ЗМІСТ ПРАЦІ МЕНЕДЖ

ЗМІСТ ПРАЦІ МЕНЕДЖЕРА

У результаті вивчення теми студент повинен:

ЗНАТИ: суть керівної праці менеджера; що таке документування і які є шляхи раціоналізації роботи керівника з документами; види ділових зустрічей і вимоги до їх проведення; правила прийому відвідувачів; методи організації роботи з колективом.

ВМІТИ: розробити певні документи за вимогами до них; підготувати ділову зустріч у вигляді наради, засідання, бесіди чи переговорів; провести ділову зустріч; ввести протокол ділової зустрічі; складати оптимальний розпорядок свого робочого дня.

.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ

         1 Зміст організації керівної праці менеджера

2 Мотивація підприємницької діяльності

ЛІТЕРАТУРА

1 Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент. – Львів, 2004.

2 Кісельов Л.П. Основи бізнесу: Підручник. – К.: Вища школа, 1997.- 191 с.

3 Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності. : Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 280 с.

4  Іванова І.В. Менеджмент – професійний керівник: Навч.посіб. –К.,2001.

5  Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: Учебник. – Минск.: ЗАО «Экономпресс, НПЖ, ФУА», 1998 – 284 с.

6  Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер.с англ. – М., 1992.

1 Зміст організації керівної праці менеджера

* Керівна праця - специфічний вид виробничої діяльності. Предметом керівної праці є людина та її діяльність, а безпосередньою метою є координація зусиль колективу щодо забезпечення його узгоджених дій у досягненні поставлених цілей.

Ефективність (результативність) керівної праці в значній мірі залежить від особистих ділових якостей керівника та його вміння використовувати існуючі методи організації роботи з колективом.

Організацію особистої праці керівника й підпорядкування йому фахівців потрібно починати з опису їхніх робочих місць і закріплення цього опису в посадових інструкціях. Опис робочого місця в апараті керівництва повинен містити чотири елементи:

- перелік завдань (функцій), для вирішення яких існує або створюється робоче місце;

-опис обов 'язків, які покладаються на працівника й випливають із завдань (функцій) на даному робочому місці;

-опис прав і повноважень, які забезпечують виконання завдань (функцій) і обов 'язків;

- відповідальність, яка матиме місце у випадку невиконання обов'язків та перевищення прав.

На практиці нерідко спостерігається невідповідність між названими елементами. Наприклад, в одних випадках працівник, який має складні обов'язки, не має необхідних для їхнього виконання повноважень, а в інших випадках - навпаки: самовільно присвоїв повноваження. Тому часто диспропорція в обов'язках і правах менеджера стає причиною злочинної діяльності.

Таким чином, впорядкування посадових обов'язків та повноважень керівника є основою організації його особистої праці.

У практиці діяльності керівника важливе місце посідає вміння планувати свою роботу, як щоденну, так і перспективну. Наприклад, кожної п'ятниці доцільно визначати завдання на майбутній тиждень і вносити їх у календар. Дрібні роботи доцільно згрупувати.

Організація робочого дня менеджера повинна відповідати основному принципові: «Робота повинна підкорятися мені, а не навпаки».

Важливо, щоб кожен менеджер знайшов свій особистий стиль. Для нього цей стиль - найкращий. Л.Зайверт наводить 25 організаційних принципів в часовому аспекті, які поділяє на три групи:

-    початок дня (1 )-(8)

-    основна частина дня (9)-(20)

-    кінець дня (21)-(24)

Правила початку дня

1. Починати день з позитивним настроєм

Намагайтесь для кожного дня знаходити який-небудь позитивний початок, оскільки той настрій, з яким Ви приступаєте до тих завдань, які Вам належить виконати, має важливе значення для успіхів і невдач. Щоденно ставте собі три запитання:

• Що я повинен зробити, щоб здобути від цього дня якомога більше радощів?

• Як цей день може наблизити мене до моїх цілей?

• Що я можу сьогодні зробити (потренуватися, розслабитися тощо) в якості
компенсації за сидячу роботу для свого здоров'я?

Продумайте також наступні моменти:

• 3 ким я сьогодні зустрінусь?

• Кого я міг би порадувати, кому принести користь?

• Які труднощі та проблеми може мені підготувати цей день? Як їх подолати
позитивним чином?

Зранку знаходьте завжди для себе декілька хвилин займатись «стандартною ранковою зарядкою».

2. Добре поснідайте, не поспішаючи на роботу

Не виспавшись, знехотя, без нормального сніданку, якомога скоріш на роботу -такий початок може легко зіпсувати Ваш день. Дозволяйте собі добрий сніданок (це ж заряд енергії на цілий день!) і відправляйтесь, по можливості не поспішаючи на роботу. Не потрібно говорити, що для цього немає часу.

3. Починайте свою роботу, по можливості, в один і той же час
Людина - полонянка своїх звичок. Тому для багатьох дуже важливо в точно

визначений час бути на роботі. Ви зможете, таким чином, підтримувати самі себе «в кондиції» і приступати до роботи в один і той же час дня.

4. Перепровірка плану дня

Перегляньте свій складений напередодні план, оцінивши ступінь важливості та терміновості зафіксованих завдань і цілей дня, внесіть необхідні корективи. Сформулюйте реалістичний план на весь день!

5. На початку - ключові завдання

Менеджери, які мають успіх, читають свою кореспонденцію не в першу чергу, а лише тоді, коли виконано цілий ряд важливих справ. У вхідній денній пошті рідко мова йде про справи, які повинні бути виконані терміново.

Тому починайте з найважливіших завдань дня перед читанням газет, кореспонденції і, по можливості, до початку робочого дня Ваших колег і підлеглих!

6. Розпочинати без «розкачки»

Відмовтесь від такого ранішнього ритуалу, як багаторазові привітання, обговорення останніх новин або вчорашньої телевізійної програми. Перенесіть ці соціальні контакти на менш напружений час, після обіду. Тим самим Ви виграєте час для подальших відволікань і непередбачених справ.

7. Узгоджувати план дня з секретарем

«Добрий секретар подвоює ефективність свого шефа. Поганий секретар зменшує її наполовину» (Томас Конеллан).

Ваш секретар є Вашим важливим партнером, коли мова йде про створення оптимальних умов для Вашої діяльності. Йому потрібно присвятити перший час Вашого робочого дня, навіть якщо це декілька хвилин. Узгодьте з ним усі терміни, пріоритети та цілі дня. Тоді він буде ефективніше працювати і зменшить наявність непотрібних для Вас перешкод.

8. Вранці займатися складними і важливими справами

Коли Ви виконаєте основне завдання дня, переходьте до наступних за важливістю завдань. Адже потім Ви будете настільки зайняті поточними справами і різного роду відволіканнями, що навряд чи зможете приділити достатньо часу важливим питанням. Почавши з найскладніших і важливіших завдань, Ви зможете виконати найважливіші справи.

Правила, які стосуються ходу дня

9. Добра підготовка до роботи

Необхідність і переваги достатньої підготовки до роботи (ПР) на виробництві не викликають сумніву. З допомогою доброї підготовки до роботи можна віднайти додаткові суттєві резерви раціоналізації і зекономити загальний час за рахунок скорочення часу на виконання. Скорочуйте свій власний робочий час за рахунок підготовки до роботи і планування.

10. Впливати на фіксацію термінів

Встановлені раніше терміни дуже часто приймають беззастережно. Намагайтесь, обговорюючи терміни, які погано вкладаються у Ваші плани, пристосовувати до своїх інтересів і «виторговувати» альтернативні варіанти. Що ж до регулярних зустрічей (щоденних або щотижневих), то звертайте увагу, перш за все, на те, щоб був вибраний зручний для Вас час їх проведення.

11. Уникайте дій, які викликають зворотню реакцію

Активні й комунікабельні керівники схильні займатися все новими та новими справами, проблемами, ідеями, і викликають тим самим відповідну реакцію на свої дії, а разом з цим негативні наслідки для часового розпорядку.

Перепровіряйте всі свої акції (узгодження термінів, візити, телефонні розмови, листи тощо) з точки зору їх необхідності і безпеки зворотньої реакції.

12. Відхиляйте додатково виникаючі невідкладні проблеми

На кожному підприємстві, в кожному підрозділі виникають які-небудь невідкладні обставини або непередбачені ситуації.

Пам'ятайте завжди про те, що відволікання на термінові обставини призводять до забуття на більш чи менш довготривалий час запланованих важливих завдань ідодаткових затрат часу і засобів. Старайтесь, по можливості, відхиляти додаткові термінові справи. Перевіряйте справи за наступними критеріями:

 -      з якими витратами Ви повинні будете рахуватися, якщо відкладете ту чи іншу справу чи взагалі нічого не зробите?

 -      чи необхідна Ваша особиста участь?

 - чи не можна вирішити проблему іншим шляхом, доручивши її іншій особі?

13. Уникайте незапланованих імпульсивних дій

Якщо Ви під час роботи захотіли зробити що-небудь інше (зателефонувати кому-небудь), обдумайте добре, чи потрібно це відволікання для Вашої поточної роботи, чи має воно значення. Як правило, імпульсивне відхилення від розробленого плану знижує продуктивність, оскільки не дотримуються встановлені пріоритети.

Але часто буває, що при виконанні завдань Ви наштовхнулись на цікаву ідею чи важливу інформацію. У цьому випадку робіть короткий запис і обробляйте його пізніше, в зручніший час.

14. Своєчасно робіть паузи, дотримуйтесь розміреного темпу
Розглядайте паузи не як втрату часу, а як підзарядку енергією під час відпочинку.

• Передбачайте регулярні, але короткі паузи.

• При розслабленні старайтесь рухатися, постачаючи, по можливості, організм киснем.

• Під час подовжених пауз підвищуйте свою працездатність в рамках Вашої денної тренувальної програми.

• Робіть перерви і при проведенні зборів.

Відповідні медичні обстеження показали, що краще всього робити перерву після одної години роботи. Пауза повинна тривати не більше 10 хвилин. Саме протягом 10 хвилин наступає оптимальний ефект, а потім має місце тенденція до його зниження. Отже, паузи потрібно переривати через 10 хв. і робити їх частіше.

На японських підприємствах успішно практикується система коротких переривів з груповою виробничою гімнастикою.

Завжди повинен бути розмірений робочий ритм.

/5. Невеликі однорідні завдання — виконувати серіями

Внаслідок телефонних дзвінків, повідомлень, непідготовленого проведення нарад і читання кореспонденції втрачається маса часу. Розправляйтесь з рутинною роботою і, так званим дріб'язком, об'єднуючи однорідні завдання в робочі блоки.

Даний метод має ту перевагу, що Ви лише один раз проводите відповідну підготовку, а потім протягом певного часу займаєтесь однорідною діяльністю. Завдяки сконцентрованості і безперервності процесу Ви економите час. Шість блоків по 10 хв. на диктування листів, телефонні дзвінки, короткі збори займають, як це не парадоксально, більше часу, ніж один блок в 60 хв.

Збирайте також в один блок весь той матеріал для читання, який Вам потрібно тільки переглянути.

Робочий блок не повинен бути надто довгим (від ЗО до 60 хв.), бо в іншому випадку Ваш телефон буде довго зайнятий.

Навіть якщо виграються окремі хвилини, за день вони складають півгодини часу або годину!

16. Раціонально завершувати почате

Відволікання від основного завдання «коштує» немало часу, адже до повернення до нього Вам доводиться знову повторювати вже зроблене. Внаслідок порушення систематичності в роботі суттєво обмежуються можливості до творчості та вирішення проблем.

Уникайте «стрибків в роботі» і завжди старайтесь почате доводити до кінця.

Передбачайте для своєї роботи достатньо часу, в паузах або в останні хвилини перед тим, як встати з-за столу, намічайте завдання, яке можете встигнути завершити за час, який залишився.

Якщо перервати роботу необхідно, коротко запишіть ідеї, які Ви не встигли проробити до кінця, пропозиції щодо їх вирішення і все інше, що допоможе Вам якомога можна швидше поновити незакінчену справу.

17.  Використовуйте часові проміжки

Не залишайте незаповненими незаплановані проміжки часу, які йдуть на очікування. Використовуйте також останні хвилини перед обідньою перервою, або перед кінцем робочого дня для підготовчої, планової або рутинної діяльності.

Ставте перед собою "часове" запитання Лакейна: "Як я можу використати ці хвилини з найбільшою користю?"

18.  Працювати анти циклічно

Виконуйте важливі завдання по можливості зранку. З ними вигідно розрахуватися ще до того, як наступить пік активності в інших співробітників і напруження в роботі досягне свого апогею. Враховуйте в своєму розпорядку дня спокійні і «неспокійні» періоди.

Чим більше Ви будете звертати увагу на робочі звички Ваших колег і ділових партнерів, тим менша небезпека прийняття спонтанних рішень і тим менше Вас будуть відривати від роботи.

Через це працюйте анти циклічно, тобто:

• протягом більш спокійного дообіднього періоду старайтесь вирішити найважливіші
із запланованих завдань;

• «неспокійний» період використовуйте для виконання менш важливих справ, тобто
як заплановане «про запас» (40 % часу);

• не беріться зранку відразу за перегляд пошти, відкладіть це на потім;

• старайтесь приходити вранці раніше і раніше йти ввечері.

19.  Викроюйте спокійний час

Для виконання важливих справ вимагається спокійна обстановка - це азбучна істина. Але як впровадити її в життя? Добре себе зарекомендувало щоденне резервування одного спокійного, або закритого, часу, протягом якого Вам ніхто не зможе перешкодити. Таким чином, Ви визначите час - можливо найбільш важливий для Вас.

Час для себе (І год.)!

Занесіть цей час в свій план дня, оскільки Ви відводите час на збори або візити відвідувачів. Використайте цей час для важливих (але не термінових справ), які носять довготривалий характер, для підвищення рівня кваліфікації, або для інших завдань, які часто тонуть в суєті дня.

Відгородіть себе на цей час від зовнішнього світу - краще за допомогою секретаря або просто зачиніть двері, попередивши, що Вас немає на місці.

20. Контролювати час і плани

Підчас зборів і при інших видах діяльності нерідко спочатку марнується час, а в останні 20 % часу обговорюють 80 % питань, які підлягають розгляду.

Перепровіряйте свої плани дня з точки зору виконаних завдань, встановлення нових пріоритетів. Перевірка необхідна для пристосування до нових умов, які виникають протягом дня.

Правила завершення робочого дня

21. Завершуйте незроблене

Всі початі невеликі справи, такі, як перегляд кореспонденції, диктування листів і пам'ятних записок старайтесь закінчити протягом одного дня. Всяке від термінування їх виконання може призвести до додаткових витрат праці, коли Ви знову займаєтесь

незавершеними справами і будете ліквідовувати завали, які утворилися 22. Контроль за результатами і самоконтроль

Порівняння об'єму роботи, який намічений у Вашому розпорядку дня, з реально виконаним, врахування поставлених цілей та відхилення від них, є важливою складовою частиною організації праці як самостійної функції самоменеджменту.

23.  План на наступний день

План на наступний день складайте ще напередодні ввечері!

24.  Додому - з добрим настроєм

Радійте заслуженому відпочинку після трудового дня! Насолоджуйтесь дорогою додому. Старайтесь потрошку, але регулярно займатися спортом. 10 хвилин руху на свіжому повітрі щоденно - цього достатньо, на думку медиків, щоб якось підтримувати фізичну форму.

25. Кожен день повинен мати свою кульмінацію

Кожен прожитий день, по можливості, треба робити вцілому днем, який вдався.

Спеціалісти встановили, що працездатність кожної людини піддається певним коливанням, які проходять в межах природного ритму. Говорять про «людину ранку», або «жайворонка», і про «людину вечора», або «сову». Перші можуть особливо добре працювати зранку, але швидко стомлюються в другій половині дня і мають відповідно більшу потребу в ранньому закінченні роботи. Другі входять у форму тільки ближче до полудня,їм краще всього працюється вечорами (до глибокої ночі).

Ні один із цих основних типів не працює краще або гірше іншого, просто вони працюють по-різному. Пік працездатності у них припадає на різні періоди дня. Середньостатистичні коливання працездатності протягом доби можна описати з допомогою наступної кривої (графік коливання працездатності) (рис.  1.). Вісь «100 %» на графіку завдає середнє значення денної фізіологічної працездатності, причому заштриховані зони зверху і знизу від осі приблизно однакові за площею.

Абсолютні значення піку і спаду продуктивності індивідуально розрізняються, але є спільне для всіх людей - це відносні, ритмічні коливання.

До фаз вищої активності примикають відповідно двогодинні паузи, підчас яких організм працює в «економному режимі» і не повинен надмірно перевантажуватися.

Пік працездатності, як правило, припадає на першу половину дня, коли шлунок, підшлункова залоза, селезінка і серце функціонують найбільш активно. Цей рівень протягом дня більше не досягається. Тому першочергові завдання слід виконувати на початку дня.

Після обіду, коли активно працює тонка кишка, наступає відомий спад продуктивності, який багато хто хоче побороти з допомогою кави. В цей час не потрібно працювати наперекір своєму ритму. Краще розслабитися з чашкою чаю і використати перерву для соціальних контактів та рутинної діяльності.

Кожен із нас може пристосуватися до цих коливань своєї працездатності. Не намагайтесь працювати проти свого природного денного ритму (який Ви якщо і зможете поміняти, то незначно), а використайте ці закони у своєму розпорядку дня!

При порушенні денного ритму виникають брак, помилки в роботі, нещасні випадки. Досліджено, що найбільше число нещасних випадків в нічний час припадає на період між 2 і 4 годинами.

У кожного із нас спостерігаються більш або менш суттєві відхилення від норми в індивідуальному графіку працездатності. Такі засоби, як кава, чай, нікотин або медикаменти можуть прискорити ранній підйом, але потім наступить більш глибокий спад.

У відповідності до коливань працездатності чергуйте напружену, відповідальну діяльність та менш важливу і ненапружену діяльність та менш відповідальні справи.

Робіть щоденно що-небудь для підтримання працездатності (зарядка, заняття спортом). Пам'ятайте завжди про те, що разом з працездатністю змінюється якість виконуваної Вами роботи.

Найважливіші справи і справи, які вимагають найбільшої сконцентрованості, повинні знаходитись на найвищій точці Вашого графіка продук­тивності, припадати на найкращі години.

Працюйте і живіть не всупереч, а у відповідності до біологічних ритмів.

2 МОТИВАЦІЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1Підприємницькі інтереси та механізм їх реалізації

Ознайомлення зі складовими рушійних сил підприєм­ництва дає змогу стверджувати, що головна мета підприємця — отримання прибутку або підприємницького доходу. При більш детальному ознайомленні зі спонукальними мотивами до праці спостерігається намагання підприємця управляти рухом мате­ріальних цінностей, максимізувати дохід та мінімізувати витрати. Він бажає брати участь у розподілі доходу, визначати напрямки його використання. Тобто, підприємець спрямовує свої зусилля на втілення власних задумів таким чином, щоб мати певні форми вираження особистих інтересів як еконо­мічного суб'єкта господарювання.

У чому ж полягає глибинний зміст підприємницького інте­ресу? Яким чином здійснюється його реалізація?

Для відповіді на ці питання доцільно звернутися до вихід­них категорій мотивації — потреб і винагород. Адже підприєм­ницький інтерес ґрунтується на потребах, які започатковують його розвиток, визначають спрямованість. Тісний зв'язок потреб з інтересами характеризує останні як прояв творчої діяльності підприємця, його намагання вдосконалити свої здібності, утвердитися в ринковому середовищі. Це означає, що причини високоефективної діяльності підприємця, як особли­вого соціально-психологічного типу господарника, криються у такому могутньому різновиді, як особистий інтерес.

При цьому необхідно звернути увагу на таку обставину. Для підприємця його трудова діяльність не насаджується ззовні і не протистоїть йому як прояв чужої волі. Це форма прояву власної сутності його як особи, самовираження сенсу підприємницької діяльності. Діяльність підприємця в індиві­дуальній свідомості на рівні сформованої потреби і реалі­зується в самостійних, творчих та новаторських функціях.

У структурі підприємницького інтересу присутня взаємо­дія двох аспектів. Перший — матеріально-мотиваційний, пов'я­заний із ринковою оцінкою діяльності, розмірами винагороди у формі доходу або прибутку. Другий — загальноекономічний, пов'язаний із реалізацією індивідуальних здібностей, можли­востями повноцінного втілення потреби у самостійну, ініціа­тивну діяльність.

Здатність підприємця проявляти свої інтереси значною мірою залежить від стану навколишнього ринкового середо­вища. Стан ринку визначається дією конкурентних механіз­мів, закону попиту та пропозиції. Крім того, слід враховувати, що невизначеність результатів, ризикованість дій здатні призвести до певних суперечностей між інтересами підприємця й інтересами суспільства. Наприклад, обмежений попит насе­лення на продукцію та послуги, що запропоновані підприєм­цем, змушує швидко реагувати на зміни потреб споживачів. Знаходження нової ринкової прогалини (тобто тих товарів і послуг, на які виникає попит) може супроводжуватися нама­ганням компенсувати попередні втрати і одержувати прибуток за рахунок підвищеної ціни. Тому для узгодження підприєм­ницьких інтересів з інтересами суспільства особливого значення набуває, по-перше, конкурентно-ринкове середовище, а по» друге — державне регулювання підприємницької діяльності.

Це дозволяє зробити висновок* що для успішної реалізації підприємницького інтересу потрібні сприятливі соціально-економічні та організаційні умови. На цій основі з'являються можливості прояву здібностей до підприємницької діяльності, втілення в ній цілей і потреб, реалізації особистого інтересу. Залежність між загальними умовами формування підприєм­ницького інтересу і формами його реалізації може бути пред­ставлена в табл. 2.

Таблиця 2 - Спонукальні мотиви підприємницької активності

Слід зазначити, що розгорнута мотивація підприємництва може бути лише за умов розвинутого конкурентного середо­вища. Підприємець реалізує свій інтерес як власник, сприяючи покращанню організації бізнесу. Водночас як управлінець він повинен контролювати розвиток власної справи, здійснювати аналіз прийнятих управлінських рішень, планувати подальшу діяльність.

Якщо підприємець не поєднує функції власника і менед­жера, його економічна заінтересованість і відповідальність обмежена формами та величиною оплати його праці й отри­маного доходу.

Новаторська функція підприємця відзначається взаємо­дією складових мотивації до праці, матеріальних і моральних стимулів. Новатор відрізняється колосальним творчим та інте­лектуальним потенціалом. Він здатний генерувати ідеї в будь-якій сфері підприємницької діяльності під впливом внутрішніх спонукальних мотивів до самовираження власних можливостей. Саме тому поєднання інноваційної, новаторської діяльності та підприємництва дає дуже часто значний «вибуховий» ефект.

Піклування про збереження власного підприємства від банкрутства, намагання творчо розвивати бізнес зумовлюють необхідність капіталізації частини підприємницького доходу — формування резервних та страхових фондів, фондів розвитку виробництва, проведення пошукової діяльності. Це сприяє подальшому інноваційному розвитку підприємництва, вті­ленню задумів і намірів підприємця. Отже, реалізація інтересів підприємців здійснюється через їхню господарську діяльність, спрямованість на максимальний економічний успіх. Однак суттєво важливо, що у підприємця переважають не споживацькі мотиви, а продуктивно-творчі, тобто повернення прибутку знову у виробництво.

Окрім того, прибутковість вкладених коштів в умовах кон­курентно-ринкового середовища досягається через надійне забезпечення потреб споживачів. Тим самим підприємниць­кий інтерес приносить вигоду не лише підприємцям, а й спо­живачам і в цілому суспільству.

2.2 Сутність і організація заробітної плати

У підприємницьких структурах, як і в інших секторах еко­номіки, пріоритетне значення в мотиваційному механізмі належить заробітній платі. В ринковій системі господарю­вання за своєю сутністю заробітна плата виражає трудовий дохід, який отримує найманий працівник в обмін на свою працю відповідно до укладеного з підприємцем контракту. Отже, це основна форма розподілу доходів між власником (або власниками) підприємства та найманими працівниками.

Одночасно суть заробітної плати можна визначити як ринкову вартість робочої сили. Остання втілює складений суспільний рівень споживання життєвих благ, що надходять у розпорядження працівників. Заробітна плата може відхиля­тися від величини вартості життєвих благ, необхідних праців­никові. Це впливає відповідним чином на результати діяль­ності фірми, компанії або підприємства.

Низька заробітна плата обмежує споживання, скорочення якого веде до спаду виробництва, підприємницької активності. І навпаки: висока заробітна плата розширює можливості за­доволення різноманітних потреб, сприяє підвищенню попиту на нові товари та послуги.

При визначенні величини заробітної плати слід врахо­вувати вартісну оцінку потреб працівника. Вона відбувається шляхом зведення потреб до так званого споживчого кошика — певного набору життєвих засобів. Грошова оцінка споживчого кошика життєвих засобів є базою для визначення вартості або ціни робочої сили. При остаточному визначенні її розміру вра­ховують кваліфікацію працівника, умови його праці, співвід­ношення попиту на працю і пропозиції робочої сили.

Для підприємницьких утворень — фірм, підприємств — дуже важливо зіставляти величину заробітної плати з тим обся­гом роботи, який повинен бути виконаний окремим пра­цівником. І, нарешті, розміри заробітної плати дедалі більшою мірою стають залежними від результатів праці як окремого пра­цюючого, так і від ефективності підприємницької діяльності фірми в цілому. Адже кожне підприємство має джерелом фор­мування заробітної плати свої грошові надходження від реалі­зованої продукції та наданих послуг. Таким чином, організацію заробітної плати можна представити у вигляді схеми, показаної на рис. 3

Значного поширення в останні роки набуває контрактна форма наймання працівників і оплати праці.

Контракт — це особлива форма трудового договору. В ньому визначається термін дії угоди, права, обов'язки та взаємна від­повідальність сторін, умови матеріального забезпечення й орга­нізації праці співробітників фірми.

У контракті передбачаються обсяги запропонованої роботи і вимоги до якості і термінів виконання, умови розторгнення договору. Крім того, в ньому можуть бути визначені зобов'я­зання стосовно компенсації морального і матеріального збитку, нанесеного працівникові у разі дострокового розірвання

контракту.

Форми і системи заробітної плати є способами встанов­лення залежності величини заробітної плати від кількості й якості витраченої праці та її результатів. Застосовуються дві форми заробітної плати — почасова і відрядна, кожна з яких має ряд систем.

Відмінності почасової і відрядної форми організації заробітної плати такі:

- Почасова — мірою праці виступає відпрацьований час. - Відрядна — мірою праці є вироблена продукція або вико­наний обсяг робіт.

Вибір тієї чи іншої форми і системи заробітної плати залежить від конкретних умов виробництва, специфіки під­приємницької діяльності — сфери, виду, завдань, які вирішує

фірма.

Важливою складовою організації заробітної плати є преміювання. У багатьох підприємницьких структурах вико­ристовується так звана система «участі у прибутках». її суть полягає у формуванні преміального фонду за рахунок зазда­легідь встановленої частини прибутку. Така система сприяє підвищенню ефективності праці, зацікавленості в кінцевих результатах підприємницької діяльності фірми в цілому.

Таким чином, мотивація підприємництва охоплює не тільки реалізацію особистих економічних інтересів власника справи, а й найбільш ефективні методи впливу керівника на людей, взаємодії підприємця та інших працівників.

2.3Формування ефективної мотивації праці

На кожному підприємстві, незалежно від його організа­ційно-правової форми, крім підприємців-власників задіяні менеджери, спеціалісти, працівники різних професій. Для до­сягнення успіху у підприємницькій діяльності потрібна наявність у кожного працівника особистої зацікавленості у високих результатах спільної праці. Отже, ефективна моти­вація праці повинна регулювати трудові відносини. Це дося­гається шляхом виявлення інтересів підприємця та найманого працівника, їх співпадання.

Підприємець зацікавлений у тому, щоб всі наймані ним працівники розкривали свій потенціал, намагались досягнути високих результатів діяльності. Водночас підприємець заці­кавлений у тому, щоб працівники сприяли йому у втіленні в життя його задумів.

За яких умов може бути досягнена ця мета підприємця? Практика підприємства свідчить про те, що формування ефективної мотивації праці всіх учасників підприємницької діяльності потребує використання точної кількісної оцінки трудового внеску кожного. Крім того, потрібні форми стиму­лювання, які б доводили причетність кожного працівника до загального успіху фірми.

Винагороди за виконання працівником своїх обов'язків включають: заробітну плату, додаткові пільги, премії та різні виплати. Гроші представляють найвпливовіший інструмент регулювання трудових відносин.

Але підприємницька діяльність має новаторський, твор­чий характер. Тому сам процес виконання роботи, відчуття досягнення результату, успіху, зміст і значущість виконаної ро­боти є суттєвою внутрішньою винагородою. Створення з боку підприємця сприятливих умов для творчої, продуктивної діяльності, заохочення ініціативи та самостійності праців­ників суттєво підвищують ефективність мотивації праці.

Конкуренція активізує зусилля підприємців у досягненні високих ринкових результатів. У поєднанні з економічним і соціальним партнерством підприємців з найманими праців никами, пошук шляхів взаєморозуміння та співробітництва стимулюють підприємництво, роблять його більш ефектив­ним і соціально значущим.

Ефективна мотивація праці всіх учасників підприємницької діяльності — невід'ємна складова частина управління бізнес -процесами в ринкових умовах господарювання.

Підсумки теми

а Мотивація підприємництва вбирає в себе сукупність складових процесу спонукання всіх учасників під­приємницької діяльності до досягнення поставленої мети.

а Головною ланкою мотиваційного механізму госпо­дарської діяльності виступають економічні інтереси підприємця.

а 3 розвитком ринкової системи господарювання ви­никають такі форми прояву підприємницького інте­ресу, як власницький, інноваційний, управлінський.

а Основним економічним стимулом, що проводить у дію підприємницький інтерес, є одержання макси­мального прибутку у поєднанні з можливістю роз­поряджатися власністю підприємства.

а Основною формою розподілу доходів між власником підприємства та найманими працівниками є заро­бітна плата — ринкова вартість робочої сили.

а Основними суб'єктами організації та регулювання заробітної плати є наймані працівники, підприємці, держава.

□ У підприємництві застосовують почасову і відрядну форми оплати праці, їх системи, премії за досяг­нення певних показників.

а Фонд заробітної плати визначається фінансовим станом підприємства, результатами його діяль­ності — обсягами продаж на ринках збуту.

ТЕСТИ

Питання 1.

Чим викликане зацікавлене, неформальне

ставлення підприємця до справи?

1.1.  Розвитком матеріальних факторів виробництва.

1.2. Виникненням нового технологічного способу
виробництва.

1.3.  Матеріальною зацікавленістю.

1.4. Господарською дисципліною.

Питання 2.

Що означає сучасна мотивація підприємця?

2.1. Абсолютизацію матеріального успіху.

2.2. Певну поведінку людини.

2.3. Форму самовираження вищих інтересів і потреб.

2.4. Комплексний характер дії, поєднуючий матеріальний і змістовний аспекти

Питання 3.

Що таке контракт?

3.1. Особлива форма трудового договору.

3.2. Форма строкового найму.

3.3. Форма організації заробітної плати.

3.4. Вказане в пунктах 3.1, 3.2, 3.3.

Питання 4.

У чому полягають переваги контрактної системи

наймання та оплати праці?

4.1. Ефективному засобі мотивації праці всіх категорій
працюючих.

4.2. Формі контролю за виконанням обов'язків.

4.3. Додатковому стимулі до високопродуктивної праці.

4.4. Формі обліку робочого часу.

Питання 5.

Що виступає вихідними категоріями мотивації?

5.1. Потреби.

5.2. Винагороди.

5.3. Потреби і винагороди.

5.4. Правильна відповідь відсутня.

Питання 6.

За яких умов може бути розгорнута мотивація

підприємництва?

6.1. Обмеженої конкуренції.

6.2. Відсутності конкуренції.

6.3. Розвинутої конкуренції.

6.4. Правильна відповідь відсутня.

Питання 7.

Яка мотивація є найбільш важливим проявом

підприємницького інтересу?

7.1. Власницька.

7.2. Управлінська.

7.3. Новаторська.

Теми рефератів

1.    Мотивація підприємницької діяльності.  

2.    Світовий досвід використання систем преміювання.

3.    Організація заробітної плати.  

4.    Підприємницькі інтереси і форми їх реалізації.  

5.    Контрактна система найму та оплати праці.