Класифікація технологічного процесу для побудови обліку в управлінні затратами виробництва продукції

Класифікація технологічного процесу
для побудови обліку в управлінні затратами
виробництва продукції

Процес виробництва як фактор, що впливає на побудову обліку затрат, класифікують за характером одержання продукту праці, технології, організації, а також за характером продукції. Усі названі ознаки є комерційною таємницею підприємства. Для потреб фінансового обліку не застосовуються.

Оскільки продукція або добувається з надр землі, з водних просторів, атмосфери або виготовляється з уже добутих, вирощених або навіть виготовлених, то всі господарства, які виготовляють або добувають продукцію, поділяють на дві великі групи: добувні (добування вугілля, руди, солі тощо) та переробні (машинобудування, приладобудування, цукрова, кондитерська, хімічна тощо).

У добувних галузях відсутні затрати на сировину та матеріали, які, по суті, є дарунком природи. Для цих виробництв характерні такі риси (ознаки): цикл виробничого процесу, відсутність незавершеного виробництва, однорідність продукції і т. ін.

У переробних виробництвах здійснюється переробка (обробка) сировини, матеріалів добутих, вирощених або виготовлених на переробних підприємствах.

За характером технології усі виробництва поділяються на такі, технологічний процес яких може бути перерваний і це не призведе до псування речовин, які переробляються, або такі, на яких при перерві технологічного процесу та припиненні його на невеликий відрізок часу речовини, що переробляються, починають псуватися і їх подальша переробка стає недоцільною. Це означає, що характер технології робить виробничий процес перервним або безперервним.

З погляду побудови обліку затрат на виробництво важливим є те, що технологічний процес — це сукупність операцій. Кілька технологічних операцій формують технологічну фазу, дільницю або переділ. Характер операцій технологічного процесу визначає операції, які можуть відобразитися у первинних документах на основі даних про кількісні параметри виробничого процесу, а потім, як цього вимагає групування затрат, їх можна підсумувати за видами продукції, місцями (центрами) формування та іншими видами групування.

Якщо у ході технологічного процесу можливо визначити кількісні та вартісні параметри на окремих операціях, то облік можна здійснювати за операціями, фазами, переділами. Якщо такої можливості немає, то облік має бути побудований за виробництвом у цілому.

Технологічні операції за своїм характером можуть бути двох видів: механічні або органічні (хімічні, біологічні тощо). Якщо процес виробництва складається лише з механічних операцій, його називають механічним, а коли з органічних або змішаних -органічним.

У виробництвах з механічною технологією продукцію одержують після поєднання самостійних механічних елементів (деталей, вузлів, комплектів тощо). У цих виробництвах можна відокремити в обліку будь-яку дільницю виробництва, оскільки є змога визначити кількісні та вартісні параметри. Це дозволяє будувати обліковий процес виробництва з розподілом його на переділи, фази, дільниці, окремі операції.

У виробництвах з органічною технологією треба ретельно відбирати ті технологічні операції, де стає можливим визначати кількісні та якісні параметри виробничого процесу відповідно до напівпродукту та формування його собівартості. Якщо такої можливості немає, то облік слід будувати у цілому.

Технологія процесу виробництва може бути безперервною (наприклад, пивоваріння тощо), але облік затрат при цьому здійснюватиметься за окремими технологічними переділами (сухим) солодорощення та мокрим. Більше того, не тільки за окремими переділами, айв окремих фазах мокрого переділу — варіння, бродіння, добродіння, розлив.

Відокремлення робочих місць, фаз технології, переділів тощо дає змогу відповідно до них будувати облік процесу виробництва.

Відокремлені самостійні технологічні дільниці — робоче місце, фаза, переділ, лінія — у практиці мають назву центр затрат. У межах цих центрів затрат здійснюють облік затрат за елементами.

Тому розглянемо суть основних варіантів обліку затрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції.

Передільний. Більше як дві третини підприємств має передільну технологію виробництва продукції. Це означає, що на цих підприємствах найбільш зручно застосовувати попередільний метод обліку затрат. Отже, затрати обліковуються в розрізі технологічних переділів, видів продукції або напівфабрикатів. Цей метод обліку затрат застосовують на тих підприємствах, де продукція виготовляється послідовною переробкою вихідної сировини за окремими стадіями (переділами, фазами) технологічного процесу. При цьому після кожного переділу, фази, стадії одержують напівпродукт (напівфабрикат), який можна або здати на склад, або перед передачею на наступний переділ (фазу, стадію) обчислити за кількісними і вартісними параметрами.

Переділ — це певна сукупність технологічних операцій, в результаті виконання яких одержують продукт праці, готовий для цієї сукупності (це може бут готовий продукт напівфабрикат, або напівпродукт).

Передільний має два варіанти: одно- та багатопередільний.

Однопередільний метод. У разі застосування цього методу технологічний процес не поділяється, а від першої операції до останньої становить одне ціле, наприклад хлібовипікання тощо.

Багатопередільний метод. Його застосовують, коли технологічний процес поділяють на кілька технологічних фаз (стадій, переділів) і в кінці кожного переділу одержують напівфабрикат, який визначають за кількістю і вартістю, тобто калькулюють собівартість напівфабрикатів. Готовий продукт одержують у кінці останнього переділу.

У попередільних виробництвах виготовляють різні види продукції. Це вимагає роздільного обліку затрат не лише за переділами, а й за окремими продуктами. Тому важливим завданням бухгалтерського обліку затрат виробництва є облік прямих затрат по продуктах у межах кожного переділу (фази) технологічного процесу.

Попередільний метод обліку затрат має в різних галузях свої особливості. Вони пов’язані з особливостями технології та організації виробництва й незавершеного виробництва. Наприклад, на підприємствах чорної металургії повний технологічний цикл виробництва складається з таких виробництв: доменне, сталеве, прокатне. Перші два переділи виготовляють напівфабрикати — чавун, сталь, які переробляють на наступному переділі, і лише третій переділ (прокатний) випускає готову продукцію.

Аналогічно будується облік на пивоварному заводі, але вже у два переділи — сухий (солодорощення) та мокрий, який складається з таких самостійних, відокремлюваних в обліку одна від одної технологічних фаз, як варіння зеленого сусла, бродіння та розлив. Облік затрат на пивоварних заводах здійснюється за цими переділами і технологічними фазами.

На всіх виробництвах облік затрат здійснюється за переділами, а якщо є можливість переділ розподілити на фази, то й за фазами.

В усіх випадках узагальнення (синтетичний облік) затрат ведуть на рахунку «Виробництво». Субрахунки обмежують переділами та фазами. За продуктами відображують прямі затрати. Усі непрямі витрати облічують на рахунках в цілому по організаційних центрах затрат по підприємству, а потім розподіляють пропорційно до параметрів, які найбільш відповідають тій чи іншій галузі.

Після зведення затрат розпочинають калькулювання собівартості продукції. Для цього визначають незавершене виробництво за кожним переділом або фазою технологічного процесу, оцінюють його за методом галузевих рекомендацій та чинним законодавством про оцінку ресурсів.

Процес зведення затрат та визначення собівартості продукції у цілому по господарству здійснюють напівфабрикатним або безнапівфабрикатним методом. У першому випадку напівфабрикати передають з одного переділу на інший за кількістю, тобто без вартісної оцінки. А для визначення загальної собівартості продукції кінцевого переділу затрати за окремими переділами підсумовують і загальну суму поділяють між готовою продукцією та незавершеним виробництвом. У другому випадку (при безнапівфабрикатному методі зведення затрат та розрахунку собівартості продукції) спочатку калькулюють напівфабрикати кожного переділу (або фази) технологічного процесу. Напівфабрикати передають з одного переділу (фази) на інший за кількістю і за вартістю, які визначають на підставі калькуляції.

Різновидом попередільного методу обліку затрат на виробництво є попроцесний метод. Його застосовують у таких галузях, як вугле-, соле-, нафтодобування тощо. Особливістю підприємств цих галузей є відсутність незавершеного виробництва. При цьому не треба поділяти загальну суму затрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом.

У попроцесних виробництвах облік ведуть за кожним процесом. Наприклад, у вугледобуванні відокремлюється облік по таких процесах: підготовка робіт, виймання вугілля, транспортування, завантаження у вагони, доробка, сортування, збагачення; по обслуговуючих підрозділах: підйом, водовідлив, вентиляційна служба, лампове господарство тощо.

Окремі затрати, наприклад, виробництво енергія, пара, вода, для забезпечення виробництва попередньо обліковуються на рахунку «Допоміжні виробництва». У вугледобуванні відкритим способом у бухгалтерському обліку відокремлюють наприклад «Розкривні роботи».

Повирібний (позамовний) облік затрат на виробництво застосовують в основному в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Об’єктами обліку при цьому є окремі замовлення. До таких виробництв належать: судо-, турбо-, авіобудівні та інші виробництва.

Кожному виробу, замовленню присвоюють окремий номер, який вказують в усіх документах про затрати на це замовлення.

Облік ведуть на рахунках затрат. В аналітичному обліку відокремлюють за кожним замовленням виробничі прямі затрати. Непрямі затрати щомісячно розподіляють між замовленнями.

Фактичну собівартість окремих замовлень (виробів, робіт, послуг) визначають або після передачі на склад, або після здачі (передачі) замовнику безпосередньо.