Рабочая программа по украинскому языку 1-4 класс

Муниципальное бюджетное общеобразовательное учреждение  «Уютненская средняя школа ­ гимназия» Сакского района Республики Крым УТВЕРЖДАЮ      директор МБОУ «Уютненская          средняя школа­гимназия» ____________С.В.Мельник          Приказ №___ от «___»___2016г. РАБОЧАЯ ПРОГРАММА начального общего образования               по украинскому языку для 1­4 классов              Программа составлена группой учителей: Румин М.К. специалист высшей квалификационной категории,  Харитонова Е.В. специалист высшей квалификационной категории,  Зайцева Г.Н.  специалист первой квалификационной категории,             Воеводина И.В.  специалист первой квалификационной категории.           РАССМОТРЕНО На заседании МО  учителей   начальных классов Протокол заседания № ___ от  «___» _________2016 г. Руководитель МО ___________С.Е.Андриенко            СОГЛАСОВАНО Заместитель  директора ___________В.П. Закаблук «__» ________2016 г. Рабочая программа  по  украинскому языку начального общего образования для 1 ­ 2016  4 классов общеобразовательной школы (базовый уровень) разработана:   в соответствии с требованиями ФГОС НОО; примерного учебного плана для общеобразовательных учреждений Республики Крым в Российской Федерации, утвержденного приказом Министерства образования, науки и молодежи Крыма от 11.06.2015 г.№ 555. учебного плана МБОУ «Уютненская средняя школа­гимназия» на 2016/2017 уч. год.  На основании учебного плана МБОУ «Уютненская средняя школа – гимназия» на изучение украинского языка в начальной школе  с 1 по 4 класс выделяется 405 ч.  1 класс – 99 ч (3 ч. в неделю, 34 учебные недели) 2 класс – 102 ч (3 ч. в неделю, 34 учебные недели) 3 класс – 102 ч (3 ч. в неделю, 34 учебные недели) 4 класс – 102 ч (3 ч. в неделю, 34 учебные недели) Срок реализации – 4 года. Используемые учебники: 1 – 3 клас: «Українська мова» / Хорошковська О.Н., Охота Г.І. – Освіта. 2004р. 4 клас: «Українська мова» / Хорошковська О.Н., Воскресенська Н.О., Свашенко А.О.   – Промінь. 2004р. I. РЕЗУЛЬТАТИ ЗАСВОЄННЯ ПРЕДМЕТУ Реалізація   програми   забезпечує   досягнення   випускниками   початкової   школи наступних особистісних, метапредметних і предметних результатів. Особистісні результати:  формування   почуття   гордості   за   свою   Батьківщину,   її   історію,   становлення гуманістичних   і   демократичних   ціннісних   орієнтацій   багатонаціонального російського суспільства;  формування засобами  літературних   творів  цілісного  погляду  на світ в  єдності  і     різноманітності природи, народів, культур і релігій; виховання художньо­естетичного смаку, естетичних потреб, цінностей і почуттів на основі досвіду слухання і заучування напам'ять творів художньої літератури; розвиток   етичних   почуттів,   доброзичливості   і   емоційно­моральної   чуйності, розуміння і співпереживання почуттів інших людей;    формування   шанобливого   ставлення   до   іншої   думки,   історії   та   культури   інших народів,   вироблення   вміння   терпимо   ставитися   до   людей   іншої   національної приналежності; оволодіння початковими навичками адаптації до школи, шкільного колективу;  прийняття та освоєння соціальної ролі учня, розвиток мотивів навчальної діяльності формування особистісного сенсу навчання; розвиток   самостійності   та   особистої   відповідальності   за   свої   вчинки   на   основі уявлень про норми спілкування; наявність мотивації до творчої праці та бережливого ставлення до матеріальних і духовних цінностей, формування установки на безпечний, здоровий спосіб життя. Метапредметні результати:  оволодіння здатністю приймати і зберігати цілі та завдання навчальної діяльності, пошуку засобів її здійснення; освоєння способами вирішення проблем, творчого та пошукового характеру;   формування вміння планувати, контролювати і оцінювати навчальні дії відповідно з поставленим   завданням   і   умовами   її   реалізації,   визначати   найбільш   ефективні способи досягнення результату;  формування   вміння   розуміти   причини   успіху/неуспіху   в   навчальній   діяльності   і              здатності конструктивно діяти навіть у ситуаціях неуспіху; використання знаково­символічних засобів подання інформації про книги; активне використання мовних засобів для вирішення комунікативних і пізнавальних завдань; використання   різних   способів   пошуку   навчальної   інформації   в   довідниках, словниках,   енциклопедіях   та   інтерпретації   інформації   у   відповідності   з комунікативними та пізнавальними завданнями; оволодіння   навичками   смислового   читання   текстів   у   відповідності   з   цілями   і завданнями,  усвідомленого побудови мовленнєвого  висловлювання  відповідно до завдань комунікації і складання текстів в усній і письмовій формах; оволодіння   логічними   діями   порівняння,   аналізу,   синтезу,   узагальнення, класифікації   за   родовидовими   ознаками,   встановлення   причинно­наслідкових зв'язків, побудови міркувань; готовність слухати співрозмовника і вести діалог, визнавати різні точки зору і право кожного мати і висловлювати свою думку та аргументувати свою точку зору та оцінку подій; уміння домовлятися про розподіл ролей у спільній діяльності, здійснювати взаємний контроль у спільній діяльності, спільній мети і шляхів її досягнення, осмислювати власну поведінку і поведінку оточуючих; готовність конструктивно вирішувати конфлікти за допомогою врахування інтересів сторін і співробітництва. Предметні результати: розуміння   літератури   як   явища   національної   та   світової   культури,   засоби збереження та передачі моральних цінностей і традицій; усвідомлення значущості читання для особистого розвитку; формування уявлень про   Батьківщину   і   її   людей,   навколишньому   середовищі,   культурі,   первинних етичних уявлень, понять про добро і зло, про дружбу, чесності; формування потреби у систематичному читанні; досягнення необхідного для продовження освіти рівня читацької компетентності, загального мовленнєвого розвитку, тобто оволодіння читанням вголос і про себе, елементарними   прийомами   аналізу   художніх,   науково­пізнавальних   і   навчальних текстів з використанням елементарних літературознавчих понять; використання   різних   видів   читання   (вивчаюче   (смислове),   вибіркове,   пошукове); уміння усвідомлено сприймати і оцінювати зміст і специфіку різних текстів, брати участь в їх обговоренні, давати і обґрунтовувати моральну оцінку вчинків героїв; уміння   самостійно   вибирати   потрібну   літературу,   користуватися   довідковими джерелами   для   розуміння   та   отримання   додаткової   інформації,   складаючи самостійно коротку анотацію;                        вміння  використовувати   найпростіші   види   аналізу  різних   текстів:   встановлювати причинно­наслідкові   зв'язки   і   визначати   головну   думку   твору,   ділити   текст   на частини,   озаглавлювати   їх,   складати   простий   план,   знаходити   засоби   виразності, переказувати твір; уміння   працювати   з   різними   видами   текстів,   знаходити   характерні   особливості науково­пізнавальних,   навчальних   і   художніх   творів.   На   практичному   рівні оволодіти деякими видами писемного мовлення (розповідь – творення тексту за аналогією, міркування ­ письмова відповідь на запитання, опис ­ характеристика героїв). Вміння написати відгук на прочитаний твір; розвиток художньо­творчих здібностей, вміння створювати власний текст на основі художнього   твору,   репродукції   картин   художників,   ілюстрацій,   на   основі особистого досвіду. 1 клас розуміти   зміст   прочитаного   твору,   вміти   встановлювати   смислові   зв’язки   між частинами прочитаного тексту; передати   зміст   прослуханого   у   вигляді   повного   переказу;   придумувати   початок оповідання або його можливе продовження і завершення; з допомогою вчителя давати найпростішу характеристику основним дійовим особам твору; знати напам’ять 1 – 2 віршів класиків вітчизняної та зарубіжної літератури; знати 1 – 2 народних казок, вміти їх переказувати; знати 2 – 3 українські народні ігри й розваги; 1 – 2 колискові пісні, 2 – 3 обрядові пісні (щедрівки, колядки, веснянки), розуміти їх сенс і пояснювати, в якій життєвій ситуації можна вжити кожну з них; 2 – 3 народні загадки; давати   реальну   самооцінку   виконання   будь­якої   виконаної   роботи,   навчального завдання. назви, основний зміст вивчених літературних творів, їх авторів; переказувати текст (обсяг не більше 0, 5 стор); читати віршовані твори напам’ять (за вибором); створювати невеликий усний текст на задану тему (3 – 4 речення); будує підтримує діалог (3 – 4 речення), враховуючи етикетну лексику; наводити приклади творів фольклору (прислів’я, приказки, загадки, казки); використовувати набуті знання і вміння у практичній діяльності та повсякденному житті. вимовляти звуки мови відповідно до норм мови;  дотримуватися   норм   української   літературної   мови   в   власної   мови   і   оцінювати дотримання  цих норм  у мові співрозмовників (в обсязі  «орфоепічних  словника» підручника); усвідомлювати,   що   розуміння   значення   слова   –   одна   з   умов   умілого   його використання в усній мові;  розрізняти схожі за фонетичними ознаками слова російської й української мов; виявляти в мові слова, значення яких вимагає уточнення;  визначати   значення   слова   по   тексту   або   уточнювати   за   допомогою   тлумачного словника, Інтернету та інших;                   вибирати слова з ряду запропонованих для успішного вирішення комунікативних завдань. 2 клас усно переказувати текст (детально або вибірково), що відноситься до художнього або   науково­популярного   стилю   і   одного   з   типів   мовлення   (розповідь,   опис, міркування) –– обсяг початкового матеріалу 30­50 слів висловлювати  власну   думку   про   предмети,   події,   явища,   почуті   в   розповіді,   з переглянутого   фільму,   з   приводу   почутого  доповнює  почуте   власними спостереженнями виразно, інтонаційно правильно читати речення, різні за метою висловлювання, зі звертаннями, з однорідними членами з орієнтацією на загальний зміст та розділові знаки в середині і в кінці відновлювати  деформований   з   навчальною   метою   текст,   удосконалює   його   за настановами вчителя. писати  переказ   розповідного   тексту   з   елементами   опису   або   міркування   (обсяг початкового тексту 30­50 слів) за колективно або самостійно складеним планом з опорою   на   допоміжні   матеріали   (подані   зачин   або   кінцівку,   ключові словосполучення та (cid:0) н..); знає  значущі частини слова:  основу, закінчення,  частини основи –  корінь, суфікс, префікс знаходити  основу та закінчення в слові, поданому в кількох граматичних формах; ділити  на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови; змінювати іменники  за числами і відмінками; засвоїти  назви відмінків і питань до них; уміння вживати іменники в однині  і множині; знати значення прикметників, зв'язок з іменником; будувати, поширювати прості речення   однорідними членами речення, вираженими прикметниками; добирати  дієслова  до  групп  з  різними  лексичними  значеннями  (руху,   праці, спілкування, сприймання,  явищ природи  тощо); списувати    текст   з   рукописного   і   друкованого   текстів   обсягом   70­90   слів; дотримуватися  правил   оформлення   письмової   роботи,   правил   правопису   і каліграфії зіставляти написане зі зразком, виправляти допущені помилки записувати  під диктування текст обсягом 20­35 слів, який складається зі слів, що пишуться за фонетичним принципом та за правилами, вивченими в 2 класі; знати   імена відомих українських письменників (Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Василь Сухомлинський та інші); читати  і  розповідати  українські   народні   казки; персонажам, визначати головну думку казки, пояснювати її повчальний характер.  давати  характеристику 3 клас Читання володіти   навичками   самостійного,   швидкого,   правильного   і   виразного   читання цілими словами при темпі голосного читання не менше 80 слів за хвилину;                      розуміти   зміст   прочитаного   твору,   визначати   його   тему,   вміти   встановлювати смислові   зв'язки   між   частинами   прочитаного   тексту,   визначати   головну   думку прочитаного і висловлювати її своїми словами; передати зміст прочитаного у вигляді короткого, повного, вибіркового, творчого переказу;   придумувати   початок   оповідання   або   його   можливе   продовження   і завершення; складати план до прочитаного;  вводити в перекази оповідання елементи опису, міркування та цитування; виділяти в тексті слова автора, дійових осіб, пейзажні та побутові описи; самостійно чи з допомогою вчителя давати найпростішу характеристику основним дійовим особам твору; знати   назви,   теми   і   сюжети   2   ­   3   творів   великих   фольклорних   жанрів,   а   також літературних творів письменників ­ класиків; знати напам'ять не менше 2 ­ 3 віршів класиків вітчизняної та зарубіжної літератури; знати не менше 2 ­ 3 народних казок, вміти їх переказувати; знати більше 4 прислів'їв, 2 ­ 3 крилаті вислови, розуміти їх сенс і пояснювати, в якій життєвій ситуації можна вжити кожну з них; вміти повноцінно слухати; усвідомлено і повно сприймати зміст читаного учителем чи однокласниками твори усної відповіді товариша, тобто швидко схоплювати, про що йдеться у його відповіді, з чого він почав відповідати, чим продовжив відповідь, якими фактами і іншими доказами оперує, як і чим завершив свою відповідь; давати   реальну   самооцінку   виконання   будь­якої   виконаної   роботи,   навчального завдання. Фонетика, орфоепія, графіка  вимовляти звуки мови відповідно до норм мови;  характеризувати звуки української мови: голосні ударні ­ ненаголошені; приголосні тверді ­ м'які, парні ­ непарні тверді ­ м'які; приголосні глухі ­ дзвінкі, парні ­ непарні дзвінкі і глухі; групувати звуки по заданому підставі;  дотримуватися   норм   української   літературної   мови   в   власної   мови   і   оцінювати дотримання  цих норм  у мові співрозмовників (в обсязі  «орфоепічних  словника» підручника); користуватися «орфоепічних словником» при визначенні правильної вимови слова (звертатися за допомогою до інших орфоепічних словників російської мови чи до вчителя, батькам та ін.);  розрізняти звуки і букви;  класифікувати  слова  з погляду  їх  звуко­літерного  складу  по  самостійно певним критеріям;  знати послідовність літер в українському алфавіті, користуватися алфавітом для впорядкування слів і пошуку потрібної інформації;  користуватися   при   листі   небуквених   графічними   засобами:   прогалиною   між словами, знаком переносу, червоного рядка (абзацу), пунктуаційними знаками (в обсязі матеріалу досліджуваного курсу).  Лексика   усвідомлювати,   що   розуміння   значення   слова   ­   одна   з   умов   умілого   його використання в усній і письмовій мові;         виявляти в мові слова, значення яких вимагає уточнення;  визначати   значення   слова   по   тексту   або   уточнювати   за   допомогою   тлумачного словника, інтернету та інших .;  розпізнавати   серед   запропонованих   слів   синоніми,   антоніми,   омоніми,   застарілі слова (прості випадки);  підбирати до запропонованих словами антоніми і синоніми;  розуміти етимологію мотивованих слів­назв;  вибирати слова з ряду запропонованих для успішного вирішення комунікативних завдань;  підбирати синоніми для усунення повторів у тексті;  знаходити   в   художньому   тексті   слова,   вжиті   в   переносному   значенні,   а   також емоційно­оціночні слова, епітети, порівняння, уособлення (без термінології);  оцінювати доречність вживання цих слів у мові;  користуватися словниками при вирішенні мовних і мовленнєвих завдань;  оцінювати доречність використання слів в усній і письмовій мові;  підбирати антоніми для точної характеристики предметів при їх порівнянні;       мати уявлення про запозичених словах; усвідомлювати один із способів поповнення                   словникового складу російської мови іншомовними словами;  працювати з різними словниками;  набувати досвід редагування пропозиції (тексту).  Склад слова (морфеміка) вміти визначати споріднені слова і корінь слова; з'ясовувати ,які звуки чергуються в корені слова;  знаходити корінь в однокореневих словах з чергуванням приголосних в корені;  з'ясовувати, які голосні звуки потребують перевірки в корені слова; вміти правильно вимовляти дзвінки приголосні звуки в середині і в кінці слів;  розуміти   значення   яке   вносять   до   слова   суфікси   і   префікси   (прості   випадки); утворювати слова з цими морфемами для передачі відповідного значення. Синтаксис розрізняти речення, словосполучення і слово;  встановлювати у словосполученні зв'язок головного слова із залежним за допомогою питань;  складати із заданих слів словосполучення, враховуючи їх зв'язок за змістом і за формою;  класифікувати речення за метою висловлювання та за емоційним забарвленням (по інтонації);  виділяти з потоку мови речення, оформляти їх межі;  знаходити головні (підмет і присудок) і другорядні члени речення (без поділу на види); виділяти з речення словосполучення;  усвідомлювати що таке текст, вміти визначати головні ознаки тексту та розрізняти типи текстів; знаходити в реченні звертання;  розрізняти просте речення і складне речення;  виконувати   відповідно   до   запропонованого   в   підручнику   алгоритмом   розбір простого   речення   (по   членам   речення,   синтаксичний),   оцінювати   правильність розбору. Орфографія та пунктуація   застосовувати правила правопису:  вживання букв і, и, е, є, ї, ґ;  звукове значення букв ч, щ,; пом’якшення [ж´], [ш´] перед і; правопис буквосполучень йо, ьо; вживання апострофа; вживання м’якого знака; відсутність м’якого знака після твердих б, п, в, ф, м, р (у кінці слова); роздільне написання слів;  перенесення слів;  прописна буква на початку речення, в іменах власних;  позначення на письмі подовжених м’яких приголосних;  відсутність подвоєння у словах української мови (клас, група);  спрощення в групах приголосних (сонце, серце);  написання ненаголошених е, и в корені слова;  розділові знаки в кінці речення: крапка (.), знак питання (?), знак оклику (!);  користуватися «Орфографічним словником» підручника як засобом самоконтролю при перевірці написання слів;  безпомилково списувати текст (обсягом 55­60 слів);  писати   під   диктовку   тексти   (об'ємом   50­55   слів)   відповідно   до   вивченими правилами правопису;  перевіряти власний і запропонований тексти, знаходити і виправляти орфографічні та пунктуаційні помилки.  4 клас                            усвідомлено читати текст художнього твору «про себе» (без урахування швидкості); визначати тему і головну думку твору; переказувати текст (обсяг не більше 1, 5 стор); ділити текст на смислові частини, складати його простий план; складати   невеликий   монологічні   висловлювання   з   опорою   на   авторський   текст; оцінювати події, героїв твору; читати віршовані твори напам'ять (за вибором); створювати невеликий усний текст на задану тему; наводити приклади творів фольклору (прислів'я, приказки, загадки, казки); розрізняти жанри художньої літератури (казка, оповідання, байка), розрізняти казки народні і літературні; наводити приклади художніх творів різної тематики з вивченого матеріалу;   Використовувати  набуті   знання   і   вміння   у   практичній   діяльності   та повсякденному житті для: самостійного читання книг; висловлювання оціночних суджень про прочитане творі; самостійного вибору і визначення змісту книги за її елементами; роботи з різними джерелами інформації (словниками, довідниками, в тому числі на електронних носіях). Фонетика, орфоепія, графіка  вимовляти звуки мови відповідно до норм мови;                        характеризувати звуки української мови: голосні ударні ­ ненаголошені; приголосні тверді ­ м'які, парні ­ непарні тверді ­ м'які; приголосні глухі ­ дзвінкі, парні ­ непарні дзвінкі і глухі; групувати звуки по заданому підставі;  дотримуватися   норм   української   літературної   мови   в   власної   мови   і   оцінювати дотримання  цих норм  у мові співрозмовників (в обсязі  «орфоепічних  словника» підручника); користуватися «орфоепічних словником» при визначенні правильної вимови слова (звертатися за допомогою до інших орфоепічних словників російської мови чи до вчителя, батькам та ін.);  розрізняти звуки і букви;  класифікувати  слова  з погляду  їх  звуко­літерного  складу  по  самостійно певним критеріям;  знати послідовність літер в українському алфавіті, користуватися алфавітом для впорядкування слів і пошуку потрібної інформації;  користуватися   при   листі   не   буквених   графічними   засобами:   прогалиною   між словами, знаком переносу, червоного рядка (абзацу), пунктуаційними знаками (в обсязі матеріалу досліджуваного курсу).  виконувати   (усно   і   письмово)   звуко­буквений   розбір   слова   самостійно   за запропонованим в підручнику алгоритму; оцінювати правильність проведення звуко­ літерного розбору слова (в обсязі матеріалу досліджуваного курсу).  Лексика   Освоєння даного розділу розподіляється по всіх розділах курсу. Учень навчиться:  усвідомлювати,   що   розуміння   значення   слова   ­   одна   з   умов   умілого   його використання в усній і письмовій мові;  виявляти в мові слова, значення яких вимагає уточнення;  визначати   значення   слова   по   тексту   або   уточнювати   за   допомогою   тлумачного словника, Інтернету та інших .;  розпізнавати   серед   запропонованих   слів   синоніми, фразеологізми, застарілі слова (прості випадки);  підбирати до запропонованих словами антоніми і синоніми;  розуміти етимологію мотивованих слів­назв;  вибирати слова з ряду запропонованих для успішного вирішення комунікативних завдань;  підбирати синоніми для усунення повторів у тексті;  знаходити   в   художньому   тексті   слова,   вжиті   в   переносному   значенні,   а   також емоційно­оціночні слова, епітети, порівняння, уособлення (без термінології);  оцінювати доречність вживання цих слів у мові;  користуватися словниками при вирішенні мовних і мовленнєвих завдань.  оцінювати доречність використання слів в усній і письмовій мові;  підбирати антоніми для точної характеристики предметів при їх порівнянні;       мати уявлення про запозичених словах; усвідомлювати один із способів поповнення   антоніми,   омоніми, словникового складу російської мови іншомовними словами;  працювати з різними словниками;  набувати досвід редагування пропозиції (тексту).  Склад слова (морфеміка)  розрізняти змінювані і незмінні слова;                          розрізняти однокореневі слова серед інших (не однокореневих) слів (форм слів, слів з омонімічними коренями, синонімів);  знаходити   в  словах   закінчення,  основу   (в  простих   випадках),   корінь,   приставку, суфікс   (постфікси­ся),   з'єднувальні   голосні   в   складних   словах,   оволодівати алгоритмом упізнавання досліджуваних морфем;  знаходити   корінь   в   однокореневих   словах   з   чергуванням   приголосних   в   корені; дізнаватися складні слова (типу всюдихід, вертоліт і ін.), виділяти в них коріння;  знаходити сполучні голосні (інтерфікси) в складних словах;  порівнювати, класифікувати слова за їх складу;  співвідносити слова з пропонованими до них моделями, вибирати із запропонованих слів слово, відповідне заданій моделі, складати модель заданого слова; самостійно підбирати слова до заданої моделі;  розуміти значення, вносяться до слово суфіксами і префіксами (прості випадки); утворювати слова з цими морфемами для передачі відповідного значення; утворювати слова (різних частин мови) за допомогою приставки або суфікса або за допомогою і префікса і суфікса.  розуміти роль кожної з частин слова в передачі лексичного значення слова;  розуміти смислові, емоційні, образотворчі можливості суфіксів і префіксів;  дізнаватися спосіб утворення слова (за допомогою суфіксів або префіксів);  розбирати   самостійно   (усно   і   письмово)   за   складом   слова   з   однозначно виділюваними   морфемами   відповідно   до   запропонованого   в   підручнику алгоритмом;  підбирати однокореневі слова і форми одного і того ж слова з метою перевірки досліджуваних орфограм в корені слова, використовувати знання графічного образу префіксів і суфіксів для оволодіння правописом слів з цими префіксами і суфіксами (при вивченні частин мови).  Морфологія  визначати приналежність слова до певної частини мови за комплексом освоєних ознак; класифікувати слова за частинами мови;  розпізнавати   частини   мови   на   основі   засвоєних   ознак   (в   обсязі   матеріалу досліджуваного курсу);  користуватися   словами   різних   частин   мови   та   їх   формами   у   власних   мовних висловлюваннях;  виявляти роль і значення слів різних частин мови в мовленні;  визначати граматичні ознаки імен іменників ­ рід, відмінювання, число, відмінок;  визначати   граматичні   ознаки   прикметників   ­   рід   (в   однині),   число,   відмінок; змінювати імена прикметники за відмінками;  визначати граматичні ознаки особистого займенники в початковій формі ­ особа, число,   рід   (у   займенників   3­ї   особи   в   однині);   мати   уявлення   про   відмінюванні особових   займенників;   використовувати   особисті   займенники   для   усунення невиправданих повторів; правильно вживати в мові форми особових займенників;  розпізнавати невизначену форму дієслова; визначати граматичні ознаки дієслів ­ час, число, рід (у минулому часі в однині), особа (в теперішньому і майбутньому часі); змінювати   дієслова   в   теперішньому   і   майбутньому   часі   по   особах   і   числах (відмінювати);   змінювати   дієслова   в   минулому   часі   в   однині   за   родами;   мати уявлення про зворотних дієсловах;   мати уявлення про прийменник як частину мови; розуміти його роль і значення у мові; розрізняти   найбільш   вживані   прийменники   і   визначати   їх   роль   при   утворенні відмінкових форм імен іменників і займенників;  розуміти роль сполучників і частки не в мові;  підбирати приклади слів і форм слів різних частин мови.  розмежовувати самостійні та службові частини мови;  порівнювати і зіставляти ознаки, властиві досліджуваним частин мови; знаходити в тексті   слова   різних   частин   мови   за   вказаними   морфологічними   ознаками; класифікувати частини мови за наявністю або відсутністю освоєних ознак;  розрізняти смислові і відмінкові питання імен іменників;  схиляти   особисті   займенники,   співвідносити   особисте   займенник   в   непрямому відмінку з його початковою формою, розпізнавати відмінок особистого займенника в реченні і тексті;  розрізняти родові і особисті закінчення дієслова;  спостерігати за словотвором іменників, прикметників, дієслів;  проводити   повний   морфологічний   розбір   іменників,   прикметників,   дієслів   за запропонованим   у   підручнику   алгоритму,   оцінювати   правильність   проведення морфологічного розбору;  знаходити в тексті особисті займенники, прислівники, числівники, зворотні дієслова, прийменники   разом   з   особистими   займенниками,   до   яких   вони   належать, сполучники  і, а, але, частку не при дієсловах;  знаходити   і   виправляти   в   усній   і   письмовій   мові   мовні   помилки   і   недоліки   у вживанні досліджуваних форм частин мови.  Синтаксис розрізняти речення, словосполучення і слово;  встановлювати у словосполученні зв'язок головного слова із залежним за допомогою питань;  складати із заданих слів словосполучення, враховуючи їх зв'язок за змістом і за формою;  класифікувати речення за метою висловлювання та за емоційним забарвленням (по інтонації);  виділяти з потоку мови речення, оформляти їх межі;  знаходити головні (підмет і присудок) і другорядні члени речення (без поділу на види); виділяти з речення словосполучення;  розпізнавати   речення   з   однорідними   членами,   знаходити   в   них   однорідні   члени; використовувати інтонацію при перерахуванні однорідних членів речення;  складати   речення   з   однорідними   членами   і   використовувати   їх   у   мовленні;   при складанні таких речень користуватися безсполучниковим зв'язком і сполучниками і, а, але.  розрізняти просте речення з однорідними членами і складне речення;  знаходити в реченні звертання;                                                          виконувати   відповідно   до   запропонованого   в   підручнику   алгоритмом   розбір простого   речення   (по   членам   речення,   синтаксичний),   оцінювати   правильність розбору.  Орфографія та пунктуація  застосовувати раніше вивчені правила правопису:  вживання букв і, и, е, є, ї, ґ;  звукове значення букв ч, щ,; пом’якшення [ж´], [ш´] перед і; правопис буквосполучень йо, ьо; вживання апострофа; вживання м’якого знака; відсутність м’якого знака після твердих б, п, в, ф, м, р (у кінці слова); роздільне написання слів;  перенесення слів;  прописна буква на початку речення, в іменах власних;  позначення на письмі подовжених м’яких приголосних;  відсутність подвоєння у словах української мови (клас, група);  спрощення в групах приголосних (сонце, серце);  написання ненаголошених е, и в корені слова;  написання частки не з дієсловами;  написання прийменників з іншими словами;  розділові знаки в кінці речення: крапка (.), знак питання (?), знак оклику (!);  розділові знаки (кома) в реченнях з однорідними членами;  користуватися «Орфографічним словником» підручника як засобом самоконтролю при перевірці написання слів;  безпомилково списувати текст (обсягом 75­80 слів);  писати   під   диктовку   тексти   (об'ємом   70­75   слів)   відповідно   до   вивченими правилами правопису;  перевіряти власний і запропонований тексти, знаходити і виправляти орфографічні та пунктуаційні помилки.  Учень отримає можливість навчитися:  застосовувати правила правопису:  сполучні голосні в складних словах;  кома при зверненні;  кома між частинами в складному реченні;  пояснювати правопис ненаголошених відмінкових закінчень імен іменників;  пояснювати правопис ненаголошених відмінкових закінчень прикметників;  пояснювати правопис особистих закінчень дієслова;  пояснювати написання поєднань ­ться, ­ть, ­шся в дієсловах;  усвідомлювати місце можливого виникнення орфографічної помилки;  виявляти орфограми по освоєним розпізнавальним ознаками у зазначених учителем словах (в обсязі матеріалу досліджуваного курсу);  визначати різновиди орфограм і співвідносити їх з вивченими правилами;  застосовувати різні способи перевірки правопису слів: зміна форми слова, підбір однокореневих   слів,   підбір   слів   з   ударною   морфемой,   знання   фонетичних особливостей орфограми, використання орфографічного словника;  при складанні власних текстів, щоб уникнути орфографічних або пунктуаційних помилок, використовувати допомогу дорослого або словник, пропуск орфограми або пунктограми. II. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО ПРЕДМЕТУ Зміст предмету «Українська мова та літературне читання» визначається за такими змістовими лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною та діяльнісною, хоч остання спеціально не визначена, оскільки її зміст збігається зі змістом, представленим у програмі з російської мови. Дотримуючись принципу міжпредметних зв’язків, зміст, мета і завдання цієї лінії мають реалізовуватися не лише на уроках російської мови, але й української. Зазначені   лінії   є   взаємозалежними,   взаємопов’язаними   й   спрямованими   на   формування ключових   і   предметних   компетентностей,   визначених   у   Державному   стандарті. Мовленнєва  лінія є основною, їй підпорядковуються знання з мови, які є базовими для розвитку й удосконалення вмінь спілкуватися в усній і писемній формах. Усна форма мовлення передбачає розвиток умінь слухати­розуміти співбесідника та тексти, прочитані чи розказані українською мовою, збагачення українського словникового запасу, оволодіння орфоепічними та граматичними уміннями і навичками, а також умінням запитувати й відповідати, вести діалог і монолог.  Письмова форма мовлення у початкових класах передбачає засвоєння української графіки й орфографії, формування умінь грамотно писати: списувати й писати самостійно та під диктування, складати й записувати під керівництвом учителя перекази та тексти різних типів – розповіді, описи, міркування, правильно оформляти записи в зошиті, а також формування умінь правильно й свідомо читати українською мовою.  Мовна  лінія   змісту   навчання   спрямована   на   оволодіння   учнями   елементарними знаннями   з   української   мови   та   правопису,   усвідомлення   спільного   в   російській   та українській мовах і відмінностей. Знання з мови не самоціль. Вони підпорядковуються формуванню й удосконаленню орфоепічних, лексичних, граматичних та правописних умінь і навичок. Основним принципом, який обумовлює визначення змісту мовної лінії є принцип врахування спільного і відмінностей у мовному матеріалі російської й української мов та особливостей української мови.  Соціокультурна  лінія   є   невід’ємною   частиною   змісту   навчання   і   полягає   в ознайомленні учнів з національною культурою українців, українськими письменниками та іншими представниками культури, етикетною лексикою, сталими народними висловами, прислів’ями і приказками. Тут соціокультурна лінія тісно переплітається з мовленнєвою та літературним читанням. Соціокультурна лінія змісту навчання передбачає ознайомлення учнів   з   нормами,   які   регулюють   соціальні   стосунки   в   українському   суспільстві, формування умінь дотримуватись їх (культура поведінки і культура мовлення), в процесі спілкування   українською   мовою   за   спеціально   створеними   ситуаціями:   різноманітні соціальні ролі у школі (роль учня, однокласника, роль читача у бібліотеці), вдома (роль сина, доньки, внука), на вулиці (роль перехожого, пасажира у транспорті), у магазині (роль покупця) тощо.  Сформованість відповідних знань та комунікативних умінь і становить предметну, соціокультурну й комунікативну компетентність учнів, яка виявляється в умінні правильно й доречно використовувати мовні одиниці (слова, словесні формули) у різних життєвих ситуаціях. Соціокультурна лінія є обов’язковою складовою змісту мовленнєвої й мовної ліній. Вона підсилює практичну спрямованість навчального процесу, його зв’язок з життям. Зміст   курсу   українських   мови   визначено   на   основі   таких   дидактичних   і лінгводидактичних принципів, як:   мотивація навчального процесу  та взаємозв’язок навчання, виховання  і розвиток школярів; доступність навчального матеріалу; комунікативна спрямованість навчального процесу;    міжпредметні   зв’язки,   зокрема   врахування   спільного   в   російській   і   українській   мовах та відмінностей – врахування також особливостей української мови; здоров’язбереження (дотримання норм навчання і відпочинку, застосування ігрових методів навчання, що запобігає втомлюваності дітей); зв’язок з життям.  У початкових класах визначено такі розділи навчання української мови:   Усний курс української мови.   Початкове навчання читання й письма.   Відомості з мови й правопису.   Окремий курс становить – літературне читання.  Усний курс предмету «Українська мова»   Формування   умінь   усного   мовлення  —   одне   з   основних   завдань   навчання української мови. Воно розпочинається з першого класу й продовжується та розвивається протягом наступних років навчання.  Формуючи українське мовлення у  2  класі, слід враховувати, що до школи діти в основному   розмовляли   російською   мовою.   Перебуваючи   в   російськомовному   оточенні (родина,   дитячий   заклад),   діти   практично   оволоділи   орфоепічними   й   граматичними уміннями та словниковим запасом російської мови (засвоїли від 3500 до 5000 слів). Вони вільно висловлюють думку російською мовою. Таких умінь щодо української мови учні не мають. Саме тому в 2 класі програмою передбачено усний курс української мови, який має розв’язати такі завдання:  розвивати аудіативні уміння;   формувати в учнів орфоепічні уміння і навички;  збагачувати словниковий запас;  формувати граматичні уміння.  Зазначені   уміння   є   базовими.   На   їх   основі   формуються   уміння   комунікативного мовлення, а саме:    уміння вступати в діалог та вести його українською мовою; відтворювати сприйняте на слух за малюнком, аналогією; переказувати, розповідати напам’ять;   створювати   розповіді   за   серією   малюнків   чи   нескладними   за   змістом сюжетними.  Аудіативні уміння є складовою комунікативних, адже без розуміння співбесідника неможлива   комунікація.   Тому   розвиток   умінь   слухати­розуміти   мовлення   —   одне   з найважливіших  завдань уроків української мови, у початкових класах, що пов'язано не лише з формуванням усного й писемного мовлення, а й із загальнонавчальними уміннями, зокрема   умінням   зосереджуватись,   вникати   у   смисл   повідомлюваного,   стежити   за розвитком сюжету, розуміти зміст завдань учителя тощо. В   умовах   навчання   близькоспоріднених   мов   розуміння   української   мови,   хоч   і неповне, забезпечується спільним у фонетичних і граматичних системах та словниковому складі обох мов. Однак часто нові або частково схожі слова призводять до неповного чи неправильного розуміння усних висловлювань. Тому  формування умінь, що стосуються аудіювання, особливо в 1­2 класах, тісно пов'язане зі словниковою роботою, розрізненням вимови   звуків,   місця   наголосу   у   схожих   в   обох   мовах   словах,   значенням   таких   слів. Повнота розуміння може перевірятися шляхом бесід, виконання спеціальних завдань тесто­ вого   характеру,   що   не   вимагають   розгорнутої   відповіді,   а   лише   "так"   чи   "ні"   або використанням малюнків тощо. Ураховуючи,   що   процес   засвоєння   української   мови   супроводжується інтерференцією (негативним впливом умінь і навичок, сформованих в процесі оволодіння російською мовою), важливим є завдання навчити учнів розрізняти слова, норми вимови й граматичні   форми   слів   російської   та   української   мов,   звертати   увагу   на   відмінності   у вимові   звуків,   наголошуванні,   тренувати   у   вимовлянні   слів   українською   мовою.   Не допускається,   щоб   учитель   розпочинав   урок   російською   мовою,   а   потім   переходив   на українську   і   навпаки,   оскільки   це   веде   до   суржику.   Використання   російської   мови необхідне лише для пояснення окремих слів і виразів шляхом перекладу.  Розвиток умінь говоріння. Говоріння може відбуватися на репродуктивному рівні, коли   учні   відтворюють   зразок,   який   дає   вчитель,   переказують,   розповідають   напам'ять тощо,   й   на  продуктивному,   коли   учні   вміють   самостійно   побудувати   фразу,   запитати, розповісти про когось, щось (монологічне мовлення), вести діалог (діалогічне мовлення).  Продуктивне   мовлення   є   кінцевим   результатом   навчання.   Воно   пов'язано   з комунікацією,  тобто  спілкуванням,  і  передбачає мотив  (бажання  щось  повідомити,  про щось довідатись), орієнтацію у ситуації мовлення, співбесідника (за діалогічного мовлення) або  слухачів  (за монологічного) і результат, якого мовець хотів досягнути. Формування комунікативного   мовлення   потрубує   засвоєння   етикетної   лексики,   сталих   мовленнєвих виразів (формул) належної мовленнєвої поведінки тощо.  Зміст   роботи   з   розвитку   усного   мовлення   обумовлюється   такими   сферами спілкування: особистісна, навчальна, соціально­побутова, публічна, професійна та сферою природа. Кожна з цих сфер включає відповідну тематику й ситуації спілкування, які мають забезпечуватися відповідним словником. Розвиток умінь розмовляти українською мовою відбувається   як   на   готових   зразках   мовлення   –   текстах   діалогічного   й   монологічного характеру,   –   так   і   за   допомогою   дидактичних   матеріалів   у   вигляді   ситуативних   і нескладних за змістом сюжетних малюнків, опорних слів, запитань, уявних ситуацій, ство­ рених учителем на уроці тощо. Важливою умовою розвитку комунікативного мовлення є забезпечення   мотиву   й   потреби   у   спілкуванні   українською   мовою.   З   цією   метою рекомендується   організовувати   позакласну   роботу,   в   процесі   якої   проводяться   рольові ігри, інсценізація казок, пальчиковий театр; розігрування дитячих ігор. Добре, якщо учні беруть участь у підготовці й проведенні народних свят, розучують колядки й щедрівки, веснянки й гаївки та демонструють свої уміння глядачам. Початкове навчання читання й письма Уміння і навички читання й письма українською мовою формуються, починаючи з 2 класу,   коли   в   учнів   створена   певна   мовленнєва   база:   уміння   правильної   вимови, словниковий запас, граматичні вміння, а також уміння вести діалог і розповідати. За своїми функціями формування початкових умінь читати й писати є по суті навчанням грамоти.  Читання.  Оскільки   в   основі   алфавітів   обох   мов   лежить   кирилиця,   це   завдання полегшується   тим,   що   більшість   букв   діти   засвоїли   в   процесі   оволодіння   грамотою   з російської мови, у них сформувалися і певні навички читання. Тому на уроках української мови спеціального засвоєння потребують нові для дітей букви (і, є, ї, ґ), знак апостроф, буквосполучення ьо (на місці букви ё) та букви, які мають однакове написання, але інше звукове значення (ч, щ, г, и, е). У всіх інших випадках відбувається перенос знань і вмінь, засвоєних на уроках російської мови. При цьому слід ураховувати, що навички читання, сформовані   на   уроках   російської   мови,   мають   як   позитивний,   так   і   негативний   вияв. Останнє   проявляється   у   неправильному   наголошуванні,   вимові,   перекручуванні українських слів під час читання, уповільненні темпу тощо.  Методика пояснення букв, зокрема таких, як  і, и, е, є  відрізняється від методики навчання грамоти рідної мови. У її основі лежить  зіставлення  з відповідними звуками і буквами російської, вказівка на спільне (звуки) й розмежування відмінностей (буквеного позначення   звуків).   Такий   підхід   спрямований   на   зменшення   інтерференції   (впливу навичок, які вже сформувалися, на формування нових), що уповільнює процес засвоєння українських букв, призводить до помилок. Під час читання на початковому етапі основне завдання – домогтися правильності читання і розуміння прочитаного. З оволодінням цими уміннями зростає темп читання, однак спеціально пришвидшувати його не варто, оскільки це призводитиме до збільшення вимовних помилок.  Письмо. У 2 класі учні навчаються писати, вживаючи букви українського алфавіту і, и, е, є, ї, ґ, знак апостроф та буквосполучення ьо  без правил правопису. Уроки навчання грамоти   мають   комплексний   характер,   тобто   читання,   письмо   й   розвиток   мовлення проводяться на одному й тому ж уроці, тому важливо раціонально використовувати час на ці види роботи. Під час письма українською мовою так само необхідно враховувати навички, які уже сформовані (письмо більшості букв та з’єднань), і спиратися на них та формувати нові, пов'язані з письмом нових букв і, є, ї, ґ, апострофа, буквосполучення ьо та уживанням їх у словах. Особливої уваги потребує вживання букв і, и, е, є у словах, подібних за звучанням (Іра,   сир,   поет),   які   однак   відрізняються   буквеним   позначенням   голосних.   Оскільки зазначені букви найбільше зазнають впливу інтерференції, необхідні спеціальні вправляння у їх вживанні.  Основні   види   роботи,   які   застосовуються   на   цьому   етапі,   —   списування   з проговорюванням,   словникові   диктанти   з   використанням   сигнальних   карток,   зорово­ слухові та зорові диктанти. Важливо у цей період сформувати графічну пильність, уміння вживати українські букви, які засвоюються.  Оскільки   навичка   вживання   українських   букв   на   письмі   формується   повільно   з причин   інтерференції,   робота   над   її   удосконаленням   продовжується   і   в   3   ­   4   класах. Рекомендується   у   зв'язку   з   цим   замість   каліграфічних   хвилинок   проводити   вправи, спрямовані на розвиток зорової пам'яті та формування умінь вживати українські букви у словах, подібних за звучанням, але різних за буквеним позначенням звуків (син, лінія, поет, солов’ї, льон). Після засвоєння букв української мови продовжується робота (ІІ семестр) над   розвитком   читацьких   умінь   з   адресатом   на   слухача:   береться   до   уваги   не   лише правильність  вимови,  але  й   сила  голосу,   темп  читання,  інтонація,   зокрема   інтонування початку і кінця речень, а також розуміння прочитаного, проводиться робота над змістом прочитаного тексту.  Тексти для читання в цей період служать також для розвитку аудіативних умінь (перший   раз   читає   текст   учитель   і   з’ясовує,   чи   зрозуміли   учні   прочитане)   і   усного комунікативного   мовлення.   Уроки   письма   (кожен   2­й   урок)   проводяться   окремо   і поєднуються з розвитком усного і писемного мовлення.  Техніка  письма.  Вимоги   до   техніки   письма   такі   ж,   як   і   до   письма   російською мовою. При цьому слід ураховувати уміння, які вже сформовані на уроках російської, зокрема каліграфічні та ті, що стосуються культури оформлення записів у зошитах. На уроках української мови вони підтримуються, а не формуються як нові, тому каліграфічні хвилинки не проводяться, однак за потреби організовується індивідуальна робота. Робота   над   розвитком   усіх   видів   мовленнєвої   діяльності   (аудіювання,   говоріння, читання і письма) подовжується в 3­4 класах на уроках мови й читання і безпосередньо пов’язується з тематикою цих уроків і їх навчальними й виховними завданнями.  Відомості з мови й правопису. Відомості з мови. У початкових класах учні одержують уявлення про українську мову   як   державну,   її   спорідненість   з   російською.   Український   мовний   матеріал,   що вивчається   у   3­4   класах,   має   як   спільне,   так   і   відмінності   з   відповідним   матеріалом російської.   Урахування   спільного   в   обох   мовах   дає   змогу   здійснювати   міжпредметні зв’язки   й   уникати   зайвого   дублювання.   Спільні   в   обох   мовах   знання   й   уміння   з   мови активізують в навчальному процесі, а не вивчатися як нові. Засвоєнню підлягають лише терміни та опорні слова, які використовуються під час відповідей на запитання, що дає можливість вільно оперувати знаннями. Оскільки   розходжень   у   мовному   матеріалі   обох   мов   не   так   уже   й   багато (однаковими   є   майже   усі   граматичні   поняття),   врахування   цього   факту   в   обох   мовах вивільняє   багато   часу,   який   за   інших   умов   витрачався   б   на   пояснення   нових   знань   та формування   відповідних   умінь.   Це   дає   можливість   надати   урокам   української   мови практичного спрямування. Відпрацьовуються навички правильного користування словом з точки   зору   орфоепії   та   граматики,   проводиться   робота   над   збагаченням   словникового запасу як окремими словами, так і граматичними конструкціями, усталеними виразами, прислів'ями   й   приказками   та   їх   доречним   вживанням   у   мовленні.   Особлива   увага   має надаватися   лексичній   та   граматичній   сполучуваності   слів,   зокрема,   у   випадках розбіжностей   у   російській   та   українській   мовах   (открыть   дверь   —   відчинити   двері, благодарю   тебя   —   дякую   тобі),   вживанню   прийменників,   займенників,   якісних прикметників   вищого   й   найвищого   ступенів,   прислівників   (без   уживання   термінів, практично).   Відпрацьовуються   уміння   будувати   речення   різних   типів,   поширювати   їх, уживати в мовленні, складати тексти різних видів з орієнтацією на слухача або читача. Факти, які не збігаються, потребують особливої уваги, оскільки засвоєння такого матеріалу   супроводжується   інтерференційним   впливом   умінь   і   навичок,   які   вже сформувалися на уроках російської, що призводить до помилок. Такі знання й уміння та навички потребують корекції (поправки) відповідно до закономірностей української мови. Зазначений   підхід   до   організації   навчального   процесу   на   уроках   української   мови зобов’язує вчителя домагатися міцності знань з російської і забезпечення певної відстані в часі (2­3 уроки) між опрацюванням ідентичних тем на уроках російської й української мов. Практична спрямованість початкового навчання української мови зумовлює те, що контролю підлягають не стільки знання з мови, скільки уміння практично застосовувати ці знання в процесі усного й писемного мовлення.  Правопис.  У 3­4 класах учні оволодівають елементарними правилами української орфографії, у них формуються відповідні уміння і навички.  Більшість орфографічних правил української мови мають фонетичну основу, тому їх засвоєння має відбуватися з опорою на знання з фонетики (в українській мові звук [ц'] м’який, тому після нього вживається м’який знак) та уміння літературної вимови. Порівняльний аналіз змісту орфографічних правил в обох мовах дозволив визначити правила,   зміст   яких   повністю   збігається   в   обох   мовах;   правила,   зміст   яких   збігається частково   (найбільша   група,   яка   має   різні   варіанти   збігу   й   розбіжностей),   і   правила (невелика кількість), що регулюють написання, властиві лише українській мові. Методика засвоєння кожної групи таких правил різна. Найскладнішими з них є правила другої групи, оскільки процес формування правописних умінь у цих випадках зазнає інтерференційного впливу   навичок   з   російської   мови,   що   призводить   до   численних   помилок.   Тому орфографічні   уміння   повинні   постійно   підтримуватися   шляхом   систематичного повторення і вправляння у письмі (словникові пояснювальні й попереджувальні диктанти, вправи   на   класифікацію   слів   за   правилами   орфографії   тощо).   З   метою   попередження інтерференції   на   етапі   пояснення   рекомендується   використовувати   прийом   відкритого міжмовного зіставлення типу: у російській мові – в українській мові. Під час формування орфографічних   умінь   продовжується   робота   над   удосконаленням   навички   вживати українські букви і, и, е, є, ї, ґ. Важливо формувати графічну й орфографічну пильність учнів,   використовуючи   відповідні   віршовані   тексти   для   зорових   і   зорово­слухових диктантів, а також уміння самоперевірки й самоконтролю записаного.  Правила, які мають складну алгоритмічну структуру (ненаголошені е, и, позначення одзвінчених приголосних у середині слів (боро[д´]ба)), збігаються за своїм змістом в обох мовах, тому основна увага має зосереджуватись на умінні діяти за правилом та збагаченні словникового запасу. У 3 – 4 класах учні мають засвоїти слова, написання яких не збігається в російській і українській мовах, однак в українській мові не регулюється певними правилами. Такі слова потребують систематичного введення у вправи, які виконуються на уроці. Крім того, з метою перевірки якості засвоєння їх включають у перевірні й контрольні роботи. Пунктуаційні вміння (уживання розділових знаків у кінці речення та всередині перед а, але  (рос.  но), а також у реченнях з однорідними членами) збігаються в російській і українській мовах, тому учні застосовують уже сформовані уміння вживати розділові знаки й під час письма українською мовою. Оскільки на уроках української мови формуються всі види мовленнєвої діяльності, важливо,   щоб   учитель   відводив   необхідний   час   на   їх   розвиток,   навчав   працювати   з довідниковою літературою, передусім словниками.  III. ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ 1 КЛАС № Назви розділів та тем Учбові часи Контрольні  роботи Хто я? Мої іграшки, ігри. Знайомство. Ввічливість. Родина. 1. 2. 3. 4. Школа. Клас. Лічба. 5. 6. 7. 8. 9. 10. Одяг. Взуття. 11. Посуд. Їжа. 12. Дикі та свійські тварини. 13. 14. Національні свята, обряди. Пори року. Кольори. Овочі. Фрукти. Дім. Квартира. Людина. Твоє рідне село. Всього: 2 КЛАС № 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. Назви розділів та тем Ознайомлення учнів з підручником з  української мови. Чітка вимова звуків [о],  [а]. Родина. Звук [ч]. Школа. Клас. На уроці і на  перерві.  Буква Г г, звук [г]. Знайомство. Ввічливість. Нескладовий звук [у]. Буква  Щ щ, звук [шч]. Казка «Горщик каші». Навчальні речі. Буква І і, звук [і]. Вдома.  Звук [ц’]. Буква и, звук [и]. Наша вулиця. Чергування звуків. Складання розповіді за  серією малюнків «На рибалці». Квартира. Меблі. Звуки [б][,[д],[ж],[з]. Розвиток мовлення.  Складання розповіді за серією малюнків. Буква Е е, звук [е]. Казка «Зайчику,  зайчику». Буква Є є, звуки [йе],[е]. М. Чепурна  7 6 8 8 8 6 6 6 8 8 6 8 6 8 99 Аудіювання. 1 Учбові часи Контрольні  роботи 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 Аудіювання. 12. 13. «Ходить осінь гаєм». Народна дитяча гра  «Шевчик». Ранок школяра. Хто ким  працює. Буква Ї ї., звуки [йі]. Продукти, їжа.  Подовження звуків. Буквосполучення ьо, йо. Апостроф.  Литовська народна казка «Чому кіт  умивається після сніданку» Буква Ґ ґ, звук [ґ]. Звуки [дз], [дз’], [дж].  Заходь, заходь, сніжна зимонько. навіщо взимку сніг мете? 14. 15. Як дзвенять сніжинки. Свято Миколая. А  16. Наближається Новий рік. Ялинка для  17. Святий вечір. 18. Щедрівка. Колядка. Засівальна. горобчиків. Цок». Допомога птахам. про білочку­мандрівницю». втік. Як Петрусь навчився читати. В. Сухомлинський «Ледача подушка». Час. Пори року. Дні тижня. 19. 20. Час. Годинник. В. Бережний «Дядечко  21. Дикі тварини. Казки «Рукавичка», «Казка  22. Свійські тварини. Як Тимко від морозу  23. Як приходить весна. Т. Г. Шевченко  24. Птахи. Свійська птиця. Казка «Кривенька  25. Казка «Івасик­Телесик». Дзвоник є в коня. 26. 27. Людина. Народні звичаї. 28. Великдень. «Писанка». 29. Без труда нема плода. 30. Я все люблю в своїм краю. Весна іде. Ой минула вже зима. «Встала весна». качечка». 31. Без   Батьківщини   життя   –   не   життя. Кожному мила своя сторона. Гарні справи. Взуття. Розмова кольорів. 32. 33. 34. Природа рідного краю. 35. Яка стежка найкраща? 2 4 4 4 4 2 2 4 4 4 4 4 4 4 2 4 4 2 4 2 2 4 4 2 Діалог. Усний переказ. Списування. Диктант. Всього: 102 5 Мова (70 год) № Назви розділів та тем 3 КЛАС Учбові часи Контрольні  роботи 1. 2. 3. 4. Звуки і букви. Текст . Речення. Слово. Будова слова. Всього: Читання (35 год.) № 1. 2. 3. 4. 5. 6. Назви розділів та тем Усна народна творчість. «Осінь така мила…» «Навчаючись зростаємо!» «Зимонька­снігуронька» «Ой весна, весна днем красна» Край, у якому ти живеш. Всього: Мова (68 год) 4 КЛАС № 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. Назви розділів та тем Повторення за 3 клас. Текст. Речення. Іменник. Прикметник. Займенник. Дієслово. Повторення  за рік. Всього: Читання  (34 год.) № 1. 2. 3. 4. 5. 6. Назви розділів та тем Усна народна творчість. Українські письменники – дітям. Як не любити зими сніжно­синьої. Читаймо байки, небилиці, безкінечники . А вже весна, а вже красна… Все починається в житті з малого. Всього: 26 14 8 20 68 Учбові часи 6 5 5 6 6 6 34 Учбові часи 6 6 10 16 12 4 12 2 68 Учбові часи 6 8 4 4 6 6 34 Аудіювання. Мовна тема. Диктант. Мовна тема. Диктант. Мовна тема. Диктант. Мовна тема. Диктант. Усний твір. 10 Контрольні  роботи Тематичний тест. Тематичний тест. Тематичний тест. Тематичний тест. Тематичний тест. Тематичний тест. 6 Контрольні  роботи Диктант. Мовна тема. Диктант. Аудіювання. Диктант. Мовна тема Мовна тема. Мовна тема. Усний твір. Диктант. 10 Контрольні  роботи Тематичний тест. Тематичний тест. Тематичний тест. Тематичний тест. Тематичний тест. Тематичний тест. 6