ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ: Сутність перестрахування та його розвиток

ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ:

 Сутність перестрахування та його розвиток  

Ознаками перестрахування є:

1.      Перестрахування в істинному сенсі – це страхування, а не спільне комерційне підприємство, як іноді вважалося раніше.

2.      Ризик прямого страховика є оригінальним і становить предмет договору перестрахування. Договір перестрахування може включати й інші елементи ризику, наприклад, валютні ризики та ризики перестрахування платежу.

3.      Укласти договір перестрахування може лише з іншою страховою компанією. За загальним правилом між перестраховиком і страхувальником не існує ніяких правовідносин – у цьому суттєва різниця між перестрахуванням і страхуванням.

Перестрахування має важливу правову особливість. Відповідальність за страховим ризиком перед страхувальником повністю покладається на безпосереднього страховика, незважаючи на те, що договір перестраховано. Страхувальник, як правило, може навіть і незнати про перестрахування. Тобто відносини з перестрахування – це внутрішня справа страхових компаній, яка не стосується первинних або оригінальних ризиків.

Страхові відносини характеризуються рухом грошових потоків, які включають:

1.      Страхові платежі;

2.      Виплату страхового відшкодування;

3.      Перестрахування;

4.      Розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку;

5.      Отримання доходів від розміщення коштів на фінансовому ринку.

Перестрахування супроводжується грошовими потоками в тому випадку, коли передача договору страхування здійснюється після отримання перестрахувальником страхових платежів, які він і передає перестраховику. У взаємовідносинах між перестрахувальником і перестраховиком мають місце грошові потоки, що характеризують фінансові відносини між ними з приводу купівлі-продажу договорів страхування. Як правило вони здійснюються у формі комісійної плати. Ці відносини не належать до страхових грошових потоків, оскільки вони не характеризують рух коштів страхових фондів.

Страховик, який прийняв на страхування ризик від страхувальника, а потім передав частину свого страхового ризику іншому страховику, називається перестрахувальником (цедентом).

Страхувальник, страхуючи ризик, передає його за певну плату страховику. Це перший рівень розміщення – передачі ризику. При цьому страховик(цедент), який уклав з перестрахувальником договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником в повному обсязі згідно з договором страхування. Перший рівень розміщення ризику дозволяє страхувальнику отримати у законнному порядку згідно з укладеним страховим договором страхову суму у разі настання страхового ризику.

Страховик, якому страховик (цедент) передає частину ризику, взятого ним від страхувальника на страхування, називається перестраховиком (цесіонарієм). Це другий рівень розміщення страхового ризику, який називаютьперестраховою цесією.

Цесіонарій, у свою чергу, передати частину взятого на себе страхового ризику іншому перестраховику (ретроцесіонарію).Процес розміщення ризику від цесіонарія до ретроцесіонарія має назву ретроцесії. Це иретій рівень розміщення ризику. Перестрахування може бути продовжена, ризик може передаватись у ретроцесію іншому ретроцесіонеру (четвертий рівень розміщення ризику), і так може відбуватись кілька разів, поки страховий ризик не буде поділено між перестраховиками так, щоб забезпечити реалізацію економічних інтересів всіх учасників страхування певного страхового ризику.

Положенням про порядок здійснення операцій з перестрахування, перестраховикам дозволяється здійснювати операції з перестрахування тільки з тих видів страхування, на проведення яких вони мають ліцензію.

Переданий перестрахувальний інтерес має назву алімента, а отриманий – контралімента. Перестрахування передбачає систему комісійної винагороди.

Комісія в перестрахуванні – це частина страхової премії, закладена в тарифну ставку в розмірі витрат на ведення справи, яка залишається в цедента, оскільки останній відповідає перед страхувальником за всю страхову суму та обслуговує весь договір страхування.

Комісія може бути оригінально, перестрахувальною та брокерсько.

Оригінальна комісія – це відрахування від страхової премії на користь цедента за передачу ризику у перестрахування цесіонерові. Розмір оригінальної комісії може досягати 20% від премії.

Перестрахувальна комісія сплачується за наступних розміщень ризику, тобто за ретроцесії. Таку комісію отримує ретроцедент від ретроцесіонера за переданий ризик у перестрахування. Розмір такої комісії коливається в межах 10-15% від загального розміру премії.

Брокерська комісія є відрахуванням від страхової премії на користь брокера, який є посередником на ринку перестрахування.Така комісія становить від 1,5 до 15% нетто-премії.

Тантьємеа (додаткова) являє собою комісійну винагороду з прибутку, яку перестраховик щорічно виплачує цеденту за передані ризики у перестрахування.

Страховики (цеденти, перестрахувальники) зобов’язані в установленому порядку та в межах всьановленої звітності повідомляти державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України про обсяги отриманих та сплачених перестраховикам страхових платежів та подавати пояснення щодо звітних даних про укладені договори перестрахування.

Ринок перестрахування розвивається, а страховики України постійно співпрацюють у сфері перестрахування на вітчизняному ринку перестрахування, але практика свідчить, що в Україні ризики перестрахування удвічі менші, ніж за кордоном. За окремими договорами страхування ліміти відповідальності встановлюються нормами міжнародного права та одночасно набувають обов’язковості щодо перестрахування за кордоном.

Для України питання перестрахування ризиків у провідних перестраховиків світу є особливо актуальними та необхідними з таких причин:

1.      Незначний розмір страхових резервів вітчизняного страхового ринку (за цими показниками страховий ринок України у 20 разів менший за страховий ринок Польщі);

2.      Дія деяких договорів страхування поширюється на території інших держав, тому вітчизняні страховики вважають за доцільне їх перестрахування в таких країнах, з додатковим зобов’язанням перестраховика виступити в ролі аварійного комісара або сюрвейєра, у разі, якщо страхові випадки трапились на території цієї держави;

3.      Згідно з вимогами норм міжнародного права передбачена обов’язковісь укладання договорів перестрахування суб’єктами підприємницької діяльності цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів, авіаційних, морських та інших ризиківю;

4.      Невизнаннч українських полісів іноземними суб’єктами підприємницької діяльності та їх вимоги щодо перестрахування у визнаних перестраховиків.

Отже, перестрахування ризиків у іноземних перестраховиків – це необхідна умова забезпечення фінансової стійкості та нормалізації діяльності вітчизняного страховика, яка сприяє розширенню його страхової діяльності.

При передачі частини ризику в перестрахування між страховиком та перестраховиком підписується документ “ковернот”, в якому зазначаються, крім всіх умов перестрахування, такі реквізити, як сума відповідальності (страхова сума) і сума перестрахувального платежу.