Воспитательное мероприятие "Праздник Покровы"

Сценарій виховного заходу на тему: «Ми діти козацького роду»

Мета заходу:

Розширити знання учнів щодо народних традицій та вірувань наших предків, героїчного минулого України, зокрема історичних постатей та історії рідного краю;

Сприяти вихованню почуття гордості за історію своєї Вітчизни та її героїв, почуття колективізму, товариськості, добродушності;

Розвивати творчі та інтелектуальні здібності учнів.

Оформлення:

Державний Прапор, Прапор школи, портрет кошового отамана Івана Сірка, ікона Божої Матері, вишиті рушники, кетяги калини, осінні квіти.

Х І Д   З А Х О Д У

Музика

Ведучий1.                                                                                                                                                        Ось і ступила на наш поріг золотокоса осінь. Свічками запалахкотіли берези, вбралися в золоті шати красені-клени, а осокори вже скинули своє золотисте вбрання. Земля переливається всіма відтінками золота, а над нею - синє, чисте, бездонне небо. І здається, ніби це знову прийшла до нас Прекрасна Діва Марія і розкинула над нами свій небесно-синій покров, щоб захистити нас та змусити замислитися над цінностями життя.

Ведучий2.

Осінь - час радості та спокою, найбагатша і найщедріша пора. Можливо, тому так багато свят на честь Богородиці восени, та саме 14 жовтня люди з вдячністю                                                                                                                                                               приймають заступництво і клопотання за них перед Богом Пресвятої Діви Марії, згадують історичні події далекої Візантійської епохи, із якої походить коріння  українського свята.

Ведучий1.                                                                                                                                                          “Покрова накриває траву листям, землю — снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем”,- кажуть у народі. У Карпатській Україні до Покрови поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки. Для того, щоб усі члени сім’ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима.

Ведучий2.                                                                                                                                                     Свято Покрови Пресвятої Богородиці засноване на Русі князем Андрієм Боголюбським у 1164 році. Встановлене воно на честь Божої Матері, яка зняла зі своєї голови хустку - покрову і розкинула її над людьми, що знаходились у церкві, одночасно молячись за їх спасіння і врятування від біди. Ось ця її довга біла покрова і стала своєрідним оберегом України, символом її споконвічного прагнення до встановлення злагоди і миру між своїми і чужими. З того часу появилось багато сіл, які носять назви “Покровка”, “Покровське”, “Посадпокровське” тощо. Тому й не дивно, що попередня назва нашого населеного пункту була Новопокровка, а його  центральна вулиця має назву Покровська.

Ведучий1.                                                                                                                                                           Традиційно Покрова в Україні належала до великих свят. У багатьох селах на ії честь будували й освячували храми, оскільки Покрова вважалася не тільки народнорелігійним, а й національним святом. З приходом Покрови починалися масові храмові свята, на які з'їжджалися люди з ближніх і далеких сіл, у церквах відбувалася врочиста відправа, після якої господарі гостинно зустрічали гостей у себе вдома.  Саме таке свято відзначається у нашому Приазовському 14 жовтня.

Входять Осінь за руку з Матір’ю-Покровою під супровід вальсу у виконанні учнів 4 класу.                          

Осінь. Яка ж Ти гарна,

Радосте моя!

Пренепорочна,

Вибач, що беруся

Твою красу оспівувати я...

Покрова. Та чи спинитись?

Осінь. Ні, я не спинюся.

Яка ж Ти гарна, що іще додам?

Мій подив не поміститься у слові.

Якщо не Ти, хто допоможе нам?

Покрова. Великий Бог: діла Його чудові.

Осінь. Яка ж Ти гарна,

Матінко моя!

Пренепорочна,                                                                                                                                              Вибач, що беруся

Твою красу оспівувати я.

Покрова. Та чи спинитись?

Ні я не спинюся.

Яка ж Ти гарна, о Маріє...

Ведучий2.                                                                                                                                                                           Особливо шанували в Україні Покрову запорозькі козаки. Вона була їхньою заступницею у далеких походах, її зображення завжди було на хрестах, які носили козаки. Свято Покрови було найбільшим святом для запорожців. Це був великий козацький день. Саме тоді відбувалася велика Генеральна січова Рада, на якій вирішувалися найважливіші питання козацького життя. Цього дня у них відбувалися вибори нового отамана.

Ведучий1.                                                                                                                                                              На знак великих заслуг українського козацтва в утвердженні нашої державності Президентом України в жовтні 1999 року було видано Указ про впровадження Дня українського козацтва, що відзначається в день Покрови — 14 жовтня, а з жовтня 2015 року додалося ще й святкування Дня захисника Вітчизни.

Ведучий 2.

Сьогодні ми зібралися, щоб засвідчити свою повагу всім, хто носить військову форму, і відзначити свято – День українського козацтва та День захисника Вітчизни. Ми хочемо наповнити ваші серця духом Козацької України в мініатюрі, де будуть і запальні танці, і лірична пісня, і щире слово.

Слово надається директору школи

Танок маленьких козачок у виконанні дівчат 4 класу.

Ведучий1.

У літописі українських земель славний період козаччини тривав майже 300 років. Козацтво стало організованою військовою силою, яка боронила наші землі від нападів турків і татар, польських і московських колонізаторів, а також від розпродажу її українськими магнатами. Козаки були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими і вільними людьми.

Ведучий2.                                                                                                                                                         Серед визначних козацьких вождів найяскравішою постаттю був Іван Сірко. 22 рази козаки обирали його кошовим отаманом. За своє військове життя І.Сірко брав участь у 55 походах і завжди виходив переможцем. Турки прозвали Сірка «урус-шайтаном», тобто українським чортом. Пізніше Сірко очолив повстання проти царських воєвод. За це кошовий потрапив у царську немилість і був засланий у Сибір.

Ведучий1.                                                                                                                                                                Цар не любив Сірка і побоювався його. Але коли 300 тисяч турків перейшли Дунай і хмарою посунули на Україну, цар згадав про Сірка. Запорожці зажадали від царського уряду повернення на Січ грози бусурманів. Цар змушений був поступитися. Сірко з військом запорожців, задавши  ворогам величезних втрат, визволив із неволі багатьох братів.

Інсценівка «Лист запорожців турецькому султану»

Козак 1. О, до нас прибув посланець Султана Мухамеда ІV.

Входить посланець, читає:                                                                                                                                        «Султан Мухамед ІV запорозьким козакам.                                                                                                        Я, султан Мухамед, брат сонця і місяця, онук і намісник Божий,                                                              державець царств Македонського, Вавілонського, Єрусалимського,                                              Великого і Малого Єгипту, Цар над царями, лицар, ніким не поборений воїн,               невступний Оборонець гробу Ісуса Христа, пестун самого Бога, Надія і Утіха мусульман, острах і великий Оборонець християн, наказую вам, запорозькі козаки!                                                З доброї волі піддатися мені без суперечки і мене вашими наскоками не турбувати більше.       Султан турецький Мухамед ІV»

Козаки сміються.

Отаман. Відписуй!       

Писар. «Запорозькі козаки турецькому султанові:                                                                   

Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш, і самого Люципера секретар,        який ти в чорта лицар? Не будеш ти годен синів християнських під собою мати.                    Твого війська не боїмось, землею і водою битимемось із тобою.

Козак 1. Вавілонський ти кухар, Македонський колесник.

Козак 2. Єрусалимський броварник, Олександрійський козолуп. 

Козак 3. Великого і Малого Єгипту свинар, Вірменська свиня.    

Козак 4. Татарський сагайдак, Каменецький кат.   

Козак 5. Самого Гаспида онук, усього світу і півсвіту блазень, а нашого Бога дурень.  

Писар. Числа не знаємо, бо календаря не маємо. Місяць не небі, а рік у книзі, а день так,           як у нас, так і у вас – поцілуй за це ось куди нас.                                                                               Кошовий отаман Іван Сірко з Низовим військом Запорозьким».

Отаман. Ось так! Кожен козак повинен знати і виконувати заповіді запорожців. А ну-мо, писарю, зачитай їх нашим слухачам

Писар (читає з Грамоти і передає її козакам):    Заповіді козаків

Козак 1. Честь і добре ім’я для козака дорожчі за життя.

 Козак 2. По тобі судять про все козацтво і народ твій.

Козак 3. Козаки всі рівні в правах. Пам’ятай: немає ні князя, ні раба, але всі раби Божії.

Козак 4.Будь працьовитий, не ледарюй.

Козак 5. Служи вірно своєму народу, а не керманичам.

Козак 1. Дотримуйся слова. Слово козака багато важить.

Козак 2. Поважай старших, шануй старість.

Козак 3. Тримайся віри предків, живи за звичаями свого народу.

Козак 4. Загинь, а товариша виручай.

Козак 5. Бережи свою сім’ю. Служи їй прикладом.

Ведучий 2. Дякуємо нашим козакам за такі правильні настанови. А зараз для вас пролунає музичний подарунок – пісня про козаків у виконанні хлопців 4 класу.

Ведучий 1.

14 жовтня 1942 р. було створено УПА, яка відродила славні традиції козацтва в Україні. У світовій історії це було унікальне явище – діюча самостійна армія без незалежної держави. Більшістю повстанців була молодь віком до 30 років, здебільшого з бідних сімей. Їх привчали до дисципліни та відповідальності, порушників же суворо карали. У 1942 році УПА розпочала національно-визвольну війну проти нацистів та московської влади. Воїни нападали на німецькі залоги і звільняли полонених, відбивали людей, яких везли на примусові роботи до Німеччини; часто врятовані хлопці приєднувались до УПА.

Ведучий 2.

За роки існування УПА в її лавах побувало до 400 тисяч осіб. Останнім  командиром цього війська аж до 1955 року був полковник Василь Кук-Коваль. Окремі частини УПА зберігали боєздатність аж до кінця 50-х років, а останній повстанець Ілько Оберишин погодився вийти з лісу тільки у 1991 році, після проголошення незалежності України.

Пісня  про Україну у виконанні учениці 5 класу.     

Ведучий 1.

Достойними нащадками оборонців рідної землі є сьогоднішня молодь, яка вже має право називатися захисниками Вітчизни, бо брала активну участь у Революції гідності,  допомагає і підтримує українську армію з початку війни на Сході України.

Вірш «Мені наснилось» у виконанні учнів 11 класу.    

Мені наснилось, що вони зустрілись:

Убитий в Крутах й вірменин Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

“За що тебе? ” “За Україну, друже мій.”

«Ти знаєш і мене за неї вбили,

Та це було вже років майже сто.

Тоді померли ми, щоб ви нам жили.

А вас вбивають… Вас тепер за що?”

“Ти пам’ятаєш, друже. Звісно, пам’ятаєш,

Як біло-біло в нас цвітуть сади.

І ти цей запах п’єш. І ти його вдихаєш …

Я б все віддав, щоб хоч на мить туди.”

“А я ще ввечері узяв дівча за руку

Й тихенько так до серця притулив.

Тоді не знав, що Бог уже розлуку

Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.

В очах не страх, а злість до ворогів.

Більшовики готовились до бою,

Я йшов на смерть… а жити так хотів.”

“Мені твій попіл стукав, брате, в груди.

Я вірменин, а теж Вкраїни – син.

Не мав у серці й крапельки облуди,

За те й убив мене проклятий поганин.”

… Мені наснилось, що вони зустрілись.

Убитий в Крутах й бородач Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

” За Україну нас вбивають, брате мій.”

Реп у виконанні учнів 11 класу

ВІРШ «АНГЕЛИ МАЙДАНУ»

Горить свіча, і пам’яті сльоза

Додолу з неї краплями стікає,

Земля ридає, плачуть небеса,

Майдан Героїв з почестю ховає.

Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю

В його садах довічно проживати,

Вони завжди залишаться в строю,

Про них народ пісні буде співати.

Небесна сотня білих журавлів,

Душа, яких летить під небесами,

Ніхто із Вас вмирати не хотів,

Хай вічна пам’ять лишиться за вами…

Сьогодні туга душу розпина,

Багато з вас в коханні не признались,

Надворі скоро втішиться весна,

Чому ж її ви, хлопці, не діждались?..

Горить свіча і пам’яті сльоза,

Додолу з неї краплями стікає,

Земля ридає, плачуть небеса,

Героїв Україна пам’ятає…

Пісня «Плине кача…» Хвилина мовчання

Ведучий 2.

За вікову історію української народності наша земля не один раз закликала своїх синів стати на її захист. І ніколи ці заклики до оборони рідного краю не залишилися не почутими. Боротьба за незалежність України продовжується і зараз. На Донеччині  і Луганщині боронили і боронять  голубе над нами небо наші герої-земляки, наші рідні і близькі, іноді навіть ціною власного життя (перелік воїнів АТО). Слово надається «кіборгу», захиснику Донецького аеропорту, жителю Приазовського району Горбунову В.В.

ВІРШ «НЕ ПЛАЧ, КОХАНА!»                                 

Не плач, кохана, чуєш, я живий!

Не міг тобі раніше подзвонити.

То був страшний, запеклий, довгий бій,

Та ми не мали права відступити.

Скажи хоч слово, мила, не журись.

Утри сльозу й нарешті посміхнися,

А ще молись, за нас усіх молись.

І матері від мене поклонися.

Цілуй дітей і батькові привіт,

Скажи, його «Кобзар» тепер в нагоді:

Ми з хлопцями завчили «Заповіт»,

Під обстрілом читаємо відтоді.

Пробач, рідненька, знову мушу йти.

І не питай, куди тепер рушаю.

Мене чекають прокляті світи,

Коли вернусь я й сам уже не знаю.

Вона в сльозах стискає телефон,

Пусті гудки, в душі гроза лютує.

Та він живий, то був поганий сон,

Її любов його, таки, рятує!

А він десь там, де небо у вогні,

Боронить свою землю від навали.

Він вже давно не лічить ночі й дні,

Він робить все, щоб ми війни не знали!

Ведучий 1.

Шановні присутні в цій залі! Нехай уже давно минули дні Запорозької Січі та Другої світової війни, але українське лицарство існує, як прагнення до вільного та незалежного життя. У глибині кожного українця живе воїн, який нічого не боїться і за рідну землю віддасть  життя. Сьогодні ми закликаємо вас згадати всіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє, адже мільйони людей довірили їм оберігати найдорожче –  мир на землі.

Ведучий 2.

Ми щиро вітаємо вас зі святом і бажаємо міцного козацького здоров’я, незламної волі до перемоги та патріотичного духу, який допоможе долати будь-які перешкоди. А на завершення свята – подарунок від дівчат 8 класу, танок «Два кольори».