Ми ознайомилися з великою кількістю прислів’їв, приказок, народних прикмет, загадок, скоромовок, пісень. Усі ці жанри називають «золотими зернятками мудрості». Бо, як сказав відомий російський письменник Максим Горький: «У простоті слова —найбільша мудрість; прислів’я і пісні завжди короткі, а розуму і почуття вкладено в них на цілі книги».
Урок українського читання. Тема «Усна народна творчість»
Мета:розширити уявлення учнів про форми усної народної творчості; удосконалювати
навички свідомого, виразного, швидкого читання; розвивати творчі здібності учнів;
розвивати усне мовлення; виховувати любов до народної творчості.
ХІД УРОКУ
У нас сьогодні відбудеться подорож – змагання, змагатися будуть знавці двох команд
« УМІЙКИ » і « ЗНАЙКИ ».
Капітани команд! Привітайте один одного!
1 учень – Ми, дівчата та хлоп’ята
Всі – правдивії малята!
Бо ніколи і ніде,
Друзів ми не підведемо.
Бажаю вам успіху!
2 учень – А незнайки й поспішайки
Хай завчать такі слова
Невезіння від невміння
Та віл поспіху бува.
Діти покажуть свої знання з теми «Усна народна творчість». Наша ціль: активізувати і
поповнити словниковий запас, поглибити знання з даної теми. Виховувати інтерес до
усної народної творчості.
— А що належить до усної народної творчості?
1. «Прислів'я» (дозволяється користуватися підручником)
— Що ж таке прислів'я? (Влучний образний вислів, який має повчальний зміст. Це ніби
правила життя: одне схвалюють, інше засуджують)
— А про що бувають прислів'я?
— Які прислів'я про науку вам відомі?
Вік живи — вік учись.
Шануй учителя, як родителя.
Хто знання має, той мур зламає.
Ніколи не кажи: «не вмію», а говори: « навчуся ».
— А тепер спробуйте скласти прислів'я.
Здобудеш освіту — ...
додають десять невчених
За одного вченого...
хто хоче все знати
Добре того навчати,...
а невчення — тьма
Вчення — світ,...
і побачиш більше світу
— Як ви розумієте ці прислів'я? (на вибір пояснити по одному прислів’ю).— А зараз складіть прислів'я зі слів та поясніть їх.
Від теплого слова і лід розмерзає. ( теплого і Від лід слова розмерзає )
Удар забувається, а слово пам’ятається. (пам’ятається а слово удар забувається.)
2. «Потішки» (примовки)
— А навіщо народ складав потішки?
— Потішки — дитячі віршикизабавки, які супроводжуються відповідними рухами. А
складали їх для того, щоб розважати малечу. Якщо у вас є молодший братик або
сестричка, то можете погратися з ними, розповідаючи потішки.
— Які потішки вам відомі? (по одній потішці від команди)
Ой, чукчукичук! Налови в дід щук, баба рибку спекла — зі сковорідки втекла.
Кую, кую чобіток, подай, бабо, молоток, не подаси молотка, не підкую чобітка.
Дибидиби, дибиби, пішла баба по гриби, а дід по опеньки в неділю раненько.
Печу, печу хлібчик дітям на обидчик:
Меншому — менший,
Більшому — більший.
Шусть у піч!
Шусть у піч!
— А ще є смішинки веселинки. (байки, жарти)
с.27
Інсценізація смішинок 1 команда – «Зозуля та дрізд»
2 команда – «Добра порада
3. «Лічилка»
— Ну, а якщо ви самі захочете погратися, то вам не обійтись без лічилок. Які лічилки
вам відомі?
Бігла лялька по току у червонім ковпаку, їла цукор і медок,
вийшов зайчиккорольок.
Йшла Маринка на стежинку, загубила там корзинку, а в
корзинці паляниця, хто не знайде, тому жмуриться.
Ходить лялька по току в червонім ковпаку.
Мамко, голубко, поший мені Льоньку з червоного шовку. Шовк у
болоті, пан у золоті. Дзінь, брязь, — Вийшов князь.
Котилася торба з високого горба. А в тій торбі хлібпаляниця, кому
припадеться, той буде жмуриться.
— А в які ж ігри ви можете пограти?
4. «Ігри»
— Народних ігор дуже багато. Діти залюбки гралися в них, весело проводили час.— Давайте зараз і ми за допомогою лічилки оберемо ведучого, вивчимо слова і пограємо.
(Діти в групах самостійно вибирають ведучого) Проводиться гра командами
1 команда – «Рибка»
2 команда – «У сірого вовка»
—
Що за чоботи такі
Незвичайні і швидкі?
Як на ноги узуваєш —
Будеш там, де побажаєш. (Чоботискороходи)
— А де ви побажаєте опинитися?
5. «Казки»
а).– Діти, за що ви любите казки? Які казки ви знаєте?
– Складіть сенкан до слова «Казки». (команди працюють самостійно)
б). Поновіть початок казки. Як вона називається?
Жила собі коза. У неї було семеро козенят. Збирала наво собі тинхаку в ісіл. огоКожн дян
азко адихол в сіл аз їжею. маСа ідеп, а ткамді канаже кнутизам инкухат і муконі рейдове
не нятивідчи …
в). Про які казки йде мова?
• Заховавшись у корзині, їде на ведмежій спині, Дивиться, щоб волохатий пиріжка не
міг узяти. («Маша і Ведмідь»)
• Як знайшов він колосок, борошна змолов мішок — пиріжків напік і з'їв, ледарів не
пригостив. (Півник із казки «Колосок»)
• Сиднем у землі сиділа, час настав — і всіх здружила: Діда, бабу, внучку й Хвінку,
Мишку та кицюню Мінку. («Ріпка»)
• Не зміг сидіти на вікні, у лісі всім співа пісні, але коли зустрів Лисицю, та пісня
мусила скінчиться. («Колобок»)
— Молодці, відгадали загадки.
А як ви вважаєте, чи належать загадки до усної народної творчості? Загадки — це
короткі описи подій, явищ, рослин, тварин, предметів, які потрібно впізнати і відгадати за
їх ознаками. За допомогою загадок розвивається допитливість, розум, кмітливість.
6. «Загадки».
• Розстелений кожушок, на ньому посіяний горошок. (Небо та зорі)
• Всі його люблять, всі його чекають, а хто подивиться — кожен скривиться. (Сонце)
• Хоч сам не біжить, а стояти не велить. (Мороз)
• Ішов довгов'яз, у землю увяз, із землі всіх повиганяв. (Дощ)
• Рукавом махнув, дерева нагнув. (Вітер)
• Сидить баба на грядках, вся закутана в хустках. (Капуста)
• Є шапка, але немає голови; є нога, але без черевика. (Гриб)
• Сама холодна, а інших припікає. (Кропива)7. «Дитячі пісеньки» (хто більше назве пісень)
1 команда пісня
«Ой у лузі калина»
«Два півника, два півники»
• Що можна бачити із заплющеними очима? (Сон)
— Правильно, молодці! А щоб краще заснути, діточкам співали колискові пісні.
1 команда пісня с. 2223
2 команда пісня с. 2223
Прослуховування колискової пісні у запису.
— Ось наша подорож підійшла до кінця. Що вам запам'яталося найбільше?
— А що найбільше сподобалось?
— А що ви розкажете дома батькам?
— Усна народна творчість — дуже цікава тема. Ми продовжимо її вивчати на уроках, у
позакласних заходах — і дізнаємось ще багато нового.