РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ І САМОКОНТРОЛЮ СТУДЕНТА Тема 1. Предмет і метод бухгалтерського обліку. Класифікація обліку

РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ

МАТЕРІАЛУ

І САМОКОНТРОЛЮ СТУДЕНТА

Тема 1. Предмет і метод бухгалтерського обліку. Класифікація обліку

Поняття господарського обліку. Предмет та метод бухгалтерського обліку. Роль господарського обліку в суспільстві. Бухгалтерський облік як наука, його зв'язок з іншими науками.

Бухгалтерський облік як інформаційна база управління підприємством. Види бухгалтерського обліку.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Метод бухгалтерського обліку як сукупність методичних і технічних прийомів.

Література: [26, с.4- 528], [28, с.2-464], [29, с606].

Предметом бухгалтерського обліку є кругообіг капіталу у процесі

відтворення.

Як звісно, капітал є безупинний рух, перетворення з однієї форми в іншу. Спочатку капітал є авансований, сформований, як правило, у

грошовій формі, потім починається його рух, у процесі якого він проходить три стадії:

1.    Забезпечення засобами праці, предметами праці (процес постачання) і трудовими ресурсами. На цій стадії капітал із форми грошових коштів переходить у форму реальних чинників виробництва.

2.     Виробництво – капітал із форми засобів праці і виробничих запасів переходить у форму готової продукції.

3.   Реалізація продукції, робіт, послуг - капітал із форми готової продукції знову переходить у форму грошових коштів.

Надалі цикл повторюється. При чому, оскільки предмети праці повнісю споживаються в кожному циклі, для повторення процесу виробництва необхідною умовою є чергове забезпечення його предметами праці, тобто виробничими запасами.

Предметом обліку є сукупність процедур, пов'язаних з виявленням, вимірюванням, реєстрацією, накопиченням, узагальненням, зберіганням та передачею інформації про господарську діяльність користувачам для прийняття рішень.

Метод бухгалтерського обліку дає змогу відображувати рух і стан економічних об’єктів, які складають його предмет. Рисою, що відрізняє бухгалтерський облік від інших видів господарського обліку, є послідовна системність їх відображення.

Отже, метод бухгалтерського обліку – це сукупність способів, що забезпечують отримання, обробку та видачу облікової інформації з метою використання її в процесі управління.

Окремий прийом обліку називається елементом методу бухгалтерського

обліку. До числа елементів методу слід віднести:

Документування – це спосіб первинної реєстрації фактів господарської діяльності для безперервного відображення їх у поточному обліку. Документування або складання документів є важливим, одним із ключових елементів методу бухгалтерського обліку, тому що документи є підставою для подальшого групування первинної інформації в бухгалтерському обліку і дають можливість здійснювати контроль над виконанням господарської операції.

Наступним елементом методу бухгалтерського обліку є грошова оцінка – спосіб грошового вимірювання господарських засобів. Він потрібен для порівнювання різних об’єктів обліку. Так, наприклад, не можна скласти між собою у кількісному виразі виробничі запаси, обладнання, приміщення тощо. Задача узагальнення різноманітних об’єктів обліку вирішується з допомогою способу грошової оцінки.

Калькулювання – це спосіб визначення собівартості запасів, продукції, послуг. Іноді калькулювання собівартості стає єдиним доступним прийомом виявлення вартісного складу, так як застосувати інший спосіб оцінки неможливо. Наприклад, витрати на придбання матеріалів складаються з вартості цих

матеріалів по договірних цінах та витрат на транспортування, заготовлення, навантаження, розвантаження і т.п.

Система рахунків – є ефективний та зручний спосіб групування і відображення руху однорідних об’єктів обліку. Рахунки є носіями інформації, які раціонально пристосовані до відображення руху і стану окремих видів активів, власного капіталу та зобов’язань підприємств. Вони являють собою своєрідні мікромоделі економічних об’єктів, і в цьому своєму значенні докорінно відрізняють бухгалтерський облік від оперативного і статистичного.

Наступним елементом методу бухгалтерського обліку є подвійний запис. Це спосіб відображення кожної господарської операції одночасово на двох взаємопов’язаних рахунках. Він використовується тільки в поєднанні з рахунками, але його роль у бухгалтерському моделюванні економічних об’єктів має виключне значення. Саме подвійний запис перетворює зафіксовані на рахунках дані про окремі об’єкти обліку у вичерпну інформаційну модель кругообігу капіталу, яка в загалому і цілому відповідає його реальному стану і є адекватною економічним процесам підприємства.

У тісному взаємозв’язку з бухгалтерськими рахунками знаходиться такий елемент методу бухгалтерського обліку, як балансове узагальнення. Воно дає змогу створити економічну модель стану активів, власного капіталу та зобов’язань на визначену дату, яка заснована на групуванні та порівнянні активів підприємства та джерел їх формування за допомогою грошової оцінки.

Звітність як елемент методу бухгалтерського обліку являє собою систему підсумкових показників, які надають характеристику господарсько–фінансовій діяльності підприємства. Вона складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів. Звітність може бути внутрішньою і використовуватись для приняття управлінських рішень та зовнішньою - статистичними, фінансовими та податковою органами, а також органами виконавчої влади, акціонерами, інвесторами.

Об'єкти, що обліковуються, за економічним змістом та призначенням можна об'єднати в три групи:

1.            Господарські засоби (майно).

2.            Джерела господарських засобів.

3.            Господарські процеси.

Активи (від лат. activus — діяльний, активний) — це ресурси, отримані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід у майбутньому. Вони поділяються за багатьма класифікаційними ознаками, серед яких, з погляду бухгалтерського обліку, основними є такі:

•           за формами функціонування;

•           за характером участі у процесі обороту;

•           за ступенем ліквідності.

Матеріальні активи — це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму. До групи матеріальних активів підприємства включають: основні засоби, незавершене будівництво, запаси.

Основні засоби — це сукупність засобів праці, які функціонують у незмінній натурально-речовій формі протягом періоду, більшого, ніж один рік від дати введення в експлуатацію. Вартість основних засобів зменшується поступово з їх фізичним і моральним зношуванням. До основних засобів належать: земля, будівлі, споруди, машини, інструменти, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік), а вартісну межу підприємство встановлює самостійно.

Незавершене будівництво — це вартість недобудованих об'єктів, споруд, будівництво яких здійснюють для власних потреб підприємства.

Запаси — це активи, які утримують з метою подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, управління підприємством чи які перебувають у процесі виробництва з метою

подальшого продажу. До запасів відносять: виробничі запаси, тварин на вирощуванні й відгодівлі, незавершене виробництво, готову продукцію, товари.

Нематеріальні актива — це об'єкти довгострокового вкладення (більше року), що мають вартісну оцінку, але не є речовими цінностями (права користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів і послуг, об'єкти промислової власності, авторські права, гудвіл тощо). Нематеріальні активи, як і основні засоби, переносять свою вартість на витрати виробництва протягом строку їх функціонування шляхом нарахування амортизації за встановленими нормами.

Необоротні активи — це сукупність майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності підприємства. Як правило, до них належать засоби тривалістю використання більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). До необоротних господарських засобів підприємства належать: основні засоби, капітальні інвестиції, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, інші необоротні активи.

Оборотні активи — це сукупність майнових цінностей, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства і повністю споживаються протягом одного операційного циклу, якщо він менший року, тому всю свою вартість одразу переносять на виготовлену з них продукцію. Як правило, до них належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти в касі й на рахунках у банку.

Пасиви – частина, в якій відображаються джерела утворення господарських засобів.

Зареєстрований (пайовий) капітал формується за рахунок сукупності вкладів засновників (власників) у майно підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами (статутом). Розмір статутного капіталу може змінюватися лише за рішенням засновників

(акціонерів) за рахунок додаткових вкладень засновників або за рахунок частини прибутку підприємства.

Резервний капітал є джерелом коштів, призначених для покриття передбачуваних у майбутньому можливих видатків, резервів на списання прострочених боргів, гарантійних зобов'язань, збитків тощо.

Прибуток підприємства є безпосереднім джерелом поповнення господарських засобів і відповідних резервів. У бухгалтерському обліку відображають не тільки формування прибутку, а й розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання.

Кредиторська заборгованість — це тимчасово залучені підприємством кошти від фізичних та юридичних осіб, тобто заборгованість підприємства перед іншими фізичними та юридичними особами за отриману від них продукцію, надані ними послуги чи виконані роботи, заборгованість за нарахованими, але не сплаченими податками та іншими платежами. Кредиторську заборгованість у межах нормативних термінів оплати рахунків чи зобов'язань вважають нормальною, а в разі порушення термінів платежів — простроченою.

Зобов'язання — це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Скачано с www.znanio.ru