Поняття основних засобів, їх класифікація та оцінка

 Поняття основних засобів, їх класифікація та оцінка

Облік ОЗ регламентує П(С)БО 7 «Основні засоби», який застосовують всі юридичні особи, окрім бюджетних установ.

Основні засоби відносяться до необоротних активів підприємства. Необоротними активами підприємства (Клас 1 Плану рахунків) є основні засоби (рах. 10), інші необоротні активи (рах. 11), нематеріальні активи (рах. 12), довгострокові фінансові інвестиції (рах. 14), капітальні інвестиції (рах. 15), довгострокові біологічні активи (рах. 16), відстрочені податкові активи (рах. 17), довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи (рах. 18).

Основні засоби (ОЗ) – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва продукції, постачання матеріальних цінностей, надання послуг, здавання в оренду або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, строк корисного використання яких більше 1 року (або операційного циклу, якщо він довший за 1 рік).

Одиницею обліку ОЗ є конкретний об’єкт ОЗ. Сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенню і умовами використання об’єктів ОЗ – це група ОЗ.

Термін «Основні засоби» використовується у бухгалтерському обліку, а в податковому обліку – «основні фонди» (ОФ). Відповідно до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.04.97 №283/97-ВР, п. 8.2.1, основні фонди – це матеріальні цінності, які призначені для використання у господарській діяльності платника податків протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення їх в експлуатацію, вартість яких більше

1000 грн. та поступово зменшується у зв’язку з фізичним і моральним зносом.

Підприємства-платники ПДВ, що купують або створюють потенційні ОФ для використання у господарській діяльності, порівнюють з 1000- гривневим критерієм вартості придбання (створення) об’єкту без ПДВ. Якщо підприємство – не платник ПДВ, балансова вартість об’єкту включає в себе ПДВ.

Класифікація основних засобів (ОЗ) у бухгалтерському обліку відбувається за такими основними ознаками:

1.     За галузевою ознакою: основні засоби у сферах промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, зв’язку, медицини та інших галузей.

2.     За функціональним призначенням: виробничі, невиробничі (необхідно звернути увагу на включення ПДВ до первісної вартості невиробничих основних засобів).

3.     За використанням: діючі, недіючі.

4.     За ознакою належності: власні, орендовані.

5.     За групами:

-  Інвестиційна нерухомість (субрах. 100)

-  Земельні ділянки (субрах. 101)

-  Капітальні витрати на поліпшення земель (субрах. 102)

-  Будинки та споруди (субрах. 103)

-  Машини та обладнання (субрах. 104)

-  Транспортні засоби (субрах. 105)

-  Інструменти, прилади та інвентар (субрах. 106)

-  Робоча і продуктивна худоба (субрах. 107)

-  Багаторічні насадження (субрах.108)

-  Інші ОЗ (субрах.109)

-  субрахунки до рахунків 11,15

Класифікація основних засобів (ОЗ) у податковому обліку відбувається за такими групами:

Група 1: Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в т.ч. житлові будинки та їх частини, вартість капітального поліпшення землі.

Група 2: Автомобільний транспорт та вузли (запчастини) до нього; меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне, обладнання, устаткування та придання до них.

Група 3: Будь-які інші основні засоби, які не включені до групи 1 і 2. Група             4:   Електронно-обчислювальні   машини;   інші   машини   для електронної обробки інформації; їх програмне забезпечення; пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації; інші інформаційні системи; телефони (в т.ч. стільникові); мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість МШП. До групи 4 включають основні засоби, виготовлені після 1.01.2003р.

У бухгалтерському обліку основні засоби оцінюються за первісною, залишковою (балансовою), справедливою, переоціненою та ліквідаційною вартостями.

Первісна вартість – це історична (фактична) собівартість основних засобів, яка дорівнює сумі грошових коштів, витрачених для їх придбання, будівництво або виготовлення власними силами. Застосовується для оцінки ОЗ при їх надходженні на підприємство.

Залишкова (балансова) вартість – первісна вартість ОЗ за вирахуванням раніше нарахованого зносу. Знос ОЗ – це сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання. Застосовується при відображенні статті «Основні засоби» в Балансі.

Справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснено обмін основного засобу на йому подібний. Застосовується при визначенні первісної вартості ОЗ, що отримані безоплатно та внесені до статутного капіталу.

Переоцінена вартість – вартість основного засобу після переоцінки. Застосовується для відображення на бухгалтерських рахунках та у фінансовій звітності як первісна вартість після проведення переоцінки.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації), за вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем (ліквідацією). Використовується при розрахунку річної та місячної амортизації.

Із введенням в дію П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість», окремі об’єкти виділені у складі ОЗ в окрему підгрупу інвестиційна нерухомість.

Облік інвестиційної нерухомості регулюється П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість». Інвестиційна нерухомість (ІН) – це власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою утримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва продукції, товарів, робіт, послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності. Не є інвестиційною нерухомість, яка перебуває у процесі будівництва або поліпшення з метою використання у майбутньому як інвестиційна нерухомість.

Інвестиційною нерухомістю вважається та, що яка здається в операційну оренду. Об’єкти нерухомості, надані у фінансову оренду, не є інвестиційною нерухомістю. Точкою відліку для класифікації нерухомості, зданої в операційну оренду, як інвестиційної буде сам факт її надання в операційну оренду. Об’єкти, які здаються в оренду повинні бути об’єктами, які належать підприємству на правах власності або отриманими на правах фінансової оренди.

Облік біологічних активів регулюється П(С)БО 30 «Біологічні активи». Біологічний актив (БА) – тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.