Устный журнал к 150-летию митрополита А.Шептицкого

Усний журнал до 150­річчя з дня народження Андрея  Шептицького  «Свічка пам’яті» Мета заходу:  – пізнавальна:  поширити інформацію про життєвий шлях митрополита Андрея Шептицького   з   акцентами   на   його   духовній,   політичній,   громадській,   меценатській, культурній   діяльності   та   її   ролі   для   розбудови   української   держави;   наголосити   на благочинності Владики у часи Голодомору і Другої світової війни; підкреслити значимість спадку Шептицького, який має загальноукраїнський характер.   –  практична:  сформувати  й розвинути  інформаційні, хронологічні, мислиннєві, творчі,   мовленнєві,   аксіологічні   й   інтерактивні   вміння   та   навички   самоорганізації, критичного мислення, толерантного ставлення до іншої особистості та її думки. –  виховна:  сприяти   формуванню   громадянських   почуттів,   свідомої,   соціально активної позиції, патріотизму та розуміння значення кожного окремого вчинку для долі людини   й   держави,   відродження   та   збереження   пам’яті   про   борців   за   незалежність України. Обладнання,   наочність:   комп’ютер,   мультимедійний   проектор,   плейкаст «Андрій   Шептицький»,   презентація   «Дитячі   та   юнацькі   роки   майбутнього митрополита»,   відео   фрагменти   «Машина   часу.   Випуск   7.   Андрей   Шептицький. Фільм 1 ( 2011р.),  « Митрополит Шептицький – опікун і меценат», «Музей»­ до 150­ річчя з дня народження А.Шептицького.                       Хід заходу Вступне   слово   учителя:  Україна   протягом   2015   року   на   державному   рівні урочисто   вшановує   пам’ять   Андрея   Шептицького,   150­річчя   з   дня   народження митрополита Української греко­католицької церкви. Знаковою для України подією стало підписання 16 липня 2015 року Папою Франциском декрету, який проголосив усьому світу геройські чесноти митрополита Андрея. Це стало першим кроком до визнання святості Шептицького. У нас є нагода згадати та вшанувати не просто церковного ієрарха, а й політичного та громадського діяча, щедрого мецената в галузі освіти, культури, поборника людських прав і гідності. У складні часи боротьби за українську державність його подвижницька релігійна, просвітницька і доброчинна діяльність духовно гуртувала   націю та сприяла збереженню   її   самобутності.   Головна   мета   його   життя   –   створення   на   засадах християнської церкви соборної України, яка забезпечила б розквіт нації. Перебуваючи на митрополичому престолі, Шептицький рятував не тільки душі, а й життя багатьох людей, які зазнавали переслідувань з боку двох тоталітарних режимів. Як член Галицького сейму, Палати панів у Відні він відстоював право українців на самостійність, наголошував на потребі збільшення українських середніх шкіл і заснування Українського університету.   Ведуча:          Андрей Шептицький – святість і добро, Що менще притаманне вже сучасності 1 Він вірив у життя, любив його Усім світам воно світилось ясністю. Чому ж тепер так зачерствіли ми? Чому душа боїться бути щирою? Знайди в собі той вірний шлях туди, Хай буде відповідь твоя правдивою. Народе ! Вслухайся в життя святого І зрозумій мету його одну: Любить своє, не потурать чужому, Добро творити і не за ціну. Коли б послухались його поради То може , було б все не так тепер Не панувало б царство злиднів, зради І дух народу би отак не вмер. Шануй його і памятай завжди  Оті святі діла, те милосердя. Свічу скорботи в церкві запали, Приборкай в серці люте пересердя, І за Вкраїну Господа моли.  запалюють «Свічку пам’яті»,   (Дві дівчини в національних костюмах      що стоїть під портретом митрополита на високій підставці) Ведучий: Відкриваємо першу сторінку усного журналу “Від маленького Романа до Великого Андрея”  (  На екрані висвітлюються слайди презентації   майбутнього   митрополита»,      ). гуртка «Юні музеєзнавці». Слайди супроводжують розповідь учнів 8­А класу      «Дитячі та юнацькі роки  що   були   підготовлені   учасниками   шкільного 1 учень:  Митрополит Андрей Шептицький народився 29 липня 1865 року в мальовничому селі Прилбичі, що на Яворівщині біля Львова, в сім'ї графів Івана Шептицького   та   Софії   з   Фредрів.   Батько   його,   Іван   Шептицький,   походив   із древнього лицарського роду Сасів, що отримав своє шляхетство від самого Данила Галицького за особливі заслуги перед князівством. 2 учень:   Мати – Софія ­ була донькою відомого польського письменника, графа Александра Фредра, жінкою високоосвіченою та дуже побожною. Вона знала кілька мов, малювала й мала письменницький талант. Сама виховувала дітей, дбала про   їхній   розвиток   краще   за   будь­якого   гувернера.   П'ятилітнього   Романа   вона навчала грамоти, іноземних мов, основ рисунку. Глибоко релігійна, вона особливу увагу приділяла його релігійному вихованню, прищеплюючи любов до Бога. Саме завдяки матері малий Роман пізнав молитви, навчався катехизму, із захопленням слухав розповіді про Христа, читав Біблію.. 3 учень:  В домі Шептицьких у Прилбичах панував дух побожності. Цей дух проявлявся вже в хлоп’ячих літах малого Романа, котрий охоче молився, побожно прислуговував   до   св.   Літургії   і   приступав   до   святих   тайн.   Софія   Шептицька 2 надавала великого значення католицькому вихованню своїх синів. Тому особисто вчила дітей катехизму і часто розмовляла з ними на релігійні теми. Коли Роман навчився писати, то на картках паперу писав і сам укладав молитви і розважання на вервиці.   Роман   Шептицький   від   ранньої   молодості   виявляв   ознаки   священичого покликання. Починаючи дев’ятий рік життя, вперше сказав матері, що хоче стати священиком. Цей його намір зміцнювався в часі навчання в гімназії, коли не раз говорив, що буде греко­католицьким священиком.  4 учень:   Про ранні роки життя Митрополита відомо з книги­спогадів його матері Софії Шептицької. Зокрема вона зазначає, що в дитинстві Роман вирізнявся сумирною   вдачею,   любов'ю   до   молитви,   до   якої   вмів   пробудити   любов   серед оточення.   Мати  зазначає, що близько 8 років Роман принципово відмовився від брехні, зробивши це, на її погляд, цілком свідомо, а не інстинктивно. До того ж він на той час, за словами матері, добре відчув, що таке страждання та жертва любові для ближнього. 5  учень:  Одна   із   поезій,   автора   якої   буде   названо   серед   лауреатів,   була написана   під   враженням   від   прочитаних   споминів   матері   Митрополита Шептицького про свого сина, малого Романа Шептицького. Зокрема у спогадах йшлося   про   те,   що   будучи   ще   малим,  щоб   якось   покарати   себе   за   поганий вчинок, Роман навмисне не їв цукерки, які йому давала мама.  6 учень: Я відчуваю, що вчинив погано, І совість мучить, що себе б убив. Урок не вивчив, не послухав маму, А значить – перед Богом завинив. Про гріх я міркувати починаю… Як би вчинив отут малий Роман? Не їм цукерок, а усі складаю, Щоб ніхто не бачив, за диван. О, як мені не просто їх складати, І як мене, щоб з’їсти їх, кортить… О, як себе нелегко покарати! І як у грудях серденько болить! 7 учень : Коли Романові було 11 років, батьки поїхали до Львова, щоби бути на страсних відправах та висповідатися перед Великоднем. Раптом Роман виявив бажання й собі посповідатися, щоби прийняти в своє серце Ісуса. Його перша сповідь та причастя відбулося в о. Мануїла, монаха­бернандинця, духівника матері.   Про   ту   важливу   в   житті   Романа   подію   залишився   лист   Софії Шептицької до своєї приятельки: “Якщо можна уявити собі ангела в повному блиску непорочності та святості, що приступив до Свойого Господа – то це то 3 хлоп ' я, котре Господь запалив особливою любов ' ю до Себе. Відчуваю, що це дитя   Бог   хоче   мати   Своїм,   в   який   спосіб,   не   знаю...”   Тоді   Софія   ще   не усвідомлювала, що напророчила долю сина. Та материнське серце відчувало…  8 учень:   Гімназійну освіту Роман розпочав із десяти років у батьківському домі, а іспити складав у Львівській гімназії імені Франца Йосифа. Таким чином з відзнакою закінчив чотири класи, а згодом батьки відвезли його в Краків, у гімназію   св.   Анни,   яку   закінчив   1883   року,   теж   із   відзнакою.   Своєрідною винагородою   за   учнівську   успішність   стала   подорож   Венецією,   де   він знайомився з італійською культурою.  9  учень  :  У жовтні цього ж року Роман виявляє бажання піти на однорічну службу до війська, яку мав відбувати при першому полку драгунів, що був приставлений   до   уланів   у   Кракові.   Адже   військова   служба   дисциплінує, розвиває   фізично,   дає   певні   знання   і   навики   до   оборони.   Роман   вважав   це обов'язком справжнього чоловіка. Але прослужив лише кілька місяців. Під час Різдва захворів на скарлатину. Хвороба дала ускладнення – хронічне запалення суглобів, через що його звільнили з війська.  (  На   екрані   демонструється   фрагмент      «Машина  часу.  Випуск  7.  Андрей Шептицький. Фільм 1 ( 2011р.) Ведучий:  Ми перегортаємо другу сторінку нашого журналу  «Від монаха до митрополита» ( слайди презентації супроводжують розповідь учнів 9­А кл.) 1   учень:  У   23­літньому   віці   Роман   Шептицький   вступає   до   Василіянського монастиря   в   Добромилі.   Під   час   облечин     отримує   ім’я   Андрей.   Навчається   на юридичному   факультеті   в   Мюнхені,   філософському   –   у   Відні,   Єзуїтській   колегії   у Кракові. У 1899 році Папа Лев XIII призначає Андрея Станіславським єпископом. З 1900 р. його номіновано Галицьким митрополитом. 12 січня 1901 року Андрей Шептицький вступає на митрополичий престол як Львівський архієпископ, Галицький митрополит і єпископ Кам’янця­Подільського. Інтронізація відбувалася у соборі св. Юра у Львові 2 учень:    Постать Митрополита Андрея в історії українського народу і його культури займає непересічне місце. 44 роки він вдало вів через шторми, бурі і рифи суспільних катаклізмів корабель Української Греко­Католицької Церкви. На різних етапах суспільно­політичного процесу першої половини XX ст. він, як Глава Церкви, був   мудрим   провідником   і   далекоглядним   політичним   діячем,   меценатом української   культури,   високоморальною   людиною,   ціле   життя   якої   є   для   нас свідченням святості. 3 учень :   За все своє життя Митрополит Андрей Шептицький стільки встиг зробити як для Церкви, так і для всієї української нації, скільки досі не зробив жоден церковний діяч. Його життя – це було ціле явище, ціла духовна епоха. Тому можемо сьогодні по­справжньому пишатися тим, що мали і маємо такого 4 особливого Божого Провідника. Бо його ідеї, його діяння, заповіти, вчення, його дух продовжують жити.  Ведуча: Пропоную відкрити  наступну сторінку журналу «Опікун і меценат» і запрошую до слова учнів 9­Б класу, які й познайомлять нас з цим етапом життя Андрея Шептицького 1 учень: Андрей Шептицький був загальновизнаним благодійником і меценатом. Найбільшу підтримку він надавав сиротам і молоді. Так, однією з найважливіших акцій Шептицького стала допомога вдовам і сиротам священників, яку він домігся як член Палати Панів. Андрей щедро допомагав сестрам Василіянкам у фінансуванні їхнього сиротинця, особливо дбав про добре харчування сиріт. У 1925 році монахи Студити побудували з його допомогою новий центр у Львові, де розмістився сиротинець. За підтримки митрополита в Унівській лаврі відкрито притулок та сиротинець для дітей віком до семи років. У Львові та інших містах Галичини діяли притулки, яким він допомагав. За його сприянням засновано т.зв. “Порадню матерів” у передмісті Львова під егідою  Товариства  опіки  над молоддю  в купленому та  подарованому митрополитом будинку “Дитячі ясла” й “Українську лічницю” (лікарню), де найбідніші люди отримували безкоштовну медичну допомогу. 2 учень:     Під особливою опікою Шептицького перебували тисячі воєнних сиріт Першої світової війни. З нагоди повернення митрополита із російського заслання в 1917 pоці галицька громада заснувала Фонд імені Андрея Шептицького. Митрополит за рахунок власних коштів збільшив уставний капітал Фонду уп’ятеро та заснував притулок для сиріт у Львові. Показовим є той факт, що під час подорожі за океан в 1921–1922  роках Шептицький також збирав фонди для воєнних сиріт, в тому числі економлячи на власних витратах. Не забував Владика і про тих українців, яких неволя й злидні гнали на заробітки до Америки, Німеччини й інших країн. Він домігся у Ватикані дозволу на утворення двох греко­католицьких єпископств у США й Канаді та вікаріату в Боснії. 3 учень:     Шептицький сприяє  видавництву журналів для молоді “Наш приятель”, “Поступ”, “Українське юнацтво”. Підтримує школи для ремісничої та гімназійної молоді, організації “Пласт”, “Луг”, “Сокіл­Батько”, “Українська молодь Христові”. Чималу суму грошей пожертвував на Академічний дім, який служив гуртожитком і бібліотекою для  багатьох українських студентів. Починаючи з 1901 року, митрополит щороку утримував 40 бідних юнаків і дівчат, допомагаючи їм здобути освіту.  « Митрополит Шептицький – опікун і меценат     (Перегляд відео фрагменту   », 3хв.)   4 учень:  Митрополит активно ініціює та фінансово підтримує освітні проекти. Так, у Львові на власні кошти будує середні школи, надає матеріальну допомогу приватним закладам освіти імені М. Шашкевича, Б. Грінченка, Князя Данила. 5 Водночас Андрей щедро спонсорує приватне народне семикласне шкільництво, яке вели сестри Василіянки і товариство “Рідна школа”. Він подарував йому чотири будинки. На кошти Митрополита придбано будівлю, в якій розмістилася художня школа Олекси Новаківського. Він також надавав стипендії молодим українським митцям для здобуття художньої   освіти   у   найкращих   навчальних   закладах   Європи.   Крім   того,   матеріально допомагав як окремим українським студентам, так і цілим товариствам. 5 учень:   У Римі відкрив Українську історико­церковну місію з метою пошуку, копіювання   та   публікації   документів   з   ватиканських   і   римських   архівів,   які   мають відношення   до   України.   У   1928   році   він   заснував   Греко­католицьку   богословську академію у Львові. У 1929 – Богословське наукове товариство. Особливу увагу приділяв вихованню   молоді   в   дусі   християнської   моралі,   національного   патріотизму, загальнолюдського гуманізму. Утворив Науковий інститут, пов’язаний із Львівською богословською академією. 6 учень:     Митрополит Андрей був щедрим меценатом українського мистецтва, на якому добре розумівся. Так, він заснував Український національний музей у Львові, купив у 1905 р. для нього спеціальне приміщення. Завдяки піклуванню Шептицького в музеї зібрано одну з найбільших у Європі колекцію іконопису. Виділяв кошти на діяльність Українського народного музею “Гуцульщина” в Коломиї, допомагав іншим музеям та культурним закладам, навіть, іноземним. Лише Національному музею він передав у 1931 році колекцію із 9880 предметів. Серед них – рукописи XV–XVIII ст., стародруки, архівні матеріали XVI–XVIII ст., ікони, твори живопису та графіки, речі культового призначення. Заснував єпархіальну бібліотеку в Станіславові і передав туди 4000 книг з особистої бібліотеки.    «Музей»   (    Демонстрація   короткого   фрагменту          до   150­    річчя   з   дня народження А. Шептицького, 1 хвилина) Ведучий:  Перегортаємо   наступну   сторінку   інтерактивного   журналу «Вражаючі сторінки біографії митрополита Андрея». А допоможуть нам в цьому учні 10 класу. Надаємо їм слово. 1 учень: Коли у Східній Україні шалів сталінський терор зі штучно викликаним голодом. що поглинув мільйони українських жертв, Митрополит видав разом з іншими   єпископами   пастирське   послання,   в   якому   протестував   проти варварського   нищення   українського   народу.    Андрей   Шептицький   відправив вагон з продуктами харчування на схід  для потребуючих в час голодомору, але їх повернули, мотивуючи тим, що ніякого голоду немає. 2 учень: Під час німецької окупації в часі ІІ світової війни Митрополит Андрей пише листа до Гітлера під назвою «Не убий», спрямований проти винищування німцями євреїв..  Не злякав його в люту годину  Навіть велет тевтонський грізний –  За євреїв, християн, за людину  6 Кинув виклик катам «НЕ УБИЙ!».  Скільки крилося у підземеллі  Чоловіків, жінок і малят  Помагав безборонним де треба Кожний був Йому в Господі брат. 3 учень:  Наприкінці   літа   1942   року   Шептицький   організовує   кампанію порятунку євреїв. Це здебільшого були люди, які врятувалися втечею з гетто або з Янівського табору. 14 серпня 1944 року 2000 дітей було таємно вивезено до  різних   монастирів.  Їх   переховували   у   криптах,  у   монастирських   школах, сиротинцях   Львова   та   околиць,   їм   було   видано   фальшиві   посвідчення   про охрещення.  4 учень: Рабин Давид Кагане згадував, як вночі, тікаючи від розправи, добрався до собору св. Юра, постукав у ворота з вірою, що тільки там йому допоможуть. Шептицький надав йому притулок. Яким же було його здивування, коли він дізнався,   що   тут   вже   переховують   і   його   дружину.   Кагане   переховувався   в Митрополичих палатах три роки, працюючи в бібліотеці.  5 учень:   Про Митрополита Андрея він залишив особливі спогади, сповнені теплоти і щирого схиляння перед його великою особистістю: “Моя зустріч із Митрополитом Шептицьким повернула мені силу все пережити і дивитися в майбутнє з вірою, що добра воля завжди тріумфує над злом... Коли я кажу, що Андрей   Шептицький   був   святий,  я   не   перебільшую.  Я   знаю,  що   якості,  які творять   правдивого   святого,   такі   рідкі,   що   майже   не   існують.   Але   граф Шептицький мав їх усі”. 6 учень: Останні роки життя Митрополита Андрея були йому тяжким хрестом. Майже 80­літній старець, паралізований і на інвалідному візку, не лише керував греко­католицькою   церквою, але також ніс на собі усі тягарі спричинені ІІ світовою   війною.   Ціле     життя   Митрополит   намагався   скріплювати   духовно, культурно   та   економічно   свій   народ,   тому   так   ревно   дбав   про   розвиток релігійного життя, засновуючи нові монаші чини,  товариства…    пісню «Гори, гори, моя свіча»,   (  Вокальний ансамбль виконує   тримають у руках запалені свічки)    всі виконавці Ведучий:   Помер   Митрополит   Адрей   Шептицький   1   листопада   1944   року. Похований   у крипті святого Юра 5 листопада.    Життя його згоріло як ця свічка (гасить  свічку, учасники ансамблю так само гасять свічки) зате світяться його добрі діла, які він залишив після себе. Зараз Андрей Шептицький в небі. 7 Він дивиться на нас і випрошує для нас  все нових і нових дарів, тому давайте разом з ним помолимося за наш український народ   ( На екрані –     Митрополита, що покладений на пісню «Шлю молитву»)    із зображеннями портретів, духовних   настанов  плейкаст   Вірш «Слуга Божий» Велика  відданість, пожертва, Незламна віра у добро Вели його вперед уперто, На те, щоб знищувати зло. Він щире й сильне мав бажання Переконати наш народ До миру в церкві і єднання, Був вірний Богу патріот. І переніс в житті немало Несправедливих кар і мук. Шептицький впевнено йшов далі, Горів у ньому божий дух. Він став українським Мойсеєм, І князем церкви був Андрей, Служив лиш  Богу, й для народу Шептицький жив мов Прометей. Тож дай нам, Боже, дочекатись, Того братерства у церквах Якого довгими роками  Просив Шептицький в молитвах. Ведуча:  Нехай світла пам'ять про Українського   Митрополита Андрея буде серед   нас,   а   й   він   сам   нехай   благословить   нас,   весь   український   народ   на нелегкий шлях братньої любові, згоди, єдності та повної незалежності. Список використаної літератури 1. Базилевич А. Введення в твори митрополита Андрея Шептицького.  Торонто, 1965.  Гайова О.  “365 днів з Великим Митрополитом”, – 2015  2. 3. Грей  Г. С. людина починається з добра. – Тернопіль: Астон, 2004. 4. Грицак Я. Ковчег. Збірник статей з церковної історії.Ч.1. – Львів: Храм,  2004. 5. Довідник з історії України( за редакцією Шуста Р.), ­ Львів: Генеза, 2001. 6. Калашник А. Педагогічно – методичні підходи та дидактичний матеріал  до уроків християнської етики. – Тернопіль: Астон, 2007. 7. Катехитична комісія Львівської архиєпархії. Збірник катехитичних  пісень. – Львів,2000. 8. Катехитичний обіжник № 1 січень 2002. Митрополит і діти. 9. Комісія до справ катехизаціїї УГКЦ. Слідами митрополита. – Львів,2001. 10.Паскевич О. Андрей Шептицький: сповнення блаженств. – Львів:  Свічадо,1994. 11. Стронянський М. Боже мій, Боже з тобою пісня. – Львів: Храм, 2004. 12. Цар І. Скпрбничка мудрості. – Львів: Стрім, 1999. 8 13. Цегельський Л. Митрополит Андрій Шептицький. ­  Львів: Місіонер,  1995. 14. Як митрополит Шептицький створив музей і подарував мистецьку колекцію [Електронний ресурс] // Дивен світ [сайт]. – 02.07.2015. – Режим доступу: http://dyvensvit.org/articles/105700.html   15. Митрополит   Андрей   Шептицький   [Електронний   ресурс]   //   Інформаційний ресурс Українського інституту національної пам’яті [сайт]. – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/publication/mitropolit­andrei­sheptitskii   9 Захід підготовлено учителем історії Новодмитрівського НВК Даніловою О.Д. та учнями 11кл.­учасниками гуртка «Юні музеєзнавці» 10 11