8. Яке із зазначеного нижче майна підприємства не приймається на страхування?

а) грошові кошти (готівка);

б) готова продукція, сировина, інвентар;

в) деревина під час сплавляння.

ТЕМА 9. СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Страхування відповідальності, що є однією з найскладніших галузей страхової діяльності, динамічно розвивається в усьому світі, і зокрема в Україні. Так, обсяги акумульованих страхових премій по страхуванню відповідальності нині в Україні складають близько третини всіх надходжень від страхової діяльності.

Для того, щоб розкрити сутність страхування відповідальності, необхідно з’ясувати, на яких правових засадах ґрунтуються відносини учасників такого страхування.

В основу страхових відносин при страхуванні відповідальності покладено норми вітчизняного та міжнародного права. Тому студент має зосередити увагу на нормах Цивільного кодексу України, що передбачають відповідальність особи, яка завдала шкоди життю, здоров’ю і майну третьої особи.

Слід звернути увагу на визначення Законом України «Про страхування» об’єкта страхування відповідальності, яким можуть бути майнові інтереси, пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі. Це означає, що страхування відповідальності спрямоване на захист майнових прав осіб, постраждалих у результаті дії або бездіяльності страхувальника.

Крім того, студент має знати, що страхові відносини при страхуванні відповідальності можуть грунтуватися на нормах, визначених:

*     законами України та постановами Верховної Ради України (наприклад, Закон України «Про транспорт»);

*     постановами та розпорядженнями Уряду України (наприклад, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок і умови обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»);

*     міжнародними конвенціями (наприклад, Варшавська конвен­ція 1929 р.).

Розкрити сутність страхування відповідальності допоможе дос­кональне вивчення особливих рис, притаманних даній галузі, що вирізняють її серед інших у страховому бізнесі. Для цього студенту необхідно з’ясувати сутність питань, які стосуються укладення договору страхування на користь третьої особи, обсягу та ліміту відповідальності страховика, строку страхування.

Оскільки при страхуванні відповідальності захищаються не тільки майнові інтереси постраждалої особи, але й майнові інтереси особи, яка заподіяла шкоду, то для накладання відповідальності на таку особу і визнання факту страхової події необхідними є наявність її вини або визнання того, що її відпові­дальність настає незалежно від вини. Тому студенту необхідно зрозуміти сутність таких понять, як «презумпція вини» та «принцип генерального делікту», визначити, що є страховою подією при страхуванні відповідальності.

Крім того, слід акцентувати увагу на особливості, яка стосується комплексного характеру видів страхування, що належать до цієї галузі.

Для того, щоб відбулися страхові відносини, страхові інтереси страхувальників мають знайти своє вираження в потребі застрахувати свою відповідальність. Прояв таких страхових інтересів породжує виникнення різних видів страхування: страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції, страхування відповідальності за забруднення довкілля, страхування професійної відповідальності тощо.

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є одним із основних видів страхування відповідальності.

В Україні цей вид страхування проводиться в обов’язковій формі згідно із Законом України «Про страхування» та Положенням «Про порядок і умови проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1175 від 28 вересня 1996 р.

Сутність страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів полягає в захисті майнових інтересів осіб, постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах, які сталися з вини страхувальників.

При розгляді цього виду страхування студенту необхідно визначити: хто є суб’єктами такого страхування, що є об’єктом стра­хування; який обсяг відповідальності встановлений законодавством за цим видом страхування; чим відрізняються види договорів обов’язкового страхування. При цьому студент має знати, що додатковий договір страхування діє на території інших держав і має назву «Зелена картка». Договір «Зелена картка» має міжнародне значення і відповідно представляє систему міжнародних договорів про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Тому студенту необхідно знати принципи дії системи «Зелена картка» та її територіальну розповсюдженість.

Основним елементом системи «Зелена картка» є Національні транспортні страхові бюро. Студент має дослідити, з якою метою створюються національні бюро в різних країнах, яким чином організована діяльність Моторного (транспортного) страхового бюро України, його функції.

Розглядаючи питання взаємовідносин сторін у разі настання страхового випадку за договорами страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту, слід зосередити увагу на обов’язках страхувальника, страховика, Моторного (транспортного) страхового бюро.

Власники інших видів транспорту (авіаційного, морського, залізничного) також мають можливість застрахувати свою відповідальність. В Україні набуває розвитку страхування:

*     відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу;

*     відповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт;

*     відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

*     відповідальності залізничного перевізника.

Закон України «Про страхування» передбачає обов’язкове страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника). Страхування відповідальності власників інших видів транспорту здійснюється в добровільній формі.

Розглядаючи сутність зазначених видів страхування, студент має визначити правову базу, що регулює відносини власників (включаючи перевізників) авіаційного, морського, залізничного транспорту з іншими сторонами, які беруть участь у його використанні; характер об’єктів страхування; склад суб’єктів страхових відносин; обсяг і ліміти відповідальності страховика за договорами страхування; строк і територію дії договорів.

Досить складним видом страхування відповідальності є страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції. Такий вид страхування вельми поширений у світі і ґрунтується на нормах міжнародного права. В Україні такий вид страхування почав розвиватися недавно — після введення в дію Закону України «Про захист прав споживачів».

Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції в Україні проводиться в добровільній формі і захищає інтереси страхувальників-товаровиробників у разі претензій, що їх висувають споживачі за шкоду, завдану їх життю, здоров’ю, майну внаслідок використання продукції з дефектами.

Цей вид страхування має свої особливості, пов’язані із визначенням страхувальників, об’єктів страхування, страхових випадків, що складають обсяг відповідальності страховика, ліміту його відповідальності, з розрахунком страхової премії за договором страхування.

До специфічних видів страхування в цій галузі відносять страхування професійної відповідальності. Такий вид страхування в багатьох країнах світу здійснюється в обов’язковій формі. Наявність страхового поліса є одним з елементів, необхідних для отримання ліцензії на приватну професійну практику певними категоріями фахівців.

В Україні страхування професійної відповідальності, причому в добровільній формі, тільки набуває розвитку.

Особливість страхування професійної відповідальності полягає у тому, що страховик зобов’язується згідно з договором страхування виплатити страхувальнику компенсацію за позовом третьої сторони за шкоду, заподіяну їй страхувальником через недбалість або помилку при виконанні ним своїх професійних обов’язків.

При розгляді сутності страхування професійної відповідальності необхідно визначити: з чого складається основа професійної відповідальності; які дії професіонала можуть призвести до збитків третіх осіб; у чому полягає призначення такого страхування.

Крім того, важливо дослідити, на які види професійної відповідальності поширюється таке страхування; які ризики покриваються страховим полісом, а за які страховик відповідальності не несе; яким чином встановлюється ліміт і строк відповідальності страховика.

Проблема відшкодування збитків, завданих природному середовищу, є особливо актуальною в наш час. Одним із засобів вирішення цієї проблеми є страхування екологічних ризиків. Воно об’єднує різні види страхування, серед яких — страхування відповідальності за забруднення довкілля. Основна мета такого страхування полягає у компенсації шкоди за позовами, висунутими третіми особами за шкоду, заподіяну їх здоров’ю та майну внаслідок забруднення довкілля з вини страхувальника.

Вивчаючи організацію проведення страхування відповідальності за забруднення довкілля, студент має взяти до уваги, що це страхування в Україні проводиться в добровільній формі. Ринок екологічного страхування в нашій країні ще тільки починає формуватися.

Література: 1; 7; 8; 9; 10; 20; 22; 23; 29; 33; 37; 39; 46; 51; 52; 57; 58; 71; 89; 96; 100; 101; 104; 106; 107; 108; 109; 111; 117; 119; 120.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Необхідність, сутність і розвиток страхування відповідальності. Його основні види.

2. Характеристика об’єктів і суб’єктів страхування відповідальності.

3. Обсяг і ліміти відповідальності страховика за договорами страхування відповідальності.

4. Особливості страхування цивільної відповідальнос­ті власників транспортних засобів. Міжнародна система «Зелена картка».

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Абсолютна відповідальність — в іноземній практиці: вид страхування відповідальності товаровиробників за якість продук­ції.

Бенефіціар — 1) особа, на користь якої страхувальник уклав договір страхування; 2) третя особа — вигодонабувач за страховим полісом.

Вина страхувальника — суб’єктивне ставлення юридичної або фізичної особи до своєї протиправної поведінки та її можливих наслідків, що може спричинитися до завдання шкоди.

Відповідальність безумовна (сувора) — відповідальність, що виникає без вини.

Відповідальність нелімітована — відповідальність страховика без обмеження сум страхових виплат.

Делікт — правопорушення, що є основою (підставою) для позову за збитками при відсутності контракту (угоди, договору).

Договірна відповідальність — настання цивільної відповідальності внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

Дорожньо-транспортна пригода — подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або дістали поранення люди чи завдано матеріальних збитків.

Забруднення довкілля — надходження до навколишнього середовища твердих, газоподібних речовин, мікроорганізмів або енергії, внаслідок чого здійснюється шкідливий вплив на людину, флору, фауну.

«Зелена картка» — назва системи міжнародних договорів і страхового поліса зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, які виїжджають у країни — члени цієї системи.

Ліміт відповідальності страховика — максимально можлива відповідальність страховика, що випливає з умов договору страхування.

Позадоговірна відповідальність — настання цивільної відповідальності у випадку заподіяння шкоди, не пов’язаної з невиконанням (неналежним виконанням) договірних зобов’язань.

Ретроспективне покриття — відповідальність страховика за помилки, допущені попередником страхувальника по страхуванню професійної відповідальності.

Страхування відповідальності — галузь страхування, що об’єднує види страхування, в яких об’єктами страхового захисту виступають майнові інтереси, пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров’ю або майну фізичних осіб, а також майну юридичних осіб.

Страхування екологічних ризиків — сукупність видів страхування, що передбачають відповідальність страховика за ризики, пов’язані із забрудненням навколишнього середовища.

Страхування цивільної відповідальності — страхування, при якому страховик бере на себе зобов’язання сплатити страхувальникові суми, пред’явлені йому відповідно до закону і в ме-
жах юридичної відповідальності страхувальника перед третіми особами.

Транспортний засіб — пристрій, призначений для перевезення людей або вантажу, а також установленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Теми рефератів

1. Необхідність функціонування міжнародної системи «Зелена картка».

2. Особливості страхування відповідальності судновласників.

3. Страхування цивільної відповідальності авіаперевізників.

4. Іноземний досвід страхування професійної відповідальності.

5. Страхування відповідальності роботодавців буде проводитись, якщо…

? Питання для дискусій

1. Страхування відповідальності в Україні: проблеми та перс­пективи розвитку.

2. Розвиток страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні.

3. Проблеми впровадження «Зеленої картки» в Україні.

4. Страхування відповідальності власників окремих видів транспорту в Україні: тенденції та перспективи розвитку.

5. Важливість проведення страхування професійної відповідальності в Україні.

6. Чи вирішує екологічне страхування проблеми забруднення довкілля?

Завдання для перевірки знань

1. Особливістю страхування відповідальності є:

а) захист інтересів страхувальника;

б) визначення страхової суми на підставі страхової оцінки;

в) відшкодування збитків страхувальника;

г) страхування на користь третьої особи;

ґ) визначення в договорі страхування ліміту відшкодування.

2. Об’єктом страхування за договором страхування цивільної відповідальності визнається:

а) недбалість страхувальника;

б) некваліфіковане виконання страхувальником своїх обов’язків;

в) відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам;

г) транспортний засіб;

ґ) дорожньо-транспортна пригода.

3. Хто може бути страхувальником за договором страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів:

а) будь-яка особа;

б) власник транспортного засобу;

в) особа, яка має нотаріально оформлене доручення на користування транспортним засобом.

4. Міжнародна система «Зелена картка» діє:

а) у країнах Близького Сходу;

б) у західноєвропейських країнах;

в) у США.

5. Завданням Моторного (транспортного) страхового бюро України є:

а) укладення звичайних договорів;

б) виплати компенсацій за звичайними договорами;

в) виплати компенсацій за додатковими договорами;

г) управління централізованими страховими резервними фондами;

ґ) перестрахування ризиків.

6. За договором страхування цивільної відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збит­ків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, страховим випадком вважають:

а) авіаційну пригоду за участю повітряного судна страхувальника, внаслідок якої пошкоджено або знищено майно страхувальника;

б) авіаційну пригоду за участю повітряного судна страхувальника, внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за заподіяну пасажирам шкоду;

в) авіаційну пригоду за участю повітряного судна страхувальника, внаслідок якої забруднено об’єкти навколишнього природного середовища.

7. За договором страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції відшкодовуються збитки, спричинені:

а) внаслідок неправильного зберігання продукції на складі страхувальника;

б) дефектними товарами;

в) вадами в конструкції продукції.

8. За договором страхування професійної відповідальності страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату за позовом третьої особи за шкоду, заподіяну їй страхувальником через:

а) нещасний випадок;

б) нечесність страхувальника;

в) помилку страхувальника.

9. На розмір тарифних ставок за договором страхування професійної відповідальності впливають:

а) стан здоров’я страхувальника;

б) стаж роботи страхувальника;

в) вид професії страхувальника.