10. За договором страхування відповідальності за забруднення довкілля страховик відшкодовує збитки, спричинені витратами:

а) страхувальника на очищення свого майна;

б) третіх осіб на очищення та усунення наслідків забруднення;

в) страхувальника на сплату штрафів.

ТЕМА 10. ПЕРЕСТРАХУВАННЯ І СПІВСТРАХУВАННЯ

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

У наш час в Україні розвивається страховий ринок, створюються нові компанії, збільшуються обсяги страхування, підвищується рівень конкуренції між страховиками. Проте жорстка конкуренція на страховому ринку унеможливлює вільний вибір сприят­ливих ризиків, через що в портфелі страхової компанії можуть з’явитися ризики з надто високою відповідальністю, а настання лише одного повного збитку може призвести до значного погіршення фінансового стану страхової організації. Отже, виникає нагальна потреба у розвитку перестрахувальних відносин і співстрахування. Перестрахування і співстрахування стають важливими, необхідними елементами страхового ринку.

Найважливішим чинником, що впливає на перестрахування і співстрахування та обумовлює їх розвиток, є, безперечно, існуюча законодавча база.

Тому студентам доцільно звернутися до основних нормативних актів, якими страхові компанії керуються при проведенні співстрахування та перестрахування в Україні.

Слід звернути увагу на те, що згідно із Законом України «Про страхування» страховик, який укладає договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування. У співстрахуванні, на відміну від перестрахування, страховик залишається відповідальним перед страхувальником лише в розмірі своєї частки.

Виявити інші особливості та відмінності співстрахування й перестрахування студентам допоможе відповідна література (див. перелік літератури в кінці методичних порад).

З огляду на світовий досвід, зауважимо, що в жодній країні перестрахування не регулюється фіксованими положеннями, умовами, спеціально встановленими законом правилами. На формування перестрахувального права впливають методи і практика діяльності, які ґрунтуються на певних принципах. Студентам необхідно дослідити сутність і зміст принципів, якими керуються при проведенні перестрахувальних операцій.

Після опрацювання цих принципів доцільно перейти до роз-
гляду вітчизняного ринку перестрахування: визначити тенденції його розвитку, суб’єктів перестрахування (перестраховик, цедент, брокер), взаємовідносини між ними.

Особливості перестрахувальної діяльності потребують використання специфічного понятійного апарату у цій сфері.

Студенти мають акцентувати увагу на таких важливих поняттях у перестрахуванні, як: цесія і ретроцесія; активне і пасивне перестрахування; ліміт перестрахувального покриття; місткість перестраховувального договору; бордеро передач; сліп; комісійна винагорода; види комісій; тант’єма тощо.

Доцільно більш детально розглянути таке ключове поняття в перестрахуванні, як «власне утримання цедента» (визначення част­ки ризику, яку він залишає за собою).

Передавати в перестрахування досить велику частку ризику не вигідно, оскільки страховик при цьому втрачає відповідну частку зібраної ним премії, яку страхова компанія могла б залишати за собою за умови оптимального визначення розміру власного утримання. Якщо ж розмір власного утримання страховика буде надто високим, то це впливатиме на його фінансову стійкість. Існує багато теорій і практичних рекомендацій щодо встановлення ліміту власного утримання. Але вони мають загальний характер і  не враховують специфічних умов діяльності конкретних компаній.

Іноді страховики перестраховують ризик, встановлюючи нульове власне утримання (фронтування). Студентам доцільно визначити, з якою метою страхові компанії вдаються до таких заходів.

Для розуміння механізму дії перестрахування слід розглянути методи і форми перестраховувального захисту.

Існує два методи передачі ризиків у перестрахування: факультативний та облігаторний. Необхідно визначити суть цих методів перестрахування, виявити переваги і вади кожного з них, порівняти їх і зробити певні висновки. На практиці використовується також метод, який базується на поєднанні цих двох методів. Він називається договором відкритого покриття.

Студентам треба дослідити, в яких випадках страховику доцільніше вдаватися до того чи іншого методу перестраховувального захисту.

Перестраховувальний захист може здійснюватися також за допомогою пулів. Особливого значення пули набувають у країнах, де відбувається становлення ринку страхування і перестрахування.

Після розгляду методів перестрахування доречно перейти до ознайомлення з формами перестраховувального захисту. Форми перестрахування (пропорційна і непропорційна) різняться системою розподілу ризиків між сторонами перестраховувальної угоди. Кожна з форм перестрахування передбачає певні види договорів.

Доцільно спочатку зупинитися на пропорційній формі перестрахування, оскільки вона є простішою, визначити її особливості.

Пропорційна форма виділяє кілька видів договорів (квотні, ексцедентні, квотно-ексцедентні). Крім того, існують різні системи або модифікації цих договорів.

Студентам необхідно визначити механізм дії кожного із зазначених договорів, дати повну характеристику певного договору, виявити його переваги і вади, з’ясувати, в яких видах страхування вони використовуються.

Наступним етапом розгляду теми є визначення сутності та особливостей непропорційного перестрахування.

Призначення непропорційного перестрахування — надання гарантій відповідальності страховика по прийнятих ризиках внаслідок великого сукупного збитку за визначений час.

Непропорційній формі перестрахування, як і пропорційній, притаманні певні види договорів (ексцедент збитку — «excess of lоss» та ексцедент збитковості — «stop loss»).

Студентам необхідно визначити характерні ознаки кожного з договорів непропорційного перестрахування, їх переваги, вади, сфери застосування.

Слід зауважити, що дуже великий збиток може виникнути як внаслідок однієї події, так і внаслідок кумуляції ризиків, тому покриття за ексцедентом збитку поділяють на ризиковий ексцедент збитку та катастрофічний ексцедент збитку.

Ризиковий ексцедент збитку та катастрофічний ексцедент збитку можуть доповнювати один одного.

У цьому виді договору покриття поширюється на збитки за ризиком і за випадком, коли неможливо запобігти кумуляції. Тому частіше таке покриття використовують при автотранспортному страхуванні або страхуванні цивільної відповідальності.

Розглядаючи такий вид захисту, як договір ексцеденту збитковості (stop loss), треба взяти до уваги, що цей захист орієнтований не на окремий збиток або сукупність збитків, а на окремий вид страхування або на весь страховий портфель страховика.

Тому цей договір не передбачає гарантії щодо прибутку, а тільки оберігає страховика від дуже великих втрат.

Слід зауважити, що непропорційні договори перестрахування мобільніші й простіші в опрацюванні. І хоча пропорційні договори ви-
никли значно раніше непропорційних, на сьогодні договори непропорційної форми перестрахування набувають все більшого поширення.

Нині більшість страхових компаній України конче потребують перестраховувального захисту. Нові страхові компанії мають недостатньо міцну фінансову базу; місткість національного страхового ринку порівняно незначна. Разом з тим існує попит на страхування великих ризиків, який не можуть задовольнити національні страховики.

У такій ситуації за браком власних можливостей страхова компанія може вдатися до перестрахування або співстрахування. Це рішення є оптимальним, оскільки воно дає змогу підвищити як можливості окремої компанії, так і місткість страхового ринку в цілому.

Література: 1; 12; 20; 29; 31; 33; 35; 51; 53; 54; 57; 72; 74; 89; 94; 95; 100; 109; 112; 116; 117; 120; 121.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Необхідність, сутність і принципи перестрахування.

2. Співстрахування і механізм його застосування.

3. Методи перестрахування.

4. Пропорційна форма перестрахування. Види договорів пропорційного перестрахування.

5. Непропорційна форма перестрахування. Види договорів непропорційного перестрахування.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Активне перестрахування — приймання іноземних ризиків для покриття або продажу страхових гарантій.

Бордеро — перелік ризиків, які підпадають під перестрахування. Цей перелік висилає цедент перестраховикові в облігаторному перестрахуванні.

Брокерська комісія — відрахування із страхової премії на користь брокера. Комісія враховує прибуток і витрати брокера щодо розміщення перестраховувального договору.

Власне утримання — частина ризику, яку залишає собі страховик згідно із своїми фінансовими можливостями.

Депо премій — частина страхової премії, що належить перестраховикові, але тимчасово утримується перестрахувальником з метою підвищення гарантії своєчасного виконання зобов’язань, передбачених договором перестрахування.

Ексцедент — залишок страхової суми, що утворюється понад власне утримання страховика і повністю надходить у перестрахування.

Ліміт перестраховувального покриття — максимальний обсяг збитків, який перестраховик може покрити за ризиком.

Максимально можливий збиток, (PML) — найбільший розмір збитку, що може бути завданий застрахованому об’єкту внаслідок одного страхового випадку.

Місткість перестраховувального договору — максимальна сукуп­на сума ризику, що залишається на власному утриманні компанії, яка прийняла цей ризик і ліміт відповідальності перестраховиків за договором перестрахування.

Пасивне перестрахування — передача ризиків іноземним страховикам.

Перестрахувальна комісія — відрахування з премії на користь ретроцедента. Використовується в ретроцесії.

Пріоритет — власна участь цедента в покритті збитків.

Ретроцесія — подальша передача цесіонарієм ризику (частково або повністю) наступному перестраховику.

Тант’єма — своєрідна комісія, що сплачується цеденту з чистого прибутку перестраховика за результатами проходження договору перестрахування.

Цедент — сторона, яка передає ризик у перестрахування (прямий страховик, перестрахувальник).

Цесіонарій — сторона, яка приймає ризик у перестрахування (перестраховик).

Завдання 1

Портфель страховика містить три категорії ризиків на суми 200, 400, 600 тис. ум. од. Квота — 20%. Якими будуть власне утримання цедента та участь перестраховика за трьома категоріями ризиків?

Завдання 2

Власне утримання цедента — 700 ум. од. Цедент уклав договір ексцеденту суми з перестраховиком Z на 10 часток (ліній). Як розподілятиметься відповідальність між сторонами за такими ризиками: 700; 7000; 10000 ум. од.?

Завдання 3

Страховик утримує 30 тис. ум. од. за кожним ризиком. Ним укладений договір ексцеденту суми з чотирма перестраховиками (А, В, С, Д), які беруть на себе такі суми за кожним ризиком:

А — 40 тис. ум. од.;

В — 60 тис. ум. од.;

С  – 20 тис. ум. од.;

Д — 30 тис. ум. од.

Визначити місткість договору перестрахування в частках.

Завдання 4

Власне утримання компанії — 500 ум. од. Визначити відсоток перестрахування за ризиками із страховими сумами: 1500 ум. од.; 2000 ум. од.

Завдання 5

Страхова компанія має договір ексцеденту збитку 2000 тис. ум. од. понад 50 тис. ум. од. Визначити участь сторін у збитках: 30 тис. ум. од.; 180 тис. ум. од.

Завдання 6

Сума власного утримання страхової компанії — 100 тис. ум. од., сума ексцеденту — 200 тис. ум. од. Визначити місткість цього договору.

Завдання 7

За квотним перестрахуванням передається 80% зобов’язань, але не більше як 80 тис. ум. од. за одним об’єктом. Якщо після використання квотного договору є  надлишок, то він передається перестраховику згід­но з договором ексцеденту суми за умови, що він не перевищить утримання цедента більше як у 20 разів.

Визначити обсяг зобов’язань цедента за квотно-ексцедентним договором.

Завдання 8

За договором ексцеденту збитковості відповідальність перестрахувальника встановлена на рівні 105—135%. За рік збитковість склала  140%.

Визначити рівень покриття для перестраховика і цедента.

Завдання 9

Страховиком укладено один ексцедентний договір на 5 часток і другий — на 2 частки.

Пропонується застрахувати ризик із страховою сумою в 1,0 млн. ум. од. Власне утримання — 150 тис. ум. од.

Перестраховик бере на себе 10% за першим договором і 250 тис. ум. од. за другим.

Визначити розмір зобов’язань перестраховика за двома договорами.

Завдання 10

Власне утримання страховика — 10 тис. ум. од. Страховик має договір ексцеденту суми на 5 часток. Страхова сума об’єкта —
70 тис. ум. од.

Визначити:

1. Місткість договору.

2. Відповідальність кожної сторони, якщо в договорі беруть участь п’ять перестраховиків і всі вони погодилися поділити переданий їм договір порівну.

3. Розподілити збиток у 30 тис. ум. од. між цедентом і перестраховиками.

Теми рефератів

1. Історія розвитку перестрахування.

2. Пропорційне перестрахування. Види договорів.

3. Непропорційне перестрахування. Види договорів.

4. Особливості перестрахування окремих ризиків.

5. Економічна сутність і функції перестрахування.

6. Особливості перестрахування ризиків у нерезидентів.

7. Співстрахування та механізм його дії.

8. Перестрахування як чинник збільшення місткості вітчизняного страхового ринку.

9. Основні форми перестраховувального захисту.

10. Власне утримання при перестрахуванні: необхідність регламентації його розміру.

? Питання для дискусій

1. З яких причин страхові компанії вдаються до фронтування (нульового власного утримання)?

2. Тенденції розвитку вітчизняного ринку перестрахування.

3. Шляхи збільшення місткості страхового ринку України. Вплив перестрахування на цей процес.

4. Державне регулювання перестрахувальної діяльності.

5. Порівняльна характеристика принципів діяльності страхового і перестрахувального пулу.

Завдання для перевірки знань

1. Які ризики співстрахуються:

а) значні, але однорідні;

б) ризики в масових видах страхування, навіть не дуже великі.

2. Страховий пул — це:

а) добровільне об’єднання страхових компаній з метою співстрахування значних ризиків;

б) добровільне об’єднання, що формується за рахунок відрахувань з суми страхових внесків страховиків з метою забезпечення захисту інтересів страхувальників у разі банкрутства страхо-
виків.

3. Ліміт у перестрахуванні — це:

а) частка ризику, що залишає собі страховик;

б) максимальний обсяг збитків, що покриває за ризиком перестраховик;

в) сума ризику, що перестраховується понад власне утримання страхової компанії.

4. Які із наведених принципів страхування застосовують і в перестрахуванні:

а) принцип страхового інтересу;

б) принцип суброгації;

в) принцип відшкодування збитків у межах фактичних втрат;

г) принцип найвищої сумлінності;

д) принцип сприяння.

5. Що означає договір із 60%-ою квотою?

а) цедент залишає 60% кожного ризику;

б) цедент залишає 40% кожного ризику;

в) перестраховик приймає 60% кожного ризику;

г) перестраховик приймає 40% кожного ризику.

6. Переваги факультативного методу перестрахування:

а) більш висока ставка комісійної винагороди;

б) легкість в управлінні;

в) індивідуальна увага, що приділяється індивідуальним ризикам;

г) ніяких переваг.

7. Найвищу комісію з перестрахування цедент одержує:

а) за квотним договором;

б) за договором ексцеденту суми;

в) за квотно-ексцедентним договором.

8. Умовами договору передбачено, що сума ексцеденту — 10 часток (ліній), кратних власному утриманню. Якою буде місткість цього договору?

а) 9;        б) 10;      в) 11;      г) 20.

9. Поняття «комісійні з перестрахування» означає:

а) плату, що одержує перестраховик;

б) плату, що одержує цедент за передачу ризиків у перестрахування;

в) розмір ризику, переданого перестраховику.

10. Який із методів перестрахування за деякими ознаками схожий із прямим страхуванням?

а) факультативний;

б) облігаторний;

в) факультативно-облігаторний.