – втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання   та   взаємини   між   окремими   людьми.   А   ці   взаємини   і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу, що в   свою   чергу   впливає   на   процес   повстання   народної   творчості.   Саме   тому народна творчість нерозривно зв’язана з звичаями народу. Звичаї, а також мова – це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї, як i мова, вироблялися протягом усього довгого життя i розвитку кожного народу. Предметом дослідження роботи є свято Миколая. Об’єктом дослідження  є  звичаї, традиції притаманні святу Миколая. Метою моєї роботи стало вивчення історії та традицій свята Миколая. Поставлена таким чином мета вимагає вирішення наступних  завдань: – вивчити iсторiю та традиції свята Миколая; – провести тестування серед школярів; – підібрати народні прикмети пов’язані з святом Святого Миколая. При написанні роботи були використані наступні методи: літературно –  аналітичний метод, метод бесіди та практичний метод. Робота   складається   з   вступу,   п’яти   глав,   висновків   та   додатків.   Може використовуватися на уроках з народознавства,  «Я i Украiна», «Мiй край» та на позакласних заходах.  5 ГЛАВА 1. Iсторiя свята Святого Миколая Дев’ятнадцяте грудня – саме в  цей день до наших предків, а сьогодні й до нас, приходить повне цікавих несподіванок свято. Це свято Миколая, за вдачею такого не схожого на цю холодну пору року­доброго i хитрого витівника. Саме Святого Миколая називали українським Дідом Морозом. Віяння чужої культури занесло на українську землю Діда Мороза                                                          зi Снігуронькою,   примусило   вирубувати   пухнасті   ялинки,   тоді   як   ялинка   була символом   древніх   германців,   а   українську   оселю   на   Різдво   та   на   Новий   рік прикрашали солом’яний дiдух. I, як результат ­ порушення древніх народних звичаїв  ­ виспівування  й  витанцьовування   у  Пилипівку,  тобто  в піст.  Звичай обдаровувати   малих   дітей   у   ніч   на   Святого   Миколая   є   чи   не   в   усіх християнських народів. Це свято діти святкують дуже давно. Святий Миколай в Україні завжди був у пошані. Не було жодної християнської хати, де б не висів на стiнi образ Миколая. На його честь було збудовано багато церков (з них понад 60 храмів ­ запорожцями). 6 Книги нам розповідають, що така людина справді жила на землі. Миколай був єдиним сином благочестивих батьків, які пообіцяли присвятити його Богові. Вiдомостi про рік його народження суперечливі: одні джерела свідчать, що він народився у 260 році, інші ­ у 280, у Вiзантiї. Ще від дня народження, Миколай показав людям світло своєї майбутньої слави Чудотворця. Був   він сиротою. Його батько й матір померли, залишивши синові велике майно. У серці Миколая була велика  доброта, i він вирішив  роздати своє добро бідним. Кожної ночі накладав Миколай повен міх усякої їжі – м’яса, хліба, медяних паляниць, а також одягу i грошей i непомітно від служби виходив з дому, розносив по селу i розкладав біля порога хатини, де жили бiднi діти. У ранці придивлявся Миколай з даху свого дому, як раділи бiднi діти. А старий слуга Миколая затривожився, коли   побачив,   що   в   коморах   менше   припасів.   «Напевно,   хтось   краде   їх»,­ подумав він.  ­ «Треба зловити злодія!». Слуга став спостерігати кожної ночі й одного разу йому вдалося зловити «злодія». Яким же було здивування слуги, коли він впізнав свого господаря. Коли помер Миколай і його душа стала перед Господнім престолом, Господь спитав: «Чого бажаєш, мій Миколаю, в нагороду за   добре   життя   на   землі?»   ­   «Нічого   не   бажаю,   тільки   дозволь   мені,   Боже, сходити час від часу з неба на Землю i вiдвiдувати дітей». Усміхнувся ласкаво Господь i сказав: ­«Знав я, яке буде твоє прохання. Щороку в день твоїх іменин зможеш сходити   на   Землю».   I   від   того   часу   кожного   року,   в   день   своїх   іменин ­   19   грудня,   Святий   Миколай   ходить   по   землі   й   розносить   добрим   дітям дарунки. 7 ГЛАВА 2. Традиції свята Святого Миколая Згідно з житієм, Святий Микола був єпископом міста Мири в Малій Азії. Його було канонізовано за милосердя і, зокрема, за те, що він завжди виступав як   супротивник   смертної   кари.   Водночас   святий   виступав   як   охоронець   від пожеж, та народу   від ворогів. Не дарма Святого Миколу високо шанували в Україні, вважаючи покровителем війська запорозького. У   багатьох   народів   існував   звичай   класти   подарунки   дітям   у   ночі   під подушку від імені Святого Миколи. Цей звичай серед українців поширився під впливом польського населення. Іноді подарунками був особливий вид печива – «миколайчики»(Додаток   4).   Звичай   обдарування   на   Миколу   зберігся   і   до сьогодні. На Миколу хлопці починали домовлятися про майбутнє колядування 8 на святки. Будьте добрі, мудрі, щирі, Живіть у радості та мирі. Хай добро вас не минає, Сонце щастям хай засяє! Немає   на   нашій   землі   жодного   дому,   де   не   було   б   ікони   спасителя Миколая.   Святий   Миколай   для   християн   здавна   уособлював   віру й   добробуту.   Його   батьки   сповідували   християнську   віру.   Миколай   вже з   малку   був   набожним,  любив   бувати   у   храмі   Господньому.  Згодом   він   сам прийняв священика і став єпископом. Відтоді Святий Миколай допомагав усім, хто потребував цього. Вважається, що своїми молитвами він утихомирює бурі на морі, обороняє від стихійних лих, зцілює хворих. З давніх – давен, виходячи    в море, рибаки брали з собою ікону Святого Чудотворця. Люди вірили, що Святий Миколай на небі не сидить а тут, на землі всім помагає. Святий Миколай завжди приходив уночі. Діти країн Європи, які бажали отримати подарунки, біля дверей чи під вікном ставляють чистий чобіт, а поряд з ним кладуть моркву, або трохи сіна, щоб ослик Святого Миколая  не пройшов мимо.   Якщо   в   домі   є   камін,   то   біля   нього   обов’язково   вішають   найбільшу шкарпетку. За традицією у свято Святого Миколая  діти отримують у подарунок солодощі. На Україні ж діти шукають подарунки під подушкою. Традиція   святкувати   день   Святого   Миколая,   розбивши   подарунки, почалась в Германії. У Х столітті в Кельнському соборі в день пам’яті  Святого Миколая – 6 грудня, учням церковноприхожанської школи почали роздавати 9 солодощі.  А   пізніше   в  домах   по   всій    країні  стали   вивішувати   чобітки     або шкарпеточки для того, щоб Святий Миколай поклав туди дітям подарунки. Ці традиції швидко розповсюдилися по ви всій Європі.  Але, подарунки в цей день отримують тільки слухняні діти, а неслухняним достаються різки.   Згідно   українським   звичаям,   Святий   Миколай   приходить   до   дітей с подарунками  в ніч  з 18  на 19 грудня. У  Западній  Україні  для  подарунків Святого Миколая ставили на підвіконні чобітки, діти на сході країни зазвичай шукали подарунки під подушками. Кажуть, Миколай увесь день напередодні свята працює – випікає зірочки у подарунок дітям. Ці зірочки,  опинившись у торбі Миколая, стають схожими на свого майстра, тому печиво, яке діти находять під подушкою вранці, називають «миколайчики». Зараз   у   багатьох   українських   родинах   теж   прийнято   дарувати   дітям «миколайчики»,  якими називають не тільки печиво, але й інші подарунки від Святого   Миколая.  Але   день   Святого   Миколая   –   свято   не   тільки   для   дітей. Раніше  на  Україні  саме  з  цього  дня  молодь  починала   готуватися   к  святкам, сватовству   і   вечорницям:   шили   придане,   одяг   та   майстрували   маски   для святкових розваг. У  середньовічній   Німеччині   саме   напередодні  свята  Миколая  матері вручали дітям новий зимовий одяг, інші обновки. Погодьмося, що справити нове вбрання,  у  ті часи, справді можна було вважати  за  привід  для свята.  Разом  із вбранням діти отримували й солодощі ­ горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці  з  сушеними  грушами   (аналог  українських   миколайчиків­медівників), шкільне приладдя, зрідка іграшки,  які клали в  нові чи полагоджені й начищені старі черевики. 10 Діти,   котрі   протягом   року   не   слухалися   батьків,   діставали   цього   дня замість солодощів ­ в'язку різок. Хто гідний подарунка, а хто ні, ­ вважалося, записано   у   "Золотій   книзі",   яку   має   при   собі   небесний   опікун.   У   старих церковних   записах   є   такі   слова:   "Напередодні   Святого   Ніколауса   матері тримають напоготові подарунки та різки для своїх дітей" (1555 р.). А в давній миколаївській колядці: "Святий Ніколасе, мені поклади, що за потрібне вважаєш ти.   Яблука,   горіхи,   мигдаль   маленькі   діти   радо   їдять!"   Подібний   звичай перейнявся   до   Австрії,   Голландії,   Чехії,   Словаччини,   Польщі,   Хорватії.   У деяких країнах нечемні діти замість різки дістають вуглину чи картоплину.  Часто Святий Миколай приходить не сам. У ряді країн Західної Європи супутником Святого Миколая є ослик, який допомагає розвозити  подарунки дітям. Він має незвичайну сіро­сріблясту шерсть. Саме для цього віслюка діти лишають   біля   черевичків   кілька   морквин   ­   адже   тваринка   за   нічну   подорож втомиться та зголодніє. Про пригоди Миколаєвого ослика є багато історій. Це не небесний гість, а справжній земний віслюк. Але за німецькими легендами, Ніколаус завжди бере чотириногого помічника тільки з тієї ослячої родини, в якій   від   пра­пра­пра­прадідів   тягнеться   неперервна   родова   лінія.   Легко здогадатися, що давній предок цього знаменитого роду колись віз на собі до Єрусалиму іншого важливого Вершника...  В   Австрії   в   день   свята   спершу   вулицями   міст   ходить   зграя   лихих Крампусів­чортів   ­   відбувається   справжній   чортячий   парад.   Вони   гримлять ланцюгами,   кричать,   лякають   перехожих.   Але   ось   на   майдані   біля   собору з'являється Святий Ніколаус ­ і чортівня злякано відступає, тікає й ховається. Настає час подарунків. Лихий чорт, що приносить різки, ходить за Миколаєм у Хорватії та Словаччині. У Чехії ж, коли Святий Мікулаш рушає до дітей, його супроводять ангелик і чорт­паркел. Кожен з них має по книзі ­ там занотовані 11 добрі та лихі справи кожної дитини. Перш ніж вручати дарунки, чиниться суд, чи заслужив малюк на небесні гостинці. У Нідерландах свято починається ввечері 5 грудня ­ діти й дорослі таємно дарують   одне   одному   подарунки,   які   супроводять   листівки   з   віршами, присвяченими адресату. У вірші слід передати всі найкращі побажання ­ так ніби це написав сам Святий Миколай. Саме ж свято починається вранці.           За народними голландськими повір'ями Сінтерклаас приїздить до країни                з далекої Іспанії (чому саме з Іспанії ­ ніхто не знає). Визначний гість прибуває з моря на кораблі через Роттердам, зустрічають його у крихітному рибальському селі Моннікендам, що недалечко від Амстердаму. Супроводить святого пошт зі слуг­маврів, які звуться Чорні Піти й одягнені, як середньовічні пажі. Усі вони сходять із корабля ­ на набережній їх урочисто вітають бургомістр, альдермен, члени   міського   правління   та   юрми   радісних   людей.   Сінтерклаасу   підводять білого коня. Дзвонять дзвони, стріляють гармати, в небі пломеніють феєрверки. Святкова процесія рушає центральною вулицею через усе місто. Потім святий гість зі слугами відвідує різні дитячі заклади (школи, лікарні тощо). Ближче до Різдва Сінтерклаас приходить у родини. Коли наближається час гостини, батьки намагаються залишити  малюків на самоті у вітальні. Тихенько  прочиняються двері,  у щілину просувається чорна рука й розкидає цукерки та фрукти. Доки діти  збирають   солодощі,  до  кімнати поважно  заходить  Святий Миколай. Він розпитує дітей про їхні справи, навчання, успіхи, невдачі, мрії, а також примхи й непослух (адже як небесних опікун усе знає!), трохи хвалить, трохи докоряє, дає поради та настанови ­ й іде. Подарунки ж будуть пізніше.   На Святий вечір діти залишають на вікні чи біля каміну своє взуття, біля нього гостинці для коня Сінтерклааса (моркву, сіно, окраєць хліба).   Вночі Святий об'їде по дахах все місто, всю країну, а Чорний Піт спуститься по димоходу й покладе кожному належні подарунки. Серед них                                  є й обов'язкові ­ традиційні святкові солодощі: вершкові льодяники у формі троянди, гвоздики та сердечка, шоколадні чи мигдалеві ініціали дитини, марципанові поросятка, коник і сам Сінтерклаас, різні фігурки­медівники. 12 ГЛАВА 3. Хвали зиму пiсля Миколи 13 Ласкаве і добре обличчя та розкішна борода – присутні в усіх образах і переказах про Чудотворця, котрий творив на землі безліч добрих діл. Про це існує   багато   оповідок.   Найпопулярніша   з   них   –   це   мандрівка   Миколая з   Касяном.   Як   ви   знаєте,   свято   Касяна  припадає  раз   на   чотири   роки –   на   високосний   –   29   лютого.   Саме   цей   факт   неповаги   до   злого   Касяна і обігрується в багатьох сюжетах. «Якось Касян та Микола йшли в церковних справах, зодягнувши білі ризи. Дорогою вони зустріли бабусю, що загрузла в багнюці. Миколай і каже: - - Давай, Касяне, допоможемо старенькій! Я не можу, ­ відповів попутник. – мої білі ризи забрудняться… Миколай тим часом допоміг немічній жінці вибратися з болота, але при цьому замастив одіж. Йдуть обоє мовчки, коли це їм назустріч вийшов Бог і питає: - - рятував її. - - - Чого це в тебе, Миколай, брудні ризи? Там дорогою загрузла бабуся, ­ відповів Чудотворець, ­ то я А в тебе чому чисті? – звернувся до Касяна. А я не побажав бруднити. Гаразд, ­ промовив Бог, ­ якщо ти злегковажив святу заповідь – допомагати людям у біді, ­ то пам’ятати тебе будуть раз на чотири роки, а Миколая за його добрий вчинок відзначатимуть двічі на рік!» З   цим   днем   пов'язаний   і   обряд   пивоваріння.   В   одній   з   давніх   колядок мовиться: Чому так нема, як було давно, Як було давно, а з первовіку, Святим Миколаєм пива не варять… 14 Хоч   ці   рядки   писані   кілька   століть   тому,   вони   наче   звернені   до   нас, сучасників. Але нині не тільки пива не варять, а й не знають про давню традицію наших  пращурів.  Між  тим, в  Україні  на Миколаївські  свята   в кожному  селі кілька   днів   поспіль   святкували   «з   пивом»   (очевидно,   мається   на   увазі медоваріння,   яке   мало   більший   розвій   в   побуті).   Селяни   скликали   гостей, святкували по обіді, запрягши в сані коней, їздили навколо села, «бо ж треба знати,   чи   слизький   сніг   цього   року   випав».   Недарма   в   одній   з   приповідок мовиться: «Микола бородою трясе ­ дорогу стеле». Під цю пору зима остаточно лягла на землю. Зібрано збіжжя, зроблено припаси, і селяниновіi можна було не тільки посвяткувати, але й з боргами розрахуватися. Тому хто не встиг або не зміг віддати до цього дня позичку, казали: «коли ти мені не віддаси до Миколи, то вже не віддаси ніколи». В   усьому   світі   відомий   знаменитий   Санта   Клаус,   що   ощєдрує   дітвору багатими передноворічними дарунками. У нас цю роль виконує Дід мороз. Але не всі знають, що в Україні був свій національний патрон дитячих розваг, котрий і до тепер живе на Галичині. Його прообразом є Святий Миколай. Здавна на Прикарпатті та й у Карпатах урочисто готувалися до цього свята. Особливо чекали   його   діти.   Ввечері   хтось   найповажніший   в   родині,   переважно   дідусь, перевдягався на вулиці в доброго Миколая (на зразок Діда Мороза), заходив до оселі   с   подарунками,   які   заздалегідь   готували   батьки,   знаючи   уподобання кожного дітлаха. Вручаючи   іменні   гостинці,   Святий   Миколай   згадував   усе   те   добре,   що зробив протягом року малюк. Для чемних діток була спеціальна приповідка: Мамусеній господинині, Що порядок любить все, Даруночки несу нині, 15 Бо дитина на них жде. Ой голубко, моя крале, Слухай маму все свою –  То не тільки книжку й лялю, А й цукерок принесу! Натомість не чемній дитині читався інший вірш: Ти, дитино, моя мило, Маєш тут що заслужила, ­  Я до тебе загостив І дарунок тут лишив: Що не слухала ти тата, А ні мами, а ні брата, Тому різку, як той гай, Дає Святий Миколай! Діти свято вірили в існування доброго захисника і намагалися не гнівати «Діда Миколая, який знає про все». Це був вельми дійовий виховний момент. Миколай, крім усього, опікувався і дикими звірятами. Одна з легенд, записана на Черкащині, оповідає: «Один чоловік їхав лісом і захопила його ніч. Мусив ночувати. Випріг він воли,   дав   сіна.   Коли   дивиться:   недалечко   від   нього   на   пустирі   звіряче збіговисько. Злякався чоловік, ще б пак! Вовки, лисиці, зайці, ведмеді… таке назбігалося – страх глянути! Сидить заєць поруч з вовком і не боїться його. «Що 16 за дивовижа» ­ думає собі чоловік. А коли йому вже від серця відлягло, він пильніше придивився і побачив: сидить поміж тією звіриною святий Миколай ­ старий  сивий  чоловік.   Сидить   і  щось  тим  звірям  розказує,  а  вони   слухають, розвісивши вуха». На Миколая є обряд «полазників», їх влаштовують чотири рази на рік. Крім того, їх чекали на Анни і Різдво. Миколаївським «полазником» переважно був господар. Найраніше вставши, він обходив подвір’я, а потім, зайшовши до хліва, казав тваринам: Дай, Боже, добрий день, щоб  худібонька здорова була та й я  з тобою ще й з своєю жінкою і діточками! – і заходив до хати як перший перевідувач оселі на Святого Чудотворця. Про повагу, з якою ставилися до Миколая в народі, говорить і те, що практично   в   кожній   оселі   були   його   ікони,   оскільки,   як   уже   мовилося,   він захищав   усіх   бідних   та   знедолених.   З   ім’ям   святого   Чудотворця   пов’язано чимало влучних прислів’їв та приказок. 1. 2. 3. Після Миколи пшениця вкриє поле. Варвара постелить, Сава погладить, а Микола стукне. Варвара показує дорогу, Сава мости мосте, а Микола пригвозде. У цей день люди хоч і святкували, але не забували завбачити погоду: як впаде великий іній, то буде гарний врожай хліба, якщо мороз, то також на добрі хліба й городину. Тому казали: «хвали зиму після Миколи!» Як то буде  В Канаді сніг, морозна лють,  А на Флориді сонце сяє. Та тут і там малята ждуть 17 Святого гостя, Миколая. Однаково чи це, чи те, Чи сніг, чи тепле сонце гріє, В дитячих серденьках цвіте Солодка радісна надія І в головах рoї думок Гудуть, мов мухи. Як то буде? Де візьме Миколай санок, Чи може возиком прибуде? Чи не застряне віз в снігу? Чи сани в сонці не розтануть? Чи авто на шляхах в бігу Санкам у поперек не стануть? О не журіться діти цим,  забудьте всі такі турботи, на те ж у небі він святий, щоб перешкоди всі збороти, A от подумайте якраз: чи чемні ви були, як треба, чи заслужили, щоб до вас 18 святий приїхав просто з неба,  чи може в темряві нічній присниться той… з хвостом, ріжками і скаже: «Я вже твій – ти мій, бо слухав ти мене не мами»? Рольник Вивчивши історію і традиції свята Святого Миколая ми вирішили провести дослідження і з’ясувати: – чи пам’ятають у нашому місті про свято Миколая; – чи пишуть листи діти нашого міста Святому Миколаю; – чи   підтримують   мешканці   міста   Красноперекопськ   традиції   свята Святого Миколая; – чи змінюються традиції свята Миколая у сучасному житті. У дослідженні взяли участь   275 школярів віком від 7 до 16 років. Для проведення дослідження були складені такі питання: (Додаток 6) 1. Чи знаєте ви про свято Святого Миколая? 2. Чи приходить до вас Святий Миколай? 3. Які подарунки дарує вам Святий Миколай? 4. Про які подарунки ви мрієте? Також,  в ході дослідження, ми провели  опитуванні школярів учбових закладів нашого міста. В ході опитування ми з’ясували, що учні 6 – а класу загальноосвітньої школи № 4, кожного року святкують свято Святого Миколая. 19 Разом   з   класним   керівником   вони   готують   сценарій   свята   на   яке запрошують батьків. Батьки готують солодкі подарунки і випікають  святкові «миколайчики»(Додаток 5). Досліджуючи   традиції   свята   Миколая   в   нашому   місті,   ми   також з’ясували, що діти пишуть листи Святому Миколаю. Деякі листи, ми мали змогу прочитати і проаналізувати (Додаток 7). 20 ГЛАВА 4. В ім’я  Святого Миколая У   нас   здавна   шанують   Святого   Миколу.   Може   тому   одне   з   його   див сталося в Києві. Так – так, у Києві, хоч сам чудотворець   ніколи не бував на берегах Дніпра.      Трапилося це ще в княжі часи. Одне  київське подружжя пізно верталося з гостей. Пливли човном по Дніпру. Молода дружина задрімала, i немовля з її рук   упало   в   воду.  Якими   словами   описати   горе  батьків?  «  Святий   Миколо, врятуй моє дитя!»­ ридала мати, бо ніч темна, ріка глибока, ­ дитину могло врятувати хіба що диво, i як же здивувалися кияни, коли вранці в соборі Святої Софії знайшли немовля – те саме, що впало в Дніпро. Живе ­ здорове.        Про   цей   випадок   оповідає   ікона,   яку   створив   художник   з   Києво   – Печерської   лаври   для   церкви.   Всіх   Святих   «Чудо   святителя   з   дитям,   що потонуло в Днiпрi, його ж вiн живе зберіг», згадується про нього у свiтовiй релiгiйнiй   лiтературi.     А   в   Києві   звiдтодi   збудовано   немало   церков   в    ім’я святого Миколи – чудотворця.       Чи   не   найперше   серед   них   –   Микiльська   шпитальна   церква   Києво­ Печерськой   лаври.   В   19   столiттi   церкву   i   шпиталь   заснував   на   свої   кошти український святий з родини чернiгiвських князiв Микола Святоша (ще один святий Микола!), чернець лаври. Він був дуже роботящий, рубав дрова, дарма що князь, насадив великий сад, ­ чи не вiдтодi ростуть сади на монастирських кручах? Лаврська  бiблiотека теж бере початок вiд книжок, зібраних Миколою Святошею. У шпиталі працював славетний лiкар Украiни ­ Русi ­ святий Агапiт 21 Печерський, прабатько українських лiкарiв.   Теперішня Микiльська церква ­ з 17столiття. На її бані сяють золоті зірки, а на хресті сидить позолочений голуб. На   київському   Подолі   рясно   Миколаївських   церков:   церква   Миколи Набережного, дзвіниця церкви Миколи Доброго (саму церкву знищено), церква Миколи Притиска, ­ дивна назва в останньої, чи не так. То дуже цікава церква, i назва її цікава. Спорудив її   1631 року на свої кошти   киянин Петро Залiзний Грiш.   Певно,   вмів   чоловік   заробляти   i   заощаджувати   гроші,   якщо   мав   таке прізвище. Не прогайнував на розваги, зате лишив по собі пам’ять на довгі часи.  I ось у цій церкві трапилася незвичайна й кумедна річ: святий Микола піймав злодія. Вночі, коли той заліз у церкву, важелезна ікона чудотворця впала та й притисла   зловмисника,   що   він   не   вибрався,   поки   не   прийшли   люди.   Вiдтодi церква й дістала назву ­  Миколи Притиска, на згадку, що Микола притис злодія. Колись на Печерську стояв  й  Микiльський військовий собор. Спорудив його гетьман Іван Мазепа, i був то грандіозний, величний, незрівнянний собор.   собору   прикрашав   семиповерховий, Пам’ятка   архітектури…   Інтер’єр   унікального різьблення іконостас… 22 ГЛАВА 5. Народнi прикмети 1. Якщо на Миколу іде дощ, то буде врожай на озимину. 2. Як випаде іній – буде гарний врожай хліба. 3. Скільки цього дня випаде снігу, стільки в літку трави буде З   ім’ям   святого   Чудотворця   пов’язано   чимало   влучних   прислів’їв   та приказок. 1. Після Миколи пшениця вкриє поле. 2. Варвара постелить, Сава погладить, а Микола стукнуть. 3. Варвара показує дорогу, Сава мости мості, а Микола пригвозде. 4. Микола бородою трусе, ­ дорогою стеле. 5. Варка, Савка ти Миколи до добра не доведуть ніколи. 6. Морозяний день – на врожай хліба й городини. 7. Хвали зиму після Миколи. 8. Який день на Миколу зимового, такий і на  Миколи літнього. 9. У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи. 23 ВИСНОВКИ Зимовий цикл свят є найбільш популярний і очікуваний в народі. Особливо цих свят з нетерпінням чекають діти. Вони пов’язані з приємними сюрпризами, надіями на чарівне  виконання  бажань, вірою,  що  все  загадане  здійсниться  за допомогою казкових персонажів. Веселі зимові свята відмічають і дорослі, і діти. Вони супроводжуються пустощами,   розвагами,   жартами,   піснями.   У   ці   дні   загадують   бажання, замовляють подарунки, гадають на майбутнє. Один грецький історик написав про Святого Миколая такі величаві слова: «Захiд i Схiд вихваляє та прославляє Отця Миколая. Де лиш живуть люди на землі, островах i в найдальших частинах землі, його ім’я  призивають i на його честь   ставлять   святині,   його   ікони   можна   побачити   всюди,   на   його   честь виголошують проповiдi i відмічають його свято. Вci християни, молодь i старші, чоловіки й жінки, хлопці i дівчата  вшановують його пам’ять та благають в нього опіки. З роду в рiд спливають його ласки на землю, його поміч відома  скитам, iндiйцям i варварам, вона  відома африканцям так само, як iталiйцям». В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичай своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу. 24 При   проведенні   опитування,   в   якому   взяли   участь   275   школярів   ми з’ясували, що в нашому місті шанують свято Миколая і пам’ятають традиції притаманні цьому святу. Всі школярі  знають про свято Святого Миколая, діти молодшого     віку   пам’ятають,   що   Миколай   приносить   подарунки   слухняним дітям, у своїх листа вони розповідають про свою родину, і   про те, як вони навчаються, і що саме головне, більшість дітей просить у Миколая  здоров’я своїм рідним і близьким. Проаналізувавши   анкетування   ми   виявили,   що   дітям   Святий   Миколай дарує: цукерки , книжки, м’які іграшки і речі.  В   своїх   листах   діти   здебільшого   мріють   про   телефони,   комп’ютери, різноманітні ігри, велосипеди, одяг, гарні оцінки, один учень навіть написав, що він мріє отримати знання з фінансової грамотності.    Всім відомо, що щиро в свято Миколая вірять маленькі діти, але й   у старших дітей, навіть у дорослих є мрії, і можливо їх виконає Святий Миколай.  Час   повертатись   до   давніх   християнських   звичаїв,   водночас   вірячи   в покровительство   надзвичайно     доброго   Святого   Миколая,   покладатись   на чистоту   своїх   помислів,   щедрість   сердець,   працьовитicть   рук.   Ми   повинні пам’ятати про те, що Миколай не заходить тільки до тих, в кого двері від світу зачинені   наглухо.   Отож,   давайте   сьогодні   відчинимо   навстіж   наші   двері   i впустимо це чудове та світле  свято, тим паче, що Святий Миколай в нашій країні завжди був у пошані. 25 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Воропай О. Звичаї нашого народу –«Велес» Киiв,2009.­432с. 2. Коверець I. Свята, традицiї, звичаї.­ Донецьк «Альфа –Прес,» 2004. 3. Скуратiвський В. Дiдух: Свята українського народу­ Киiв «Освiта»,        1995.­ 272с. 4. Ярош В. Ой радуся, земле! «Успiх i кар’єра» 5.  Свiт дитини – 10/2004  6. Початкова школа 1996р №12  7. Мистецтво та освiта 1996р №2 26 Святий Миколай Додаток 1 27 Молитва Святому Миколаю Додаток 2 28 Додаток 3 ЗУСТРІЧ З нетерпінням я чекаю — Нині свято Миколая. Як надворі стане темно, Вiн приходить потаємно Ще ніхто його не бачив, 29 Та у ліжечка дитячі Він кладе під подушки Подарунки і книжки. Хочу я побачить чудо І сьогодні спать не буду. Довго­довго я не спав: Все чекав, чекав, чекав... Починаю вже дрімати... Миколай зайшов в кімнату, Він схилився наді мною І лоскоче бородою. Щось тихесенько шепоче. Хочу я відкрити очі, Та не можу, мабуть, сплю. Миколая я люблю!                                                                       В. Паронова ЙДЕ ДО ДІТОК МИКОЛАЙ 30 Через поле, через гай Йде до діток Миколай. У білесенькій торбинці Він усім несе гостинці. То ж бринить від щастя край — Тут ступає Миколай. Хоч надворі і пороша, Сніться діткам, сни хороші. Бо з дарунками в торбинці, Є чудові сни­гостинці.                                                                 М. Пономаренко ДОБРИЙ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ Прийшла в гості нічка­чарунка І сон сколихала над вушком. Святий Миколай подарунки Тихенько поклав під подушку. Знаю тебе, добре знаю, Щедрий Святий Микалаю. Чекає тебе зимова пора, 31 Жде з нетерпінням уся дітвора. Приніс ти цукерки в торбинці Та іграшки дуже гарненькі. Я вдячний тобі за гостинці. Для мене ти, ніби рідненький.                                                                В. Кленц СВЯТИЙ МИКОЛАЙ Через поле, через гай йде до діток Миколай. У білесенькій торбинці він несе для всіх гостинці.                                                        М.Пономаренко МИКОЛАЙ Коли замерзла річка і став біленьким гай, прийшов у темну нічку 32 на землю Миколай. Від хати і до хати снігами через лід спішить, спішить завзято старенький сивий дід. Він в шапці­неведимці, у теплім кожушку, приніс усім гостинці у чарівнім мішку. Н.Трiш         ЗИМОВА КОЛИСАНКА Відшуміли весни, Віддзвеніло літо, Попрощалась з нами Осінь сумовито... Вже зима холодна Проситься до ґанку І співає стиха Свою колисанку: 33 Спи, свята землице, Із озиминою, Вас тепленько вкрию Диво­пеленою. Сніговим кожухом Вкрию стан чарівний, На той рік щоб мали Урожай добірний. Зимонько чудова, Зимонько завзята, Ти щораз приносиш Нам великі свята: На Андрія — жарти, Миколай — гостинці... Ще й Різдво Христове — Вогні на ялинці.                                             М. Баліцка ОЙ ХТО, ХТО МИКОЛАЯ ЛЮБИТЬ Ой хто, хто Миколая любить, 34 Ой хто, хто Миколаю служить, — Тому святий Миколай На всякий час помагай, Миколаю! Ой хто, хто спішить в твої двори, Того ти на землі й на морі Все хорониш від напасти, Не даєш му в гріхи впасти, Миколаю! Ой хто, хто к ньому прибігає, На поміч його призиває, Той все з горя вийде ціло, Охоронить душу й тіло, Миколаю! Миколай, молися за нами, Благаєм тебе зі сльозами, Ми тя будем вихваляти, 35 Ім'я твоє величати, Миколаю!                                            Слова народні МИКОЛАЙ Коли замерзла річка І став біленьким гай, Прийшов у темну нічку На землю Миколай. Від хати і до хати Снігами через лід Спішить, спішить завзято Старенький сивий дід. Він в шапці­невидимці У теплім кожушку, Приніс усім гостинці У чарівнім мішку.                                              Н. Тріщ