Загальна побудова виробничих затрат

Загальна побудова виробничих затрат

Основу побудови бухгалтерського обліку виробничих затрат становлять такі елементи:

— визначення терміну готова продукція (виріб, послуга);

— визначення елементів затрат, які пов’язані з технологічним виробничим процесом конкретного виробу, яка одержить назву «готовий продукт»;

— з’ясування терміну незавершене виробництво;

— поділ елементів виробничих затрат на такі що відповідають нормі або не відповідають (наднормативні);

— визначення елементів затрат, що відповідають нормі на такі що можуть бути ідентифіковані з конкретним видом продукції (виріб, послуги) прямі та такі що не можуть бути ідентифіковані — непрямі.

— поділ непрямих затрат на «змінні» (що змінюються прямопропорційно обсягу виробництва) та сталі (постійні) (що залишаються незмінними при зміні обсягу виробництва);

— визначення методів розподілу: загальновиробничих затрат:

1. Змінних.

2. Сталих (постійних).

Готова продукція — це виріб (або напівфабрикат), робота, послуга, що пройшли всі види технологічної обробки на даному підприємстві, що відповідають затвердженим стандартам або технічним умовам, договору, прийняті технічним контролем і здані на склад або замовникові-покупцеві відповідно до діючого порядку прийняття продукції.

Усі елементи виробничого процесу — сировина, матеріали тощо, які знаходяться на різних стадіях технологічного процесу утворюють незавершене виробництво та формують окремий вид виробничих запасів.

Готова продукція може мати, а може і не мати — кількісні та якісні характеристики. Наприклад: кількість — маса, штук, метрів тощо, якість — сорт, тощо. Але у всіх випадках продукція повинна мати вартісну характеристику.

Побудова обліку готової продукції можлива за різними варіантами. Продукція, яка має кількісні, якісні та вартісні характеристики може бути здана на склад, а звідти буде здійснюватися її відвантаження (передача) та реалізація покупцеві. Разом з тим, можливий і другий випадок — це в основному на дрібних підприємствах, фермерських господарствах тощо, коли готова продукція не передається на склад, а накопичується безпосередньо у виробництві, звідти здійснюється її відвантаження (або передача) покупцеві та реалізація.

Продукція, яка не має кількісних характеристик — робота, послуга, посередництво або великогабаритні вироби — будинок, пароплав тощо — безпосередньо із виробництва передається покупцеві (замовнику).

Виробнича собівартість продукції.

За даними бухгалтерського обліку затрат виробництва має бути визначена виробнича собівартість готової продукції.

До складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

— прямі матеріальні затрати;

— прямі затрати на оплату праці;

— інші прямі затрати;

— загальновиробничі затрати.

Прямими затрати названі виходячи з того, що вони можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта затрат економічно доцільним шляхом. Наприклад, якщо об’єктом затрат є продукція хлібопекарного виробництва, то вартість муки, зарплата пекаря, і нарахування на цю зарплату прямо можуть бути визначені до конкретного готового продукта та вони увійдуть до складу виробничої собівартості готового продукту.