«ПОЄДНАННЯ ІНКЛЮЗІЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ»

ДЮБА НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА БРОВАРСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА I­III СТУПЕНІВ №9 «ПОЄДНАННЯ  ІНКЛЮЗІЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ» Не зважаючи на те, що навчання, соціалізація, адаптація, психологічний супровід дітей з особливими освітніми потребами не є новою проблемою для сучасних науковців, але це   не применшує її ваги й значущості, як у полі освіти  й науки  так  у  повсякденних  стосунках  людей. Також  інтеграція  та адаптація   людей   з   особливими   освітніми   потребами,   являється   одним   із напрямків розвитку демократичного, гуманного, толерантного та правового суспільства.   В Броварській  загальноосвітній   школі  I­III  ступенів  №9  сформовані інклюзивні   класи,   також   є   діти   з   особливими   освітніми   потребами,   які навчаються за індивідуальною формою навчання. Ці   дві   форми   навчання   є   достатньо   результативні   для   дітей   з особливими   освітніми   потребами.   Інклюзія   –   це   не   лише   можливість перебувати   в   певному   навчальному   закладі,   а   це   також,   в   першу   чергу, перебування дітей з особливими освітніми потребами в дитячому колективі. Було   помічено,   що   взаємодія   з   іншими   дітьми   сприяє   когнітивному, соціальному та емоційному розвитку. При індивідуальному навчанні у дітей особливими освітніми потребами покращується розвиток психічних процесів та інтелектуального розвитку. Але сьогодення диктує нам свої умови за нормативно­правовою базою загально середньої освіти та спеціальної освіти дитина може отримати або інклюзивну форму навчання, або індивідуальну. Тому,  мета   моєї   статті   полягає   в   поєднанні   двох   форм   навчання   та виведення для дитини найбільш оптимальної форми навчання, що забезпечить більшу реалізацію індивідуального підходу до кожної дитини з особливими освітніми   процесами,   покращить   індивідуальну   корекцію   психофізичного розвитку та забезпечить більш ефективний психологічний супровід. Поєднання   даних   форм   навчання,   дає   можливість   дітям,   які   мають значний   та   не   використаний   потенціал   ефективно   розвиватись,   такі   діти потрапляють в навчальні заклади досить часто. А перебування в дитячому колективі стимулює дітей до рухової активності та отримання нової сенсорної інформації, що підвищує шанси на соціальну адаптацію. В   нашому   загальноосвітньому   закладі,   в   рамках   експерименту,   ми спробували, зробити перші кроки до поєднання та модифікації двох форм навчання.   За   результатами   експерименту   більшість   дітей,   що   поєднували інклюзію та індивідуальну форму навчання, швидше соціально адаптувались, краще   освоювали   програму   навчання   (відповідно   до   нозологій   і   вимог програм) . Також, що є дуже важливим  для дітей з особливими освітніми проблемами,   даний   підхід   дав   можливість   відкорегувати   змістові   лінії корекційно   –   розвиткового     навчання,   яке   проектувалось   на   основі   дизонтогенетичного розвитку в межах визначених нозологій у дітей.