Тема2. Учасники фондового ринку, їх цілі та особливості діяльності

Тема2. Учасники фондового ринку, їх цілі та особливості діяльності.

Основним постачальником товарів фондового ринку є емітенти, тобто особи. випускають («емітують») від свого імені цінні папери і відповідають за виконання випливають з цінних паперів обов'язків (у даний час цінні папери в Україні випускають тільки юридичні особи). Емітенти випускають і поширюють свої цінні папери з метою залучення необхідних фінансових ресурсів. Як правило, поширення цінних паперів відбувається у формі їх продажу (первинне звернення), а залучені емітентом кошти або утворюють його власний капітал (при випуску пайових цінних паперів) або приймають форму позикового капіталу поворотного (при випуску боргових цінних паперів).

Загальна кількість емітентів акцій, облігацій, інвестиційних та ощадних сертифікатів до кінця 2000 р. становило в Україні близько 36 тисяч. Кількість емітентів векселів та обсяги випуску даного цінного паперу не піддаються точному обліку, оскільки випускати векселі можуть будь-які суб'єкти підприємницької діяльності в рахунок наявної заборгованості за продукцію, роботи і послуги, а випуск векселів не підлягав реєстрації в державних органах. У зв'язку з набуттям чинності в 2001р. нового Закону «Про обіг векселів в Україні», у майбутньому передбачається ведення спеціальних реєстрів векселів, що полегшить облік обсягів їх емісій. Значна частина звертаються акцій випущена в ході перетворення державних підприємств в АТ. Активно емітують свої цінні папери комерційні банки (особливо з урахуванням ощадних сертифікатів і векселів, дані по яких в таблиці 1 не відображені). Практично згорнули в 2000р. емісійну діяльність інвестфонди, проте до цих пір в обігу на фондовому ринку знаходяться їх інвестсертифікати на суму до 250 млн. грн. Емісійний підйом на даному сегменті ринку очікується після появи пайових і корпоративних фондів нового типу.

Похідні цінні папери ще не отримали в Україні широкого поширення (відомий тільки один емітент великого випуску опціонів), проте всі необхідні умови для їх активного випуску передбачається створити вже найближчим часом.

Інвесторами на фондовому ринку вважаються будь-які юридичні і фізичні особи. вкладають свої кошти в цінні папери. Основним мотивом участі інвесторів в операціях з цінними паперами є бажання вигідно розмістити свої тимчасово вільні фінансові ресурси, забезпечивши більш високу прибутковість в порівнянні з банківськими вкладами або іншими альтернативними інвестицій

Номінальна вартість - вартість, зазначена в самій цінному папері при її випуску та вiдображає, як правило, розмір грошового зобов'язання, пов'язаного з метою емісії. Так, наприклад. номінал акції визначає мінімальну вартість внеску, яку повинен внести акціонер до статутного фонду АТ за умовами випуску. Номінал облігації або векселя відповідає тій сумі коштів, яку зобов'язаний виплатити емітент держателю даних цінних паперів при їх погашенні. Хоча при вільному обігу цінних паперів ціна їх купівлі-продажу відхиляється від номіналу і залежить від ринкової кон'юктури, номінальна вартість залишається важливою характеристикою цінного паперу. Це особливо вірно для боргових цінних паперів, тому що їх ринковий обіг завершується погашенням за номіналом. У акцій, після сплати статутного фонду, абсолютна величина номіналу втрачає первинне значення і трансформується у відносну величину - частку. Проте на основі-цієї частки може бути визначена така розрахункова вартість акції як балансова (бухгалтерська, книжкова) - тобто вартість тієї частки майна по балансу емітента, що припадала б на акцію, якщо б емітент підлягав ліквідації в даний момент (власний капітал на одну акцію). Крім того, номінал цінного паперу в процесі всього її звернення використовується емітентом як база для нарахування регулярного доходу, якщо виплата такого доходу передбачена умовами емісії.

Ринкова вартість - ціна, за якою фактично продаються-купуються цінні папери в конкретний момент. Різновидами ринкової вартості є біржова вартість (ціна продажу цінних паперів на біржі) і емісійна вартість (ціна, за якою реалізуються цінні папери при їх первинному розподілі - ця ціна може збігатися з номінальною вартістю, а може і відрізнятися від неї). Оскільки протягом біржового дня (або навіть біржового години) можуть складатися різні значення цін попиту і пропозиції на одні й ті ж цінні папери, то для умовної фіксації рівня біржової вартості застосовується котирувальна ціна - середньозважена величина біржових цін, розрахована за певний інтервал часу протягом біржового дня. 

Крім регулярного одержуваних від емітента відсотків або дивідендів, інвестор може мати дохід і за рахунок приросту ринкової ціни належних йому цінних паперів.

Можливості розвитку національних фондових ринків визначаються в першу чергу рівнем добробуту громадян, чиї особисті заощадження становлять значну частину фінансових вкладень у цінні папери. Так, у США за рахунок особистих заощаджень щорічно залучається до загального оборот фінансового ринку 130-150 млрд. доларів. Інше джерело інвестицій - це підприємства, у яких в силу сприятливої кон'юнктури ринку або загального економічного підйому доходи значно вище необхідних витрат на виробництво та технічне переозброєння.

На жаль, в Україні внутрішні фінансові накопичення громадян і підприємств обмежені, що змушує багатьох емітентів займатися пошуком іноземних інвесторів. Хоча протягом 90-х років власниками цінних паперів стали більше 32 млн. громадян України, але абсолютна більшість випущених за попереднє десятиліття акцій було сплачено не грошовими коштами. а приватизаційними або компенсаційними паперами. Тільки в! 999г. і 2000р. намітилося поступове зміна ситуації на краще. Так, у 2000р. реальними коштами було сплачено вже 33% від загального обсягу емісій акцій (на суму більш 5 млрд. грн.).

Пасивна поведінка громадян і підприємств на ринку цінних паперів пояснюється також їх необізнаністю і недосвідченістю в цих питаннях. Подолати інертність дрібних інвесторів покликані т.зв. «Інституціональні інвестори» - банки, страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди. Ці структури залучають кошти більш звичними і зрозумілими пересічному інвесторові способами (депозити, страхові поліси тощо), а потім вкладають їх у цінні папери.

Посередницькі послуги для інвесторів та емітентів виконують торговці цінними паперами. До їхніх основних операцій відносяться придбання або продаж цінних паперів за дорученням клієнтів (брокерська діяльність), самостійна скупка цінних паперів з метою їх подальшого перепродажу (дилерська діяльність), надання послуг з управління цінними паперами інших осіб та активами інвестиційних фондів (інвестиційне консультування та управління) , допомога емітентам при первинному розповсюдженні цінних паперів (андерайтинг). Найбільший обсяг операцій українських торговців ЦП припадає на дилерську (53%) та брокерську діяльність (46%).

Торгівля цінними паперами - це специфічний вид діяльності, пов'язаний з перерозподілом фінансових потоків, за допомогою фондових інструментів, між емітентами та інвесторами. Ця діяльність передбачає комплекс заходів з надання послуг на фондовому ринку як щодо пошуку сторін з укладання відповідних угод, так і формування самого ринку цінних паперів, доданню йому цінової визначеності, ліквідності та прозорості. Торгівля цінними паперами включає проведення операцій торговців як з використанням коштів клієнтів, так і шляхом вкладення власних коштів.

Комісійна діяльність торговців цінними паперами - купівля-продаж цінних паперів. здійснювана торговцем від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи. Практика комісійної діяльності торговців передбачає укладання угод з клієнтами, заснованими на Правилах здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності з цінних паперів, затверджених Наказом Комісії від 23.12.96 р. № 331. У відповідності з цими Правилами, клієнтські договору торговців цінними паперами можуть бути разові і на обслуговування; доручення та комісії; одноразові та години.

Крім комісійної діяльності, торговці можуть здійснювати комерційну діяльність, тобто купівлю-продаж цінних паперів від свого імені і за свій рахунок. Вона здійснюється за рахунок власних джерел торговця ~ коштів засновників і доходів, отриманих від поточної господарської діяльності, а також кредитних ресурсів банків.

Торговцем цінними паперами можуть бути акціонерні товариства, статутний фонд яких сформований виключно за рахунок іменних акцій, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повним або командитне товариство, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, які мають внесений грошовими коштами статутний фонд в розмірі не менше 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а на здійснення тільки комісійної діяльності-не менше 200 неоподатковуваних н.м.д.г.). Ліцензія на торгівлю цінними паперами (діяльність по випуску та обігу цінних паперів) видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Законодавством України встановлюються певні вимоги до торговців щодо їх фінансового стану та ліквідності. Під ліквідністю торговця цінними паперами розуміється можливість швидкої реалізації активів у разі необхідності виконання взятих на себе зобов'язань, вираженої в розрахункових показниках, які характеризують співвідношення закритих і відкритих позицій за укладеними договорами.

До вимог щодо ліквідності торговців цінними паперами відповідно до ст.30 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" відносяться:

1. Вартість угод, укладених торговцем з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних в даний момент (відкриті позиції) не може перевищувати п'ятикратний розмір власного статутного фонду торговця;

2. При здійсненні діяльності по випуску цінних паперів, що проводиться одночасно з комерційною або комісійної діяльністю з цінних паперів вартість угод, укладених торговцем з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних на даний момент (відкриті позиції), не може перевищувати десятикратного розміру власного статутного фонду торговця;

3. Продажна або номінальна вартість цінних паперів, що перебувають у власності (резерв) торговця цінними паперами, що здійснює діяльність по випуску цінних паперів або комерційну діяльність по цінних паперах, а також вартість відкритих позицій, разом узятих одночасно, не можуть перевищувати пятнадцатікратний розмір статутного фонду торговця

Обчислення слід проводити виходячи з найвищої продажної або номінальної ієни. Крім економічних нормативів, законодавство накладає на діяльність фондових посередників ряд обмежень щодо здійснення угод між особами, пов'язаними між собою взаємним участю у статутному фонді (афільовані особи). Мета таких обмежень - запобігання штучного маніпулювання ринком з боку пов'язаних структур. Афілійованими особами торговця цінними паперами визнаються особи, частка яких у статутному фонді торговця від безпосереднього володіння становить понад 5% або від опосередкованого володіння - більше 10%; емітенти, частка торговця у статутному фонді яких прямо або побічно складає більше 5%. Укладення угод з цінними паперами таких осіб і між ними заборонено (як і торгівля цінними паперами власного випуску). У більш широкому сенсі до афілійованим особам торговця відносять засновників та осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах.

Велике значення для успішного функціонування ринку цінних паперів має ступінь розвиненості його інфраструктури - тобто сукупності організацій, які обслуговують основних учасників ринку при здійсненні операцій з фондовими цінностями. До таких організацій належать фондові біржі та торговельно-інформаційні системи, що займаються організацією торгів, а так само депозитарні установи (депозитарії, розрахункові банки, зберігачі, реєстратори), що забезпечують облік та переоформлення прав власності на цінні папери, здійснення розрахунків і взаємозаліків (клірингу) по біржовими угодами з цінними паперами.