Рабочая программа "Украинский язык и литература" ДНР

ОТДЕЛ ОБРАЗОВАНИЯ АДМИНИСТРАЦИИ ПЕТРОВСКОГО РАЙОНА ГОРОДА ДОНЕЦКА МУНИЦИПАЛЬНОЕ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ «ШКОЛА № 104 ГОРОДА ДОНЕЦКА» СОГЛАСОВАНО:                                                                  УТВЕРЖДЕНО: зам. директора по УВР                                                          директор МОУ «Школа №104 г.Донецка» ______А.А. Конникова                                                           _______ Е.С. Дьяченко   «____» __________2019 г.                                                     «____» __________2019 г. РАБОЧАЯ ПРОГРАММА ПО ПРЕДМЕТУ УКРАИНСКИЙ ЯЗЫК  И ЛИТЕРАТУРА 5-9 класс Учитель: Матвиенко В.Ю. квалификационная категория: первая Рассмотрено на заседании мо гуманитарного цикла Пр.№ ____ от «__» ___________2019 г. Руководитель ________ Матвиенко В.Ю. Рабочая программа составлена на основе :        образовательного  стандарта  Государственного        Министерства образования и науки Донецкой Народной  (Утвержден Приказом Республики от 25 июля 2018 года № 665);     начального общего образования   Государственного    Утвержден Приказом Республики от 30 июля 2018 года № 678;     образовательный стандарт основного общего образования   Министерства образования и науки Донецкой Народной    Примерной образовательной программы:  Украинский язык и литература: 5­9 кл.: примерная программа основного общего  образования для общеобразоват. организаций Донецкой Народной Республики / сост.  Ткачук Т.В., Королёва Л.В., Калугина А.И., Дьяченко Н.А., Латышева С.А.,  Филиппенко Е.А. – 3­е издание, переработанное. – ГОУ ДПО «Донецкий РИДПО». –  Донецк: Истоки, 2018. – 108 с. Украинский язык и литература : 10­11 кл.: примерная программа среднего  общего образования для общеобразоват. организаций Донецкой Народной Республики / сост. Ткачук Т.В., Королёва Л.В., Калугина А.И., Дьяченко Н.А., Латышева С.А.,  Филиппенко Е.А. – 3­е издание, переработанное. – ГОУ ДПО «Донецкий РИДПО». –  Донецк: Истоки, 2018. – 62 с. ПОЯСНЮВАЛЬНА  ЗАПИСКА Роль і місце української мови в структурі основної середньої освіти визначаються особливостями мови як вагомого чинника формування особистості, як символу людського життя. На ній грунтується свідомість, мислення. З­поміж багатьох функцій мови в житті людини суспільства основними є такі:  комунікативна, або функція спілкування;   номінативна, або функція називання;   мислетвірна, або мислеоформлювальна;  пізнавальна, або гносеологічна;   експресивна, або виражальна;   естетична;   культурологічна, або культуроносна;   ідентифікаційна;   імпресивна, або апелятивна, контактивна, прагматична;   міфологічна, або магічна. Мета  вивчення   курсу   «Української   мова   та   література»   у   загальноосвітніх навчальних   закладах   полягає   у   становленні   духовно   багатої   особистості,   яка   володіє уміннями   й   навичками   щодо   вільного,   комунікативно   доцільного   користування виражальними   засобами   мови,   її   видами,   типами,   стилями,   жанрами   в   усіх   видах мовленнєвої   діяльності,   вільно   орієнтується   у   всезростаючому   інформаційному   потоці, уміє   формувати   й   відстоювати   власну   думку,   самонавчатися   і   самовдосконалюватися, володіє   міжкультурною   комунікацією,   ознайомлена   з   літературою   різних   епох,   жанрів, стилів, з підходами до вивчення літератури, що дають можливість усвідомити наявність взаємозв’язків між різними творами, уміє детально аналізувати художні твори, займати різні позиції (читацьку та аналітичну) тощо.  Відповідно до державних освітніх стандартів (галузь «Філологія»)  зміст навчання української мови складається з чотирьох взаємозв’язаних ліній – мовленнєвої, мовної, соціокультурної   літератури   – емоційноціннісної, літературознавчої, культурологічної й компаративної.   (стратегічної),   української   і   діяльнісної Особистісні, метапредметні та предметні результати засвоєння навчального  предмета Особистісні результати засвоєння основної освітньої програми основної  загальної освіти мають відбивати:  1. Виховання громадянської ідентичності: патріотизму, любові й поваги до  Батьківщини, почуття гордості за свій народ, минуле й теперішнє багатонаціонального  народу Донбасу; усвідомлення своєї етнічної приналежності, знання історії, мови, культури свого народу, свого краю, засад культурної спадщини; засвоєння гуманістичних,  демократичних і традиційних цінностей;  2. Формування відповідального ставлення до навчання, готовності та здатності учнів  до саморозвитку й самоосвіти на основі мотивації до навчання та пізнання, свідомого  вибору й побудови майбутньої індивідуальної траєкторії освіти, що ґрунтується на  орієнтації у світі професій та наданні переваг певним професіям з урахуванням стійких  пізнавальних інтересів;  3. Формування цілісного світогляду, сучасного рівня розвитку науки й громадської  практики, що враховує соціальне, культурне, мовне, духовне розмаїття сучасного світу; 4. Формування свідомого, шанобливого й доброзичливого ставлення до іншої людини, її думки, світогляду, культури, мови, віри, громадянської позиції, до історії, культури,  релігії, традицій; готовності й здатності вести діалог і досягати взаєморозуміння;  5. Засвоєння соціальних норм, правил поведінки, ролей і форм соціального життя в  групах і товариствах;  6. Розвиток моральної свідомості й компетентності в рішенні моральних проблем на  основі особистого вибору, формування моральних почуттів і моральної поведінки,  свідомого й відповідального ставлення до власних вчинків;  7. Формування комунікативної компетентності в спілкуванні й співпраці з  однолітками, дітьми старшого й молодшого віку, дорослими в процесі освітньої, суспільно  корисної, навчально­дослідної, творчої й іншої діяльності;  8. Формування цінності здорового й безпечного способу життя; засвоєння правил  індивідуальної й колективної безпечної поведінки в надзвичайних ситуаціях, що  загрожують життю і здоров’ю людей, правил поведінки в транспорті та на дорогах;  9. Формування основ екологічної культури, що відповідає сучасному рівню  екологічного мислення;  10. Усвідомлення значення сім’ї в житті людини й суспільства, прийняття цінності  сімейного життя, шанобливого й дбайливого ставлення до членів своєї родини;  11. Розвиток естетичної свідомості через засвоєння художньої спадщини народів  Донбасу й світу, творчої діяльності естетичного характеру.  Метапредметні результати засвоєння основної освітньої програми з предмета  «Українська мова та література» мають відбивати:  1. Уміння самостійно визначати цілі свого навчання, ставити й формулювати для себе нові   завдання   в   навчанні   й   пізнавальній   діяльності,   розвивати   мотиви   й   інтереси   своєї пізнавальної діяльності;  2.   Уміння   самостійно   планувати   шляхи   досягнення   цілей,   у   тому   числі альтернативних,   свідомо   вибирати   найбільш   ефективні   засоби   вирішення   навчальних   і пізнавальних задач;  3.   Уміння   співвідносити   власні   дії   із   запланованими   результатами,   здійснювати контроль   своєї   діяльності   в   процесі   досягнення   результатів,   визначати   способи   дій   у рамках запропонованих умов і вимог, коректувати свої дії у відповідності до ситуації, що змінюється;  4. Уміння оцінювати правильність виконання навчальної задачі, власні можливості її розв’язання;   5. Володіння основами самоконтролю, самооцінки, прийняття рішень і здійснення свідомого вибору в навчальній і пізнавальній діяльності;  6.   Уміння   визначати   поняття,   узагальнювати,   проводити   аналогії,   класифікувати, самостійно   обирати   підстави   й   критерії   для   класифікації,   установлювати   причиново­ наслідкові зв’язки, будувати логічний роздум, умовивід (індуктивний, дедуктивний і за аналогією) та робити висновки; 7. Уміння створювати, застосовувати й перетворювати знаки й символи, моделі й схеми для розв’язання навчальних и познавательных задач;  8.   Уміння   організовувати   навчальну   співпрацю   й   спільну   діяльність   з   учителем   і однолітками; працювати індивідуально і в групі; формулювати, аргументувати й доводити свою думку;  9.   Уміння   свідомо   використовувати   мовленнєві   засоби   відповідно   до   задач комунікації   для   висловлення   почуттів,   думок   і   потреб,   планування   й   регуляції   своєї діяльності; вільно володіти усним та письмовим мовленням, монологічним контекстним мовленням;  10.   Формування   інформаційнокомунікаційних технологій;  і   розвиток   компетентностей   в   галузі   використання 11.   Формування   і   розвиток   екологічного   мислення,   уміння   застосовувати   його   в пізнавальній, комунікативній, соціальній практиці й професійній орієнтації.  12. Навички розуміння та рефлексії, володіння мовними засобами – уміння чітко викладати   свою   точку   зору,   використовувати   адекватні   мовні   засоби   –   формується   на уроках   української   мови   та   літератури,   є   безпосереднім   предметним   результатом   цих занять і характеризує рівень досягнень метапредметних цілей навчання.  Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів  з української мови та літератури 5 КЛАС Учень / учениця: обґрунтовує роль української мови в житті людини; розрізняє мову і мовлення, видимовленнєвої діяльності, види і форми мовлення;  орієнтується   в   умовах   спілкування,співвідносить   своє   мовлення   з   умовами спілкування; узгоджує свою мовленнєву поведінку з ситуацією і правилами спілкування; дотримується основних вимог до мовлення; дає визначення понять «державна мова», «рідна мова»; розуміє роль художнього слова в житті людини, специфіку художнього образу; визначає місце міфології в доробку художньої літератури; дає визначення термінів «фольклор», «легенда», «міф»; розуміє роль і місце реального та фантастичного в житті; уміє виразно читати тексти; розпізнає та класифікує вивчені частини мови ;складає з ними словосполучення і речення; знаходить вивчені орфограми, пояснює їх за допомогою правил; правильно пише слова з вивченими орфограмами; правильно й доцільно використовує вивчені частини мови в мовленні;  знає зміст міфів, народної казки, літературних творів, уміє переказати її фрагменти; розпізнає вивчені частини мови в тексті; аналізує мовне оформлення тексту; уміє визначати засоби створення образності; уміє читати твори  за дійовими особами; дає власну оцінку вчинкам і поведінці персонажів; виділяє словосполучення в реченні;                                                       знаходить у словосполученні головне й залежне слова; визначає засоби граматичного зв’язку в словосполученні; наводить приклади; складає   словосполучення   за   заданими   схемами;   робить   синтаксичний   розбір словосполучень; знаходить і виправляє граматичні помилки на вивчені правила у мовленні; розрізняє прості й складні речення, види речень за метою висловлювання, окличні речення; знаходить вивчені пунктограми й обґрунтовує їх за допомогою правил; складає зі словосполучень речення;  прості речення різних видів; правильно   ставить   розділові   знаки   в   кінці   простих   речень,   різних   за   метою висловлювання; знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила, правильно   й   доцільно   використовує   у   мовленні   прості   речення,   різні   за   метою висловлювання; розрізняє   головні   й   другорядні   члени,   знаходить   їх   у   реченні,   визначає,   якими частинами мови вони виражені (у межах вивчених частин мови); будує речення за заданими схемами; розрізняє поширені й непоширені речення; редагує текст; розрізняє звуки і букви; звуки голосні й приголосні; наводить приклади; визначає  звукове значення  букв у слові,кількість звуків  і букв; робить  звуковий запис слів; вимовляє слова відповідно до норм української літературної мови, правильно відтворює друкований(написаний) текст під час читання; правильно передає на письмі усне мовлення; розрізняє тверді і м’які приголосні, правильно вимовляє їх; пояснює невживання букви ь у словах, де він не ставиться, наводить приклади; використовує букви ь, і, є, ю, я для позначення м’якості приголосних на письмі; робить звуковий запис слів із твердими і м’якими приголосними; користується орфоепічним та орфографічним словником; помічає і виправляє орфоепічні та орфографічні помилки; читає   напам’ять   алфавіт;співвідносить   назви   букв   і   вимову   звуків,   які   вони позначають; вільно користується алфавітом, працюючи зі словниками, шукаючи потрібну літературу в бібліотеці; правильно вимовляє, читає і записує з голосу слова з буквосполученнями йо, ьо (в межах вивченого матеріалу); розрізняє власне українські й запозичені слова; наводить приклади; добирає   до   слів   іншомовного   походження   власне   українські   синоніми   (дефект– вада); з’ясовує значення власне українських та запозичених слів за словником; визначає за   словником   іншомовних   слів,   з   якої   мови   запозичене   слово;   тлумачить   значення відомих запозичених слів за допомогою власне українських відповідників; розрізняє слова за сферою їх використання; розпізнає загальновживані  і стилістично та емоційно забарвлені слова; професійні слова і терміни; наводить приклади; з’ясовує значення професійних слів і термінів за словником; розпізнає застарілі слова і неологізми, наводить приклади; добирає до них синоніми; з’ясовує значення застарілих і нових слів за словником; пояснює значення застарілих слів за допомогою загальновживаних; доцільно вживає застарілі слова і неологізми; розрізняє лексичне і граматичне значення слова;               розпізнає синоніми, антоніми, омоніми; розрізняє омоніми й багатозначні слова, а також значення омонімів залежно від контексту; наводить приклади; визначає значущі частини слова; розрізняє значення морфем; наводить приклади; добирає спільнокореневі слова; пояснює значення слова за допомогою аналізу його будови (у нескладних випадках); з’ясовує різницю в лексичному значенні слів, пов’язану із значенням морфем (у нескладних випадках); утворює нові слова за допомогою морфем; робить розбір слова за будовою; вживає   слова   з   різними   значущими   частинами   з   урахуванням   їх   смислових   і стилістичних особливостей; визначає змістові та формальні ознаки тексту; визначає спосіб творення відомих слів; наводить приклади; утворює нові слова за допомогою різних способів словотвору; здійснює еквівалентну заміну (авіаційна база–авіабаза); робить словотвірний розбір слів; виділяє морфеми на основі словотвірного аналізу (у словах із нескладною структурою); пояснює етимологію окремих слів; користується етимологічним словником; розпізнає   орфограми   і   пояснює   їх   за   допомогою   правил;   наводить   приклади: з’ясовує значення, якого надають словам префікси  пре­, при­;  здійснює еквівалентну заміну (місто біля моря – приморське місто); правильно вживає слова з префіксами пре­, при­, прі­; утворює спільнокореневі слова і форми слів із чергуванням; правильно вимовляє слова, при творенні яких відбулися зміни приголосних; утворює нові слова, при творенні яких відбуваються зміни приголосних; правильно вимовляє складноскорочені слова. 6  КЛАС Учень/учениця:       застосовує здобуті в 5 класі знання, сформовані вміння і навички; виконує синтаксичний розбір словосполучень; розрізняє словосполучення й речення; просте і складне речення; знаходить вивчені пунктограми й обґрунтовує їх за допомогою правил; знаходить і виправляє граматичні помилки на вивчені правила у  мовленні; розпізнає самостійні частини мови ( іменник, прикметник, займенник, числівник, дієслово) серед інших частин мови, визначає їх постійні і непостійні ознаки, синтаксичну роль;          утворює   самостійні   частини   мови   (   іменник,   прикметник,   займенник,   числівник, дієслово) за допомогою відомих способів словотвору; володіє   правилами   написання   НЕ   з   іменниками, прикметниками,   займенниками, числівниками, дієсловами; правильно використовує іменники, прикметники, займенники, числівники, дієслова для точнішого вираження думок та уникнення невиправданих повторів; розпізнає вивчені орфограми в іменниках, прикметниках, числівниках, займенниках, дієсловах; займенниках, дієсловах у міру їх засвоєння; пояснює їх за допомогою правил;  правильно пише слова з вивченими орфограмами; знаходить і виправляє помилки на вивчені правила; виконує   морфологічний   розбір   іменника,   прикметника,   займенника,   числівника, дієслова. Література Учень/учениця: розуміє роль книжки в житті людини; уміє пояснити особливості композиції твору; визначає головну думку твору;            складає простий і складний план твору; уміє виразно й усвідомлено читати і переказувати твір; знає особливості розповіді й роздуму; формулює власні висновки про прочитаний твір; усвідомлює морально­ етичні цінності, що допомагають бачити й розуміти красу і приваби  світу; уміє характеризувати образ головного героя; аналізує   поведінку   героїв,   їхні   вчинки,   моральний   вибір   у   різних   життєвих ситуаціях; толерантно і аргументовано доводить свою думку, відстоює власну позицію; правильно визначає жанр твору; знаходить метафори, уособлення в художніх текстах. 7  КЛАС Мова Учень / учениця:     визначає місце української мови серед інших слов’янських мов; розрізняє стилі та типи мовлення; застосовує отримані знання, сформовані уміння та навички; розрізняє   самостійні   та   службові   частини   мови,   визначає   морфологічні   ознаки,  синтаксичну роль; визначає   значення   різних   частин   мови,   службових   слів,   вигуків   як   виражальних засобів у творі;  знаходить вивчені орфограми й пояснює їх за допомогою правил; знаходить і виправляє помилки на вивчені правила; обґрунтовує вживання розділових знаків; виконує морфологічний розбір вивчених частини мови; перекладає українською та російською мовами, ураховуючи при цьому особливості володіє   навичками   самостійного   визначення   цілей   та   планування   роботи,   культури мовлення; виконує різноманітні завдання з мови.                Література Учень / учениця:   знає основні відомості про письменників; виразно та осмислено читає поетичні та епічні тексти, визначає тему та головну думку, аналізує зміст, пояснює жанрову специфіку твору та вирізняє його композиційні елементи; розуміє особливості прози як типу художнього мовлення; характеризує образи героїв та дає характеристику стосунків між персонажами; акцентує увагу на портретах, пейзажах; визначає віршові розміри поезій; визначає та коментує основні мотиви, роль художніх засобів, символічність образів; володіє термінами з теорії літератури; розвиває   уміння   аргументовано   висловлювати   власні   думки,   порівнювати   їх   з думками однокласників, учителя; усвідомлює   значення   формування   морально­етичних   цінностей,   розвитку естетичного смаку. 8  КЛАС Учень / учениця:                   обґрунтовує   функцію   мови   як   найважливішого   засобу   пізнання,   спілкування   і впливу; наводить приклади; застосовує здобуті знання, сформовані уміння і навички на складнішому мовному матеріалі; знаходить у тексті різні частини мови; коментує   найскладніші   орфограми;   знає   значення   та   граматичні   ознаки   різних частин мови, службових слів, вигуківрозпізнає вивчені частини мови в тексті; характеризує   прикметники   та   прислівники   як   засоби   створення   образності   в народних піснях; уміє визначати засоби створення образності; визначає засоби художньої виразності в тексті; називає особливості усної народної творчості, три основні її роди; знає   визначення   народної   лірики   як   окремого   роду   усної   словесної   народної творчості, характеризує жанри (види) та піджанри (підвиди); аналізує пісню як жанр родинно­  побутової лірики; аналізує поезії Марусі Чурай.  знає   ознаки   словосполучення;   знаходить   у   словосполученні   головне   й   залежне слова;   визначає   засоби   граматичного   зв’язку   в   словосполученні;   наводить   приклади; складає   словосполучення   за   заданими   схемами;   виконує   синтаксичний   розбір словосполучень; знаходить і виправляє граматичні помилки на вивчені правила у своєму і чужому мовленні   (у   тому   числі   помилки   у   формі   залежного   слова   в   словосполученнях,   що різняться в українській та російській мовах);  розрізняє речення різних видів (за метою висловлювання, характером граматичної основи, кількістю граматичних основ); обґрунтовує вживання розділових знаків за допомогою вивчених правил; ставить розділові знаки в кінці речення; знаходить і виправляє помилки на вивчені пунктуаційні правила розрізняє прості й складні речення;  визначає структуру простого двоскладного речення (знаходить головні і другорядні члени);  правильно  будує   прості  речення,  використовуючи   головні  й   другорядні  члени речення; знає   способи   вираження   підмета;   розрізняє   простий   і   складений   присудок; застосовує на практиці знання щодо вживання тире між підметом і присудком; розрізняє   види   односкладних   речень,   правильно   будує   їх;   знає   особливості граматичної   основи   односкладних   речень;   поділяє   односкладні   речення   за   способом вираження і значенням головного члена;  знаходить означено­особові речення; аналізує   оповідання   «Дорогою   ціною»,   визначає   тему   й   головну   думку   твору, характеризує образи Остапа та Соломії;  аналізує поему «Прометей» (скорочено);  розкриває   тему   й   головну   думку   твору,   пояснює   символізм   образу   Прометея (символ мужності, нескореності, любові до людей);  веде   підготовлений   або   імпровізований   діалог   за   змістом   прочитаного (прослуханого) тексту. Учні повинні знати: Мова  9  КЛАС складне  речення, його ознаки, види (складносурядне, складнопідрядне,  безсполучникове, СР з різними видами зв’язку), види розділових знаків у складному речення, правила їх уживання, лінгвістика тексту ( структурна організація тексту, складне синтаксичне ціле, абзац, актуальне членування речень, структурні типи ССЦ)    лінгвістичний аналіз тексту Література   o o o o o o o o  жанри народної драми, приклади творів,  періодизація української літератури, приклади творів, представники кожного  періоду, аналіз творів прадавньої та давньої літератури біографічні відомості , загальна характеристика творчості( напрям, жанри, твори)  письменників:  І.П. Котляревського, Г.Ф. Квітка­Основ`яненка, Т.Г. Шевченка, М.  Вовчка,М. Петренка зміст, будова, жанр, характеристика образів творів: «Весілля»    «Повчання Володимира Мономаха» «Слово о полку Ігоревім» вірші, байки, афоризми Г. Сковороди «Енеїда» І. Котляревського «Маруся» Г. Квітки­Основ` яненка «Причинна», «Наймичка», «Назар Стодоля», твори рос. мовою Т. Шевченка «Інститутка» М. Вовчка Основні вміння, передбачені програмою Мова Учень/учениця: розрізняє складні речення і прості з однорідними та відокремленими членами; визначає компоненти в складному реченні та засоби зв’язку між ними; розпізнає види  складних  речень, визначає їх структуру; правильно будує різні види складних речень;  правильно ставить і пояснює розділові знаки між частинами складного речення; знаходить і виправляє помилки на вивчені правила; дотримується правильного інтонування складного  речення; виконує синтаксичний розбір складних  реченнь; уміє перетворювати прості речення на складні й навпаки; здійснює вибірковий переказ тексту; правильно інтонує і вживає речення у мовленні. розпізнає складнопідрядні речення  з підрядними означальними та підрядними з’ясувальними; удосконалює граматико­стилістичні вміння аналізувати інтонаційні, пунктуаційні й  стилістичні особливості складних речень з різними видами зв’язку; самостійно створює монологічне висловлювання з елементами опису природи; вводить до тексту складні речення, розпізнає складнопідрядні речення; замінює складнопідрядні речення синонімічними конструкціями; виконує синтаксичний розбір складних  речень; правильно будує і використовує у мовленні безсполучникові та синонімічні їм  речення із сполучниками і прості речення; обґрунтовує вживання розділових знаків за допомогою пунктуаційних правил; розвиває вміння трансформувати прості речення і складні сполучникові в  безсполучникові складні; розпізнає складні речення з різними видами зв'язку, правильно будує і використовує  їх у мовленні; вживає складні речення із сурядним і підрядним зв’язком; сполучниковим і  безсполучниковим зв’язком; обґрунтовує вживання розділових знаків у складних реченнях з різними видами  зв’язку; визначає роль складних синтаксичних конструкцій у художніх творах. ділить текст на ССЦ, аналізує їх структуру, способи зв’язку ССЦ у тексті;                                 використовує різні засоби зв’язку компонентів тексту у мовленні;  користується довідниками; читає та аналізує текст, називає засоби міжфразного зв’язку, розрізняє види  інформації в тексті; виділяє в реченнях тексту «відоме» та «нове»; аналізує твір., складає твір на запропоновану тему; осмислює тему, розвиває її, підпорядковує висловлювання темі й основній думці;  робить висновки; висловлює власні враження і почуття. виправляє лексичні й граматичні помилки; володіє практичними навичками щодо визначення основних орфограм і пунктограм  української мови. знаходить і виправляє помилки у побудові ССЦ;  Література Учень/учениця:            оперує поняттями теорії літератури (поданих у КТП) розрізняє народну лірику, народний епос, народну драму; розвиває уміння висловлювати оцінні судження щодо прочитаного; розвиває характеристики, які стосуються техніки читання; робить ідейно­художній аналіз, характеризує образи вивчених творів; проводить міні­дослідження за прочитаними творами, оформляє результати міні­ дослідження у вигляді реферату; вступає в діалог з однокласниками щодо проблем, порушених у творах; дає загальну характеристику творчості письменників; визначає і обґрунтовує жанр твору; знаходить і аналізує ліричні відступи у поемах Котляревського і Шевченка, у «Слові о полку Ігоревім» ;  бачить основні сюжетні лінії твору; 11 КЛАС Учень / учениця:   дотримується вимог культури мовлення з метою ефективної комунікації, прагне бути комунікабельним; розрізняє тексти за стилем, типом і жанром мовлення, знає стилістичні особливості синтаксичних одиниць; членує   текст   на   ССЦ,   класифікує   тексти   за   сферою   використання,   метою   і ­    ознайомлений із синтаксичними нормами, уміє аналізувати словосполучення і речення з погляду їх структури і комунікативного призначення; - використовує   на   практиці   знання   щодо   розстановки   розділових   знаків   при однорідних членах речення, відокремлених членах речення, виконує пунктуаційний аналіз речення;                    ­   структурними особливостями; визначає предмет і завдання риторики, називає етапи ораторської діяльності, вміє  ­  вибудовувати стратегію оратора, користується різними формами передачі думки, корегує власні й чужі тексти; знає умови розвитку літератури першої половини ХХ століття; називає літературні ­  напрямки, течії, стилі, які співіснували на початку ХХ століття; знає особливості розвитку української прози 20­х років, її представників, підкреслює ідейно­стильове розмаїття і формотворчу новизну творів даного періоду;  знає життєвий і творчий шлях письменників;      оцінює використані автором мовні засоби, називає зображувально­виражальні засоби мови поетичних творів;   аналізує структуру тексту, виконує стислий лінгвістичний та літературознавчий аналізи тексту. прагне до розвитку естетичного смаку, культури образного бачення;  удосконалює навички читання вголос і мовчки, працює з додатковою літературою; висловлює   власні   почуття   з   приводу   прочитаних   творів, характеризує   образи дійових осіб. Зміст навчального предмету 5 КЛАС                                                 (33 години, 1 година на тиждень) ТЕМА 1 (1 год.) Вступ. ТЕМА 2 ( 4 год.) Повторення вивченого з мови в початкових класах. Контрольна  робота 1. Диктант.  ТЕМА 3 ( 11 год.) Відомості з синтаксису та пунктуації . Елементи  стилістики.  Контрольна  робота 2. Тестування. ТЕМА 4 ( 8 год.) Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Контрольна  робота 3. Переказ. ТЕМА 5 (7  год.) Фразеологія. Елементи стилістики. Контрольна  робота  4. Диктант. ТЕМА 6 ( 2 год.) Будова слова. Способи творення слів. Словотвір. Орфографія. Елементи  стилістики.                                                  (33 години, 1 година на тиждень) 6  КЛАС Вступ. Повторення та узагальнення вивченого в п’ятому класі (2год.) Словосполучення і речення. Просте і складне речення, розділові знаки в них.  Орфограми в значущих частинах слова. Морфологія. Орфографія. Елементи стилістики. Іменник (10 год. + 2 КР) Морфологія. Орфографія. Елементи стилістики. Прикметник (4 год.) Морфологія. Орфографія. Елементи стилістики. Числівник (4 год. + 1 КР) Морфологія. Орфографія. Елементи стилістики. Займенник (5 год.) Морфологія. Орфографія. Елементи стилістики. Дієслово (5 год. + 1 КР) 7  КЛАС                                                 (33 години, 1 година на тиждень) 1. Вступ (2 год.) Місце української мови серед інших слов’янських мов. Метапредметні зв’язки. Мовні засоби образотворення в українських народних думах. Робота з текстами.  «Дума про Марусю Богуславку», «Дума про втечу трьох братів з Азова». 2. Морфологія. Орфографія. Дієприкметник (7 год.). Дієприкметник як особлива форма дієслова. Т. Шевченко. «Тополя». Дієприкметниковий зворот. П. Куліш. «Орися». Активні   і   пасивні   дієприкметники.   Н   у   дієприкметниках  та  нн  у   прикметниках дієприкметникового походження. Не з дієприкметниками Безособові дієслівні форми на ­но, ­то. Метапредметні зв’язки. Використання дієприкметників як одного із засобів створення образності. Контрольна робота 1. Тестування. 3. Морфологія. Орфографія. Дієприслівник (6 год.) За програмою на вивчення даної теми відводиться 5 годин, однак заплановано на 1 годину більше для проведення контрольної роботи. Дієприслівник як особлива форма дієслова. Дієприслівниковий зворот Іван Франко. «Захар Беркут» (скорочено). Не з дієприслівниками. Дієприслівники недоконаного і доконаного виду. Використання дієприслівників як одного із засобів створення образності. Контрольна робота 2. Твір. 4. Морфологія. Орфографія. Прислівник (6 год.). Прислівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Григір Тютюнник. «Климко». Ступені порівняння прислівників. Способи творення прислівників. Метапредметні зв’язки. Використання прислівників як засобу створення образності в художніх творах. Не і Ні з прислівниками. И та І в кінці прислівників. Дефіс у прислівниках. Написання прислівників разом і окремо. 5. Службові частини мови (12 год.). За програмою на вивчення даної теми відводиться 13 годин, однак заплановано на 1 годину менше за рахунок об’єднання двох тем для вилучення однієї години на проведення контрольної роботи. Прийменник як службова частина Написання похідних прийменників разом, окремо і через дефіс. Метапредметні зв’язки. Деякі особливості вживання прийменників в українській мові в зіставленні з російською. Сполучник як службова частина мови. Написання сполучників разом і окремо. Метапредметні зв’язки. Використання сполучників для зв’язку речень у тексті. Частка як службова частина мови. Розряди часток за значенням. Правопис часток. Метапредметні   зв’язки.  Використання   часток   як   виражального   засобу   в   художніх творах. Вигук як особлива частина мови. Метапредметні зв’язки. Використання вигуків як засобу виразності в художніх творах. Узагальнення і систематизація вивченого з морфології та орфографії. Робота з текстом. Борис Харчук. «Планетник». Контрольна робота 3. Переказ. Контрольна робота 4. Диктант.                                                 (33 години, 1 година на тиждень) 8  КЛАС Вступ. Повторення та узагальнення вивченого. (1 год) Частини мови, їх значення та граматичні ознаки. Синтаксис .Пунктуація .Словосполучення й речення (3 год+1 КР)  Словосполучення. Речення..   Просте речення .Двоскладні речення.  Головні і другорядні члени речення. ( 6 год+1 КР) Підмет і присудок як головні члени речення. Означення, додаток і обставина як другорядні члени речення.. Прикладка як різновид означення. Види обставин (за значенням).  Порівняльний зворот. Види обставин як засіб зв'язку речень у текстах; їх синоніміка.  Односкладні  речення  (5 год) Односкладні прості речення з головним членом у формі присудка. Означено­особові  речення. Неозначено­особові речення. Узагальнено­особові реченя. Безособові речення.  Називні речення. Неповні речення .Речення з однорідними членами (4 год)  Повні і неповні речення.Однорідні члени речення.  Речення із звертаннями, вставними словами.(4 год) Звертання. Звертання непоширені і поширені. Вставні слова (словосполучення, речення),  розділові знаки при них. Речення з відокремленими членами (4 год) Відокремлені другорядні члени речення.  Пряма  і непряма мова.Діалог. (3 год+КР)  Пряма і непряма мова як способи передачі чужого мовлення. Цитата як спосіб передачі  чужого мовлення. Діалог і полілог. Пісні Марусі Чурай «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю…».  Іван  Котляревський. «Наталка Полтавка». Особливості мови п’єси «Наталка Полтавка». Іван  Франко. «Каменярі». Борис Грінченко. «До праці». «Батько та дочка» (скорочено)  М. Коцюбинський. «Дорогою ціною» (уривки за вибором учителя). Леся Українка. «Давня казка»   (скорочено).   Андрій   Малишко.   «Прометей»   (скорочено).   Олег   Чорногуз.   «Веселі поради». Анатолій Дімаров «Тирлик». 9  КЛАС Тема 1 Вступ, повторення та узагальнення вивченого (1 год.) Тема 2 *   Синтаксис. Пунктуація. Складне речення  Складносурядне речення. (5 год.,  з   них: 4 години­на вивчення теми, 1 година­­контрольна робота (переказ). Тема 3 Складнопідрядне речення.  Прадавня українська література.(7 год.,  з них:  6 годин на вивчення теми, 1 година­­контрольна робота ( тестування). Тема 4 Безсполучникове складне речення (2 год.) Тема 5 Складне речення з різними видами  зв’язку. Давня українська література ХІV­  ХVІІІ ст. (5 год.) Тема   6   Лінгвістика   тексту.  Нова   українська   література   (кінця   ХVІІІ   ­перших десятиліть   ХІХ   ст.)   (10   год.,   з   них:   9   год.­­на   вивчення   теми,   1   година   ­   контрольна робота( твір) Тема 7 Узагальнення і систематизація вивченого. Українська література кінця ХІХ ст.   ( 3 год.), з них: 2 години­на вивчення теми, 1 година­­контрольна робота (диктант) *До цієї теми ввійшло 2 розділи програми: ­Складне  речення­2 години ­Складносурядне речення­3 години 11  КЛАС Вступ. Культура мовлення та комунікація ( 3 год.) Модель комунікації. Комунікабельність як риса характеру людини.  Розвиток української літератури на новому історичному етапі (1900–1930 рр.).  Особливості літературного процесу 1940– 1950 рр. Поглиблення   і   систематизація   найважливіших   відомостей   з   орфоепії,   фонетики, стилістики (8 год.+1к.р.) Словосполучення і речення як одиниці синтаксису. Стилістичні особливості односкладних і двоскладних, повних і неповних, ускладнених і неускладнених речень. Уживання тире між підметом   і   присудком,   у   неповному   реченні.   Виділення   на   письмі   однорідних   і відокремлених   членів   речення,   вставних   конструкцій. Стилістичні   особливості складносурядних,   складнопідрядних,   безсполучникових   складних   речень.   Особливості пунктуаційного аналізу речення. Пряма мова. Розрізнення прямої мови й непрямої мови. Особливості побудови діалогу. Поезія. Володимир Сосюра. Логічний наголос і порядок слів як засіб підвищення точності та   виразності   мовлення. Життєвий   і   творчий   шлях   Павла   Тичини.   Філософія   вітаїзму. Майстерність  відтворення   настроїв  людини  через  образи  природи. Життєвий  і  творчий шлях Максима Рильського. Структура, особливості поетичного стилю. Проза. Жанрово­ стильове розмаїття.             Степан Васильченко. «Талант». Поглиблення   і   систематизація   найважливіших   відомостей   з   лінгвістики   тексту   і стилістики   ( 5 год. + 1 к.р.) Текст і його ознаки. Класифікація текстів за сферою використання, метою, структурними  особливостями. ССЦ як складова частина тексту. Юрій Яновський. «Вершники». Багатство змісту, досконалість художньої форми, жанрова своєрідність   твору   «Вершники». Зміст   і   будова   новелістичного   роману.   Остап   Вишня (Павло   Губенко).  «Моя  автобіографія»,   «Мисливські   усмішки». Майстерне   змалювання рідної природи та заклик до її збереження. Засоби комічного. Основи публічного мовлення ( 8 год. + 1 к.р.) Предмет і завдання риторики. Секрети успішного публічного виступу. Риторичні вимоги до мовця. Поняття «відгук». Поняття «повідомлення». Розвиток драматургії (1920– 1930 рр.). Олександр Довженко. «Зачарована Десна». Етапи життєвого й творчого шляху. Режисерська майстерність О. Довженка. Реалізм побутових деталей. Андрій Малишко. «Оксана». «Лист до гречки». «Важкі вітри не випили роси…». Огляд   життя   і   творчості   поета. Перевага   ліричного   начала   над   епічним   –   характерна особливість його творчості. Єдність поета й природи рідного краю. Жанрові різновиди ліричної поезії. Поглиблення і систематизація найважливіших відомостей з основних розділів науки про мову ( 5 год. + 1 к.р.) Основні   поняття   фонетики. Орфографія. Лексична   система   української   мови,   основні лексичні поняття. Основні поняття морфології. Основні орфограми в коренях, суфіксах, закінченнях. Поглиблення   знань   про   найважливіші   орфоепічні   норми   української літературної мови. Поняття «переклад». Типові помилки під час перекладу. Літературний   процес   другої   половини   ХХ   століття.   Поезія   і   проза   даного   періоду. Розвиток драматургії. Ідейно­стильове розмаїття, тематична і формотворча новизна. Григір Тютюнник. «Три зозулі з поклоном» ­ новела про щиру й віддану любов, людську чесність і порядність. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ Оцінювання   результатів   навчання   української   мови   здійснюється   на   основі функціонального підходу до шкільного мовного курсу, який насамперед має забезпечити учням уміння ефективно користуватися мовою як засобом пізнання, комунікації; високу мовну   культуру   особистості.   Функціональний   підхід   передбачає   таке   співвідношення мовної   теорії   та   мовленнєвої   практики,   за   якого   пріоритетним   є   розвиток   навичок мовленнєвої   діяльності:   аудіювання,   говоріння,   читання,   письма.   Робота   над   мовною теорією, формуванням знань про мову підпорядковується інтересам розвитку мовлення. Практична   мовленнєва   орієнтація   шкільного   курсу   мови   та   оцінювання   результатів навчання особливо актуальні з огляду на те, що одним із найважливіших завдань сучасної школи є розвиток творчих здібностей, ініціативності, пізнавальної самостійності школярів, їх уміння працювати з інформацією, критично оцінювати її, застосовувати для розв’язання життєвих   проблем.   Оцінювання   результатів   навчання   мови   здійснюється   на   основі:   а) урахування основної мети, що передбачає різнобічний мовленнєвий розвиток особистості; б)   освітнього   змісту   навчального   предмета,   який   розподіляється   на   чотири   елементи: знання, уміння й навички, досвід творчої діяльності і досвід емоційно­ціннісного ставлення до   світу;   в)   функціонального   підходу   до   шкільного   мовного   курсу,   який   передбачає вивчення   мовної   теорії   в   аспекті   практичних   потреб   розвитку   мовлення.   Об’єктами оцінювання мають бути: знання про мову й мовлення;   мовленнєві вміння й навички з чотирьох видів мовленнєвої діяльності;    мовні вміння та навички;   досвід творчої діяльності;   досвід особистого емоційно­ціннісного ставлення до світу. ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ   1.   Перевіряється   здатність  учня   сприймати   на   слух   незнайоме   за   змістом I. АУДІЮВАННЯ (слухання–розуміння) висловлювання із одного прослуховування:  а) розуміти:   мету висловлювання;   фактичний зміст;   причинно­наслідкові зв’язки;   тему і основну думку висловлювання;   виражально­зображувальні засоби прослуханого твору;  б) давати оцінку прослуханому.  Перевірка аудіювання учнів здійснюється фронтально за одним із варіантів.  Варіант перший: учитель читає один раз незнайомий учням текст, а потім пропонує серію   запитань   з   варіантами   відповідей.   Школярі   повинні   мовчки   вислухати   кожне запитання, варіанти відповідей до нього, вибрати один із варіантів і записати лише номер запитання, а поряд літеру обраної відповіді: (наприклад: 1) б; 2) г, де цифри «1», «2» – номери   запитань,   а   літери   «б»,   «г»   –   варіанти   обраних   відповідей):   для   всіх   класів пропонується   6   запитань   з   чотирма   варіантами   відповідей   та   одне   завдання   творчого характеру).   Варіант другий: учні одержують видрукувані запитання та варіанти відповідей до них і відзначають галочкою правильний, на їхню думку, варіант (для всіх класів пропонується 6 запитань з чотирма варіантами відповідей та одне завдання творчого характеру).  2.   Матеріал   для   контрольного   завдання:  зв’язне   висловлювання   (текст) добирається відповідно до вимог програми для кожного класу. Орієнтовний обсяг тексту і тривалість звучання Кла с Кількість слів Художній стиль Тривалість звучання (хв.) Кількість слів Інші  стилі Тривалість звучання (хв.) 5 6 7 8 9 10 11 300­400 400­500 500­600 600­700 700­800 800­900 900­1000 4­5 5­6 6­7 7­8 8­9 9­10 10­11 200­300 300­400 400­500 500­600 600­700 700­800 800­900 3­4 4­5 5­6 6­7 7­8 8­9 9­10 3.   Одиниця   контролю:  відповіді   учнів   на   запитання   за   прослуханим   текстом, одержані в результаті виконання тестових завдань і завдання творчого характеру.  4. Оцінювання аудіювання перевіряється таким чином: після прочитання вчителем тексту   (згідно   з   таблицею   «Орієнтовний   обсяг   тексту   і   тривалість   звучання»)   учні відповідної паралелі повинні виконати завдання репродуктивного характеру: (12 завдань по 1 б. = 12 б. – орієнтовно 12 хв.).  Оцінка «5» виставляється за бездоганно виконану роботу (12 набраних балів), а також за   наявності   10–11   набраних   балів,   «4»   –   за   наявності   7–9   набраних   балів,   «3»   –   за наявності 4–6 набраних балів, «2» – за наявності 2–3 набраних балів, «1» – за наявності 1 набраного бала чи в разі відсутності правильної відповіді. II. ГОВОРІННЯ ТА ПИСЬМО (діалогічне та монологічне мовлення) Під   час   перевірки   складених   учнями   висловлювань   (діалогів,   усних   і   письмових переказів  та творів) ураховується  ступінь повноти  вираження теми,  міра  самостійності виконання   роботи,   ступінь   вияву   творчих   здібностей,   особистого   ставлення   до   змісту висловлювання.  Діалогічне мовлення  Усне діалогічне мовлення перевіряється в 5–11 класах.  1. Перевіряється здатність учнів:  а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що обговорюється;  б) демонструвати вміння:   складати діалог відповідно до запропонованої ситуації й мети спілкування;   самостійно досягати комунікативної мети;  використовувати   репліки   для   стимулювання,   підтримання   діалогу,   формули мовленнєвого етикету;   дотримуватися теми спілкування;   додержуватися правил спілкування (не перебивати співрозмовника, заохочувати його щодо висловлення власної думки, зацікавлено й доброзичливо вислуховувати його, уміти висловити незгоду з позицією так, щоб не образити його тощо);  дотримуватися норм літературної мови;  демонструвати   певний   рівень   вправності   в   процесі   діалогу   (стислість,   логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо);  в) висловлювати особисту позицію щодо теми, яка обговорюється;   г) аргументувати висловлені тези, ввічливо спростовувати помилкові висловлювання співрозмовника.  Зазначені характеристики діалогу є основними критеріями при його оцінюванні.  Перевірка  рівня  сформованості  діалогічного  мовлення  здійснюється   таким  чином: учитель   пропонує   двом   учням   вибрати   одну   із   запропонованих   тем   чи   мовленнєвих ситуацій   (теми   чи   ситуації   пропонуються   різного   рівня   складності),   обдумати   її   й обговорити із товаришем перед класом у формі діалогу протягом 3 –5 хвилин.  Оцінка ставиться кожному з учнів. 2.   Матеріал   для   контрольних   завдань   добирається   з   урахуванням   тематики соціокультурної змістової лінії чинних програм, рівня підготовки, вікових особливостей та пізнавальних інтересів учнів.  3. Одиниця контролю: діалог, складений двома учнями. Кла с 5 6 7 8 9 10 11 Орієнтовна кількість реплік для двох учнів Обсяг діалогу 5­6 6­7 7­9 9­11 11­13 13­15 15­17 Примітка.   Під   час   оцінювання   діалогу   необхідно   диференціювати   репліки   на розгорнуті   (складаються   з   двох   і   більше   речень)   і   нерозгорнуті   (виражені   одним реченням).   Якщо   репліки   розгорнуті,   то   їх   кількість   зменшується.   До   вказаної кількості не зараховуються слова, що належать до мовленнєвого етикету (звертання, привітання, прощання тощо).  4. Оцінювання Бал и  1 2 3 4 5 Критерії оцінювання діалогічного мовлення Характеристика складених учнями діалогів Учень неспроможний підтримувати діалог навіть за наявності зразка, відповідаючи  на запитання «так» чи «ні» або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи  заперечного характеру. Учень не досягає комунікативної мети або досягає її частково, обмежуючись  двоматрьома малоінформативними репліками, допускаючи значну кількість  помилок різного характеру Учень бере участь у діалозі за нескладною за змістом мовленнєвою ситуацією,  додержується елементарних правил поведінки в розмові, загалом досягає  комунікативної мети, проте допускає відхилення від теми, не враховує належним  чином ситуацію й мету спілкування; мовлення школяра характеризується  стереотипністю, недостатньою різноманітністю й потребує істотної корекції тощо.  Учасник діалогу припускається чималої кількості помилок у мовному оформленні  реплік. Учень самостійно складає репліки до діалогу, загалом вправно бере участь у бесіді  за ситуацією, що містить певну проблему, демонструючи достатній рівень культури  мовлення, досягаючи комунікативної мети. Висловлює судження й певною мірою  аргументує їх за допомогою загальновідомих фактів. У діалозі наявні елементи  оцінних характеристик, узагальнень, проте допускаються певні недоліки за кількома критеріями (2,3,4­ма). Учень складає репліки до діалогу відповідно до запропонованої учителем теми для  обговорення або обраної разом із співрозмовником проблеми, переконливо й  оригінально аргументує свою позицію, зіставляючи різні погляди на той самий  предмет, розуміючи можливість інших підходів до обговорюваної проблеми.  Виявляє повагу до думки іншого, готовність уважно та доброзичливо вислухати  співрозмовника, даючи можливість висловитися; додержується правил  мовленнєвого етикету. Структура діалогу, мовне оформлення реплік відповідає  нормам, проте за одним із критеріїв можливі певні недоліки. Мовне   оформлення   оцінюють   орієнтовно,   спираючись   на   досвід   учителя   і   не підраховуючи помилок (зважаючи на технічні труднощі фіксації помилок різних типів в усному мовленні). Примітка.  Під мовним оформленням  тексту діалогу  слід  розуміти наявність/відсутність порушень лексичних, фразеологічних, граматичних (морфологічних, синтаксичних),   стилістичних,   орфоепічних,   акцентологічних,   інтонаційних   норм української літературної мови, а також соціальних норм мовленнєвого етикету. Монологічне мовлення  Говоріння (усні переказ і твір), письмо (письмові переказ і твір)  1. Перевіряється здатність учня:  а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що розкривається (усно чи письмово);  б) демонструвати вміння:   будувати висловлювання певного обсягу, добираючи та впорядковуючи необхідний для реалізації задуму матеріал (епізод із власного життєвого досвіду, прочитаний або прослуханий текст, епізод із кінофільму, сприйнятий (побачений чи почутий) твір мистецтва, розповідь іншої людини тощо);   ураховувати мету спілкування, адресата мовлення;  розкривати тему висловлювання;  виразно   відображати   основну   думку   висловлювання,   диференціюючи   матеріал   на головний і другорядний;  викладати матеріал логічно, послідовно;   використовувати   мовні   засоби   відповідно   до   комунікативного   завдання, дотримуючись норм літературної мови;  додержуватися   єдності   стилю;   в)   виявляти   своє   ставлення   до   предмета висловлювання,   розуміти   можливість   різних   тлумачень   тієї   самої   проблеми;   г) виявляти певний рівень творчої діяльності, зокрема:  трансформувати одержану інформацію, відтворюючи її докладно, стисло, вибірково, своїми   словами,   змінюючи   форму   викладу,   стиль   тощо   відповідно   до   задуму висловлювання;   створювати оригінальний текст певного стилю;   аргументувати висловлені думки, переконливо спростовувати помилкові докази;  викладати   матеріал   виразно,   доречно,   економно,   виявляти   багатство   лексичних   і граматичних засобів.  Організація контролю здійснюється за одним із двох варіантів.  Варіант   перший:   усі   учні   виконують   роботу   самостійно.  Варіант   другий:   учні складають висловлювання на основі диференційованого підходу.  Перевірка   здатності   говорити  (усно   переказувати   чи   створювати   текст) здійснюється індивідуально: учитель пропонує певне завдання (переказати зміст матеріалу докладно, стисло, вибірково; самостійно створити висловлювання на відповідну тему) і дає учневі час на підготовку. Перевірка   здатності  письмово   переказувати   та   створювати   текст  здійснюється фронтально:   учням   пропонується   переказати   текст   чи   інший   матеріал   для   переказу, самостійно   прочитаний   або   прочитаний   учителем   (за   традиційною   методикою),   чи   то самостійно написати твір. 2. Матеріал для контрольного завдання.  а) П е р е к а з . П е р е к а з   і з   т в о р ч и м   з а в д а н н я м   Матеріалом   для   переказу  (усного/письмового)   може   бути:   текст,   який   читає вчитель, або попередньо опрацьований текст; самостійно прочитаний матеріал із газети, журналу,   епізод   кінофільму   чи   телепередачі,   розповідь   іншої   людини   про   певні   події, народні звичаї тощо. Якщо пишеться переказ із творчим завданням, учням пропонується, окрім   того,   також   завдання,   що   передбачає   написання   творчої   роботи,   обов’язково пов’язаної зі змістом переказу. У тому разі, коли матеріал читається безпосередньо перед контрольною роботою, обсяг тексту орієнтовно визначається так: Кла с Кількість слів 5 6 7 8 9 10 11 90­100 100­125 125­185 185 ­ 250 250­300 300 ­ 350 350­400  Обсяг тексту для стислого чи вибіркового переказу має бути у 1,5–2 рази більшим за обсяг тексту для докладного переказу. Якщо для контрольної роботи використовуються інші   джерела,   то   матеріал   добирається   так,   щоб   обсяг   переказу   міг   бути   в   межах пропонованих для певного класу норм. Тривалість звучання усного переказу – 3–5 хвилин. Обсяг творчого завдання до переказу, виконаного письмово: Кла с Кількість сторінок 5 6 7 8 9 10 11 0,3 0,3 – 0,5 0,5 – 0,6 0,5 – 0,6 0,6 – 0,75 0,75 – 1,0 1,0 – 1.5 б) Тв і р  Матеріалом для твору  (усного/письмового) можуть бути: тема, сформульована на основі   попередньо   обговореної   проблеми,   життєвої   ситуації,   прочитаного   та проаналізованого художнього твору; а також пропоновані для окремих учнів допоміжні матеріали (якщо обирається варіант диференційованого підходу до оцінювання).  3.  Одиниця  контролю:  усне/письмове  висловлювання  учнів.   Обсяг   письмового твору, складеного учнем, орієнтовно визначається так: Кла с 5 6 7 8 9 Кількість сторінок 0,5 – 0,75 0,75 – 1,25 1,25 – 1,75 1,75 – 2,0 2,0 – 2,5 10 11 2,5 – 3,0 3,0 – 3,5 4. Оцінювання.  У монологічному висловлюванні оцінюють його зміст і форму (мовне оформлення). За  усне  висловлювання (переказ, твір) ставлять одну оцінку – за зміст, а також якість мовного   оформлення   (орієнтовно,   спираючись   на   досвід   учителя   і   не   підраховуючи помилок, зважаючи на технічні труднощі фіксації помилок різних типів в усному мовленні). За  письмове  мовлення   виставляють   також   одну   оцінку:   на   основі   підрахунку допущених   недоліків   за   зміст   і   помилок   за   мовне   оформлення,   ураховуючи   їх співвідношення.  Критерії оцінювання усного/ письмового монологічного висловлювання Зміст виконаної роботи Грамотність  Орфографія і  пунктуація 1+1 (негруба) Грамотність  Лексична,  граматична,  стилістична 3 Оцінк а  «5» «4» Учень самостійно будує послідовний,  повний (у разі переказу – з урахуванням  виду переказу) текст, ураховує  комунікативне завдання, висловлює власну  думку, зіставляє її з думкою автора або  однокласників, певним чином аргументує  різні погляди на проблему. Зміст роботи  повністю відповідає темі. Фактичні  помилки відсутні. Зміст викладається  послідовно (за сформульованим планом  або без нього). Робота відзначається  багатством словникового запасу, точністю  слововживання, стилістичною єдністю,  граматичною правильністю та  різноманітністю, розмаїттям використаних  морфологічних категорій і синтаксичних  конструкцій (з урахуванням обсягу  вивчених граматичних відомостей та  відомостей із стилістики). Досягнута  стильова єдність і виразність тексту. За  одним із критеріїв може бути допущено  недолік Учень самостійно будує послідовний,  повний (у разі переказу – з урахуванням  виду переказу), логічно викладений текст,  ураховує комунікативне завдання,  висловлює основну думку, добирає  лексичні засоби (у разі переказу –  використовує авторські засоби виразності,  образності мовлення). Зміст роботи в  основному відповідає темі, достовірний,  однак припускається наявність окремих  недоліків (до чотирьох), наприклад:  відхилення від теми, порушення  послідовності викладу матеріалу, основна  2­6 4­7 «3» «2» «1» думка не аргументується тощо. За обсягом висловлювання наближається  до норми, у цілому є завершеним, тема  значною мірою розкрита, але трапляються  недоліки за низкою показників (до семи),  наприклад: характеризується неповнотою й поверховістю в розкритті теми;  порушенням послідовності викладу; не  розрізняється основна та другорядна  інформація; добір слів не завжди вдалий (у  разі переказу – не використано авторську  лексику). Учень будує лише окремі фрагменти  висловлювання, за обсягом робота складає  менше половини від норми; лексика та  граматична будова збіднені,  характеризуються одноманітністю. Учень будує лише окремі, не пов’язані між  собою речення; лексика висловлювання  дуже бідна 7­12 8­9 13­16 10­11 17 і більше 11 і  більше *Окрім   того,   оцінюючи   усне   висловлювання,   ураховують   наявність   відхилень   від орфоепічних   норм,   правильність   інтонування   речень;   у   письмових   висловлюваннях   – наявність: 1) орфографічних та пунктуаційних помилок, які підраховуються сумарно, без диференціації (перша позиція); 2) лексичних, граматичних, стилістичних (друга позиція). Загальну оцінку за мовне оформлення виводять таким чином: до бала за орфографію та пунктуацію додають бал, якого заслуговує робота за кількістю лексичних, граматичних і стилістичних помилок; одержана сума ділиться на два.  Під час виведення єдиної оцінки за письмову роботу до кількості балів, набраних за зміст   переказу   чи   твору,   додається   кількість   балів   за   мовне   оформлення,   і   їхня   сума ділиться на два. При цьому, якщо частка не є цілим числом, то вона заокруглюється в бік більшого числа.  III. ЧИТАННЯ Читання вголос  Перевірка   читання   вголос   здійснюється   індивідуально   в   5–9   класах:   учитель   дає учневі текст, опрацьований на попередніх уроках, деякий час на підготовку і пропонує прочитати цей текст перед класом.  Матеріалом для контрольного завдання є знайомий учневі текст, дібраний відповідно до вимог програми для кожного класу; текст добирається з таким розрахунком, щоб час його озвучення (за нормативною швидкістю) окремим учнем дорівнював 1–2 хвилинам (для читання слід пропонувати невеликі тексти зазначених у програмі стилів, типів і жанрів мовлення, відносно завершені уривки творів або порівняно великий текст, розділений на частини, які читаються кількома учнями послідовно).  Одиниця   контролю:  озвучений  учнем  текст (швидкість  читання   у звичайному  для усного мовлення темпі – 80–120 слів за хвилину).  При читанні вголос перевіряється здатність учня:  а) демонструвати певний рівень розуміння прочитаного;  б)   виявляти   вміння   читати   із   достатньою   швидкістю,   плавно,   з   гарною   дикцією, відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм;  в) виражати за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, авторський задум; г)   пристосовувати   читання   до   особливостей   слухачів   (ступеня   підготовки, зацікавленості темою тощо). Вимоги до оцінювання Оцінк а  «5» «4» «3» «2» «1» Характеристика читання Учень читає виразно,плавно, швидко, з гарною дикцією (логічне наголошування  слів, мелодика речень різної синтаксичної будови). Школяр правильно інтонує  речення й поділяє їх на смислові відрізки; належним чином відтворює авторський  задум, емоційне забарвлення, стильові характеристики тексту. Під час читання  він може припуститися окремих орфоепічних помилок. Учень читає швидко, плавно, в основному правильно інтонуючи речення і  поділяючи їх на смислові відрізки, додержується логічних наголосів, але не  завжди пристосовується до особливостей слухацької аудиторії; темп, тембр,  гучність читання не пов’язані з певним комунікативним завданням. Учень  припускається певних недоліків (у вираженні авторського задуму, виконанні  комунікативного завдання, дотриманні норм орфоепії, порушенні дикції). Учень читає зі швидкістю, нижчою за норму. В основному правильно інтонує  речення, але припускає помилки, поділяючи текст на смислові частини, при  логічному наголошуванні слів, інтонуванні речень тощо. Школяр читає не досить  плавно і виразно, у його мовленні наявні орфоепічні помилки Учень читає дуже повільно, не завжди відділяючи одне речення від іншого; робить помилки на заміну, перестановку, пропуск (складів, слів); вимовляє в багатьох  випадках слова відповідно до їх написання, а не до норм вимови; швидкість  читання становить приблизно третину від норми. Учень читає дуже повільно, не зв’язуючи слова між собою інтонаційно,  відділяючи одне речення від іншого, припускається значної кількості помилок на  заміну, перестановку, пропуск (складів, слів); вимовляє в багатьох випадках  слова відповідно до їх написання, а не до норм вимови; швидкість читання у  кілька разів нижча від норми. Структурує текст і речення, читає та вимовляє  слова, інтонує речення із значною кількістю помилок. Читання мовчки  1. Перевіряється здатність учнів:  а) читати незнайомий текст із належною швидкістю, розуміти й запам’ятовувати після одного прочитання:  ∙ фактичний зміст;  ∙ причинно­наслідкові зв’язки;  ∙ тему і основну думку;  ∙ виражально­зображувальні засоби прочитаного твору;  б) давати оцінку прочитаному.  Перевірка вміння читати мовчки здійснюється фронтально за одним із варіантів.  Варіант перший:  учні читають незнайомий текст від початку до кінця (при цьому фіксується   час,  витрачений   кожним  учнем   на  читання   з метою  визначення   швидкості). Потім   учитель  пропонує  серію  запитань.  Школярі  повинні   вислухати  кожне  запитання, варіанти відповідей на нього, вибрати один із них і записати лише його номер поряд із номером запитання.  Варіант другий:  учні одержують видрукувані запитання та варіанти відповідей на них і відзначають «галочкою» правильний, на їхню думку, варіант. У   5–6   класах   учням   пропонують   6   запитань   за   текстом   з   чотирма   варіантами відповідей, у 7–11 класах – 12 запитань з чотирма варіантами відповідей. Запитання мають торкатися фактичного змісту тексту, його причинно­наслідкових зв’язків, окремих мовних особливостей (переносне значення слова, виражальні засоби мови тощо), відображених у тексті образів (якщо є), висловлення оцінки прочитаного.  2. Матеріал для контрольного завдання: незнайомі учням тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, що включають монологічне та діалогічне мовлення (відповідно до вимог чинних програм для кожного класу). Текст добирається таким чином, щоб учні, які мають порівняно високу швидкість читання, витрачали на нього не менше 1–2 хвилини часу і були нормально завантажені роботою. Обсяг тексту для читання мовчки (кількість Обсяг текстів слів) художнього стилю інших стилів 300–350 350–400 450–525 525–625 625–710 710–850 850–900 250–300 300–350 350–425 425–525 525–575 575–635 635–685 Кла с  5 6 7 8 9 10 11 3. Одиниця контролю: відповіді учнів на запитання тестового і творчого характеру,  складені за текстом, що запропонований для читання, та швидкість читання.  Швидкість читання мовчки по класах оцінюється із урахуванням таких норм: Кла с 5 6 7 8 9 10 11 Швидкість читання мовчки (слів за хвилину) 80–130 90–160 100–190 110–220 120–230 140–280 150–300 4. Оцінювання.  Якість читання мовчки перевіряється таким чином: згідно з таблицею «Швидкість  читання мовчки (кількість слів за хвилину)» учні відповідної паралелі повинні виконати  завдання репродуктивного характеру:  (12 завдань по 1 б. = 12 б. – орієнтовно 12 хв.).  Оцінка «5» виставляється за бездоганно виконану роботу (12 набраних балів), а також за наявності 10–11 набраних балів, «4» – за наявності 7–9 набраних балів, «3» – за  наявності 4–6 набраних балів, «2» – за наявності 2–3 набраних балів, «1» – за наявності 1  набраного бала чи в разі відсутності правильної відповіді. ІV. ОЦІНЮВАННЯ МОВНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ Для контрольної перевірки мовних знань і вмінь використовуються завдання  тестового характеру, складені на матеріалі слова, сполучення слів, речення, груп  пов’язаних між собою речень. Одиницею контролю вважаються вибрані учнями правильні  варіанти виконання завдань тестового характеру та самостійно дібрані приклади.  Оцінювання здійснюється таким чином, щоб за зазначену вище роботу учень міг  одержати від 1 бала (за сумлінну роботу, яка не дала задовільного результату) до 12 балів  (за бездоганно виконану роботу). Отже, оцінка «5» виставляється за бездоганно виконану роботу (12 набраних балів), а також за наявності 10–11 набраних балів, «4» – за наявності 7–9 набраних балів, «3» – за  наявності 4–6 набраних балів, «2» – за наявності 2–3 набраних балів, «1» – за наявності 1  набраного бала чи в разі відсутності правильної відповіді.  V. ОЦІНЮВАННЯ ПРАВОПИСНИХ   (орфографічних і пунктуаційних) УМІНЬ УЧНІВ Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є  контрольний текстовий диктант. Матеріалом є текст, доступний для учнів певного класу.  Перевірка здійснюється фронтально за традиційною методикою. Обсяг диктанту за  класами: Кла с 5 6 7 8 9 10 11 Кількість слів у тексті 70­80 80­90 90­100 105­125 130­150 155­170 170–180 Примітка. При визначенні кількості слів у диктанті враховують як самостійні, так і  службові слова.  Для контрольних диктантів використовуються тексти, у яких кожне з опрацьованих  протягом чверті правил орфографії та/чи пунктуації були представлені 3­5 прикладами.  Текст записується учнем з голосу вчителя.  Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких критеріїв:  ∙ орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково; виправляються, але  не враховуються такі орфографічні і пунктуаційні помилки:  ∙ на правила, які не включені до шкільної програми;  2) на ще не вивчені правила; 3) у словах з написаннями, що не перевіряються, над  якими не проводилася спеціальна робота; 4) у передачі так званої авторської пунктуації.  ∙ повторювані помилки (помилка у тому ж слові, яке повторюється у диктанті кілька разів), вважаються однією помилкою; однотипні помилки (на одне й те ж правило), але у  різних словах вважаються різними помилками;  ∙ розрізняють грубі й негрубі помилки; зокрема, до негрубих належать такі:  1) у винятках з усіх правил;  2) у написанні великої букви в складних власних найменуваннях;  3) у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від  іменників з прийменниками;  4) у випадках, коли замість одного знака поставлений інший;  5) у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як....;  не що інше, як...; ніхто інший не...; ніщо інше не...);  6) у пропуску одного із сполучуваних розділових знаків або в порушенні їх  послідовності;  7) у заміні українських букв російськими;  ∙ п’ять виправлень (неправильне написання на правильне) прирівнюються до однієї  помилки. Оцінк Кількість припустимих Нормативи оцінювання а  «1» «2» «3» «4» «5» помилок 18 і більше 13–17 7–12 2 ­ 6 0; 1 + 1 негруба Оцінювання усних відповідей учнів з української мови  Усне опитування є одним з основних способів перевірки знань, умінь і навичок учнів з української мови. При оцінюванні відповіді учня потрібно керуватися такими критеріями:  1) повнота і логіка викладу матеріалу;  2) ступінь усвідомленості, розуміння вивченого, зв’язок теорії з практикою;   3)   правильність   мовленнєвого   оформлення.   Відповідь   учня   має   бути   зв’язним, логічно послідовним повідомленням з певної теми, виявляти його вміння застосовувати визначення, правила до конкретних випадків.  Оцінка «5» ставиться, якщо учень:  ∙ ґрунтовно й повно викладає науково­теоретичний вивчений матеріал;  ∙ виявляє повне розуміння матеріалу, обґрунтовує свої думки, застосовує знання на практиці;  ∙ наводить необхідні приклади не тільки за підручником, а й самостійно дібрані;  ∙  конструктивно вміє відповідати на запитання, креативно підходить до вирішення поставлених навчальних завдань;  ∙ викладає матеріал послідовно й правильно згідно з нормами сучасної літературної мови.  Оцінка «4» ставиться, якщо учень:  ∙  дає відповідь, що задовольняє ті ж вимоги, що й оцінка «5», але допускає деякі помилки, які сам виправляє після зауваження вчителя;  ∙  припускається   поодиноких   недоліків   у   послідовності   викладу   матеріалу   й мовленнєвому оформленні;  ∙  наводить   приклади   в   основному   за   підручником,   не   виявляє   достатньої креативності;  ∙ конструктивно і творчо підходить до вирішення поставлених навчальних завдань, але допускає неточності;  ∙ викладає матеріал послідовно й правильно згідно з нормами сучасної літературної мови, але при цьому допускає незначні помилки.  Оцінка «3» ставиться, якщо учень:  ∙ виявляє знання і розуміння основних положень з теми;  ∙ викладає матеріал не досить повно, уривчасто;  ∙ при формулюванні правил допускає помилки;  ∙ не вміє глибоко і переконливо обґрунтовувати свої думки і відчуває труднощі під час добору прикладів;  ∙ викладає матеріал непослідовно і допускає помилки в мовленнєвому оформленні.  Оцінка «2» ставиться, якщо учень: ∙ виявляє незнання більшої частини вивченого матеріалу відповідного розділу;  ∙ допускає у формулюванні правил помилки, що спотворюють їх зміст, непослідовно і невпевнено викладає матеріал; не показує логічного зв’язку теоретичного матеріалу з практичним;  ∙ має обмежений словниковий запас.  Оцінка «1» ставиться, якщо учень: ∙ виявляє дуже слабке або повне незнання чи нерозуміння навчального матеріалу;  ∙  неспроможний   підтримувати   діалог   навіть   за   наявності   зразка,   відповідає   на запитання словами «так» чи «ні» або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру;  ∙ має обмежений словниковий запас. Оцінювання усних відповідей учнів з української літератури Оцінка «5».  Ставиться учневі, який:  ∙  виявляє   глибокі   знання   і   розуміння   тексту   твору,   вміє   пояснити   взаємозв’язок подій, характери, вчинки героїв і роль художніх засобів у розкритті ідейноестетичного змісту твору;  ∙ здатний до оригінальних та творчих рішень різноманітних завдань;  ∙ уміє користуватися теоретико­літературними знаннями та навичками розбору при аналізі   художнього   твору,   самостійно   оцінювати   окремі   літературні   явища,   виявляючи власну позицію щодо них;  ∙  працює   з   різними   джерелами   інформації,   систематизує   та   творчо   використовує дібраний матеріал на підтвердження власного судження;  ∙ вільно володіє монологічним (діалогічним) літературним мовленням;  ∙ може допустити незначні помилки різного характеру, які сам же виправляє.  Оцінка «4». Ставиться учневі, який:  ∙  дає відповідь, що задовольняє ті ж вимоги, що й оцінка «5», але допускає деякі помилки, неточності, які сам виправляє після зауваження вчителя;  ∙ виявляє знання і розуміння науково­теоретичного матеріалу та художнього тексту твору, уміє пояснити взаємозв’язок подій, характери, вчинки героїв і роль художніх засобів у розкритті ідейно­естетичного змісту твору, але може допускати неточності;   ∙  під керівництвом учителя або за його зразком виправляє допущені помилки й добирає аргументи на підтвердження власного судження;  ∙ володіє монологічним (діалогічним) літературним мовленням на достатньому рівні, допускає окремі лексичні та граматичні помилки.  Оцінка «3». Ставиться учневі, який:  ∙ знає і розуміє науково­теоретичний та художній текст не досить повно;  ∙ розкриває взаємозв’язок основних подій, характери та вчинки героїв поверхово, не спираючись на текст твору;  ∙ відтворює матеріал і наводить приклади з тексту за допомогою вчителя або учнів;  ∙ має слабкі навички і вміння щодо ідейно­естетичного аналізу художніх творів;  ∙ допускає помилки різного характеру в змісті відповіді;  ∙ недостатньо володіє монологічним (діалогічним) літературним мовленням, виявляє до деякої міри обмежений словниковий запас.  Оцінка «2». Ставиться учневі, який:  ∙ володіє літературним матеріалом на початковому рівні його засвоєння;  ∙ уміє відтворити або охарактеризувати лише незначну частину науковотеоретичного або художнього тексту;  ∙  не   дає   самостійного   визначення   науково­літературного   поняття,   не   знає   змісту художнього тексту;  ∙ здійснює аналіз художнього твору дуже поверхово, обмежено надає відповідь;  ∙  допускає   суттєві   помилки   різного   характеру   у   змісті   відповіді,   слабо   володіє монологічним (діалогічним) літературним мовленням, лексика обмежена.   Оцінка «1».Ставиться учневі, який: ∙  виявляє   науково­теоретичні   знання   та   знання   змісту   художнього   твору   на елементарному рівні, називає лише якийсь окремий літературний факт або явище;  ∙  не   вміє   пояснити   поведінку   і   характери   героїв,   не   робить   літературознавчого аналізу художнього тексту;   ∙  не   володіє   теоретико­літературними   поняттями;   ­   показує   низький   рівень монологічного (діалогічного) літературного мовлення;  ∙ має дуже обмежений словниковий запас. Контрольні   роботи   з   української   мови   та   літератури   Обов’язкова   контрольна перевірка здійснюється фронтально два рази на семестр (на дві чверті) або чотири рази на рік   (на   чотири   чверті).   Форму   контролю   (тестування,   диктант,   письмовий   переказ, письмовий твір) обирає вчитель. Педагог має право при плануванні самостійно розподіляти послідовність проведення тієї чи іншої форми контролю, враховуючи те, що одна форма контролю двічі на рік повторюватися не може. Виключенням є форми контролю знань учнів 5­их класів. Для перевірки знань п’ятикласників рекомендується проводити двічі на рік диктант, одне тестування та один письмовий переказ (контрольний твір не пишеться).  Такі форми контролю знань, як тестування і твір мають включати в себе мовний і літературний   матеріал,   що   надасть   можливість   учителю   перевірити   знання   учня   з української мови та літератури. Такі форми контролю, як аудіювання, говоріння, читання (мовчки та вголос) не є обов’язковими.  Програми передбачають читання напам’ять поетичних та уривків з прозаїчних творів, перелік яких поданий після програми для 9 класу.